"ЛНЗ – дуже вертикальна команда, але й ми також": Волохатий про вперше за 10 років, золоті 4 очки і оболонський Колізей

– Це ваша перша перемога над Колосом за майже 10 років. Чи відчувала команда, що є шанс переписати статистику? І наскільки взагалі звертали увагу на історію попередніх зустрічей перед грою?

– По-перше, статистика зустрічей точно не грала жодної ролі. Скажу чесно, я навіть не знав, що ми так довго не вигравали в Колоса. Просто відчувалося наше налаштування всередині команди. Ми розуміли, що в останніх матчах – з Епіцентром і Шахтарем – уже знайшли свою хорошу гру та відчули, що можемо досягати позитивного результату. Особливо вдома.

І якраз добре, що ми грали через три дні на четвертий після попереднього матчу. Коли йде така серія, ти не встигаєш "охолонути" – просто продовжуєш те, що вже почав. Налаштування й емоції залишаються на місці.

Ми відчували, що і після другого тайму з Епіцентром, і після 17-ї хвилини з Шахтарем команда виглядала досить гідно та вже показувала той футбол, у який хоче грати. Просто нам постійно чогось не вистачало для перемоги. Так було й раніше – і з Кудрівкою, і з Полтавою. Але цього разу все нарешті склалося, і ми змогли видихнути після фінального свистка.

– Ваш гол уже на четвертій хвилині фактично задав тон грі й став наслідком дуже агресивного пресингу. Наскільки саме такий старт був частиною плану, а наскільки – результатом тієї зарядженості та впевненості, яку команда демонструє останнім часом?

– Думаю, свою роль зіграло те, що ми грали вдома. Ми говорили перед матчем, що нам потрібно почати максимально впевнено й одразу нав’язати супернику свої умови. Треба було десь поставити його в незручне становище з перших хвилин. Можливо, суперник нас недооцінив. Можливо, не очікував, що настільки агресивно підемо вперед уже зі старту, і ми цим скористалися.

А після такого початку повертатися в гру дуже непросто. Я й по собі знаю: коли тобі нав’язують незручні умови, ламають твій план на матч, потрібен час, щоб відійти й перелаштуватися.

Тому далі вже були і тактичні моменти, і реакція безпосередньо по ходу гри. Ми на полі відчували, що суперник десь підсів, десь почав втрачати впевненість. Відчули, що можемо дотискати, що в нас багато чого виходить і що навіть десь можна ризикувати, бо це може принести позитивний результат.

– Перші два швидкі голи Оболоні фактично стали вирішальним ударом по Колосу. Але після перерви суперник усе ж почав діяти агресивніше й створив кілька дуже небезпечних епізодів. Про що команда говорила в перерві, на чому акцентував тренерський штаб – більше на тому, щоб втримати рахунок, чи все ж на спробі збільшити перевагу?

– У перерві дуже великий акцент був саме на рахунку 2:0. Ми пам’ятали, що ще тиждень тому самі відігралися з такого рахунку, тому розуміли, наскільки все може швидко змінитися після одного пропущеного гола. Через це мали продовжувати грати й створювати моменти, а не просто сідати назад.

До 75-ї хвилини ми, як мінімум, створили ще два-три хороші моменти, щоб повністю закрити гру. І в мене був момент, і в Нестеренка був момент, і в Мединського, але нас підвела реалізація. А вже після тривоги, напевно, команда трохи вибилася з ритму. Колос відчув більше впевненості: спочатку був дальній удар, потім кутовий. Фактично вони створили два-три моменти за кілька хвилин.

Але це не була якась затяжна чи масована атака. Такого ми їм не дозволили. Просто стався короткий відрізок, де ми трохи втратили контроль, і суперник цим скористався. Чи то втома, чи якісь інші фактори – це вже потрібно аналізувати.

– Ця перемога є важливою для команди в контексті боротьби за збереження місця в УПЛ. Чи відчувається зараз повне полегшення?

– Ми до цього йшли. Навіть трохи сумно, що сезон уже закінчується, бо команда зараз справді набрала хороший тонус. Дай Боже, щоб ми дійсно зберегли прописку в УПЛ. У деяких матчах, як-от із Полтавою чи Кудрівкою, нам, можливо, трохи не вистачило конкретики й реалізації. Там, де ми дійсно переважали та виглядали кращою командою на полі, нам забракло десь фарту, десь реалізації моментів. У сукупності саме там ми втратили свої "золоті" чотири очки, які зараз дозволили б спокійніше догравати чемпіонат.

– Попереду матч проти ЛНЗ – команди, яка вже гарантувала собі єврокубки. Якої гри очікуєте? І чи може той факт, що суперник частково вирішив свої завдання, якось вплинути на хід матчу або налаштування команди?

– Чесно, сумніваюся. Думаю, ЛНЗ – дуже вертикальна команда, але й ми також. Це, в принципі, наша стихія. Тому буде багато боротьби, багато напруги. Тим більше, це останній матч сезону – зазвичай у таких іграх навпаки хочеться перемогти, щоб піти у відпустку з хорошим настроєм і на позитивній ноті.

Тому іскри на полі точно будуть. Кючовим стане те, хто краще підбиратиме другий м’яч, виграватиме боротьбу та ефективніше діятиме на стандартах. Дай Боже, щоб ми до того моменту вже точно знали, що залишаємося в УПЛ, і могли грати більш розкуто та впевнено.

– Якщо говорити про другу частину сезону, то зараз команда виглядає такою, що справді набрала хід. Чому Оболонь лише наприкінці чемпіонату почала показувати свій максимум?

– Я прийшов узимку, тому мені важко повністю аналізувати весь сезон. Але я слідкував за командою й, напевно, найбільшою проблемою були саме виїзні матчі – там ми виглядали не такими якісними й виразними. Над цим треба працювати, робити правильні висновки й, можливо, десь інакше налаштовуватись.

Якщо ж говорити про домашні матчі, то ми не програли жодної гри вдома. Дай Боже, щоб і в останньому турі ця серія продовжилася. Фактично наша арена стала для нас таким собі Колізеєм, де нас ніхто не зміг обіграти. І, думаю, це одна з головних причин, чому ми зараз маємо хороші шанси зберегти прописку в УПЛ.

Неважливо, який суперник приїжджав до нас додому – ми виглядали дуже добротно. Хоча, можливо, десь нам трохи не вистачило фарту, щоб мати спокійнішу кінцівку сезону. Але за це ми й любимо футбол – за емоції.

– Існує розуміння, скільки команда матиме часу на відновлення після сезону? Можливо, уже є якісь плани на паузу, чи подумки ще всі повністю залишаються в чемпіонаті?

– Поки що навіть не думаю про це. Зараз маємо два вихідні, хочеться максимально відпочити й трохи "відключитися". Потім буде ще чотири дні підготовки до ЛНЗ. А вже після останнього матчу будемо щось планувати.

Якщо говорити особисто про мене, то я особливо не відпочиваю – постійно є робота, тренування, зал. Тому глобально для мене мало що зміниться, хіба що не будемо щодня бачитися з командою.