Джанфранко Дзола був одним із перших італійців, хто зміг підкорити АПЛ і подарувати трофей лондонському Челсі вперше за 26 років. "Футбол 24" розповідає історію легендарного наступника Дієго Марадони.
Майбутня зірка італійського і британського футболу народився 5 липня 1966 року в місті Олієна, що на Сардинії. У 18-річному віці Дзола підписав перший професіональний контракт з місцевою командою з Серії С2 – Нуорезе, яка у той час борсалась у зоні вильоту. Далі був сардинський Торрес, з яким Джанфранко здобув підвищення в класі з Серії С2 до Серії С1. Забивши 21 гол у 88 матчах у складі "червоно-синіх", Дзола привернув увагу Лучано Моджі. Функціонер, який пізніше стане одним із головних фігурантів у справі Кальчополі, запросив 23-річного хавбека в Наполі. "Партенопейці" виплатили за гравця 2 мільйони євро і це викликало обурення фанатів, які почали критикувати керівництво. Ніхто не розумів, як за "ноунейма" з третього дивізіону можна виплатити таку велику на той час суму.
Від Заварова до Шахова: всі українці, які потрапляли у клуби Серії А
Дзола одразу ж влився в колектив і допоміг “Наполі” виграти чемпіонство в сезоні 1989/1990 – останнє до сьогодні. В дебютному сезоні Джанфранко було важко витіснити з основи когось із пари Марадона-Карека, проте талановитий італієць зміг залишити хороше враження після виходів на заміну, забивши 2 голи. Він легко влився в колектив і допоміг Наполі виграти чемпіонство в сезоні 1989/1990 – останнє до сьогодні.
З перших днів у Неаполі Дзола потрапив під хороше "вчительське футбольне крило" Дієго Марадони. Свою першу зустріч з Дієго італієць згадував так : "Я пам’ятаю. Він був моїм ідолом – особистістю, за якою я пильно стежив. Перед першою зустріччю я казав собі: "Не скажи чи не зроби чогось дурного". Коли я його побачив, то завмер, наче лялька. Я нічого не сказав. І те, чого я боявся, сталось. Я виглядав дурнем".
"Я все дізнався від Дієго. Я завжди дивився за ним, навчався і пізнавав, як бити штрафний удар так само, як і він".
Згодом Дієго і Джанфранко стали найкращими друзями не тільки на футбольному полі, а й поза ним. Вони могли відпрацьовувати додаткові елементи після тренувань годинами! Але найбільше уваги вони приділяли виконанню штрафних ударів, завдяки чому Дзола став одним із найкращих їх виконавців того часу. Сам Дієго Армандо так прокоментував трансфер італійця : "Нарешті вони купили когось нижчого за мене".
Рука Бога. Марадона, геніальний злодій і месія, у спекотному трилері Аргентина – Англія на ЧС-1986
У наступному чемпіонаті Дзола став головною зіркою "адзуррі". На початку сезону Наполі здобув Суперкубок Італії. Проте, вже в березні 1991 року Марадона був дискваліфікований через вживання допінгу, що підкосило команду. "Партенопейці" завершили сезон на сьомому місці. Але особисто для Джанфранко та першість виявилася успішною – 20 матчів і 6 голів в Серії А, дебют в Лізі чемпіонів та виклик у збірну Італії Аріго Саккі, за яку в листопаді 1991 року він зіграв свій перший матч проти Норвегії.
На наступні два сезони італієць взяв собі культову "десятку", яка стала вакантною після "бану" Марадони. Сам аргентинець вважав, що йому не потрібно шукати заміну: "Наполі не потрібно шукати когось, щоб замінити мене, вони вже мають Дзолу". Ці два сезони стали для Джанфранко найрезультативнішими на Сан Паоло – він двічі забивав по 12 голів у чемпіонаті.
В 1993 році через фінансові проблеми керівництво неаполітанського клубу змушене було розпродати своїх лідерів. Звісно, що Дзола був серед них. Італієць перейшов у Парму за 13 мільйонів євро. У складі "хрестоносців" він провів 3 повних сезони, виграв Суперкубок УЄФА (перемога над "Міланом" 2:1) і Кубок УЄФА в 1995 році (перемога над "Ювентусом" 2:1). Проте, в 1996 році він змушений був покинути Парму через конфлікт з Карло Анчелотті, який не бачив атакувального півзахисника у своїй схемі та хотів перевести його на іншу позицію на полі.
Пізніше Дзола сам розповів про ту ситуацію: "Багато хто вважає, що у нас з Карло були непорозуміння, але це зовсім не так. У мене був складний сезон, збірна Італії погано виступила на Євро-96 в Англії, наступну кампанію я почав не дуже вдало. Як і вся Парма, втім. Команда змінила стиль і мені потрібно було адаптуватися до гри на новій позиції. В мої плани це не входило, і я вирішив, що настав час піти. Мені потрібен був новий стимул, хотілося спробувати себе десь іще. Челсі став ідеальним варіантом. Там я зумів продовжити кар'єру на багато років".
Фаб'єн Бартез: історія спритного блазня, який зупинив нестримного Шеву і став зіркою автоперегонів
"Аристократи" виплатили італійському клубу 4,5 мільйона євро. Дзола вже розміняв четвертий десяток, але тодішній головний тренер "пенсіонерів" Руд Гулліт наполягав на трансфері, бо знав, що потенціал Джанфранко – безмежний. В першому ж сезоні італієць разом із командою виграв перший для Челсі трофей за 26 років – Кубок Англії.
Наступні сезони були не менш продуктивними. За 7 років виступів за Челсі Дзола, крім вищезгаданого Кубка Англії, піднімав над головою також Кубок кубків УЄФА сезону-1997-98, Суперкубок УЄФА-1998, Кубок Футбольної Ліги 1997-98, Суперкубок Англії 2000 та ще один Кубок Англії 1999/00, а також двічі визнавався найкращим гравцем сезону у складі Челсі (1998/99 і 2002/2003). Того ж 2003 року фани "пенсіонерів" визнали Джанфранко найкращим гравцем клубу всіх часів.
На цій мажорній ноті у віці 37 років італієць вирішив повернутись на рідну Сардинію в найсильніший клуб острова – Кальярі, який тоді виступав в Серії В. Джанфранко допоміг сардинцям вийти в еліту італійського футболу, де й відіграв свій останній сезон в професіональному футболі. Прощальний матч Дзола провів проти туринського Ювентуса, в якому "Марадзола" зробив дубль.
Дзола виступав за збірну лише до 1997 року, відігравши 35 матчів і забивши 10 голів. Першим великим турніром для Джанфранко став чемпіонат світу в США у 1994 році. Але сам турнір став не дуже успішним для італійців. "Скуадра адзурра" вийшла з групи як одна з найкращих третіх команд, а в 1/8 Дзола вийшов лише на кілька хвилин, проте встиг отримати червону картку та дискваліфікацію на 2 матчі. У фіналі між Бразилією та Італією, в якому долю трофею вирішив легендарний промах Роберто Баджо в серії пенальті, Джанфранко навіть не з'явився на полі.
У відборі до Чемпіонату Європи-1996 Італія і Україна потрапили в одну групу. В 5 турі на тоді ще Республіканському стадіоні в Києві (тепер НСК Олімпійський) Італія здобула перемогу з рахунком 2:0, одним із авторів голів був саме Джанфранко. У тому відборі Україна посіла лише четверте місце(13 очок), пропустивши вперед навіть Литву, а Хорватія та Італія потрапили на Євро-96, набравши однакову кількість очок – по 23.
Після закінчення професіональної кар’єри Дзола не зміг залишитись без футболу та розпочав роботу на тренерській ниві. Він встиг попрацювати головним тренером у збірній Італії U-16, Вест Хемі, Уотфорді, Кальярі, Аль-Арабі та Бірмінгемі. У всіх командах не протримався більше, ніж 2 роки. У 2018 приєднався до тренерського штабу Мауріціо Саррі в рідному Челсі. Англійські ЗМІ пишуть, що Френк Лемпард також хоче співпрацювати Джанфранко.
Дзола – унікальна особистість в футболі. Його історія вчить, що у житті всього лише один епізод або зустріч може кардинально змінити ваше майбутнє. Дзола був готовий до цього. Якби ж ні, то ми б ніколи навіть не знали про такого гравця, і його кар’єра балансувала б на рівні італійського третього дивізіону. Тому не дивно, що Марадона досі залишається його ідолом: "Я дуже близький з Дієго і багато чого у нього навчився, особливо на старті кар'єри. Можу бути необ'єктивним, але вважаю його найкращим футболістом в історії. Можу розповісти про нього багато історій. Було чудово залишатися з ним після тренувань і відпрацьовувати штрафні або просто удари по воротах. Він завжди мене надихав, як і всіх інших гравців команди. Для мене ці моменти були дуже важливими, адже під його керівництвом мені вдалося вирости як футболісту".
Віктор Заблоцький, спеціально для Футбол 24