Чвертьфінальний поєдинок Ліги чемпіонів між ПСЖ та Аталантою завершився вольовою звитягою парижан.
Аталанта була на порозі сенсації в цьогорічній Лізі чемпіонів, але завершення сезону в Італії насторожувало вболівальників – бергамаски відверто збавляли оберти. Однією з інтриг було питання появи Маліновського в основі – Руслан залишився на банці, поступившись місцем Пашалічу. У ПСЖ вийшли найсильніші, окрім Мбаппе.
Трагедія Маліновського й компанії у відеоогляді матчу Аталанта – ПСЖ – 1:2
Аталанта стартувала з високого пресингу й почала загострювати вже на 3-й хвилині зустрічі, коли Гомес з-за меж штрафного пробив по центру. ПСЖ одразу ж відповів проривом Неймара й виходом на побачення зі Спортьєлло, однак у завершенні бразилець незграбно спрямував м'яч повз ворота. Надалі команди розмінялися кількома атаками без завершення, а на 11-й хвилині бергамаски створили перший по-справжньому гольовий момент – це Хатебур головою замкнув закидання від Гомеса, змусивши Наваса виконувати красивий сейв. Після подачі з кутового пробивав Кальдара, але і Навас потягнув, і офсайд помітили арбітри. Ще за дві хвилини головою з лінії воротарського стріляв Джімшіті, але це було неточно. ПСЖ огризнувся на 19-й проривом по флангу з неточним прострілом.
В другій третині першого тайму парижани зуміли відвести гру від власних воріт і почали контролювати м'яч, але бергамаски все одно виглядали гостріше. Французи зуміли організувати лише кілька кросів без загострення, наражаючись на контратаки. Зрештою, італійці добилися свого: на 27-й хвилині Сапата увірвався в штрафний та проштовхнув м'яч вправо на Пашаліча, а той у дотик закрутив м'яч у дальній кут – 1:0!
Втім, за хвилину Маріо міг стати антигероєм, дозволивши Неймару переграти себе й потужно пробити з лінії напівкола повз стійку воріт. На 35-й же хвилині бразилець потужно пробив зі стандарту, змусивши вступати в гру Спортьєлло.
В ендшпілі тайму гра заспокоїлася, хоча ініціатива явно була за ПСЖ. Парижани провели кілька атак без гострого завершення, а на 42-й хвилині третю нагоду змарнував Неймар – шкіряний зрізався з ноги бразильця і полетів у космос. Зрештою на перерву команди пішли за мінімальної переваги Аталанти.
Початок другого тайму був схожим на завершення першого, але Аталанта частіше відповідала контратаками. На 47-й хвилині де Роон пробив з дистанції, однак постріл накрив Маркіньйос; на 49-й же Джімшіті пробивав головою після кутового – над поперечиною. ПСЖ огризнувся штрафним Неймара, який накрив де Роон. Найкращий момент змарнували на 57-й хвилині – це Дмимшиті крутив у кут метрів з семи після розіграшу стандарту, але не влучив. Взагалі, стандартів побільшало, але футболісти часто фолили й отримували жовті картки. Потрібно було щось змінювати – на 60-й хвилині Гасперіні кинув у бій Маліновського та Паломіно, а Тухель відправив у гру Мбаппе.
ПСЖ одразу притиснув Аталанту, однак темп парижан дещо збила травма Наваса, якого змінив Ріко. На 70-х хвилинах у французів на поле ще й вийшли Паредес, Шупо-Мотінг і Дракслер, однак розривали головні зірки. Мбаппе міг забити на 74-й: чемпіон світу протягнув м'яч лівим флангом, увірвався у штрафний майданчик суперника і потужно пробив – Спортьєлло врятував Аталанту. На 76-й Неймар втратив шикарну можливість, вистріливши повз захисника з району одинадцятиметрової позначки, однак голкіпер бергамасків знову продемонстрував блискучу реакцію. На 80-й та 81-й дві шикарні можливості мав Мпаппе: спочатку француз пробив з дистанції в руки Спортьєлло, а потім виходив на побачення з ним – Паломіно встиг накрити постріл!
Французи тиснули до останнього. На 86-й хвилині зрівняти рахунок ударом головою з близької дистанції міг Шупо-Мотінг, але м'яч пролетів над поперечиною. Ще за хвилину Дракслер двічі пробивав по воротах бергамців і обидва рази м'яч пролетів високо над воротами. Аталанта відверто стояла в обороні, а Гасперіні кидав у бій Кастаня та да Ріву. Бергамаски ризикували, граючи в такій манері – і ризик не виправдався. На 90-й хвилині Маркіньйос заштовхав м'яч у ворота після подачі Шупо-Мотінга з флангу та скидки Неймара. Аталанта поплила, і на 90+3-й Шупо-Мотінг замкнув простріл Мбаппе з лівого краю штрафного – 1:2. Це був кінець.
Таким чином, ПСЖ вийшов у півфінал Ліги чемпіонів, в якому зустрінеться з переможцем пари РБ Лейпциг – Атлетіко.
Кінець казки Аталанти
Аталанта видала найкращий сезон в історії, забивши 116 голів, потішивши фантастичними розгромами, камбеками, боротьбою за медалі в Серії А та за півфінал Ліги чемпіонів – команда перебувала всього за п'ять хвилин від нього. Втім, протягом останніх тижнів було помітно плавне падіння бергамасків з небес. Низка непереконливих матчів проти середняків та поразка в битві за італійське срібло явно натякали, що кінець казки близько, а катастрофа з ПСЖ стала красивим фіналом.
Матч проти парижан чимось нагадував бій Володимира Кличка проти Ентоні Джошуа: після хорошого початку та ефектного нокдауну у вигляді гола Пашаліча команда Гасперіні не змогла добити суперника, а потім у неї закінчились сили – ПСЖ ожив, Аталанта пропускала тяжкі удари й стояла до останнього, поки не пропустила аперкот у вигляді гола Маркіньйоса. На куражі бергамасків добили через дві хвилини. Різниця полягає тільки в тому, що Кличко завершив свій шлях в бою з чинним чемпіоном світу, а ломбардійці здулися в матчі проти покаліченого колективу, який провів два офіційних матчі за півроку.
Аталанта стартувала шикарно, накривши суперника високим пресингом і перевершивши в інтенсивності роботи, що й вилилось у чотири небезпечних епізоди біля воріт Наваса. В цей момент весь світ захоплено дивився на бергамасків, однак навіть на цій стадії вони допускали занадто велику кількість помилок – один Неймар міг влаштувати розгром до перерви. Взагалі, такий суперник, як Аталанта, є ідеальним для розкриття індивідуальної переваги, чому неабияк сприяють не найбільш якісна робота центрбеків, активне вмикання латералів у атаки й загальна заточеність суто на гру вперед – в таких умовах технічні виконавці суперника завжди мають простір для маневру.
В середині гри Аталанта зробила спробу потягатися, однак після травми Гомеса та виходу на поле Мбаппе, Шупо-Мотінга та Дракслера італійці "поплили". Перевага ПСЖ в останні півгодини була просто інфернальною – 0:10 за ударами (0:5 в площину, 8 пострілів з меж штрафного), 2:10 за обіграшами на дриблінгу, 57:195 за точними пасами (63% проти 87%), 71% володіння м'ячем. Аталанта просто не мала жодних сил і відбивалася, але довго так тривати не могло.
Теплова карта Аталанти в останні півгодини
Можна було б виправдати Аталанту зірковістю складу суперника, але варто не забувати – у ПСЖ в лазареті сиділи Курзава та Верратті, Ді Марія не грав через дискваліфікацію, Меньє та Кавані пішли, а Ікарді та Мбаппе форсували відновлення після травм. В атаці єдиною здоровою суперзіркою екстра-класу був Неймар, якого Аталанта не стримала ніяк. Та і проблеми в грі Аталанти були помітні давно – з Вероною, з, Болоньєю з Міланом, з Пармою. Колектив вже не міг тримати свій шалений темп – в чемпіонаті ще якось рятували заміни, але у матчі проти ПСЖ вони провалились.
Аталанта прямо по ходу чвертьфіналу перетворилася з "Богині" на звичайного середнячка, який просто відбивався в надії на відскок. Таким був кінець цьогорічної Аталанти. Найкраще, що міг зробити ПСЖ для такого симпатичного колективу – це красиво добити його наприкінці, а не влаштувати принизливий розгром.
Провал Руслана Маліновського
Українець увійшов у гру на 59-й хвилині замість Гомеса, який отримав пошкодження. Втім, Маліновський все одно б з'явився на полі, незалежно від стану Алехандро – статус у Руслана в команді вже доволі серйозний. Від нього очікували підтримки високого атакувального темпу, потужних дальніх ударів та якісних передач на Сапату, але всього цього не сталося.
За свої 36 хвилин на полі наш співвітчизник зробив 14 дотиків до м'яча й віддав 8 пасів. Здається, що цього мало, однак з гравців, що вийшли на заміну, тільки Паломіно пасував частіше, а за дотиками Руслан – лідер цієї групи. Втім, три передачі Маліновського виявились неточними, і лише дві точних були спрямовані в штрафний.
При цьому українець чотири рази втрачав сферу, але також виконав два підбирання, заробив два штрафних і виграв два єдиноборства з трьох. Загалом, не можна сказати, що Руслан не був помітним на полі – він постійно блимав на екрані й намагався щось зробити.
На цьому досягнення Маліновського в зустрічі завершуються. Нуль ударів, нуль передач під них, нуль обіграшів, нуль відбирань, нуль перехоплень та виносів і всього одне блокування – ось доробок атакувального хавбека Аталанти, одного з лідерів команди. Це фіаско лише частково можна виправдати провалом усіх партнерів українця – в останні півгодини бергамаски просто стояли. Втім, Руслан був покликаний саме для того, щоб на полі було хоч трішки краще – він же просто доєднався до сірої маси.
Як наслідок, у нашого співвітчизника погані оцінки. На Whoscored у нього 5,9 – гірший бал отримали тільки Кастань і Муріель. Sofascore нагородила Маліновського посередніми 6,4, Sportmediaset оцінив його у 5,5 (як і майже всю Аталанту), FotMob – у 5,7 (четвертий з кінця з великою кількістю інших гравців), FootbalCritic – у 5,6 (нижчий бал тільки у Госенса), Squawka – на 5 (найгірший разом з Муріелем). La Gazetta dello Sport розгромила Руслана, розкритикувавши за проблеми з вибором позиції – особливо в оборонній фазі. Авторитетне видання поставило йому найнижчу оцінку (5,0).
Прикро, що сезон завершився саме так, адже загалом перший рік Маліновського в Італії можна занести в актив. Українець поклав дев'ять голів та віддав шість асистів, найчастіше серед футболістів топ-5 у 2020-му забивав з-за меж штрафного, увійшов у топ-5 гравців Аталанти за індексом InStat і став 38-м у списку найкращих футболістів Серії А за версією La Gazetta dello Sport. На жаль, у матчі проти ПСЖ всі ці регалії не допомогли.
Фантастичний вечір Неймара
Те, що зробив Неймар у поєдинку проти Аталанти, важко описати словами. Почнемо з найпростішого: бразилець з величезним відривом став лідером за кількістю дотиків до м'яча (113) – десять з них сталися у штрафному. Крім того, у нього 13 вривань у останню третину поля. Також Ней зібрав на собі дев'ять фолів, що є рекордом для одного матчу в поточному розіграші Ліги чемпіонів.
Неймар – найкращий у матчі за ударами (шість, два в площину) та передачами під них (від трьох до п'яти на різних сайтах), в його активі асист та передгольовий пас. Просто погляньте, як він запустив м'яч під переможний простріл Мбаппе – у Паломіно не було шансів прочитати передачу, адже рух тіла бразильця не відповідав руху стопи.
А тепер найсолодше: Неймар зробив 16 успішних обіграшів один-в-один з 23-х спроб. 16, Карл! Це рекорд Ліги чемпіонів за останні 12 років – востаннє таку кількість обіграшів продемонстрував Мессі в матчі проти МЮ у 2008 році та Дзанетті в 2003-му (проти Динамо Київ). Цікаво, що рекорди за цим показником у ЛЧ в останні чотири роки ставив виключно Неймар.
Найчастіше бразилець обігрував на флангах.
Не менш вражаючою є статистика єдиноборств – 25 переможних з 33 загалом. Фантастично величезна цифра. Невже ви і тепер будете вважати Неймара слабкохарактерним симулянтом?
Єдиним мінусом у грі Неймара стало катастрофічне марнотратство. Бразилець поров неймовірні моменти – якби він реалізував хоча б половину, то став би автором хет-трику. Втім, Ней сам же їх і створював, та і в загального позитиву в активі бразильця явно більше – великою мірою, нападник самотужки протягнув ПСЖ у півфінал. Неймар був справжнім лідером, прокидував суперникам поміж ніг, віддавав несподівані передачі, протягував м'яч через півполя, виходив віч-на-віч, класно стріляв, асистував, комбінував, тощо. Нагорода Man of the match справедливо відправилась у шафу форварда.
Неймара люблять критикувати за непростий характер, за жагу до розкоші та за перехід у ПСЖ, поближче до катарських грошей. Через це на його фейлах особливо часто загострюють увагу, не помічаючи, що бразилець є найкращим футболістом у складі парижан.
Кому ще давали жовту картку за неповагу до суперника через демонстративні обіграші та фінти навколо захисників, які били форварда по ногах? Хто ще виконує "райдугу" у матчі Ліги чемпіонів? Хто розривав Реал рік тому? Хто витягнув виїзний матч з Борусією? Хто побив купу рекордів з Аталантою і врятував ПСЖ від поразки? Неймар. Він демонструє свій суперскіл у потрібний момент, та ще і як! Неймар – це справжня бразильська магія, якої вже давно не зустріти в самій Бразилії. Як же довго ми чекали такого гравця у півфіналі ЛЧ!
Перемога Томаса Тухеля
Варто відзначити і Томаса Тухеля, який страждає від критики не менше за Неймара. "Незірковий", "скандаліст", "прогинається перед керівництвом і зірками", "не дає результату в ЛЧ", "занадто мудрить із схемами" – всі ці тези йому ставили у провину протягом останніх двох років. Частка правди в них була, але хейтери забували, що Том є одним з найкращих тренерів світу й одним з найбільших тактичних гіків. Інакше й бути не може, коли твій кумир – Гвардіола.
Перед матчем з Аталантою у ПСЖ була катастрофічна кадрова ситуація – купа травмованих, дискваліфікації, відхід кількох лідерів, Мбаппе міг зіграти лише півгодини, і навіть сам Тухель зламав ногу. Ключовою втратою став Верратті, на якому, великою мірою, і тримається весь футбол парижан. В таких умовах єдиним виконавцем, через якого можна було будувати гру, став Неймар – Тухель спростив тактику, віддавши її на відкуп індивідуальному генію бразильця. Благо, це могло принести успіх, адже у бергамасків є проблеми в обороні, у них багато "карманів" на флангах, та і з-під пресингу легше вийти, маючи футболіста, який прокидає опікуну поміж ніг із закритими очами.
В принципі, план більш-менш працював з перших хвилин. Гра виявилась відкритою, і Неймар у ній міг поховати Аталанту за півгодини. Коли ж потрібно було зробити якісне підсилення, Тухель кинув у бій Шупо-Мотінга, Мбаппе та Дракслера – дві з трьох замін спрацювали на відмінно. Суперника заганяли й дотиснули. Звісно, ПСЖ десь пощастило і так – резерви у Тухеля навіть за умов шалених кадрових втрат неспівставні з резервами Аталанти – однак заміни Томаса спрацювали, а заміни Гасперіні провалилися. Хоча у Джан П'єро виходили здорові футболісти основного ростеру, на відміну від сирого Мбаппе та резервіста Шупо.
Тухель зумів реалізувати свої козирі у складному становищі, за що й був винагороджений півфіналом – першим за 25 років, після чотирьох програних чвертьфіналів. Перемога над Аталантою виявилась ефектною і навіть історичною: так, два голи парижан були забиті за 149 секунд, причому після 0:1 до 90-ї хвилини – у ЛЧ це всього лишень четвертий такий камбек. До цього був легендарний прорив МЮ з Баварією в 1999 році, перемога Баварії над Челсі в 2005-му та Борусії над Малагою у 2013-му. Тухель поставив ПСЖ в один ряд з цими епохальними колективами. Браво!