Ференц Пушкаш - гордість Угорщини

Саме він познайомив і здружив сина з м’ячем, як тільки перший навчився ходити. Незабаром батько міняє прізвище на "Пушкаш". Так, на його думку, значно милозвучніше і красивіше. Коли молодшому Ференцу виповнилося одинадцять років, він з другом, Йожефом Божиком, вирушив на оглядини до юніорської команди "Кишпешту". Тоді хлопцям довелося збрехати стосовно свого віку. Тренер залюбки повірив двом майбутнім зіркам угорського і світового футболу. В 16 років Ференц вже зміг закріпитися в основному складі батьківського клубу, де грав на лівому фланзі атаки, а у 18 його було запрошено до національної збірної Угорщини. Незабаром "Кишпешт" став "Кишпештом Гонведом" і набув статусу спортивного клубу армії. Після найуспішніших виступів провідним гравцям, зокрема і Пушкашу, присвоювався новий військовий чин. Так Ференц "дослужився" до звання майора. У двадцятирічному віці гравець змусив пометушитися туринський "Ювентус". І врешті відмовив італійцям, які так прагнули бачити його в смугастій чорно-білій формі. На той час (перша половина п’ятдесятих років двадцятого століття) угорцям реально не було рівних. Великі команди вписували до своєї історії трагічні сторінки після зустрічей з Пушкашем та компанією. 1952 року у Фінляндії угорці здобули олімпійське золото. Через рік були двічі поспіль розбиті батьки футболу - англійці. Спочатку в Лондоні з рахунком 3:6, а потім в Будапешті - 7:1. На мундіаль 1954 збірна угорщини покладала великі надії. Думаю, вихід в фінал є дуже хорошим здобутком, але коли ти зупиняєшся за крок до омріяної мети, нехай і досягнувши уже чималих висот... Коли після гучних перемог над збірними Південної Кореї (9:0) та ФРН (8:3) у фіналі Угорщина програла тій же ФРН 2:3, виграючи по ходу зустрічі 2:0, таку поразку є всі підстави вважати трагедією. Цілком обгрунтовано цю невдачу пов’язують з травмою коліна Пушкаша, яку він отримав у першому матчі з німцями. Він грав не так впевнено, як завжди. Сам хвилювався за стан своєї "смертельної зброї" - лівої ноги, якої тоді боялися воротарі всього світу (настільки потужними були удари майора Ференца Пушкаша). Це хвилювання передалося і всім без винятку партнерам. Травмована нога відмовилася грати, і це було серйозним ударом для угорців, який допоміг німцям виграти матч. Так шанс стати чемпіоном світу було втрачено. Незабаром у Ференца виникло бажання пограти закордоном, а саме в Італії. Але він на той час перебував у поганій фізичній формі, і ніхто не наважувався підписати з ним контракт. Тоді на допомогу прийшов колишній тренер "Кишпешту" Еміль Остеррайхер. Він тренував мадридський "Реал" і вмовив керівництво клубу підписати Пушкаша. Гравцеві дали півроку на відновлення фізичних кондицій. За цей час йому вдалося скинути 18 кг! В Іспанії Ференц заграв ще краще, ніж в Угорщині. Йому вдалося одразу ж закріпитися в основі, не зважаючи на те, що він був "одноногим гравцем" і погано умів грати головою. Буває в футболі таке, що лівша має секунду на удар правою, або правша - на удар лівою, але намагаеться підлаштуватися під "робочу" ногу і втрачає момент. Якщо у Пушкаша і були подібні ситуації, то він все компенсував. Було б не доречним, я вважаю, дорікати йому за погану гру правою. Навпаки, можна сказати, що він обігрував сеперників однією ногою. А це, я впевнений, дуже складно. З "Реалом" Ференц п’ять разів вигравав іспанську Прімеру (стільки разів ставав і чемпіоном Угорщини), тричі ставав володарем Кубку Чемпіонів. З 1961 року він, отримавши місцеве громадянство, поповнив ряди збірної Іспанії, щоправда зіграв за неї всього 4 матчі. Незабаром Пушкаш перекваліфікувався у тренера. Спочатку досить непогано працював з грецьким "Панатінайкосом" (двічі взяв чемпіонство, а потім вивів команду в фінал КЄЧ), потім тренував маловідомі клуби Єгипту, Парагваю, Чилі, з якими особливих успіхів не досяг. Але це зовсім не впливає на значущість персони Пушкаша для світового футболу. На честь 75-річчя великого гравця "Непштадіон" (центральний стадіон Будашешта) було переіменовано на честь Пушкаша. Угорця також визнано кращим бомбардиром ХХ століття за версією ФІФА, а в списку кращих гравців віку він посідає четверте місце. Ференц помер 17 листопада 2006-го року, трохи не дотягнувши до свого вісімдесятиріччя.