Від Сабо до Коноплянки. Українці-легіонери у фіналах єврокубків
"Футбол 24" пропонує згадати наших гравців, які прославляли Україну у фіналах престижних європейських клубних змагань в складі іноземних клубів.
18 травня Євген Коноплянка отримає шанс взяти участь у своєму другому поспіль фіналі Ліги Європи, але вже у складі іспанської "Севільї". Перед тим, як це станеться, варто згадати тріумфи і розчарування українців, яким вдалося долучитися до історії фінальних матчів єврокубків разом із іноземними командами.
Кубок володарів Кубків 1972. Йожеф Сабо, Володимир Пільгуй ("Динамо" Москва)
"Рейнджерс" - "Динамо" (Москва) - 3:2
24 травня 1972 р. Іспанія, Барселона. Стадіон "Камп Ноу".
Відкривають наш перелік Йожеф Сабо і Володимир Пільгуй, які ще в роки СРСР виступали в складі московського "Динамо". Уроженець Дніпропетровська воротар Пільгуй більшу частину професійної кар'єри (як футбольної, так і тренерської) провів в Росії, але все ж його можна вважати гравцем українського походження на момент виступу в складі "Динамо".
Захисник Йожеф Сабо футбольне ім'я зробив собі в Україні, згодом ставши заслуженим тренером, а в складі московського "Динамо" провів лише один сезон (якраз той, в якому клуб тріумфував в Кубку володарів Кубків). Обидва гравці вийшли на поле в стартовому складі і відіграли весь матч проти "Рейнджерс", але в підсумку не змогли здолати шотландців.
Кубок УЄФА 1990. Олександр Заваров ("Ювентус")
"Ювентус" - "Фіорентина" - 3:1
2 травня 1990 р. Італія, Турин. Стадіон "Комунале".
"Фіорентина" - "Ювентус" - 0:0
16 травня 1990 р. Італія. Авелліно. Стадіон "Партеніт".
Зірковий нападник збірної СРСР і "Динамо" (Київ) Олександр Заваров так і не став для "Ювентуса" тим гравцем, яким його хотіли бачити італійці. В єврокубковому сезоні 1989/90 Заваров відіграв в 7-ми поєдинках, відзначившись одним голом. Але в жодному з матчів фінального протистояння "Ювентуса" з "Фіорентиною" в Кубку УЄФА він не зіграв, хоча і потрапив до заявки на обидва матчі.
Кубок УЄФА 2000. Олег Лужний ("Арсенал")
"Галатасарай" - "Арсенал" - 0:0 (4:1 по пен.)
17 травня 2000 р. Данія, Копенгаген. Стадіон "Паркен".
Правий захисник, який зробив собі ім'я в київському "Динамо", в 1990-му році приєднався до лондонського "Арсенала" і в тому ж сезоні отримав можливість стати володарем Кубка УЄФА, потрапивши до заявки на фінальний матч із "Галатасараєм". На жаль, Олег Лужний не зіграв в поєдинку, а його команда поступилася туркам за підсумками післяматчевої серії пенальті.
Ліга чемпіонів 2003. Андрій Шевченко ("Мілан")
"Ювентус" - "Мілан" - 0:0 (2:3 по пен.)
28 травня 2003 р. Англія, Манчестер. Стадіон "Олд Траффорд".
Першим українцем, який зіграв у фіналі Ліги чемпіонів УЄФА, а до того ж ще й і тріумфував у ньому, став Андрій Шевченко. Приєднавшись до "Мілана" в 1999-му році, екс-форвард "Динамо" став стрімко набирати бомбардирські оберти, а в 2003-му році нарешті досяг перемоги в престижному європейському турнірі. У фінальному матчі Ліги чемпіонів на "Олд Траффорд" Андрій разом з "Міланом" здолав конкурента по Серії А - туринський "Ювентус". В надскладному поєдинку Шева вирвав перемогу для міланців, забивши вирішальний останній гол в серії післяматчевих пенальті, ставши героєм.
Ліга чемпіонів 2005. Андрій Шевченко ("Мілан")
"Мілан" - "Ліверпуль" - 3:3 (2:3 по пен.)
25 травня 2005 р. Туреччина, Стамбул. Стадіон "Ататюрк".
Лише один рік перерви знадобився "Мілану", щоб знову спробувати себе в фіналі Ліги чемпіонів. Цього разу Андрій Шевченко виступав в складі "Мілана" вже в статусі володаря "Золотого м'яча", якого отримав в 2004-му році. Але наявність в складі команди власника престижної індивідуальної нагороди не допомогла "Мілану" уникнути однієї з найбільш неймовірних поразок в історії світового футболу. Закінчуючи перший тайм із перевагою в 3 м'ячі, італійці дозволили "Ліверпулю" здійснити фантастичний камбек в другій половині зустрічі, а в серії післяматчевих пенальті програли.
Фінал 2005-го року став дзеркально протилежним для Шеви, у порівнянні з 2003-м роком, адже цього разу його постріл в серії 11-метрових став переможним... для суперника. Андрій не реалізував останній удар з "точки" (воротар Ліверпуля" Дудек парирував постріл) і таким чином подарував тріумф "Ліверпулю". Через два роки "Мілан" здобуде трофей Ліги чемпіонів, але вже без Шевченка.
Кубок УЄФА 2009. Анатолій Тимощук, Олександр Горшков ("Зеніт")
До речі, на фото Тимощук вже тримає Суперкубок УЄФА, який "Зеніт" виборов в той же рік, але пізніше.
"Зеніт" - "Рейнджерс" - 2:0
14 травня 2008 р. Англія, Манчестер. Стадіон "Сіті оф Манчестер".
2009-й рік приніс участь в фіналі і перемогу в Кубку УЄФА одразу двом українцям. Капітан команди Анатолій Тимощук і півзахисник Олександр Горшков тріумфували в турнірі в складі російського "Зеніта". Тимощук відіграв повний матч, на відміну від Гошкова, який хоч і був присутінй в заявці, проте так і не вийшов на поле в Манчестері.
Той рік приніс Тимощуку не лише європейський клубний трофей, а і визнання в Європі, результатом чого стало запрошення Анатолія до мюнхенської "Баварії", яку "Зеніт" раніше розтрощив у півфіналі Кубка УЄФА. Що ж до Горшкова, то незабаром після перемоги в складі пітерської команди, Олександр закінчив кар'єру футболіста і розпочав тренерський шлях.
Ліга чемпіонів 2008. Андрій Шевченко ("Челсі")
"Манчестер Юнайтед" - "Челсі" - 1:1 (6:5 по пен.)
21 травня 2008 р. Росія, Москва. Стадіон "Лужники".
Черговий фінальний поєдинок Ліги чемпіонів в своїй кар'єрі Шевченко розпочав і закінчив...на лаві запасних. Тренер лондонців Авраам Грант не вважав доцільним випускати Андрія навіть на заміну, обравши замість нього інших виконавців в атаці. В підсумку, це не допомогло "Челсі" здобути перемогу в матчі з МЮ. В серії післяматчевих пенальті "аристократи" схибили і подарували трофей "червоним дияволам".
Ліга чемпіонів 2010. Анатолій Тимощук ("Баварія")
"Баварія" - "Інтер" - 0:2
22 травня 2010 р. Іспанія, Мадрид. Стадіон "Сантьяго Бернабеу".
Анатолій Тимощук розпочав свій похід за трофеєм Ліги чемпіонів у "Баварії" в 2010-му році. З першого разу в українця, так само, як і у його команди, не вийшло здобути перемогу. Матч з міланським "Інтером" Тимощук провів на заміні, так і не отримавши шанс допомогти баварцям у грі. То був день Жозе Моурінью, котрий змусив футбольну Європу здригнутися від його успіху на чолі італійської команди.
Ліга чемпіонів 2012. Анатолій Тимощук ("Баварія")
"Баварія" - "Челсі" - 1:1 (3:4 по пен.)
19 травня 2012 р. Німеччина, Мюнхен. Стадіон "Альянц Арена".
Друга спроба взяти Лігу чемпіонів штурмом для "Баварії" закінчилась домашнім фіаско. На рідному стадіоні в Мюнхені всі очікували на впевнену перемогу німців, але, попри всі зусилля, фортуна опинилася на стороні "Челсі". Наш Анатолій Тимощук цього разу відіграв не просто основний час, а ще й обидва овертайми. За 120 хвилин гри українець надійно виконував свої захисні функції, та його команда не втримала хиткі 1:0 через помилку ван Бюйтена, а в серії післяматчевих пенальті дозволила "Челсі" відсвяткувати тріумф.
Ліга чемпіонів 2013. Анатолій Тимощук ("Баварія")
"Борусія" (Дортмунд) - "Баварія" - 1:2
25 травня 2013 р. Англія, Лондон. Стадіон "Уемблі"
Лише з третьої спроби Анатолію Тимощуку вдалося потриматися за трофей Ліги чемпіонів в футболці "Баварії". І нехай в фінальному лондонському матчі українець лише спостерігав за грою команди з лави запасних, але на цю перемогу він, безперечно, заслужив. Своєю самовіданною працею впродовж кількох років у Мюнхені Анатолій Тимощук досягнув результату.
Андрій Демченко ("Аякс"), Андрій Канчельскіс (МЮ) - "спостерігачі"
Андрій Канчельскіс
Окрім вищезгаданих футболістів, варто також згадати двох гравців, яких не можна вважати учасниками фіналів європейських клубних змагань, але вони перебували в командах на момент участі в фіналах. Один з них це Андрій Демченко, який певний час виступав в складі амстердамського "Аякса". Гравець українського походження, який розпочинав свою професійну кар'єру в Запоріжжі, звичайно, не може вважатися володарем Кубку чемпіонів, який здобував "Аякс" в 1995-му році (Андрія не було в заявці на турнір). Демченко може похвалитися лише Суперкубком Європи, який він виборов вже зігравши в складі "Аяксу".
Ще одним "спостерігачем" фіналу єврокубка може вважатися Андрій Канчельскіс. Вихованець кіровоградської "Зірки" встиг пограти в київському "Динамо" і донецькому "Шахтарі", після чого був запрошений Алексом Фергюсоном в МЮ. 15 травня 1991-го року "Манчестер Юнайтед" завоював Кубок володарів Кубків, перемігши "Барселону" - 2:1. За грою своєї команди Канчельскіс спостерігав з трибуни стадіону в Роттердамі. До речі, Андрій формально не може вважатися українцем, адже виступав за російську збірну і має російське громадянство.
Ліга Європи 2016. Євген Коноплянка, "Севілья" (можлива участь)
"Ліверпуль" - "Севілья"
18 травня 2016 р. Швейцарія, Базель. Стадіон "Сент-Якоб Парк"
Вже залишилось зовсім трохи чекати, коли до переліку українських футболістів-легіонерів, що взяли участь в єврокубковому фіналі, може долучитися вінгер іспанської "Севільї" Євген Коноплянка. Українця не можна назвати беззаперечним гравцем основи команди Емері, але шанси потрапити до заявки на фінал Ліги Європи у нього безумовно є.
Коноплянка - у фіналі Кубка Іспанії. 7 українців-фіналістів Кубків провідних футбольних країн
показати приховати