Футбольна Україна: Луганська область

1972 року луганська (тоді ворошиловградська) «Зоря» виграла першість Союзу. Історія радянського футболу ще не знала випадків, щоби «золото» чемпіонату здобула команда не із столиці. Творцем гучного успіху, безумовно, був тренер Герман Зонін. Втілювати його плани на полі намагалися луганці Анатолій Куксов, Анатолій Шульженко, Юрій Єлисєєв, Володимир Малигін, харків’янин Олександр Ткаченко та інші. Через трохи «Зоря» двічі поспіль стане володарем Кубку СРСР.

Як бачимо, Луганщина ще тоді рясніла футбольними талантами. А скільки алмазів на діаманти перетворив місцевий спортивний інтернат! Окрім героїв блогу, на території Луганської області народилися тренери Олександр Бабич («Чорноморець»), Олександр Полукаров (ФК «Москва»), одіозний Ігор Гамула, відомі футболісти Сергій Онопко («Шахтар», «Ворскла»), Костянтин Пінчук («Зоря», «Іллічівець»), Володимир Микитин («Зоря», «Карпати», «Шахтар»), Юрій Целих («Зоря», «Металург»,Зп), Олег Шелаєв («Зоря», «Шахтар», «Дніпро», «Металіст»), Павло Пашаєв («Дніпро», «Кривбас»), Денис Гармаш («Динамо»). Окрім того, в обласному центрі області на світ з’явилися легенди російського футболу – Віктор Онопко та Сергій Юран.

                                        Наставник чемпіонської "Зорі" Герман Зонін

Географічна довідка:

Площа та населення: 26 683 км. кв., 2,2 млн. осіб; межує з: Донецькою, Харківською областями, Російською Федерацією; найбільші міста: Луганськ, Сєверодонецьк, Лисичанськ, Алчевськ, Красний Луч, Антрацит, Свердловськ, Ровеньки, Первомайськ, Краснодон, Рубіжне, Брянка, Перевальськ; найбільші ріки: Сіверський Донець, Міус, Айдар, Лугань

Найвідоміші команди області:

«Зоря», Луганськ (рік заснування: 1923; попередні назви: «Металіст», «Дзержинець», «Трудові Резерви», «Зоря-МАЛС»), «Шахтар», Красний Луч (рік заснування: 1923), «Гірник», Ровеньки (колишні назви: «Авангард», «Авангард-Індустірія»; рік заснування: 1924), «Динамо», Луганськ (роки існування: 1930-95), «Сталь», Алчевськ (рік заснування 1935; попередні назви: «Металург», «Комунарець», «Будівельник»), «Шахтар», Стаханов (рік заснування: 1936; попередні назви: «Стахановець», «Вагонобудівник», «Динамо»), «Шахтар», Свердловськ (дата заснування: 1939), «Хімік», Сєверодонецьк (дата заснування: 1946), «Шахтар», Луганськ (час заснування: 1977), «Молнія», Сєверодонецьк (рік заснування: 2000), «Агата», Луганськ

В Луганську на постамент встановлено британський танк "Mark 5" – пам'ятник Громадянській війні

Юрій Дудник

Дата народження: 26.09.1968; місце народження: Луганськ; позиція: захисник, півзахисник; кар’єра гравця: 1985-86 – «Стахановець» (Стаханов), 1988 – «Шахтар» (Горлівка), «Таврія» (Сімферополь), 1989-93, 1994-95, 2000 – «Металург» (Запоріжжя), 1993 – ЦСКА (Москва), 1996 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 1996-97 – «Карпати» (Львів), 1997-99 – «Ростсільмаш» (Росія), 2000, 2004 – «Сталь» (Алчевськ), 2001-03 – «Волинь» (Луцьк), 2003 – «Нива» (Вінниця), 2004-05 – «Сталь» (Дніпродзержинськ), 2005 – «Бананц» (Вірменія), 2005 – «Закарпаття» (Ужгород), 2007 – «Дніпро» (Черкаси), 2 матчі за збірну України; досягнення: фіналіст Кубку Росії (1993), «бронза» чемпіонату України (1998), переможець першої ліги України (2002), бронзовий призер чемпіонату Вірменії

За свою довгу кар’єру футболіст одягав футболки майже 20-ти різних команд. Найбільш  успішним для Юрія Дудника видався московський період. Далекого 1993 року «коні» галопом домчали до фіналу Кубка Росії, де наткнулися на «Торпедо». Матч переможця не виявив, і команди пробивали пенальті. Українець з «позначки» виявився точним, на відміну від партнера Юрія Антоновича. В той же час ЦСКА потрапило у груповий етап Ліги чемпіонів 1992/93, попередньо обігравши «Барселону». В групу до «армійців» жереб заніс «Рейнджерс», марсельський «Олімпік» та «Брюгге». Юрій Дудник зіграв у 2-ох матчах, які завершилися внічию: проти «Рейнджерса» (Михайличенко!) та «Марселя» (Бартез, Англома, Десаї, Бокшич, Добровольський, Абеді Пеле, Дешам). До слова, інші чотири зустрічі без українця «коні» програли.

Після виступів за ЦСКА гравець побігав за низку вітчизняних та зарубіжних команд. На сьогодні Юрій Володимирович працює головним тренером луганської «Зорі» U-19.

Чемпіонат України 2002/03, «Волинь» – «Чорноморець» – 2:2

«Волинь»: Нікітенко Юрій, Комзюк Ярослав, Розгон Віталій, Поляков Борис, Соколенко Андрій, Гончаренко Сергій (к), Сачко Василь, Гащин Володимир (Гулієв Камал, 84), Дудник Юрій, Гребеножко Олександр (Сіанкам Ернест, 61), Алієв Самір (Кривий Сергій, 69)

Запасні: Нестеренко Роман, Луценко Володимир, Столярчук Олександр, Толочко Роман

Тренер: Кварцяний Віталій

«Чорноморець»: Ширяєв Євген, Бобович Ігор, Катинсус Валерій, Смішко Богдан, Стежковий Василь, Поліщук Роман (Романчук Руслан, 58), Кулик Костянтин (к), Галюза Ілля (Колесніченко Віталій, 74), Мігалатюк Ігор (Балабанов Костянтин, 64), Мітєрєв Юрій, Косирін Олександр

Запасні: Руденко Віталій, Єрохін Андрій, Пономаренко Сергій

Тренер: Гайдаржи Леонід

Голи: 1:0 – Дудник (7), 1:1 – Косирін (28), 2:1 – Гащин (37, з пенальті), 2:2 – Колесніченко (86)

Олег Суслов

Дата народження: 02.01.1969; місце народження: Стаханов; позиція: воротар; кар’єра гравця: 1986-90 – «Зоря» (Луганськ), 1988-90 – СКА (Одеса), 1991-96 – «Чорноморець» (Одеса), 1997-99 – «Аустрія» (Зальцбург, Австрія), 1999-00, 2003 – «Санкт-Пельтен» (Австрія), 2002-02 – «Адміра-Ваккер» (Австрія), 12 матчі за збірну України; досягнення: срібний призер чемпіонату України (1995, 1996), Кубок України (1992, 1994), чемпіон Австрії (1997), Суперкубок Австрії (1994)

Вихованець знаменитого Луганського спортивного інтернату. Талановитий воротар народився у місті Стаханові, що тоді йменувалося Кадіївкою. Пан Олег – справжня легенда Молдаванки, тьху ти – Одеси. З «моряками» він двічі брав національний Кубок, стільки ж здобував «срібло» чемпіонату, 11 разів голкіпер одеситів викликався до рядів збірної (один з матчів за національну команду від відстояв будучи гравцем «Казино Аустрії» – нині «Ред Булл»).

Окрім того, Олег Суслов – такий собі Рожеріо Сені українського розливу. Він забивав з пенальті у фіналі Кубка України, повторив свій подвиг у КУЄФА, а одного разу взагалі відзначився з гри!

Фінал Кубка України 1995, «Чорноморець» – «Таврія» – 0:0 (по пен. 5:3)

«Чорноморець»: Суслов Олег, Булигін Сергій, Кулик Костянтин, Смотрич Юрій, Жабченко Ігор (Яблонський Віктор, 67), Парфьонов Дмитро, Корнієць Ігор, Гусейнов Тимерлан, Єремєєв В’ячеслав, Богатир Віктор (Парахневіч Віталій, 30), Телесненко Андрій (к)

Тренер: Віктор Прокопенко

«Таврія»: Левицький Максим, Дем’яненко Дмитро, Єсін Сергій, Головко Олександр, Волков Ігор (к), Кунденок Олександр, Опарін Андрій, Фурсов Володимир, Шейхаметов Толят (Дзюбенко Геннадій, 65; Шемєтєв Олександр, 116), Антюхін Олексій, Алібаєв Сефер

Тренер: Анатолій Заяєв

Післяматчеві пенальті: 1:0 – Парфьонов, 1:1 – Антюхін, 2:1 – Кулик, 2:1 – Фурсов (воротар), 3:1 – Корнієць, 3:2 – Волков, 4:2 - Телесненко Андрей, 4:3 – Опарін, 5:3 – Суслов

Олександр Горшков

Дата народження: 08.02.1970; місце народження: Кіровськ; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 1989 – СКА (Ташкент, Узбекистан). 1990-91 – СКА (Київ), 1992-94 – «Нива» (Вінниця), 1994-96 – «Чорноморець» (Одеса), 1996-97 – «Жемчужина» (Сочі, Росія), 1997-01, 2004-08 – «Зеніт» (Росія), 2002-03 – «Сатурн» (Росія), 4 матчі за збірну України; досягнення: срібний призер чемпіонату України (1995, 1996), Кубок Росії (1999), чемпіон Росії (2001), Кубок та Суперкубок УЄФА (2008)

Джокер збірної України. В двох стартових матчах (відбір на ЧЄ-2004) за «синьо-жовтих» Олександр Горшков відзначився двічі! На 87-ій хвилині гол баска Ечеберрії, здавалося би, 100% принесе «червоній фурії» перемогу. Як на останніх секундах гри представник «Сатурну» майстерно пробив повз Касіляса. Наступний влучний удар Олександра подарує дружині Буряка вікторію над вірменами. На жаль, старання Горшкова виявляться марними – українці безнадійно відстануть від греків та іспанців.

В 2007-ому, коли «Зеніт» виграв першість, луганчанин ввійшов до історії, як найбільш віковий чемпіон Росії.

Чемпіонат України 1993/94, «Нива» (Вінниця) – «Карпати» – 1:1

«Нива»: Циткін Володимир, Турчиненко Микола, Сапронов Сергій, Хвоя Олег, Тарасенко Віталій (к), Солов'єнко Юрій, Косовський Віталій, Миколаєнко Юрій, Надуда Олег, Горшков Олександр (Нагорняк Сергій, 85), Овчаренко Юрій (Механошин Олександр, 25)

Тренер: Школьніков Єфим

«Карпати»: Стронцицький Богдан, Євтушок Олександр, Чижевський Олександр, Павлюх Іван, Мокрицький Юрій (к), Петрик Анатолій, Покладок Андрій (Мазур Дмитро, 55), Кардаш Василь (Шулятицький Юрій, 86), Шулятицький Андрей (Романишин Сергій, 88), Плотко Ігорь, Різник Володимир

Тренер: Маркевич Мирон.

Голи: 0:1 – Євтушок (4), 1:1 – Горшков (44)

Юрій Грицина

Дата народження: 15.06.1971; місце народження: Сєверодонецьк; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 1988-89 – «Зоря» (Луганськ), 1990-94 – «Динамо» (Київ), 1994-95 – «Динамо-Газовик» (Тюмень, Росія), 1996-97 – «Уралан» (Еліста, Росія), 1998-99 – «Сокіл» (Саратов, Росія), 2000 – «Каунас» (Литва), 2001 – «Арсенал» (Тула, Росія), 2002 – «Чорноморець» (Росія), 2003 – «Металург» (Лієпая, Латвія), 2004 – «Динамо» (Ставрополь, Росія), 2005 – «Волга» (Нижній Новгород, Росія), 2006 – «Діттон» (Латвія), 2008-09 – «Дніпро» (Черкаси), 2014 – «Арсенал» (Київ), 2 матчі за збірну України; досягнення: чемпіон України (2003, 2004), срібний призер чемпіонату України (1992), Кубок України (1992), переможець першої ліги Росії (1997), чемпіон Литви (2000)

Юрій Грицина встановив направду унікальне досягнення. Саме він є автором останнього гола «Динамо» в чемпіонатах СРСР та творцем найпершого м’яча киян в незалежному чемпіонаті! Цікаво, чи існують подібні аналоги у футбольній історії?

Коли до керма «Динамо» прийшов Йожеф Сабо, Грицина подався до Росії. За кордоном чоловік проведе решту кар’єри.

Чемпіонат України 1992 року, «Динамо» – «Металіст» – 2:1

«Динамо»: Мартінкенас Вальдас, Лужний Олег, Волотек Олег (Мороз Юрій, 73), Безсмертний Анатолій, Шматоваленко Сергій (к), Грицина Юрій, Анненков Андрій, Заєць Сергій, Саленко Олег, Сукіасян Ерванд, Квіткаускас Гінтарас (Шаран Володимир, 70)

Тренер: Пузач Анатолій

«Металіст»: Помазун Олександр, Касторний Олег, Ланцфер Ярослав, Панчишин Іван (к), Пец Роман, Назаров Євген, Хомуха Дмитро (Ніченко Ігор, 77), Кандауров Сергій, Аджоєв Гурам, Призетко Олександр, Колесник Вадим

Тренер: Ткаченко Леонід

Голи: 1:0 – Грицина (3), 2:0 – Сукіасян (24), 2:1 – Призетко (55)

Геннадій Зубов

Дата народження: 12.09.1977; місце народження: Алчевськ; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 1993-95, 2006-07 – «Сталь» (Алчевськ), 1995-04 – «Шахтар» (Донецьк), 2004-05 – «Іллічівець» (Маріуполь), 2005 – «Металург» (Донецьк), 2007 – «Комунальник» (Луганськ), 29 матчів за збірну (3 голи); досягнення: чемпіон України (2002), срібний призер чемпіонату України (1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004), Кубок України (1995, 1997, 2001, 2002, 2004)

Ну як можна не пригадати цього мініатюрного правого крайка «гірників»? Практично все своє спортивне життя пан Геннадій відіграє за «Шахтар». З донеччанами він пізнає гучних тріумфів та прикрих падінь, немало часу з «Шахтарем» проведе у єврокубках.

В пам'яті виринає гол Геннадія в 1/16 Кубка Кубків сезону 1997/98 португальській «Боавішті», що допоможе пройти португальців. Але в наступній стадії «гірники» поступляться не надто грізній «Віченці» – 8-ій команді Серії А. Ммм, а який красень Зубов покладе празький «Спарті»!  По діагоналі у самісіньку «дев’ятку»! В групі ЛЧ, між іншим

А ще Геннадій подарував нам віру у чудо, що збірна України потрапить на азійський чемпіонат світу. Хавбек «Шахтаря» заб’є Оліверу Кана в першій грі стику. Щоправда, мине трохи часу і Баллак рахунок зрівняє. Ех, в Дортмунді німці прогнозовану візьмуть гору – 1:4. Коли донеччан очолив Мірча Луческу, 27-річний Зубов залишив лави «гірників». З 2008-ого він працює з обдарованими юнаками «Шахтаря».

Чемпіонат України 2006/07, «Зоря» – «Сталь», Алчевськ – 1:0

«Зоря»: Козаченко Дмитро, Ібанда Патрік, Задорожний Сергій, Канюк Андрій, Каменюка Микита, Городов Олексій (Доценко Віктор, 89), Овеков Гуванчмухамед, Малигін Олександр (к), Кирилов Вадим (Зубов Геннадій, 70), Івоссо Патрік, Рібейро Флавіо (Бебей-Ндей Руді, 90+1)

Запасні: Богдан Андріан, Пищур Олександр, Онищенко Олег, Спадото Адріано

Тренер: Юрій Малигін

«Сталь»: Старцев Вадим, Половков Олександр, Грнчаров Бобан, Шуга Іван, Грубеліч Марко, Гаврюшов Андрій (к), Касянов Артем, Гомес Гарсія Рубен, Окана-Стазі Бурнель (Цімакурідзе Георгій, 46), Біто Сендлей (Акобян Ара, 78), Діоп Мор (Бойко Андрій, 46)

Запасні: Комарицький Андрій, Войнаровський Роман, Сернецький Сергій, Окуново Гбенга

Тренер:Тон Каанен.

Голи: 1:0 – Зубов (82)

     

Микита Каменюка

Дата народження: 03.06.1985; місце народження: Луганськ; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 2003 – «Авангард» (Ровеньки), 2004-07, з 2008 – «Зоря» (Луганськ), 2007-08 – «Іллічівець» (Маріуполь); досягнення: чемпіон першої ліги (2008)

Справжній «Зубр» луганської «Зорі». Причому неодноразово забивав за «чорно-білих» у важливих матчах. У сезоні 2012/13 Микита оформив дубль «Металісту». Той «Металіст» це не нинішній, а з Дієго, Сосою, Бланко, Марлосом, Крістальдо, Едмаром, Девічем. Окрім вдалої гри за «Зорю», якось Микита Каменюка допоміг «Іллічівцю» потрапити у вищу лігу України.

Чемпіонат України 2011/12, «Зоря» – «Карпати» – 5:1

«Зоря»: Козаченко Дмитро, Ярмаш Григорій, Шуніч Тоні, Вернидуб Віталій, Ігнатєвіч Нікола, Білий Максим І. (Худзик Павло, 90+4), Каменюка Микита (к), Галюза Ілля (Цакіч Михайло, 86), Ференчак Сергій, Родич Іван (Силюк Сергій, 84), Ідахор Лакі

Запасні: Постранський Віталій, Олійник Ярослав, Аддо Даніель, Тесак Лукас

Тренер: Вернидуб Юрій

«Карпати»: Богатінов Мартин, Гірський Степан, Мілошевич Іван, Балажіц Грегор, Ощипко Ігор, Ткачук Андрій (к), Даушвілі Муртаз (Мартинюк Ярослав, 61), Голодюк Олег (Касян Олександр, 26), Перейра Ерік (Озарків Ігор, 82), Мартінес Лукас, Гладкий Олександр

Запасні: Тлумак Андрій, Міхальов Ілля, Болохан Вадим, Петровський Тарас

Тренер: Шаран Володимир

Голи: 1:0 – Каменюка (25), 2:0 – Каменюка (54), 3:0 – Родич (60), 4:0 – Каменюка (65), 5:0 – Галюза (80), 5:1 – Гладкий (87)

Євген Селін

Дата народження: 09.05.1988; місце народження: Новоайдар; позиція: захисник; кар’єра гравця: 2006 – «Сталь» (Алчевськ), 2007-10, 2015 –  «Металіст» (Харків), 2010-12 – «Ворскла» (Полтава), 2013-15 – «Динамо» (Київ), з 2015 – «Платаніас» (Греція), 15 матчів за збірну Україну, 1 гол; досягнення: бронзовий призер чемпіонату України (2013), Кубок України (2014)

Після переходу в «Динамо» вважався одним з найперспективніших захисників українського футболу. Однак в «Динамо» Євген не закріпився...

Лівий оборонець, що може закрити позицію в центрі, з «Ворсклою» відграв у Лізі Європи. Взяв участь в усіх поєдинках «синьо-жовтих» на Євро. Нещодавно подався в оренду до грецького "Платаніасу".

Чемпіонат України 2010/11, «Металіст» – «Ворскла» – 2:3

«Металіст»: Старцев Максим, Обрадовіч Мілан (к), Папа Гуйє, Вільягра Крістіан, Романчук Олександр, Де Ласерда Едмар (Бордіян Віталій, 83), Олійник Денис (Валяєв Сергій, 75), Вінісіус Фініньо, Хав’єр Клейтон, Девіч Марко, Шелаєв Олег (Воробей Андрій, 39)

Запасні: Жданков Дмитро, Пшеничних Сергій, Барилко Сергій, Березовчук Андрій.

Тренер: Мирон Маркевич

«Ворскла»: Довганський Сергій, Даллку Арменд, Краснопьоров Олег (Оніка Олександр, 81), Маркоськи Йован, Кулаков Денис, Сачко Василь (Безус Роман, 72), Громов Артем, Медведєв Геннадій, Селін Євген, Ярмаш Григорій (Єсін Дмитро, 65), Чеснаков Володимир

Запасні: Величко Сергій, Вовкодав Сергій, Чічіков Олексій, Тимченко Ігорь

Тренер: Микола Павлов

Голи: 0:1 – Краснопьоров (19), 1:1 – Воробей (40), 2:1 – Девіч (52, з пенальті), 2:2 – Селін (55), 2:3 – Маркоськи (75)