Інтер в рамках 26-го туру Серії А переграв Аталанту. Звіт матчу читайте на "Футбол 24".
Центральним матчем 26-го туру Серії А виступала зустріч на Джузеппе Меацца між Інтером та Аталантою. В принципі, обидві команди влаштовувала і нічия – міланці зберегли б перевагу над конкурентами за Скудетто в 4-8 очок, а бергамаски піднялися б у зону Ліги чемпіонів. Втім, навряд чи такі колективи в середині сезону виходять із завданням зіграти на 0:0. Всі бажали перемогти, тож на поле вийшли основні склади – і в ньому знайшлося місце для Маліновського. Коваленко ж залишився у запасі.
Інтер – Аталанта – 1:0 – відео гола та огляд матчу
Перший тайм поєдинку, однак, підтвердив орієнтацію тренерів на стратегічний результат. Інтер та Аталанта зіграли обережно, створивши невелику кількість моментів. Краще почали гості, які провели кілька кутових на старті зустрічі й могли вийти вперед на 10-й хвилині, коли Госенс прострілив на дальню стійку – Сапата трішечки не встиг на замикання.
Інтер мав шанс відкрити рахунок на 14-й зусиллями центрбека бергамасків – Ромеро в боротьбі з Лукаку вибив м'яч з-під його ніг, але при цьому спрямував його під поперечку власних воріт. Спортьєлло парирував головою, а гості відповіли за чотири хвилини вриванням Сапати на лівий край штрафного. Дуван хитнув Шкріняра й з гострого кута пробив у дальню дев'ятку, однак м'яч пролетів паралельно воротам.
Новий розмін моментами стався аж на 25-й хвилині. Спочатку нагоду відзначитись змарнував Фройлер, який накрив Відаля в карному майданчику при розіграшу удару від воріт – Ремо вибив м'яч з-під Артуро, але той пролетів повз ворота. "Нерадзуррі" одразу ж відповіли атакою, в якій Лукаку виривався на побачення зі Спортьєлло, однак Джімшіті в останню мить встиг наздогнати Ромелу, видряпавши сферу з-під нападника. Лаутаро тут же зіграв на добиванні, але Джімшіті накрив його потужний удар.
Це був останній момент Інтера у першому таймі. Аталанта ж могла відкрити рахунок на 39-й та 40-й хвилинах. Активну роль тут зіграв Маліновський, який виконав дві подачі з кутового – першу замкнув Сапата, а з другої головою пробивав Джімшіті. Спробу Дувана парирував Хандановіч, а удар Берата з лінії воріт виніс Брозовіч. Зрештою, відпочивати команди пішли без голів.
У перерві Джан П'єро Гасперіні зняв з пробігу Маліновського, кинувши у бій Ілічіча. Вже за дві хвилини після відновлення гри Йосіп спробував забити дальнім ударом, однак його накрили. Ще через три словенець подавав зі стандарту – точно в руки Хандановічу. От, власне, і все, що мав Ілічіч. Заміна не виправдовувала очікувань тренера, хоча в дрібній позиційній роботі хавбек був активним.
Інтер швидко перехопив ініціативу. Перший гольовий момент господарі провели на 53-й хвилині, коли Перішічу дали вистрілити метрів з 22-х у протихід Спортьєлло. Івану трішки забракло точності, але вже на 54-й "нерадзуррі" вийшли вперед внаслідок метушні після кутового – в ній м'яч відскочив на Шкріняра, а той з близької дистанції розстріляв лівий нижній кут. 1:0! Ще за три хвилини Лукаку міг вбити інтригу у зустрічі, вирвавшись віч-на-віч з голкіпером, але бельгійця в останню мить встиг наздогнати Ромеро. Крістіан у шикарному підкаті вибив м'яч з-під його ніг.
В середині другого тайму Інтер сів в оборону. Спочатку катеначчо міланців приносило успіх, але поступово Аталанта почала конвертувати перевагу в моменти. Так, на 62-й хвилині забивати міг Госенс, який летів на замикання подачі Фройлера на дальню стійку – удар виявився неточним. На 68-й забивати міг Сапата – він отримав передачу від Пессіни на лівий кут штрафного й вистрілив під ближню стійку, але м'яч пройшов поруч із нею. Найкращу ж можливість зрівняти рахунок змарнував Мурієль, який замінив Сапату на 70-й хвилині. Вже на 75-й він увірвався на лівий край карного майданчика й потужно пробив низом, змусивши Хандановіча рятувати "нерадзуррі"!
Розуміючи, що Аталанта починає притискати Інтер, Джан П'єро додав до атаки Міранчука та Пашаліча, а також випустив високого Паломіно. Антоніо Конте парирував виходом на поле Санчеса та Гальярдіні. Заміни гостей виявились ефективнішими, адже "Богиня" продовжила тиснути. На 83-й хвилині активність бергамасків могла вилитись у гол Пашаліча: Толої подав у штрафний, а Маріо замкнув ударом з лету в дальню дев'ятку – вище воріт!
Від Аталанти в ендшпілі зустрічі очікувався фінальний штурм. Щось схоже на нього гості організували, але нічого цікавішого подачу на Толої та неточне замикання, бергамаски витиснути не змогли. Інтер же у компенсований час ще й вилітав у контратаки – в одній з них Лукаку міг вийти віч-на-віч з голкіпером, але Спортьєлло випередив бельгійця. Зрештою, фінальний свисток зафіксував мінімальну перемогу "нерадзуррі".
Таким чином, Інтер набрав 62 очки й відірвався від Мілана другої позиції на шість залікових балів, а від Юве – на десять. Аталанта, маючи в активі 59 пунктів, залишилась п'ятою.
Маліновський не вразив, але й не провалився
Джан П'єро Гасперіні довірив Руслану місце у старті в третьому турі поспіль. Матч був вкрай важливим для Аталанти, що в черговий раз спростовує тезу про ставлення до українця, як до гравця ротації – таких людей на Інтер не випускають. В ротації нині явно перебуває Міранчук, якому дають зіграти по 20-30 хвилин та в простих поєдинках, а на Маліновського розраховують як на повноцінного футболіста основного ростера.
На жаль, наш співвітчизник особливо себе не проявив, хоча й провальною його гру не назвати. Руслан зіграв 46 хвилин, зробивши за цей період 21 передачу (18 точних), віддавши три паси під удар (всі – з кутових) і одного разу обігравши суперника на дриблінгу (з однієї спроби). Крім того, він розігнав мінімум дві атаки – одна завершилась прострілом Сапати, а інша призвела до серії кутових із гострими замиканнями. При цьому українець допустив 8 втрат при 30 дотиках. Це – непогана статистика.
В цілому, Маліновський намагався грати саме так, як від нього й очікували. Українець старався просувати м'яч між лініями й активно діяти в завершальній фазі атак – втім, Гасперіні однозначно не вистачало безпосереднього загострення з гри. Крім того, Руслан не вивозив єдиноборства – це було помітно в його протистоянні з Відалем.
У Пессіни до перерви була передача під удар і він загалом активніше працював у дрібних епізодах, а от Руслан ніяк не міг вийти на ударну позицію й знайти варіант для обіграшу. Це не тільки його провина – Інтер в принципі залишив Аталанту без простору. За весь матч гостям вдалося провести всього чотири моменти з гри (удари Сапати й Мурієля з лівого краю штрафного, замикання Госенса та постріл Пашаліча) – сумарно вони не дотягнули навіть до 0,5 xG, адже позиції для пострілів виявились вкрай складними.
В такому закритому поєдинку заміна Маліновського на Ілічіча напрошувалась. І Йосіп, і Пессіна набагато ефективніші у чорновій позиційній роботі – саме вона повинна була розхитати оборонні мури закритого Інтера. На двох у другому таймі ці хавбеки провели всього одну передачу під удар з гри, але вони непогано обігрувались з партнерами, відкривали зони перед штрафним та атакували їх. Власне, саме з цієї роботи і прилетів момент Мурієля.
Робити далекоглядні висновки по цьому матчу не варто. Очевидно, що Маліновський не зміг зробити різницю на полі й не дав Гасперіні того, чого він бажав від українця, але те ж саме можна сказати практично про всю команду.
Проблема Руслана полягає не стільки в заміні у перерві, скільки у відсутності перформансів в топ-матчах: рік тому він феєрив на тлі найсильніших суперинків (Сіті, Інтер, Мілан, Ювентус), а зараз в його активі тільки один видатний топ-перформанс – проти Юве в Турині. Звісно, були й інші класні поєдинки (з тим же Лаціо), але зіграти проти лідера так, щоб тебе вихваляла вся преса – таке було лишень раз.
Втім, для Маліновського варто зробити знижку через грижу. Навряд чи Джан П'єро Гасперіні не розуміє, що Руслан не може видати максимум через прохання коуча не заліковувати пошкодження – і навряд чи він не цінує українця за його бажання працювати на уколах.
Автобус везе Інтер до чемпіонства
"Нерадзуррі" цілком могли дозволити собі нічию, адже навіть за таких розкладів відрив від нестабільних конкурентів залишився б величезним. Портал FiveThityEight настільки впевнений у тріумфі Інтера, що дає 86% вірогідності на чемпіонство.
Картинка клікабельна
Вочевидь, Конте вирішив грати саме на 0:0, адже такого закритого Інтера ми вже давно не бачили. Міланці завжди вміли діяти від руйнування (недарма Антоніо свого часу називали міністром оборони), але ще ніколи висока якість захисту не досягалася ціною відмови від атаки.
У матчі з Аталантою у "нерадзуррі" був, по суті, всього один момент з гри – коли Перішіч стріляв з лінії штрафного. Крім того, був вихід Лукаку віч-на-віч, який ліквідував Джімшіті, та постріл Ромеро по власних воротах. Гол міланців, при всьому бажанні, важко назвати моментом – він став чистою випадковістю. Шкріняру просто пощастило з відскоком після метушні.
Загалом, Інтер провів всього п'ять ударів по воротах, чотири з яких накрили. Сумарна їхня гострота потягнула всього на 0,18 очікуваних голів – це найнижчий показник "нерадзуррі" у поточному сезоні.
Біля власних воріт Інтер теж мало що дозволив, однак не можна назвати гру міланців ідеальною. Аталанті дозволили володіти ініціативою в центрі поля, але вже до 70-х хвилини підопічні Антоніо Конте притиснулись до власної третини поля – і почали пропускати ударні атаки! Все цілком могло завершитись внічию.
З таким футболом Інтер ризикує і в наступному році не вийти з групи Ліги чемпіонів, однак для Серії А цей підхід спрацював. Антоніо Конте своїм автобусом нівелював сильні якості Аталанти (гру від перевантаження зон), зіграв на 0:0, та ще й примудрився перемогти з 0,18 xG. Таке можливо тільки у істинно чемпіонських сезонах – там, де Юве та Мілан втрачають очки, "нерадзуррі" набирають максимум.