Стиль іспанського футболу - видовище чи сміховище?
Зараз ми без усяких вагань можемо сказати, що іспанський футбол домінує у світі. Підтвердженню цьому є національна збірна Іспанії, яка продовжує творити історію світового і європейського футболу.
Це їхній третій великий титул поспіль.
Перемога чемпіонів Європи і Світу-2010 у фіналі Євро-2012 з розгромним рахунком 4-0 стала третьою поспіль на великих турнірах. Також представники іспанської ліи BBVA, займають посади одних з найсильніших клубів планети. Каталонська «Барселона» неодноразово доказує всім, що їй немає рівних. І з цим неможливо не погодитись, оскільки командна зіграність «синьо-гранатових» просто вражає.
Мадридський «Реал» зумів за останні роки відновити свої позиції і в сезоні 2011-2012 іспанської Прімери зумів доказати всім, свій статус королівського клубу, нагадaймо, що «вершкові» залишили «пасти задніх» тодішніх підопічних Хосепа Гвардіоли і в результаті заволоділи кубком Ла Ліги. Ще однин клуб із Мадрида - «Атлетико» у попередньому сезоні здобув Кубок Європи УЄФА і Суперкубок УЄФА, перемігши в останьому чинних володарів Ліги Чемпіонів – лондонський «Челсі» з рахунком 4-1
Крім цих іспанських клубів є інші, які в минулому теж добряче запам’ятались на міжнародних аренах, а саме: «Валенсія», «Атлетик Більбао», «Севілья», «Еспаньйол», «Хетафе», та інші.
Я думаю, що цими фактами мені вдалося Вам доказати, що іспанський футбол є одним з найсильніших у світі.І цим він створив одну з найпопулярніших тем сьогодення для футбольних критиків, яка носить назву «Стиль іспанського футболу».
Згадуючи час, напередодні Євро-2012, журналісти, які брали інтерв’ю у футбольних тренерів, команди, яких вважались одними з фаворитів на чемпіонат, зокрема: Німеччина, Італія, Португалія, Англія, Нідерланди, Франція; дійшли висновку, що всі найменше бажають зустрітись з підопічними Вінсенте дель Боске. Такому повідомленню особливо мало хто дивувався, це пояснюється тим, що «Червона Фурія» перемогла уже два рази поспіль на великих турнірах. Та коли стали відомими іменна двох фіналістів, італійські фани, стверджували: «У фіналі чемпіонату такого рівня, обидві команди повинні показати красиву гру, у якій, в запеклій боротьбі повиннен перемогти сильніший»,- щось на зразок фіналу Чемпіонату Світу-2006,- «А іспанці просто не вміють показувати красивий футбол, ми не вважаємо, що Іспанія слабка команда, навпаки, це команда з найталановитішими і найкращими гравцями, та люди приїхали здалека в Україну, а самий стиль в який грають іспанці не зацікавлює і тим не дає людині відчути насолоду від футболу».
Можливо, не даремно італійці боялись зустрітись з іспанцями в фіналі.
Стиль іспанської гри полягає в тому, що гравці на своїй частині поля можуть безліч раз перепасовуватись між собою, утворюючи цим трикутник чи чотирикутник, заставляючи суперника пресингувати себе і таким чином опонент витрачає сили, ще одна важлива суть данного іспанського методу – психологічна, безліч безпричинних пасів в центрі поля сильно діють суперникам на нерви. Гравці протилежної команди з усіх сил пресингують футболістів, які займаються методом перепасування, з метою відібрати м’яч, натомість «гравці в червоних футболках» уже бачучи певну дратівливість в діях своїх суперників, дають хитрі паси в розріз, які в багатьох випадках стають результативними передачами. Крім цього, слід зазначити, ще одну хитру деталь, про яку розповів один із читачів данного блогу, яка цілком притаманна цьому стилю - активне використання іспанцями так званої "фальшивої дев'ятки" у виконанні Сеска Фабрегаса, в результаті чого захисники суперників просто не знають, хто в даний момент опиниться на позиції центрфорварда - Сеск, Сілва, Іньєста, Хаві чи ж навіть Хабі Алонсо. Звісно це лише теорія, застосувати це на практиці виходить доволі не легко.
Італійці напросто не розуміють іспанського стилю, вони привикли бачити, якщо їхній футболіст одержав м’яч він миттєво має нестись з ним до воріт ворожої команди і байдуже їм скільки захисників прикрили його? Чи є у нього підтримка партнерів? Їх це нецікавить, вони привикли дивитись футбол, який чимшвидше повиннен закінчитись ударом по воротам.
Німці не розуміють масивні симуляції «червоних», іспанці привикли довго вилежуватись на газоні, цим випрошуючи арбітра призначити штрафний, якого і неповинно би бути. Німці цього робити не будуть, вони стараються чимскоріш піднятись і продовжити гру.
Успіхи і трофеї, збірна Іспанія завойовує не лише завдяки тактиці, а ще й завдяки: хорошим футболістам, талановитим тренером, наполегливими тренеруваннями, тощо. Критикувати це діло одне. Якщо комусь не подобається іспанська манера гри, той просто може її не дивитись.
