Футбольна Україна: Дніпропетровська область
На черзі талановиті уродженці Дніпропетровщини.
Дніпропетровська область була кузнею кадрів як для радянського футболу, так і для українського. Якщо взяти до уваги «дела минувших дней», то як тут не пригадати славну дитячо-юнацьку команду «Дніпро-75», перемоги дорослого «Дніпра» в чемпіонатах СРСР, геніальних футболістів Анатолія Дем’яненка, Віктора Кузнєцова, Вадима Євтушенка, Миколу Кудрицького, Геннадія Литовченка, Володимира Лютого, Олега Протасова? Дніпропетровщина і в часи незалежності продовжує відкривати нам футбольні таланти. Про них ми сьогодні порозмовляємо у блозі.
Географічна довідка:
Територія та кількість населення області: 31 914 км. кв., 3 млн. 285 тис. (станом на 2014 р.); межує з: Полтавською, Харківською, Донецькою, Запорізькою, Херсонською, Кіровоградською областями; найбільші міста області: Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Нікополь, Павлоград, Новомосковськ, Марганець, Жовті Води; найдовші ріки: Дніпро, Самара, Оріль, Базавлук, Мокра Сура
Найвідоміші футбольні клуби області:
«Дніпро», Дніпропетровськ (дата заснування: 1918); «Гірник», Кривий Ріг (рік заснування: 1925), «Сталь», Дніпродзержинськ (рік заснування: 1926); «Кривбас», Кривий Ріг (період існування: 1929-2013); «Авангард», Жовті Води (рік заснування: 1956; попередня назва: «Сиріус»); «Колос», Нікопольський район (рік заснування: 1971; в 90-их йменувався «Металургом»); «Космос», Павлоград (роки існування: 1973-95; попередні назви: «Колос», «Шахтар»); «Металург», Новомосковськ (з 1994 по 1999 виступав у 2-ій та 3-ій лізі ЧУ), «Гірник», Павлоград (в середині 90-их грав у 1-ій лізі ЧУ), «Олімпік», смт. Петриківка (заснований в 2012 році)
"Дніпро" чемпіонського 1988 року
Іван Гецко
Місце народження: Дніпропетровськ; дата народження: 06.04.1968; позиція: нападник; виступав за команди: «Закарпаття», Ужгород (1986-87, 1989), «Зірка», Бердичів (1988), СКА, Львів (1988), «Чорноморець», Одеса (1989-92), «Маккабі», Хайфа, Ізраїль (1992-94), «Локомотив», Нижній Новгород, Росія (1995-96), «Аланія», Росія (1997), «Дніпро», Дніпропетровськ (1997), «Карпати», Львів (1998-1999), «Кривбас-2», «Кривбас», Кривий Ріг (2000), «Металіст-2», «Металіст», Харків (2001), 4 матчі за збірну України; досягнення: Кубок Федерації футболу СРСР (1990), володар Кубку України (1992), володар Кубку Ізраїлю (1993), чемпіон Ізраїлю (1994), «бронза» ЧУ (1998), член Клубу Олега Блохіна
Незважаючи на три неповних сезони проведених в «Карпатах», дніпропетровець за паспортом і вихованець закарпатського футболу Іван Гецко є легендою Львова. Це не жарти вам набити стільки м’ячів за такий нетривалий термін. За часи виступів у вищій лізі Іван Михайлович вніс до свого активу один хет-трик (між іншим, найперший в історії нашого чемпіонату) та два покери. Для одного з них, у ворота «Дніпра», Гецку знадобилося всього-на-всього 26 хвилин! У перегонах бомбардирів української першості нападник тричі фінішував другим. Лишень одного гола не вистачило Івану в сезоні 1999/00, аби наздогнати киянина Максима Шацьких.
До того ж, зірковий форвард є автором дебютного м’яча збірної України. Квітень 1992 року. Ужгород. В місті буяла сакура, а на «Авангарді» хлопці Віктора Прокопенка приймали сусідів-угорців. Білоруський арбітр Вадим Жук вже готувався зафіксувати крупну перемогу гостей – 0:3. Як на останніх секундах матчу нападник «Чорноморця» «розпечатав» голкіпера «Ференцвароша» Балога Тамаша (що саме тоді дебютував за «араньчапат»). Окрім одесита Гецка, «синьо-жовті» були представлені «моряками» Юрієм Нікіфоровим, Юрієм Саком, Юрієм Шелепницьким (капітан!), Сергієм Гусєвим, Сергієм Третяком, Іллею Цимбаларем.
Після завершення професійної кар’єри Іван Гецко на пару із не менш легендарним Тимерланом Гусейновим тренував любительський «Сигнал».
Чемпіонат України 1999/00, «Карпати» – «Дніпро» – 4:0
«Карпати»: Стронцицький Богдан (к), Танасюк Сергій, Павлюх Іван, Вільчинський Володимир, Тимчишин Олег (Луцишин Михайло, 46), Ковалець Сергій, Вовчук Любомир (Євглевський Сергій, 46), Назаров Євген, Покладок Андрій (Семочко Дмитро, 68), Гецко Іван, Хома Ярослав
Запасні: Тлумак Андрій, Шаран Володимир, Толочко Роман, Зуб Роман
Тренер: Броварський Лев
«Дніпро»: Старцев Максим, Беліков Віталій, Приходько Геннадій, Задорожний Сергій, Матюхін Сергій, Стратулат Григорій, Зубченко Андрій (Онищенко Денис, 84), Савенчук Олександр (Телятников Олексій, 62), Валяєв Сергій, Слабишев Юрій (Косілов Сергій, 66), Шевцов Сергій (к)
Запасні: Куслій Артем, Шершун Богдан, Бездольний Ігор, Хоменко Ігор
Тренер: Федоренко Микола
Голи: 1:0 – Гецко (61), 2:0 – Гецко (63), 3:0 - Гецко (66), 4:0 – Гецко (87)
Віктор Скрипник
Місце народження Новомосковськ; дата народження: 19.11.1969; позиція: захисник; виступав за команди: «Металург», Запоріжжя (1989-94), «Дніпро», Дніпропетровськ (1994-96), «Вердер», Німеччина (1996-2004), 24 матчі за збірну України; досягнення: чемпіон Німеччини, Кубок Німеччини (1999, 2004)
Своїм «хрещеним батьком» Віктор Скрипник вважає Бернда Штанге. Саме німецький наставник порекомендував переглянути талановитого захисника бременському колезі і легенді дрезденського «Динамо» Хансу-Юргену Дьорнеру. Так розпочалася німецький етап життя сьогоднішнього тренера «музик». У «Вердері» Скрипник розпочинав на позиції центрбека (у дебютному матчі проти «Фрайбургу» взагалі грав правого захисника!), згодом зайнявши місце лівого оборонця. Не все гладко виходило у нашого земляка на перших порах, далеко не завжди він опинявся в заявці на гру. Мабуть, найбільш успішним для Віктора вдався сезон 2001/02 – він фактично відіграв усі матчі Бундесліги, у тому числі чотири рази відзначався голами! До слова, м’ячі «Баварії» (з пенальті грізному Оліверу Кану) та «Фрайбургу» принесли до скрині «музик» шість балів. Не можна обійти стороною і гольові асисти українця. З сміливістю можна сказати, що влучні удари та паси українця вивели «Вердер» до КУЄФА 2002/03. Пригадуєте, як там бременці за сумою обох матчів «винесли» донецький «Металург» – 10:2? Якщо Скрипник з Младеном Крстаїчем, Франком Верлаатом, Франком Бауманном та Полом Сталтері тримали оборону Бремена, то на передовій активно в атаку ходили молодий і перспективний бразилець Аїлтон з ветераном Марко Боде. Диригував цією інтернаціональною і різноголосою бандою «музик» досвідчений Томас Шааф. 2004 рік став надзвичайно врожайним для «Вердера»: команда виграла чемпіонат і Кубок країни. Щоправда, у цьому сезоні Бундесліги, останньому в ролі гравця, Скрипник відбігав всього 94 хвилини. Згадуючи про успішний для «Вердера» 2004-ий, можна вказати на сенсаційний тріумф екс-тренера бременського клубу Отто Рехагеля. Знаю, що ви здогадалися про що йде мова.
Повернімося до нашого Скрипника. Відразу після завершення кар’єри українець розпочав працювати асистентом головного тренера молодіжної команди «Вердера». Про нинішні успіхи Віктора Анатолійовича вважаю нагадувати зайве.
Чемпіонат України 1995/96, «Волинь» – «Дніпро» – 1:5
«Волинь»: Марчук Володимир, Сухарєв Сергій, Круковець Сергій (к), Федюков Олег, Нікітін Руслан, Драницький Сергій (Дикий Володимир, 47), Михайлів Євген, Уштан Володимир, Шевчук Віталій (Федецький Андрій, 78), Богунов Сергій, Мозолюк Володимир
Тренер: Кварцяний Віталій
«Дніпро»: Медін Микола, Топчієв Дмитро, Євтушок Олександр, Горілий Володимир, Багмут Володимир, Полунін Андрій (к) (Москвін Валентин, 66), Захаров Олександр, Скрипник Віктор (Купцов Олексій, 81), Паляниця Олександр, Ковалець Сергій (Зассен Андреас, 66), Шаран Володимир
Тренер: Штанге Бернд
Голи: 0:1 – Скрипник (37), 0:2 – Євтушок (41), 0:3 – Паляниця (55), 0:4 – Шаран (77), 0:5 – Захаров (78), 1:5 – Мозолюк (80)
На 88-й хвилині Круковець («В») не реалізував пенальті (мимо)
Тренери "Вердера": Торстен Фрінгс і Віктор Скрипник
Проти "баварця" Пауло Сержио
Сергій Беженар
Місце народження: Нікополь; дата народження: 09.08.1970; позиція: захисник; виступав за команди: «Дніпро», Дніпропетровськ (1988, 1990-94), «Динамо-2», «Динамо», Київ (1995-98), «Арсенал», Київ (1998-99), «Ворскла-Нафтогаз», Полтава (1998), ЦСКА-2, Київ (1998-99), «Расінг Мехелен», Бельгія (1999), «Ерзурумспор», Туреччина (1999-00), «Чорноморець», Росія (2001), «Таврія», Сімферополь (2002-03), «Актобе», Казахстан (2003), «Прикарпаття» (на той час клуб йменувався «Факелом»), Івано-Франківськ (2004), 23 матчі за збірну України; досягнення: «срібний» призер ЧУ (1993), чемпіон України (1995-98), Кубок України (1996), переможець юніорського чемпіонату світу U-16 (1987)
Свого часу Сергій Беженар вигравав чемпіонати Європи та світу. Щоправда на юніорському та молодіжному рівнях. В далекому 1987 році юніорська збірна СРСР під керівництвом Олександра Піскарьова відправилася на канадський мундіаль. Спочатку радянські хлопчаки втрапили в спекотну компанію до нігерійців, мексиканців і болівійців. Вигравши два матчі і один скатавши внічию (два м’ячі в яких забив Беженар. Обидва з «точки»), європейці вийшли до чвертьфіналу, де і «хлопнули» французів – 3:2. До слова, за «галлів» бігав білявий юнак на ім’я Емануель Петі. В півфіналі не виникло проблем з Кот-Д’Івуаром – 5:1. Фінал з нігерійцями знову приніс нічию – 1:1 (забив Юрій Нікіфоров). Серія пенальті була на стороні СРСР – 4:2.Чи то в 1988-ому, чи то в 1990-ому (не хочу вводити оману читачів) Беженар візьме молодіжне Євро.
Як гравець, непоступливий центральний захисник, сформувався у «Дніпрі». Взимку 95-ого він та його колеги – Сергій Коновалов, Дмитро Михайленко, Євген Похлебаєв – прийняли смачну пропозицію від «Динамо». Після Києва Сергій Беженар змінить не одну команду, але ніде надовго так і не затримається. За «Ворсклу» він взагалі вийде на поле лише одного разу!
Також дніпропетровець провів 23 гри за збірну України. Беженар – учасник найпершого матчу проти угорців. Востаннє чоловік вдягнув футболку збірної проти хорватів (15.11.1997).
Чемпіонат України 1994/95, «Дніпро» – «Верес» – 4:2
«Дніпро»: Сирота Святослав, Горілий Володимир (Таран Олег, 46), Беженар Сергій, Дірявка Сергій (к), Скрипник Віктор, Полунін Андрій (Москвін Валентин, 46), Похлебаєв Євген (Захаров Олександр, 65), Багмут Володимир, Фінкель Борис, Плотко Ігор, Коновалов Сергій
Тренер: Павлов Микола
«Верес»: Бурч Михайло, Свистунов Олександр, Закотюк Микола, Танасюк Сергій, Богач Володимир, Ковтун Михайло (Мічуда Сергій, 72), Харьковщенко Ігор, Новак Володимир, Самардак Богдан (к), Філімонов Денис (Шапоренко Руслан, 55), Паляниця Олександр
Тренер: Кобилецький В’ячеслав
Голи: 1:0 – Скрипник (11), 2:0 – Похлебаєв (53), 3:0 – Беженар (58, з пенальті), 4:0 – Беженар (60, з пенальті), 4:1 – Самардак (83), 4:2 – Шапоренко
Вилучення: Любимов Олександр, «В» (з лавки запасних за неспортивну поведінку. Вочевидь чоловік розлютися через два поспіль пенальті у ворота його команди. Судили ту зустріч сімферопольці Василь Мельничук, Анатолій Олійник, Володимир Туховський)
Андрій Полунін
Місце народження Дніпропетровськ; дата народження: 05.03.1971; позиція: півзахисник; виступав за команди: «Шахтар», Павлоград (1989), «Дніпро-2», «Дніпро», Дніпропетровськ (1990-96, 2002-03), «Кривбас», Кривий Ріг (199, 2003), ЦСКА, Київ (1997), «Карпати», Львів (1998), «Нюрнберг», Німеччина (1998-99), «Санкт-Паулі», Німеччина (1999-00), «Рот-Вайс Ессен», Німеччина (2001-02); 9 матчів за збірну України; досягнення: чемпіон СРСР серед дублерів (1991), «срібло» ЧУ (1993), «бронза» ЧУ (1992, 1995, 1996, 1998)
Андрій Полунін – один з небагатьох українців, які встигли пограти у топ-чемпіонаті. Цікаво, що в середині 90-их Андрій отримував пропозицію від київського «Динамо». Полунін залишився і став королем «Дніпра». Тобто капітаном команди. Зміни футболіст Дніпропетровськ на Київ, і хтозна по якій траєкторії закрутилася би його кар’єра. Розпочинаючи з 1992-ого і закінчуючи 1995-им роками, Полунін провів 9 ігор за «синьо-жовту» команду. Однак тільки два останні матчі виявилися офіційними: проти Словенії та Італії, причому «Скуадрі» в особі Перуцці дніпропетровець провів свій єдиний м’яч за збірну.
Нині Полунін займає посаду директора охтирського «Нафтовика». Заступником у Андрія Вікторовича працює не менш відомий Сергій Мізін.
Чемпіонат України 1992/93, «Дніпро» – «Металург», Запоріжжя – 4:1
«Дніпро»: Городов Валерій, Юдін Андрій (Павлюченко Костянтин, 75), Беженар Сергій, Дірявка Сергій (к), Чухлеба Олег, Полунін Андрій, Яковенко Дмитро, Максимов Юрій, Похлебаєв Євген, Мороз Геннадій (Багмут Володимир, 84), Думенко Сергій (Коновалов Сергій, 57)
Тренер: Павлов Микола
«Металург»: Близнюк Ілля, Скрипник Віктор, Маркін Юрій, Дудник Юрій, Сорокалєт Олександр, Мущинка Анатолій, Вернидуб Юрій (к), Зубков Владислав (Корпонай Адальберт, 46), Лучкевич Ігор, Головань Олег, Корпонай Іван
Тренер: Надеїн Ігор
Голи: 1:0 – Полунін (24), 2:0 – Мороз (35), 2:1 – Корпонай (37), 3:1 – Максимов (42), 4:1 – Полунін (79)
Валентин Полтавець
Місце народження: Дніпропетровськ; дата народження: 18.04.1975; позиція: півзахисник; виступав за команди: «Шахтар», Павлоград (1992) «Віктор», Запоріжжя (1993, 1994), «Металург-2», «Металург», Запоріжжя (1994-2000), «Дніпро-2», «Дніпро», Дніпропетровськ (2000-02), «Арсенал», Київ (2002-03), «Віль», Швейцарія (2003-04), «Чорноморець», Одеса (2004-07), «Дністер» (на базі якого виникне ФК «Одеса»), Овідіополь (2008-13); досягнення: «бронза» ЧУ (2001, 2006), Кубок Швейцарії (2004), член клубу Олександра Чижевського
Справжній «зубр» українського футболу! Полтавець тільки в нашій вищій лізі відбігав 322 матчі. А якщо додати ще понад сотню ігор за першоліговий «Дністер» («Одесу»), так взагалі матимемо чи не національний рекорд.
Дивно, але незважаючи на чималий багаж досвіду та на успішні виступи за міцний «Дніпро», Полтавець так і не викликався до збірної України. Граючи на позиції півзахисника і будучи вмілим плеймейкером, футболіст покрив себе славою безжального гладіатора, тьху ти голеадора. Особливо багато Валентин забивав за «Металург» та «Дністер». Любителям цифр і статистики подаємо звіт матчу в якому Полтавець відзначався тричі, а його команда взяла верх – 8:1. Мабуть, після тієї ганьби Микола Павлов все-таки щось відрізав своїм футболістам.
Окрім успіхів на рідних теренах, дніпропетровець встиг виграти національний Кубок Швейцарії.
Чемпіонат України 1996/97, «Металург», Запоріжжя – «Таврія» – 8:1
«Металург»: Гребенюк Тарас (Лутков Олег, 69), Куриленко Олексій (Акопян Армен, 73), Маркін Юрій, Богатир Іван, Каряка Андрій, Ільченко Сергій, Лучкевич Ігор, Кріпак Яків (Іванов Олександр, 46), Олійник Олексій, Фокін Ігор, Полтавець Валентин
Тренер: Томах Олександр
«Таврія»: Левицький Максим (Величко Сергій, 34), Мітрофанов Олександр, Єсін Сергій, Смігунов Віктор, Волков Ігор, Ветренніков Сергій, Оберемченко Ігор (Опарін Андрій, 46), Духновський Ігор, Кунденок Олександр, Гайдаш Олександр (Мартинов Володимир, 84), Муравйов Олег
Тренер: Павлов Микола
Голи: 1:0 – Полтавець (2), 2:0 – Олійник (12), 3:0 – Маркін (18), 4:0 - Лучкевич (31), 5:0 – Кріпак (34), 6:0 – Полтавець (59), 6:1 – Єсін (61), 7:1 – Полтавець (81), 8:1 – Каряка (85)
Вилучення: Волков, «М» (34)
На 34-й хвилині Кріпак («М») не реалізував пенальті (воротар)
Сергій Перхун
Місце народження: Дніпропетровськ; роки життя: 04.09.1977-28.08.2001; позиція: воротар; виступав за команди: «Дніпро-2», «Дніпро», Дніпропетровськ (1993, 1995-98), «Металург», Новомосковськ (1995), «Шериф», Молдова (1999-00), ЦСКА, Росія (2001); 1 матч за збірну України (Латвія – Україна – 0:1, ТМ (15.08.2001) ); досягнення: володар Кубка Молдови (1999)
Не забери Всевишній від нас так рано Сергія Перхуна, впевнений: в 2004-ому ми би гордилися українцем, який виграв КУЄФА. Будучи юнаком воротар вже подавав просто блискучі надії. 16-річним він дебютував у вищій лізі, причому проти принципових земляків з «Кривбасу». Звісно, як і у кар’єрі кожного футболіста, на шляху голкіпера траплялися невдалі матчі. Як от, приміром, шість отриманих м’ячів від «Шахтаря», п’ять – від львівського «Скіфи», три – від тернопільської «Ниви» (причому за 45 хвилин). Незважаючи на величезний талант, молодому гравцеві було важко закріпитися в складі дніпропетровців, ворота яких тоді охороняли Микола Медін, Геннадій Жилкін, Ілля Близнюк. А ще команду розхитувала нестабільна фінансова ситуація. Так Перхун опинився в Тирасполі, а через трохи – у ЦСКА. В Москві українець швидко завоював пост №1 та заодно отримав запрошення від тренера збірної Валерія Лобановського. Варто нагадати, що на той час Україна мала ще одного молодого і талановитого стража воріт – Максима Левицького. Загалом в чемпіонаті Росії Сергій відіграв тринадцять поєдинків, включаючи той трагічний проти «Анжи». Сім з них він відстояв «насухо»! Після смерті футболіста, тодішній капітан «армійців» Сергій Семак заявить: «Такого воротаря, як Сергій, не було ніколи».
Чемпіонат України 1993/94, «Дніпро» – «Кривбас» – 2:1
«Дніпро»: Перхун Сергій, Горілий Володимир, Беженар Сергій, Дірявка Сергій (к), Михайленко Дмитро, Полунін Андрій (Москвін Валентин, 70), Похлебаєв Євген, Максимов Юрій, Захаров Олександр (Думенко Сергій, 65), Мороз Геннадій, Коновалов Сергій (Котюк Андрій, 70)
Тренер: Павлов Микола
«Кривбас»: Воробйов Валерій, Сисоєв Євген, Козарь Геннадій (к), Носенко Владислав, Мазур Василь, Громов Віктор, Пантілов Віталій, Шульга Владислав, Яковенко Юрій (Приходько Геннадій, 65), Лютий Владислав, Попович Геннадій
Тренер: Надеїн Ігор
Голи: 0:1 – Яковенко (35), 1:1 – Беженар (85, з пенальті), 2:1 – Беженар (89)
Кравець Артем
Місце народження Дніпродзержинськ; дата народження: 03.06.1989; позиція: нападник; виступав за команди: «Динамо-2», «Динамо», Київ (2006-13, з 2014-ого знову в ДК), «Арсенал», Київ (2013), 6 матчів за збірну України; досягнення: Суперкубок України (2007), чемпіон України (2009, 2015), Кубок України (2015)
Вихованець дніпродзержинського футболу. З 2004 року Артем перебуває в системі «Динамо». Побігавши рік у футболці столичного клубу, він оформив свій перший хет-трик – київські юнаки розгромили однолітків з «Волині» – 8:2. Варто сказати, що мова йде про чемпіонат ДЮФЛ. За головну команду столиці нападник дебютував в останньому матчі сезону 2006-07. Тренував тоді киян Анатолій Дем’яненко.
Про матч Кравця на «Местальї» вам розповідати не потрібно. З Валенсії він повернувся на щиті. Однак закріпитися в основці «Динамо» гравцю заважали травми й конкуренція. В 2011-ому, провівши всього два матчі за збірну, Кравець на чотири роки випав з поля зору наставників національної дружини. Був списаний він і наставником «Динамо» Олегом Блохіним. Зізнатися, та й автор цих рядків не надто вірив, що форвард ще заявить про себе на найвищому рівні. Але Сергій Ребров і Михайло Фоменко подарували дніпропетровцю другий шанс, яким він скористався на всі 100%. Кравець забиває у двох останніх матчах збірної. Сподіваємося, ця славна традиція продовжуватиметься й надалі. Артеме, чекаємо від тебе, як у твої молоді роки, на дубль проти іспанців у жовтні!
Чемпіонат України 2014/2015, «Іллічівець» – «Динамо» – 1:4
«Іллічівець»: Гальчук Євген, Чижов Олександр, Довгий Олексій, Тотовицький Андрій, Гринь Сергій, Федотов Віталій (Калінін Ігор, 83), Чурко В’ячеслав (Оберемко Андрій, 57), Іщенко Микола, Мишньов Дмитро (Яворський Сергій, 58), Путівцев Артем (к), Таргамадзе Давид
Тренер: Микола Павлов
«Динамо»: Шовковський Олександр (к), Да Сильва Даніло, Драговіч Александар, Ярмоленко Андрій, Рибалка Сергій, Гармаш Денис (Безус Роман, 75), Гусєв Олег (Ленс Жермейн, 64), Кравець Артем, Макаренко Євген, Тремулінас Бенуа, Беланда Юнес (Сидорчук Сергій, 83)
Тренер: Ребров Сергій
Голи: 0:1 – Кравець (6), 0:2 – Гусєв (54), 0:3 – Кравець (58), 1:3 – Яворський (65), 1:4 – Кравець (87)
Згадаємо ще інших уродженців Дніпропетровщини, що проявили себе у період незалежності. А саме: бомбардира «Зеніту» Геннадія Поповича; чемпіона СРСР-88, який ще встиг наробити галасу в чемпіонаті України – Володимира Багмута; кіпера збірної Віталія Реву; капітана «Дніпра» початку 90-их Сергій Дірявку; нападника «Чорноморця» Олексія Антонова; мініатюрного хавбека «Севастополя» та «Карпат» Артура Карнозу; колись дуже перспективного Віталія Віценця; а ще Геннадія Козаря, Володимира Геращенка, Сергія Мотуза.
Підготував Андрій СОКОЛОВСЬКИЙ
