До 1959 року "Ліверпуль" вже мав багату на події історію з моменту свого заснування в 1892 році. Їм вдалося виграти 4 титули ліги ще до Першої світової війни, вигравши свій перший в історії чемпіонат Англії в 1901 році. А також тричі ставали переможцями другого англійського дивізіону. Після Другої світової війни вони потужно стартували, завоювавши титул чемпіонату 1946-47, багато в чому завдяки шотландському легіонеру Біллі Лідделу і своєму майбутньому головному тренеру Бобу Пейслі. Ліддел грав на "Енфілді" аж до 1961 року, але в 1959 році йому виповнилось 37 років і "Ліверпуль" більше не міг розвиватися, спираючись на минулі успіхи, в той час як молодим талантам було важко витіснити заслужених ветеранів з першої команди .

У сезоні 1953-54 "Ліверпуль" вилетів у другий дивізіон, завершивши чемпіонат на дні турнірної таблиці і тим самим завершивши своє 50-річне перебування у вищому англійському дивізіоні. Головний тренер "Ліверпуля" Дон Велш переконався в необхідності зміни застарілої тактики. Наступником Дона Уелша став Філ Тейлор - колишній гравець, який незважаючи на свій значний список заслуг не зміг вивести "Ліверпуль" у перший дивізіон. Після трьох поспіль образливих невдач і поганого старту в сезоні 1959-60 настав час розлучитися з колишнім улюбленцем уболівальників і почати перебудову.

Насамперед необхідно було призначити нового головного тренера. 14 грудня 1959 року Біл Шенклі став тренером "Ліверпуля". Шенклі будучи професійним гравцем став культовою фігурою в "Престон Норт Енд" після проведених 16 років у цьому клубі. Після листопадової перемоги "Хаддерсфілда" над "Ліверпулем" з рахунком 1-0 Шенклі отримав пропозицію від президента "Ліверпуля" Тома Вільямса очолити "найкращий клуб в країні". Шенклі прийняв пропозицію і перебудова була готова розпочатися.

Незважаючи на невдалий старт на "Енфілді", який включав поразки 0-4 від "Кардіфф Сіті" і 0-3 від "Чарльтона", Шенклі привів "Ліверпуль" до підсумкового 3-гоу місця і до 4-го на наступний рік. Це були чергові прикрі невдачі "Ліверпуля", але перебудова вже йшла повним ходом, причому не тільки на полі, але і за його межами. Шенклі поступово виводив з складу старих лідерів і більше довіряв молодим футболістам, багато з яких до цього були резервістами.

"Ліверпуль" домігся підвищення в класі у сезоні 1961-62, опинившись на вершині турнірної таблиці, а Роджер Хант забив 41 гол у турнірі. У тому сезоні Шенклі привів у команду Рона Йейтса і незабаром зробив його капітаном. Підписання Йейтса, а також нападника Яна Сент-Джона стало останнім фрагментом пазлу разом з виходом "Ліверпуля" у перший дивізіон.

Томмі Лоуренс, воротар "Ліверпуля": "Вибачте тренер, мені не варто було розставляти ноги". "Ні Томмі, це твоїй матері не варто було розставляти ноги" - відповів Біл Шенклі

Зміни, які Шенклі приніс в "Ліверпуль" відбилися не тільки на тому, що відбувалося на полі. Шенклі не брав до уваги жодних варіантів, окрім перемоги в чемпіонаті, навіть незважаючи на статус новачка мета була чіткою - виграти титул. Для цього він зберіг весь тренерський штаб без змін. Так звані "Бутрум Бойз" ( спеціальна кімната на "Енфілді", де проходили наради тренерського штабу), куди входили колишні гравці Боб Пейслі, шотландець Рувін Беннет і Джо Фаган, яких в "Liverpool Illustrated History" називають не інакше, як "легендарний комітет", в майбутньому стануть головною ланкою в успіхах "Ліверпуля" .

"Футбольний клуб представляє з себе святу трійцю - гравців, тренерів і вболівальників. Рада директорів сюди не входить - вони потрібні, щоб підписувати чеки"

Завдяки професійній підготовці Шенклі вдалося змінити не тільки "Ліверпуль", але і всю систему англійського футболу. Коли Біл вперше прибув на тренувальну базу "Мелвуд", він тут же все переробив. Всі заняття були спрямовані на те, щоб тренувати футболістів, а не марафонців, так як футбол 60-их стрімко змінювався і до цього необхідно було пристосуватися. Впровадження вправи «файв-е-сайд», що полягав у проведенні міні-матчів 5 на 5, які гралися в шаленому темпі допомагало «Червоним» швидше адаптуватися до сучасного футболу та підтримувати відмінну форму. А впровадження техніки "Світ Бокс" доводила деяких гравців до знемоги. Зокрема, Роджер Хант заявляв, що "у футболі немає нічого важчого, ніж тренування в "Ліверпулі".

"Я був кращим тренером Британії, тому що ніколи нікого не обманював. Я б зламав ноги власній дружині, якби грав проти неї, але я ніколи не обманював її"

Тренування, які Шенклі вважав життєво необхідними принесли свої плоди вже в другому сезоні "Ліверпуля" у вищій лізі. У сезоні 1963-64 головним суперником "Червоних" був "Манчестер Юнайтед", який нарешті оговтався від мюнхенської авіакатастрофи в 1958 році. Після перемоги з рахунком 3-0 над командою Басбі на "Енфілді" команді Шенклі достатньо було набрати лише 2 очки в останніх трьох іграх для оформлення чемпіонства. У ці роки була в розпалі всесвітня "Бітломанія", тому в наступному матчі після нищівної перемоги над суперником з рахунком 5:0 і завоювання першого титулу за останні 17 років фанатський сектор "Енфілду" затягнув знамениту пісню "She Loves You". Зараз таке рідко можна побачити.

Після успіху в 1964 році фанати "Ліверпуля" також відзначили і першу перемогу команди в Кубку Англії, де був переможений "Лідс" з рахунком 2-1. 1965 рік приніс "Ліверпулю" нову, повністю червону форму, а Шенклі його перший досвід на міжнародній арені, де він зупинився в одному кроці від фіналу Кубка Чемпіонів, за сумою двох матчів поступившись "Інтеру" у півфіналі. Жахливе суддівство залишило Шенклі в спустошеному стані, в той час як його підозри про договірні матчі стали зростати.

Після матчу Шенклі заявив: "Інтер" переміг нас з рахунком 3:0, але навіть їх гравці не в захваті від такої перемоги, ми вважаємо, що два з трьох їх голів були забиті не за правилами". Незважаючи на розчарування, "Ліверпуль" під керівництвом Шенклі домігся перемоги в чемпіонаті 1965-66, а збірна Англії перемогла на чемпіонаті світу, у складі якої грали три гравці "Ліверпуля" (Каллаган, Хант і Бірн).

"Якщо ти перший - ти перший. Якщо ти другий - ти ніхто"

Наступний успіх прийшов до Шенклі в 70-х, коли йому вдалося зібрати одну із самих найбільших команд за всю історію "Ліверпуля". Підписання Емліна Хьюза на прізвисько "Несамовитий Кінь", та подальші підписання Хайвея, Холла і Тошака. Склад "Ліверпуля" став ще більш варіативним і Шенклі вірив, що в Мерсисайді існує лише дві команди: "Ліверпуль та дубль Ліверпуля". Уколи в бік "Евертона" виправдали себе коли в 1971 році в півфіналі Кубка Англії команда перемогла свого заклятого ворога з рахунком 2-1.

"Коли мені нема чим зайнятися - я дивлюся вниз таблиці, щоб дізнатися де "Евертон"

Наступні роки Шенклі в "Ліверпулі" були повні перемог. Чемпіонський титул був повернутий в 1973 році разом з першим успіхом на міжнародній арені, а саме, перемогою в Кубку УЄФА. Майже телепатичне взаєморозуміння між Тошаком і Кевіном Кіганом зіграло ключову роль у перемозі над менхенгладбахською "Борусією" у фіналі з рахунком 3-2. Сезон 1973-74 приніс Шенклі його останній великий трофей - Кубок Англії. У фіналі на "Уемблі" був знищений "Ньюкасл Юнайтед" з рахунком 3:0.

"Знімай пов'язку! І що ти маєш на увазі, кажучи "твоє" коліно? Це коліно "Ліверпуля!"

"Велика частина успіху у футболі вкладена у твоєму розумі. Ти повинен вірити в те, що ти кращий, а потім переконатися в цьому. Весь час, який я провів в "Ліверпулі" ми говорили, що у нас дві кращі команди в Мерсисайді - Ліверпуль і дубль Ліверпуля".

12 липня 1974 року Шенклі шокував футбольну громадськість, оголосивши про свій відхід на пенсію після 15 років проведених у "Ліверпулі". Цей день залишається одним з найбільш шокуючих моментів за всю історію англійського футболу. Втома, яку відчув Шенклі після 15-ти років відданих цьому клубу, а також його відданість своїй дружині, яка просила його про відставку остаточно переконали його в тому, що настав час піти.

На його зміну прийшов Боб Пейслі і клуб продовжив існувати в якості спадщини великого тренера. Під керівництвом Пейслі "Ліверпуль" виграє 6 чемпіонатів Англії, 3 Кубка Чемпіонів, 4 кубка Англії і Кубок УЄФА, за що без сумніву повинен подякувати Білу. Шенклі в період 1959-74 рр.. повністю перетворив "Ліверпуль" з другосортного клубу в один з найбільших клубів Європи, який послужив основою для подальших успіхів. Його часто називають одним з найбільших управлінців, тактиків, тренерів та інноваторів в історії футболу!

"Деякі люди говорять, що футбол - це питання життя і смерті, але я можу вас запевнити - це набагато важливіше"

Біл Шенклі. Людина, яка зробила "Ліверпуль" великим