"Футбол 24" розбирає тактику і стратегію у матчі Іспанія – Україна (0:4), у якому команда Андрія Шевченка зазнала першої поразки в елітному дивізіоні Ліги націй.
Минулий рік привчив нас до впевненості у нашій збірній. Успішний перший матч зі швейцарцями тільки додав віри у потенціал команди Андрія Шевченка. Не дивлячись на мінуси у грі збірної України, все ж таки вона за грою і за результатом переграла достатньо сильну Швейцарію.
Розбір матчу проти команди Петковіча я закінчив словами: "У неділю на команду Андрія Шевченка та його італійського тренерського штабу чекає велике випробування". Вся футбольна громадськість країни з нетерпінням чекала на це дійство. На жаль, цей іспит Україна з тріском провалила. І тріск цей був досить гучним.
Навіть не таким жахливим вийшов результат, як рівень гри збірної України. Але про все по черзі. Головним питанням до матчу були кадри. Невеликий інтервал між двома турами Ліги націй диктував тренерам свої умови. Як і очікувалося, обидві команди вийшли на другий тур у дещо іншому вигляді. У розпорядженні наставника іспанців один з найсильніших складів Європи. Якість та довжина лави запасних команди Луїса Енріке дозволяє вдаватися до суттєвої ротації. При цьому, загальний рівень гри збірної не страждає. У нас же кожен виконавець основи на рахунку.
У порівнянні з матчем зі збірною Швейцарії, у Мадриді Андрій Шевченко зробив три зміни у стартовому складі. Номінально місце форварда, замість Жуніора Мораєса зайняв правий вінгер Марлос. На позиції лівого нападника замість Євгена Коноплянки вийшов Роман Яремчук, який міняв досвідченого гравця Шахтаря під час матчу першого туру. Третя зміна була вимушеною. Перед матчем один з ключових гравців команди Тарас Степаненко ушкодив коліно. На позицію опорника з перших хвилин вийшов Ігор Харатін із Ференцвароша. Не позаздриш хлопцю. Це був не найкращий матч для дебюту у національній команді.
Особисто я здивувався такому рішенню Шевченка. Значно надійнішим виглядав варіант у центрі поля з капітаном Динамо Сергієм Сидорчуком, який до збірної демонстрував непоганий рівень у складі клубу. Принаймні, у Сидорчука значно більше досвіду гри на міжнародному рівні.
Своєю чергою, Луїс Енріке зробив у складі шість замін, але, на мій погляд, цей варіант "Фурії рохи" виглядає краще й на папері, і по грі. За великим рахунком, для посилення потенціалу команди Луїсу Енріке було достатньо однієї зміни – випустити Ансу Фаті. Цей вундеркінд з Барселони зробив велику різницю, хоча, звичайно, іспанці й без нього були б сильнішими за нашу збірну, але, можливо, Україна могла б поборотись за більш позитивний результат.
Фаті, своїми індивідуальними діями буквально з перших хвилин матчу зніс із ніг нашу збірну. Особисто мені було шкода Тимчика, якого кинули на поталу. Тренерський штаб "синьо-жовтих" був не готовий до таких дій одного конкретного гравця команди суперника.
На скріншоті – епізод, який добре демонструє, скільки вільного простору мав технічний Фаті. Тимчика не можна було залишати без підстраховки.
На початку матчу часто виникали ситуації, в яких Тимчик залишався сам на сам з Фаті. Як показала гра, для сімнадцятирічного іспанця не складає труднощів, раз по раз накручувати хребці найкращому правому захисникові України.
Базовими схемами обох команд були 4-3-3. За великим рахунком, збірна України намагалася зіграти у тій же манері, що і зі Швейцарією. Команда Шевченка дозволяла супернику розігрувати м'яч у своїй третині поля, зустрічаючи іспанців структурою 4-3-3 середнім блоком. Гравці почергово витискали м'яч зі свого вертикального коридору, заганяючи суперника у фланг. У цій зоні вже відбувався більш організований колективний пресинг.
Майже увесь матч пройшов під знаком швидких, організованих та різноманітних позиційних атак збірної Іспанії. Переважно, господарі поля починали з короткого розіграшу від своїх воріт. Тим більш, суперник був зовсім не проти. На цій стадії атаки команда мала структуру 2-3-2-3. Регілон та Хесус Навас підійматися на один рівень до Родрі і створювали білд-апу широту та варіанти у другій третині поля. Також, при потребі, для підтримки розіграшу м'яча у напівпросторах могли опускатися у глибину Меріно та Алькантара. У цій фазі вінгери Фаті та Ольмо створювали ширину.
З просуванням м'яча уперед структура команди змінювалася. Фулбеки підіймалися вище, та приймали у вінгерів естафету широти атак. Поки м'яч перебував на половині поля іспанців, зберігалася тимчасова формація 2-1-4-3.
Перейшовши повним складом на половину поля суперника, футболісти збірної Іспанії формували кінцевий варіант своєї структури позиційної гри – 2-3-5. Вінгери зміщувалися у півфланги, а на краях у фінальній третині поля лінію оборони збірної України розтягували флангові захисники. Найбільша небезпека приходила з лівого флангу іспанців, де практично нестримним у першому таймі був Фаті. Ініціативи вінгера ефективно підтримував Регілон.
На цій схемі зображена структура білд-апу команди Андрія Шевченка. Сама структура чудова, тут питань немає, але складалося враження, що наша команда продовжувала грати зі Швейцарією. Протягом усього минулого матчу ми дивилися, як одна за одною, ще в зародку, захлиналися позиційні атаки збірної України. Пятов регулярно помилявся у передачах. Мало того, помилки Андрія системно призводили до небезпечних моментів поблизу його воріт. Я був майже впевнений, що тренерський штаб зробить висновки і на Іспанію вийде Лунін, чи команда змінить свій підхід до початку атак. Але, нічого не змінилося. Хіба Маліновський став діяти глибше, і на одного гравця у своїй третині поля стало більше.
Теоретично – цей розіграш чудовий. Після стягування великої кількості гравців команди суперника до своєї третини поля повинна виконуватися довга передача на одного з нападників, у яких є простір та умови для організації швидкої атаки. Однак для цього потрібне відповідне виконання розіграшу м'яча. Вкотре кажу, що Пятов не підходить під цю систему. Він віковий воротар, представник старої школи і його вже не переробиш. Навіщо знущатися з досвідченого гравця? Якщо з Швейцарією у білд-апі були великі проблеми, то що можна казати про Іспанію, яка володіє чудовим пресингом, та спроможна покарати за будь-яку помилку біля своїх воріт.
Гості бездарно виглядали у атакувальних діях. На своїй половині поля м'яч ще тримався. А от дійти до штрафного суперника дійти дуже складно. На третині поля Іспанії пройшло лише 12% загальних дій.
Теплова мапа матчу цілком відображає його характер. Господарі поля майже награли на тисячу дотиків. Це не найважливіший показник у футболі, але це просто аномальні цифри. У нас найактивнішою зоною був воротарський майданчик та центр штрафного, це дуже сумно.
Можемо порівняти групи гравців обох команд по амплуа. Іспанські фулбеки більш ніж у два рази частіше контактували з м`ячем, не кажучи все про висоту дій.
Мабуть, ще більш разюча різниця у активних діях центральних захисників. Рамос та Торрес грали високо і брали досить активну участь у переведенні м'яча з флангу на фланг. Не кажучи вже про внесок капітана збірної Іспанії у розіграшах стандартних положень. Він став автором дубля, реалізувавши пенальті, та перестрибнувши Кривцова після подачі з кутового. Обидва стандарти для Рамоса заробив Фаті. Звичайно, Серхіо штовхав Сергія, якби був VAR, то цей гол навряд чи б зарахували. Та, на це не потрібно скаржитись. У другому таймі нас врятував неоднозначний офсайд, та непризначений стовідсотковий пенальті.
Взагалі, одним з антигероїв матчу став наш центральний захисник Сергій Кривцов. Гравець Шахтаря сумлінно працював і загалом грав непогано, але у ключових епізодах його спіткала невдача. Спочатку Сергій ненавмисно сфолив на реактивному Фаті і заробив одинадцятиметровий вже на другій хвилині матчу. Потім він став жертвою Рамоса, програв дуель – і рахунок вже 0:2. У цей вечір все було проти Кривцова.
Без Степаненка у складі Зінченко і Маліновський теж зіграли нижче за свій рівень. Коли востаннє трійка півзахисників збірної України так програвала центр поля?
З нападниками усе зрозуміло – до них м'яч майже не доходив. Хоча, тут, на мій погляд, теж була тренерська помилка. Марлос дуже погано діяв на позиції форварда. Він майже не чіплявся за і, які летіли з першої третини поля, але ж це була частина плану на гру. Згодом тренерський штаб виправив помилку. Марлоса перевели, а Яремчук перейшов на місце центрального нападника.
На цій схемі зодображена разюча перевага господарів поля у виконанні передач у фінальну третину поля.
За ударами по воротах ми поступилися у шість разів! Цим все сказано. Мабуть, 0:4 це ще не найгірше, що могло статися. Якщо робити висновки, то результат не повинен нас надто засмучувати. Команда на другому місці, вся боротьба попереду, важливо не зайняти останню позицію.
Це був чудовий прочухан, для подальшого розвитку перспективної та цікавої команди. Але тренерських штаб повинен робити висновки і не повторювати ті ж самі помилки, що були і у минулому матчі. Упевнений, цей жах ще довго не повториться. У жовтневих матчах збірна України зіграє більш гідно.
Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24