Атлетіко в рамках 10-го туру іспанської Прімери приймав Барселону. Звіт про матч читайте на "Футбол 24".
Центральним матчем 10-го туру Ла Ліги, безумовно, стала зустріч між Атлетіко та Барселоною в Мадриді. Її очікували через Суареса, у якого залишились особисті рахунки з каталонським клубом, однак гучна афіша залишилась покриватися пилюкою до кращів часів – Луїс захворів на коронавірус. "Блаугранас", своєю чергою, не могли розраховувати на допомогу травмованих Фаті та Бускетса, але до поєдинку проти колишньої команди був готовий Грізманн. Варто відзначити і вихід Дембеле в основі.
"Поважай Мессі!" – фанати Барселони накинулися на автомобіль Грізманна
Матч почався без розвідки. Вже на 3-й хвилині Барселона могла відкрити рахунок внаслідок прострілу Дембеле з правого флангу, який Грізманн замикав ударом метрів з шести. М'яч пройшов над поперечкою, а Атлетіко одразу ж відповів пострілом Сауля метрів з 20-ти у ліву дев'ятку – тер Штеген парирував! Після цього команди розмінялися низкою стандартів та перспективних атак без гострого завершення. Один з кутових мадридців на 12-й хвилині перетворився у затяжний перекат з флангу на фланг, який приспав оборону гостей – цим і скористався Корреа, який виконав проникну передачу на правий край штрафного. Туди увірвався Льоренте, який потужно пробив у верхній кут – поперечина врятувала Барсу!
Здавалося, що ось-ось оборона однієї з команд дасть тріщину, але цього не сталося. Матч швидко скотився до позиційної боротьби, в якій мадридці намагалися підчатувати суперника на контратаці, а контрвипади гостей спокійно зривалися фолами на жовту картку. Барселона непогано виглядала лишень на правому фланзі, однак діяла шаблонно – Дембеле вривався на правий край штрафного та виконував крос, а далі гості або заробляли кутовий, або просто відходили в глибину. До 40-х хвилин найцікавішим епізодом на полі стала поломка гарнітури головного арбітра.
Набагато веселіше було в ендшпілі першого тайму. Одним із дзвіночків стало закидання з глибини на Карраско та подальший простріл під замикання Корреа, який стався на 39-й хвилині. Барсу врятував офсайд, а за дві хвилини каталонці відповіли своїм моментом: Альба знайшов Мессі на лівому краю карного майданчика, віддав проникний пас, а Лео вистрілив з гострого кута низом – точно в руки Облаку! Після цього гості забрали м'яч під контроль, але помилок в останній третині поля було занадто багато. Зрештою, одне з перехоплень мадридців вже у компенсований час завершилась лонгболом Корреа по лівому напівфлангу на Карраско. Нічого б страшного не сталося, якби тер Штеген не вийшов на перехоплення аж у центр поля – Яннік прокинув йому м'яч поміж ніг та забив у порожні ворота! 1:0! Саме з цим рахунком команди пішли на перерву.
Тер Штеген епічним фейлом оформив квиток у "клуб Луніна"
На другий тайм команди вийшли без замін. Барселона прогнозовано швидко захопила ініціативу й почала потихеньку притискати Атлетіко. Спочатку моментів не виникало, однак на 55-й та 57-й хвилинах після подач з лівого флангу Лангле двічі пробивав головою з лінії воротарського – в обох випадках м'яч відправився до рук Облака. Рональд Куман одразу ж додав до атаки Коутінью, але рівно за хвилину каталонців спіткала невдача – травму отримав Піке. Його на 62-й хвилині змінив Дест.
На 60-х хвилинах, однак, Барселона тримала свою перевагу. Зокрема, на 65-й класний постріл з лету повз правий кут вдався Дембеле, а на 67-й з дистанції стріляв П'яніч (вище воріт). Атлетіко дисципліновано оборонявся, але про атаки в цей період навіть не думав. Втім, поступово мадридці відчули депресивність і безідейність рухів на своїй третині поля. Це одразу перегорнуло гру: "матрацники" проводили кутові серіями, вигравали всі підбирання, а на 73-й хвилині ледь не подвоїли перевагу – спочатку абсолютно вільний Феліш летів на замикання подачі Тріпп'єра (Жоао не вистачило зросту), а потім Карраско з лівого краю штрафного вистрілив у дальній кут. М'яч пролетів поруч зі стійкою. Дієго Сімеоне, оцінивши слабкість каталонців у повітрі, одразу ж кинув у бій Косту. Через 10 хвилин Ель Чоло випустив у допомогу Лемара та велетня Кондогбія.
Ендшпіль зустрічі виглядав непогано. На 81-й хвилині Мессі отримав право на штрафний удар, але постріл з 25 метрів Хіменес зачепив головою. Після розіграшу кутового пішла подача з правого флангу точно на Грізманна – Антуан пробив прямо в руки Облаку! Атлетіко відповів ударом Карраско з лінії карного майданчика на трибуни, а Рональд Куман у відчаї випустив Брейтвейта та Трінкау. Пішли удари з дистанції; більшість заблокували захисники, однак постріл Дембеле на 89-й дуже неприємно зрикошетив – на щастя для господарів, м'яч пройшов повз ворота. Мадрид огризався контратаками.
Зрештою, фінальний свисток зафіксував мінімальну перемогу Атлетіко. "Матрацники" набрали 20 очок і піднялися на другу позицію в турнірній таблиці, порівнявшись з лідером – Реал Сосьєдадом. Барселона, маючи в активі 11 залікових балів, тримається на десятій сходинці.
Барселона деградує
Після поразки від Атлетіко про це вже можна говорити впевнено. Так, "блаугранас" мають два матчі в запасі, тож десята позиція не повинна лякати. Так, каталонці не єдині, у кого є проблеми в поточному сезоні – Реал теж пробуксовує, Баварію і Ліверпуль трощили середняки, а Ювентус не може переграти Кротоне. Так, в умовах коронавірусу гучні провали грандів є нормою, однак всі ці виправдання вищезазначені клуби можуть собі дозволити – у них за спиною чемпіонства, статистично вони виглядають здорово, та й у тактичному плані особливих проблем немає. Ну, може у "вершкових" не все в порядку, але вони прибили Барсу в Класіко.
У каталонців досягнень за спиною вже немає. "Синьо-гранатові" програли минулий чемпіонат, зганьбилися в Лізі чемпіонів, а з шести останніх матчів у Ла Лізі підопічні Рональда Кумана не виграли аж п'ять, зазнавши трьох поразок – причому кривдниками виявились не тільки лідери, а й Хетафе з Алавесом. На такому тлі десяте місце в чемпіонаті з відривом у дев'ять очок від лідерів дійсно виглядає непогано, адже могло бути й гірше. Хоча куди гірше?
Матч з Атлетіко показав, куди. У поєдинку проти команди, яка свідомо віддає ініціативу й грає від контратак, Барселона напрацювала на 1,3 очікуваних голів – ніби й непогано, але 0,81 з них припадає на удар Мессі з гострого кута та замикання Лангле з лінії воротарського.
Втім, це ще не так страшно. Барса просто довела, що топ-клуб із зірками завжди може награти на один гол. Набагато гіршою виглядає якість передач – за весь матч гості провели всього один проникний пас у вільну зону в штрафному (під той самий удар Мессі). Варто згадати також постріл Грізманна над поперечкою на 2-й хвилині, але він стався після прострілу.
Було також три замикання головою після флангових подач. Ставка на них у другому таймі випирала (команда провела 19 кросів, проти 16 у мадридців), але якось дивно сподіватися на верхову боротьбу в матчі проти п'ятірки потужних захисників Атлетіко. Власне, тільки три рази гостям і вдалося замкнути – і лише раз вийшло небезпечно.
Барселона у матчі проти топ-суперника загострює тільки після подач, прострілів або дальніх ударів, взагалі не виконуючи проникних / розрізних пасів – чи могли б ви уявити подібне хоча б у 2018 році? (про 2015-й взагалі мовчу). При цьому команда явно не вчилася грати у подібний футбол: середня вага всіх пострілів по воротах Атлетіко навіть з урахуванням двох "жирних" моментів склала 0,1 xG, а без них – 0,0445 xG.
Якщо ж відійти від статистики й поглянути просто на поле, то побачимо катастрофічну безідейність в останній третині поля й відсутність реальних моментів через гру низом. Щоб побачити банальність каталонців, не потрібно бути експертом – достатньо просто увімкнути огляд матчу (причому необов'язково проти Атлетіко).
Так, у "матрацників" показники були ще нижчими, але вони створили три явних шанси відзначитись – ударом Сауля з 20-ти метрів в дев'ятку, влучанням Льоренте з правого краю карного майданчика в поперечку та пострілом Карраско з лівого краю після обіграшу суперника на дриблінгу. Крім того, можна згадати подачу на Феліша, до якої відкритий нападник просто не дістав. Тобто, Атлетіко при всій своїй прагматичності створював гостроту частіше й різноманітніше.
І це не випадковість. Барселона, яка у Ла Лізі завжди ганяла Дієго Сімеоне в хвіст і гриву, в останніх трьох матчах не знає перемог над його підопічними – каталонці програли у Суперкубку (2:3), розписали нічию в попередній зустрічі у Прімері (2:2), а тепер і поступились.
Щодо проблем Барселони в обороні вже нічого говорити. Усі суперники навчилися карати "блаугранас" за найвищу лінію при повільних захисниках та агресивних фулбеках, а привози Піке та компанії стали нормою.
Так, поразку приніс необачний вихід тер Штегена, але йому передувала неприпустима втрата м'яча Піке на чужій половині поля – Жерар подарував сферу Корреа й залишив гігантську зону за спиною. Саме її намагався покрити Марк-Андре – з огляду на ідентичні помилки Луніна та Сімона в матчах збірних на днях, можна говорити про вимоги до голкіперів в Іспанії грати саме в такому стилі.
Загалом, на тлі Атлетіко "блаугранас" виглядали командою принципово іншого рівня. Прямо зараз не можна уявити таких же злагоджених рухів каталонців, як у мадридців.
Прямо зараз неможливо уявити, як трійки гравців Барси пресингують суперника біля кутового прапорця на чужій половині, а четвертий перекриває передачу в штрафний – зате можна уявити ось такий подальший пас під тиском.
Зрештою, у Барселони просто не залишилось підсилення. Дієго Сімеоне без проблем замінив Суареса на Корреа, а по ходу матчу кинув у бій Косту, Кондогбія та Лемара – готових зірок або просто серйозних виконавців під результат тут і зараз.
Рональд Куман же випустив Брейтвейта, Трінкау та Деста (ну, і Коутінью). Гравця, який міг би замінити Фаті за впливом на гру "синьо-гранатових", у тренерського штабу просто немає. Зараз травмувались Піке і Роберто – ким їх замінити? Дійшло до того, що у центрі оборони грає креативний хавбек де Йонг. Ось до чого скотилася Барселона.
Очевидно, що в поточному сезоні у Барси буде достатньо хороших матчів, однак немає жодної гарантії, що поразки на кшталт мадридської вже не повторяться. Та що там Мадрид? Підопічні Рональда Кумана навіть Хетафе програють. Фіаско у столиці не було випадковим, не є першим і, можливо, не стане останнім у цьому сезоні.
Мессі потрібно йти
Окремо слід виділити роль Мессі. Схоже, епопея з відходом з клубу його досі тривожить – часто він нервово реагує на питання ЗМІ, а чутки продовжують сватати його в Манчестер Сіті. Це й не дивно, адже Ліонель усе літо кричав, що хотів піти, а його не відпустили. Втім, ніхто не думав, що після повернення до Барселони аргентинець буде виглядати аж настільки нестабільно.
У поєдинку проти Атлетіко "блоха" не тільки не забив, а й розчинився на полі. В його активі всього три удари, один з яких заблокували, а інший пройшов зі штрафного (і поцілив у стінку) – постріл з гострого кута на 41-й хвилині став єдиним ударом Лео з меж карного майданчика. Сумарна вага цих спроб потягнула на 0,52 очікуваних голів. Все б нічого, але Мессі за весь матч виконав лише два дотики у карному майданчику.
Мадридці витискали його у глибину, хоча найбільш гострим аргентинець є в останній третині поля, ближче до правого краю. Ліонель намагався вирватись з-під лещат пресингу, вісім разів йдучи в обіграш на дриблінгу й чотири рази обігравши суперника, однак жодного разу ці ТТД не призвели до створення моменту – і всі ці спроби відбулись у центральній частині поля.
У дистрибуції Мессі виявився не дуже ефективним. В нього значний брак при передачах (всього 36 точних з 45-ти), з трьох його пасів під удар два являли собою звичайні подачі з флангу, а ще один виявився поперечною скидкою в центрі. Всі інші спроби Лео просунути м'яч в ударні зони завершились невдачею. За показником залученості до атак Барселони без урахування ударів та передач під них капітан виявився на дещицю ефективнішим за тер Штегена (0,10 xGBuildUp).
Все це, звісно ж, не проблема одного лишень Мессі. Масивна оборона Атлетіко не відкривала коридорів для передач і вміло витискала Лео від воріт, а партнери аргентинця відкривалися жахливо. Втім, є одне але: це вже не перший і навіть не третій матч Ліонеля в поточному сезоні, в якому він розчиняється на полі – подібне тією чи іншою мірою відбулося у зустрічах з Алавесом, Хетафе і Севільєю.
Ні, це не спроба звалити всю вину за невдачі на аргентинця – просто у даних поєдинках показник залученості Мессі до атак навіть з урахуванням моментів коливався від 0,10 до 0,28 xGChain (а без них падав і до нуля). За очікуваними голами в нього було від 0,17 до 0,68 xG (і то з натяжкою), а за асистами – від 0,06 до 0,23 xA. Це мало навіть для звичайного футболіста.
У Мессі достатньо і класних матчів, однак нестабільність аргентинця у чемпіонаті занадто сильно впадає в очі. При цьому варто не забувати, що в топ-поєдинках Ліонель в принципі часто "зникає", а в роботі на загальнокомандний пресинг Барселони він все так же не бере участь – це настільки шкодить структурі, що Рональд Куман відмовився від тиску на Реал у Класіко. Подібні жертви необхідно чимось компенсувати. При попередніх тренерах капітан "блаугранас" віддячував фантастичним КПД в атаці, але зараз цифри абсолютно посередні.
Можна було б списати млявість Мессі на тренера, але в історії Барси були й менш кваліфіковані наставники – той же Тата Мартіно, при якому Лео не виглядав аж настільки слабким. Рональд Куман же лишень змістив акценти у загальному русі команди, однак свобода дій та центральна роль аргентинця залишається константою – заради Лео тренерський штаб може відмовитись навіть від початкового плану на гру.
Можна було б списати проблеми на вік (33 роки), однак Мессі – явно не той футболіст, для якого критично важливі фізичні показники. Це Роналду зобов'язаний зменшувати м'язову масу, щоб швидко бігати та високо стрибати, а от Лео ніколи не славився дистанційною швидкістю. Його стихія – короткі ривки на дриблінгу, удари та робота в комбінаціях, а без м'яча він просто ходить по полю.
Хай там як, а Барселона в обличчі Мессі нині має ікону, але не найкращого гравця у світі за 700 млн євро. Ліонель рідко вмикає магію, демонструє посередні статистичні показники та регулярно розчиняється навіть у матчах з аутсайдерами, однак при цьому сильно шкодить структурі гри й скиглить через іспанські податки та керівництво клубу. Зрештою, влітку Лео всім дав зрозуміти, що в складі "блаугранас" він залишився не по добрій волі.
Мессі та Барса зараз лишень мучать один одного. Можливо, обом сторонам дійсно краще розійтися – нічого хорошого цей союз не приносить.
Атлетіко – претендент на чемпіонство?
Перемога над Барселоною виявилась настільки переконливою, що вболівальники та журналісти заговорили про готовність Атлетіко до чемпіонства. Про це не можна не подумати, враховуючи лідерські позиції у турнірній таблиці, найкращу оборону в Ла Лізі (всього два пропущених голи) та загальну стабільність на тлі основних конкурентів, однак реальність дещо відрізняється від очікувань.
По-перше, про такі речі просто зарано говорити – у Прімері не пройшло навіть третини чемпіонату, а "матрацники" і зараз не перші у таблиці (за додатковими показниками лідирує Сосьєдад). В коронавірусну епоху щось загадувати наперед в принципі наївно. Команди часто хворіють, а готувати своїх підопічних та аналізувати гру суперників за таких умов дуже важко – ніколи не знаєш, хто точно зіграє у матчі та в якій формі футболіст.
По-друге, Атлетіко при всій симпатичності та стабільності не є найкращим у Іспанії. За очікуваними забитими голами колектив Чоло Сімеоне йде п'ятим у Ла Лізі, а за очікуваними пропущеними він поступається Сосьєдаду та Севільї (хоча цифра значно нижча, ніж у грандів) – причому за обома показниками команда демонструє оверперформанс (забили на 2,5 голів більше, ніж очікувалось, а пропустили на 6,5 менше). За інтенсивністю пресингу мадридці взагалі шості з кінця, а за кількістю проникних пасів вони перебувають на п'ятій сходинці. Примітно, що практично за всіма пунктами Реал Сосьєдад кращий за Атлетіко.
Звісно, цифри не заправляють балом. У "матрацників" чітко вибудована система, широка лава запасних та якісно поставлена позиційна робота, а за класом виконавців вони явно вищі, ніж той же Сосьєдад. Крім того, варто не забувати, що у Атлетіко два матчі в запасі, однак у багатьох конкурентів також є пробіли, а в конкретному матчі все може вирішити тренерський задум чи випадковість на кшталт виходу тер Штегена.
Словом, у кожного колективу є свої недоліки та переваги, тож говорити про чемпіонство зарано. Атлетіко лишень показав, що він сильніший за Барселону прямо зараз, але не більше.
Вільяреал – Реал: Мадрид відскочив, конкурент Луніна став найгіршим, а Шахтарю рано тішитися