Збірна Іспанії у ефектному поєдинку проти Франції в фіналі ЛІги націй 2020/21 зазнала драматичної поразки. Звіт читайте на "Футбол 24".
Італійський "фінал чотирьох" у Лізі націй 2020/21 подарував вболівальникам два надзвичайно яскравих півфінали та не менш цікавий матч за третє місце (бронзу завоювала "Скуадра Адзурра"). Від битви за трофей між збірними Іспанії та Франції на Сан-Сіро очікували чогось схожого. Як показали попередні три поєдинки, для топів важливість перемоги в турнірі не настільки важлива, щоб ставити прагматичну тактику.
Обидва тренери вдалися до кадрових перестановок. Луїс Енріке вніс зміни до лінії оборони та опорної зони – замість Пау Торреса вийшов Ляпорт, а Коке поступився місцем для Родрі. Дідьє Дешам провів аналогічну ротацію, замінивши Люку Ернандеса на Кімпембе й випустивши Чуамені замість Рабйо (у нього виявили COVID-19).
На жаль, перший тайм тотально розчарував вболівальників. Що і говорити, коли французи за 45 хвилин провели всього 1 постріл по воротах, причому його заблокували. Це – найгірший показник ударів до перерви для "Ле Бльо" з 2006 року. У "гальських півнів" можна згадати тільки вихід Бензема один-на-один з обходом Сімона, однак Карім зайшов у глухий кут і виконав невдалий простріл. А потім лайнсмен просигналізував офсайд.
Іспанія відповіла аж двома ударами. На 11-й хвилині Сарабія цілком міг би забити гол, отримавши пас на правий кут воротарського майданчика, але нормально пробити Пабло не вдалося. Крім того, на 36-й Маркос Алонсо стріляв зі штрафного метрів з 25-ти під ближню стійку – втім, м'яч пройшов задалеко від воріт. Також в актив іспанців можна занести перевагу у володінні.
"Фурія Роха" тримала ініціативу без загострення. "Ле Бльо" грамотно оборонялися, а загалом на полі було нудно. Найбільш важливим епізодом у першому таймі стала травма Варана, отримана на рівному місці – замість нього Дідьє Дешаму довелося кидати в бій Упамекано. Зрештою, на перерву команди відправились за понурих 0:0 на табло.
Перші 15 хвилин другого тайму виявились такими ж нудними. За цей період ударів по воротах так і не сталося, та і перспективних атак не виникало. У спробі щось змінити Луїс Енріке провів заміну, випустивши на 61-й хвилині Піно замість Сарабії, однак вже на 63-й Іспанія могла пропустити гол – Погба вигриз м'яч у центрі й запустив передачу на Мбаппе, той виконав пас на лівий край штрафного під простріл Бензема, а його метрів з шести замкнув Тео Ернандес. Поперечина врятувала "Фурію Роху"!
Покарання за марнотратство прилетіло миттєво. На 64-й хвилині Бускетс виконав закидання на хід Оярсабалю, а Мікель, вигравши єдиноборство у Упамекано, увірвався в карний майданчик і пробив у дальній кут – 1:0! Втім, рівно через 107 секунд іспанське свято притихло: Погба й Мбаппе знову організували швидку атаку, а Бензема завершив її шедевральним ударом з лінії штрафного в праву дев'ятку – 1:1!
Ще за хвилину Мбаппе міг вивести Францію вперед. Він отримав закидушку з глибини й спробував перекинути Сімона з дистанції, однак вийшло зависоко. Та ще й у офсайд потрапив Кіліан. На жаль, такий крутий ігровий відрізок швидко завершився – у наступні 12 хвилин моментів не виникало. Луїс Енріке скористався затишшям, випустивши Коке замість Гаві, а Дідьє Дешам несподівано освіжив позицію правого латераля. Дюбуа вийшов замість Павара.
Нічого не віщувало проблем для Іспанії, однак на 81-й хвилині сталася катастрофа. Ернандес запустив блискучу діагональ за спини захисникам на Мбаппе, а Кіліан одразу ж вирвався на рандеву з Сімоном. Впевнено перегравши Унаї, нападник забив у порожні ворота – 1:2! Втім, на повторах склалося враження, ніби француз заліз у офсайд. VAR переглянув епізод і, попри тотальну впевненість у скасуванні голу, вказав на центр поля. Існує теорія, що на рішення британської бригади арбітрів вплинув мінімальний дотик Еріка Гарсії до м'яча у підкаті.
Іспанія відчайдушно пішла рятуватись. На поле одразу вийшли форварди Меріно та Форнальс, а на 87-й хвилині Оярсабаль потужним ударом замкнув передачу з лівого флангу в штрафний – Льоріс парирував! Франція огризнулася пострілом Мбаппе метрів з 16-ти, але Сімон зіграв не гірше за свого візаві.
Арбітр компенсував до основного часу п'ять хвилин. Дідьє Дешам оперативно зняв Грізманна, кинувши у бій опорника Верету, однак на останніх секундах французький "Сталінград" міг провалитись – це Піно потужно пробив після скидки з кутового. До воріт було метрів сім, але Льоріс врятував "Ле Бльо"!
Зрештою, фінальний свисток зафіксував перемогу чемпіонів світу. Франція стає другим в історії тріумфатором Ліги націй УЄФА.
Ентоні Тейлор не винен
Іспанське видання Sport.es на першій шпальті своєї газети великими буквами написало одне слово – "несправедливість". Обуренню піренейців немає меж, та і ЗМІ інших країн теж не можуть обійти фактор офсайду Мбаппе. Усі свято переконані, що гол Кіліана не можна було зараховувати, навіть якщо правила передбачають протилежне – мовляв, дотик Еріка Гарсії якщо й був, то мінімальний.
По-футбольному зрозуміти розчарування іспанців та фанатів "Фурії Рохи" можна, але з аргументацією про несправедливість оцінки підкату Гарсії, як пасу назад, всі чомусь забули один факт – з таким же успіхом можна говорити і про відсутність офсайду Мбаппе. Кіліан навіть на півкорпусу не випередив Еріка. Подібні офсайди теж по-футбольному несправедливі. І навіть якщо конкретно цей епізод вас не переконав, згадайте купу скасованих голів через перебування половини голови в офсайді.
Правила ж грають проти Еріка Гарсії.
Гравець, який знаходиться у положенні "поза грою" (в офсайді) та отримує м'яч від суперника, який навмисне зіграв у м'яч (включаючи навмисну гру рукою), не вважається таким, що отримав перевагу (якщо тільки це не було навмисною грою в м'яч під час сейву, зробленого будь-яким гравцем суперників).
При прийнятті рішення враховується, чи торкався захисник частиною тіла у напрямку до м'яча, відстань, на якому гравець перебував від м'яча, а також чи очікував він цього м'яча. Дотик іспанця можна оцінити, як навмисний, адже він не знав про перебування Мбаппе в офсайді і намагався завадити руху м'яча. Виглядає абсурдно, але такі правила.
Легко все списати на буквоїдство арбітрів. Особливо воно актуальне для британців, які є головними спеціалістами по фіксації офсайдів носка стопи та пошуках ледве помітних backpass'ів кінчиком пальця. Вочевидь, ці правила потрібно виправляти, однак поки що буквоїдство у подібних епізодах – це найбільш адекватний підхід. Неможливо встановити стандарт щодо положення поза грою, адже завжди будуть говорити: "чому 0,1 см – це офсайд, а 0,05 см – вже ні?". Неможливо чітко по правилах сказати, що в одному випадку дотик був достатній для backpass'у, а в іншому – ні.
Правило пасу назад дає арбітру право на суб'єктивну оцінку, але вона спирається на список конкретних умов. Ентоні Тейлор судив по букві закону – і умови склалися так, що проігнорувати дотик Еріка було важко. Dura lex sed lex – закон суворий, але це закон.
"Фурія Роха" крута, але іспанці самі винні в поразці
Після скандалу з голом Мбаппе нікому не цікаво згадувати увесь матч, а дарма. Якщо подивитись на ситуацію в цілому, то стане очевидно – Іспанія сама нічого не зробила для перемоги в фіналі.
За перші 63 хвилини в активі підопічних Лучі Енріке було всього два удари з гри та одне замикання з кутового, але жоден з цих епізодів не був небезпечним. Забивши гол, "Фурія Роха" пропустила вже через 107 секунд, а наступний удар по воротах франузів стався аж на 88-й хвилині. І ще один пройшов на 90+2-й. Все. Невже це схоже на переможний футбол?
Окей, Франція створила не набагато більше, але наскільки ж гострішими були "Ле Бльо"! Перший удар стався на 63-й хвилині й одразу завершився влучанням у поперечку метрів з восьми. Гол Бензема – шедевр, але його провели з меж штрафного. Гол Мбаппе? Окей, нехай це буде офсайд, але це був вже не перший епізод, коли Кіліан отримав якісний пас за спини. При цьому французи свої моменти створювали з гри і навіть не з контратак.
Поразка іспанців виглядає прикро не тільки і не стільки через момент з Гарсією, скільки через сам зміст гри. Іспанія з напіврезервним складом володіли ініціативою від першої до останньої хвилини. Вони плели ефектні комбінації, часто заходили в штрафний (24:17 по дотиках у ньому), мали значно кращу точність передач (85% проти 78% загалом, 69% проти 54% по пасах уперед), не поступилися за ударами й перевершили "Ле Бльо" у якості пресингу (12 оборонних дій на чужій половині проти 9 у французів). Іспанія виглядала більш організованою, агресивною й швидкою командою, у якої весь матч був під контролем.
І ось з такими перевагами підопічні Луїса Енріке провели всього три моменти. У поєдинку проти грандів це занадто ризиковано – вони точно створять не менше, а от якість виконання у суперника може виявитись кращою. На "Сан-Сіро" все так і сталося.
При цьому не можна назвати перемогу французів несправедливою. Вони саме так і збираються грати надалі – сухо й від максимальної експлуатації талантів зірок. "Ле Бльо" не виглядали круто, але у них спрацювали всі механізми, на які ставить Дідьє Дешам – у голах були довгі передачі від Погба, ривки Мбаппе й класні відкривання та виконання Бензема. У моменті з поперечкою та другим голом також варто згадати і про мобільність Тео Ернандеса.
Франція реалізувала свій ігровий стиль на 100%. Іспанія ж, домінуючи протягом 95 хвилин, витиснула з себе занадто мало. Саме тому не варто списувати фіаско в фіналі Ліги націй на Ентоні Тейлора.
Погба – MVP зустрічі
Дуже легко призначити в герої зустрічі Бензема, Мбаппе чи того ж Тео Ернандеса. Вони зробили результат, тож їм і дістається вся слава. Пафосними картинками з Кіліаном і Карімом завалені усі соцмережі – втім, вболівальники та преса якось забувають, що у першу годину зустрічі їх взагалі не було помітно на полі, а їхня статистика виглядає доволі сумнівно. Що і говорити, коли у Мбаппе всього 2 обіграші на дриблінгу з 4-х спроб.
А от про Погба всі якось і забули. А дарма. Поль провів блискучий поєдинок – у нього 6 успішних обводок з 6-ти (5 – на чужій половині), 11 переможних єдиноборств з 16-ти, 5 точних довгих передач з 7-ми, 41 точний пас (найбільша кількість серед гравців "Ле Бльо") з 51-го та 2 зібраних на собі фоли. Найбільш важливо, що саме Погба розігнав дві найбільш небезпечні атаки французів – із влучанням у поперечку та голом Бензема.
Крім того, Поль виконав пристойний об'єм роботи в обороні. В його активі – 2 виноси, 2 заблокованих удари, 1 перехоплення й 3 відбирання у 5-ти епізодах (щоправда, одне сталося в атаці). Особливо він допоміг в компенсований час, тричі вибивши м'яч після подачі у штрафний. Молодець!
Про Бензема і Мбаппе нехай пишуть у L'Equipe, а в нашому рейтинг найкращим на полі став Погба.