Камбек Расінга довжиною в 14 років – ребрендинг від диктатора, шарлатан з Одеси і екс-тренер Барселони за 40 пар бутс

Команда з портового міста Сантандер, що розкинулося на березі Біскайської затоки Атлантичного океану, дуже довго підбирала ключі до зачинених дверей Ла Ліги. Чотирнадцять років Расінг балансував між другим та третім дивізіонами чемпіонату Іспанії і нарешті досягнув свого.

Мрія вболівальників втілилась у життя 16 травня 2026 року, коли їхні улюбленці на стадіоні Ель-Сардінеро в межах 40-го туру Сегунди розгромили Вальядолід (4:1) і застовбили за собою місце в еліті. Але давайте про все послідовно...

Офіційно клуб було засновано 14 червня 1913 року. Вже 29 червня Расінг провів свій перший матч в офіційному турнірі, де поступився з розгромним рахунком 0:9 Новій Іспанії. Прикметно, що команда, кольори якої загальновідомі сьогодні як зелений і білий, у тому матчі виходила на поле в червоно-білій формі.

Дебютний трофей

Свій перший титул, щоправда, на аматорському рівні, Расінг взяв вже через рік після заснування – ним став Кубок Луїса Редоне. Навряд чи хтось тоді припускав, що за всю свою історію сантандерці не зможуть завоювати жодного серйозного трофею, не рахуючи перемог у Сегунді. Але тоді майбутнє здавалося райдужним, кантабрійці зустрічалися з аматорськими командами неподалік і добивалися непоганих результатів.

Расінг Сантандер (1922 рік)

У 1929 році іспанським клубам та представникам регіональних футбольних федерацій після численних спроб та дискусій нарешті вдалося організувати загальнонаціональний чемпіонат Іспанії. Расінг носить почесне звання одного із засновників турніру, увійшовши до десятки клубів, які першими взяли участь у свіжоствореній Ла Лізі. Крім Сантандера в тому чемпіонаті зіграли Атлетік Мадрид (саме так тоді називався столичний Атлетіко), Атлетік Більбао, Реал Сосьєдад, Реал Мадрид, Барселона, Реал Уніон, Еспаньйол, Європа Барселона та Арлет.

Перші іспанці в єврокубках

Вже в третьому сезоні Ла Ліги Расінгу вдалося посісти друге місце – це і досі є найкращим виступом команди у Прімері. Того ж року "вердібланкос" стають першим іспанським клубом, який зіграв в офіційному єврокубковому турнірі – у Парижі команда перемогла Вулверхемптон (3:1) і зазнала розгрому від чеської Славії (1:5).

До 1934 року Расінг, окрім Ла Ліги, паралельно виступав і в регіональній кантабрійській лізі. В одному з таких матчів команда здобула історичний для себе результат – перемогу з рахунком 19:0 над клубом Сантонья. Цей рахунок досі залишається найбільшим в історії офіційних ігор Расінга.

У сезоні 1934/35 Прімеру розширили до 12 команд і Расінг вирішив відмовитися від участі у регіональному чемпіонаті. Але відсутність другого фронту не допомогла досягти високих результатів – Сантандер зупинився за крок від вильоту до Сегунди. У сезоні 1935/36 команда повернула втрачені позиції, і, провівши один із найуспішніших сезонів в історії, посіла четверте місце у чемпіонаті.

Ребрендинг від генерала Франко

У 1936 році громадянська війна в Іспанії залишила країну на три роки без футболу, а після відновлення чемпіонату (сезон 1939/40) Расінг вперше у своїй історії опустився в Сегунду. Там команда застрягла на десять років, причому двічі примудрялася вилітати до Терсери (третій дивізіон).

У 1941-му, під час правління генерала Франко, Расінг був перейменований на Реал Сантандер. Колишню назву клубу було повернуто лише 1973 року.

Адольф Гітлер і Франсіско Франко

У 1950-му кантабрійці повернулися до Прімери, яка, до слова, вже розширилась до 16 клубів. Найближчі п'ять років команда, здебільшого, боролася за виживання і через скрутне фінансове становище знову опустилася в класі. У 1960-му Расінг повертається до Прімери, але вже наступного сезону (1961/62) знову вилітає до другого дивізіону – на цілих 11 років. До слова, 24 жовтня 1954 року в Іспанії відбулась знакова подія для телебачення – вперше у прямому ефірі велася телевізійна трансляція матчу з переповненого Сантьяго Бернабеу, де грали місцевий Реал та Расінг.

"Вусата" команда-ліфт та історична реклама

"Зелено-білі" повернуться до Прімери в сезоні 1973/74, вона вже була розширена до 18 клубів. Тоді їх називали "вусатою командою" – після однієї з перемог вся команда вирішила не голитися на фарт до першої поразки. Усі 70-ті роки і більшу частину 80-х Расінг балансував між Прімерою і Сегундою, то з'являючись в еліті на один-два сезони, то повертаючись назад у другий за силою дивізіон.

Расінг Сантандер (сезон 1970/71)

27 грудня 1981 року в історії іспанського футболу сталась ще одна подія, до якої був причетний Расінг. Того дня на матч з Реалом команда вперше вийшла у футболках із рекламою спонсора на грудях. Партнером виявилась компанія Тека, виробник матеріалів та обладнання для ванн і кухонь, яка згодом стане багаторічним спонсором мадридського Реала.

Расінг – перша команда, яка зіграла з рекламою на формі

У 1987-88 роках відбувається по-справжньому історична подія для Сантандера – місто попрощалось зі своїм старим стадіоном, який відслужив вірою та правдою 75 років. За 150 метрів від руїн старої арени з'явився новісінький Ель-Сардінеро місткістю 22 000 осіб.

Перший стадіон Расінга

Тоді ж розпочалось відродження команди. Хосе Марія Себальйос, який очолив Расінг у 1989 році, зробив з нього міцного середняка Прімери. У 1993 році команда повернулася в Ла Лігу, вилетівши в Сегунду лише одного разу (в 2001-му). За спортивні заслуги Себальйосу (який тренував до 2003-го) у жовтні 2007 року було вручено золоту медаль від уряду Кантабрії.

Найуспішнішим сезоном став 2007/08 – тоді Расінг несподівано фінішував шостим, що дозволило вперше зіграти в Кубку УЄФА. Однак у групі з Манчестер Сіті, Твенте, ПСЖ та Шальке сантандерці змогли випередити лише німців. Також цього сезону "зелено-білі" досягли найкращого результату у своїй історії в межах Кубка Іспанії, дійшовши до півфіналу, де поступилися Хетафе.

Фатальним для Расінга став сезон 2011/12 – команда посіла останнє 20 місце і надовго покинула Прімеру. Керівництво озвучило принципову мету – повернутися в еліту у рік святкування сторіччя клубу. Однак Сантандер не просто провалив завдання, а взагалі опинився в Терсері.

Офіс ФК Расінг Сантандер

У сезоні 2013/14 футболісти та працівники клубу по півроку не отримували зарплату (борги зросли до 37 мільйонів євро). Але, перебуваючи у третьому за силою дивізіоні, команді важко було привернути увагу до своєї біди. У той час багато хто вважав, що Расінг повторить долю таких клубів, як Естремадура, Меріда чи Саламанка, які припинили своє існування (ідіотизму ситуації додавав той факт, що футболісти по 18 годин проводили в автобусі, добираючись на матчі, тоді як президент Анхель Лавін подорожував на ігри клубним літаком).

Доленосний демарш в Кубку Іспанії

Тож футболісти придумали план, який, зрештою, спрацював. У тому розіграші Кубка Іспанії команда героїчно дійшла до чвертьфіналу, де зустрічалась з Реал Сосьєдадом. Першу гру "вердібланкос" програли з рахунком 1:3, тож керівництво чекало матчу-відповіді лише як ярмарку живого товару.

Сосьєдад розіграв м'яч після стартового свистка, а гравці Расінга... встали у центрі поля, обійнявшись за плечі. Футболісти із Сан-Себастьяна підтримали своїх колег, і просто походжали полем.

Демарш гравців Расінга у Кубку Іспанії

Весь цей спектакль супроводжувався скандуванням трибун "Не граємо!" і прокльонами у бік керівництва, яке довело клуб до ручки. Ця акція коштувала Расінгу дискваліфікації в Копа дель Рей наступного року, але головної мети було досягнуто – керівництво на чолі з Анхелем Лавіном та головним акціонером, індусом Ахсадом Алі-Сайєдом, покинули клуб. До слова, нині Лавін відбуває багаторічний термін ув'язнення за шахрайське управління та розкрадання.

Індійський власник Расінга Ахсад Алі-Сайєд (в центрі) у компанії президента Реала (ліворуч) Флорентіно Переса

Повернутися в Сегунду вдалось лише у сезоні 2022/23 після приходу на тренерський місток Хосе Альберто Лопеса. З 2023-го клуб належить Sebman Sports International, консорціуму, який очолюють аргентинський бізнесмен Себастьян Чері та колишній іспанський футболіст Маноло Ігера (назва "Себман" – поєднанням імен партнерів).

Наступного року команда реально претендувала на Прімеру – для виходу в плей-офф за два тури до фінішу треба було набрати лише одне очко. Але поразки від Сарагоси та дубля Вільяреала викинули Расінг зі стиків.

За крок до тріумфу

Старт сезону 2024/25 теж обіцяв великі перспектики – Расінг розривав Сегунду й втік у відрив на вісім очок, але сім матчів без перемог знову залишили команду за бортом еліти.

Кубок за перемогу в Сегунді

Попри критику ультрас, Хосе Альберто залишили біля керма команди і він віддячив, повернувши Сантандер в Ла Лігу через 14 років.

Новатор реляціонізму

Біографія Альберто Лопеса не надто багата на цікаві події. У футбол професійно він не грав – не потягнув рівень вище юнацьких / аматорських ліг. Тренером став у 24-річному віці, але довго працював у самих низинах. Дорослу команду – Ковадонгу з Астурії – вперше очолив у 2013-му. Далі були хіхонсьий Спортінг (юнаки, дубль і основа), Мірандес та невдача у Малазі. Однак з Расінгом, попри непростий старт, поки суцільний прогрес на дистанції.

Хосе Альберто купається у славі після виходу в Ла Лігу

Головна особливість стилю Хосе Альберто – любов до реляціонізму у чистому вигляді, що є доволі рідкісним підходом. Одне з найкращих визначень цьому терміну дав аналітик BBC Sport Джеймі Гемілтон: "При реляціонізмі гравці рухаються ближче до партнера, який з м’ячем – замість того, щоб розбігатись по боках у вільний простір. Мета – швидкі короткі комбінації, які заплутують суперника".

Таким чином, головна незвична особливість – футболісти команди на полі скупчуються. Наприклад, на одному фланзі, ледь не ігноруючи вільні зони, які внаслідок цього з’являються на паралельному фланзі.

У таких атак – два шляхи. Або вдається класно розіграти короткі комбінації, або в якийсь момент стягнути усіх суперників на фланг і скористатися їхнім провалом. Ще одна перевага реляціонізму – контрпресинг. Оскільки в момент втрати навколо м’яча багато гравців, їм доволі легко одразу вступати в агресивний відбір.

Ідея реляціонізму – не нова. Три яскраві приклади, які були у футболі раніше – Мальме тренера Генріка Рюдстрема (2022-2025), Флуміненсе Фернандо Дініза (2022-2024) і збірна Колумбії на початку 90-х під керівництвом Франсіско Матурани. Однак Альберто Лопеса новатором називають тому, що він цю ідею спробував з командою, яка за кадровим потенціалом була далеко від лідерів. Ставка на короткі комбінації, за словами тренера Расінга, потрібна для просування вперед, а не просто для контролю. Ще одна особливість – аби скупчення гравців було усюди, захисники теж грають з дуже високою лінією оборони.

Український слід

В історії будь-якої команди завжди є свій "сірий кардинал". Для Расінга таким намагався стати Дмитро Пітерман, але, як завжди, все завершилось повним фіаско. Народився він в Одесі 18 грудня 1963 року. У Південній Пальмірі мешкав до дванадцяти років (за іншими даними – до 15), займався футболом і легкою атлетикою. Потім його сім'я емігрувала до США (Дмитро також має громадянство Ізраїлю), де оселилась в Каліфорнії. Пітерман отримав диплом архітектора в університеті Берклі, паралельно не без успіхів займався спортом (брав участь в американському відборі у потрійному стрибку на Олімпійські ігри в Барселоні та Атланті) та інвестиціями.

У 1991 році Пітерман переїхав в Іспанію, де відкрив музей Сальвадора Далі (в його приватній колекції було 580 оригінальних робіт митця). Паралельно допомагав місцевому клубу Тосса-де-Мар, який бовтався в п'ятому дивізіоні. Згодом на нього вийшли представники Паламоса – найстарішого клубу Каталонії і другого в Іспанії. Він погодився на посаду президента, а потім став відбирати хліб у головного тренера, муштруючи гравців та обираючи склад. Попри насмішки іспанської преси, Паламос вдалось вивести у Сегунду-В – третій за силою дивізіон.

Дмитро Пітерман

Апетит, а з ним й амбіції Пітермана зросли, і згодом хлопець з Одеси вийшов на рівень Ла Ліги. Там дав волю усім своїм демонам. У 2003 році він спробував придбати Еспаньйол, але операція не вдалася. Натомість він став власником 24% акцій Расінга. Через декілька тижнів після своєї появи у клубі Дмитро звільнив головного тренера Мануеля Пресіадо і технічного секретаря Кіке Сетьєна.

Пітерман сам очолив команду, хоча формально тренером вважався Хесус Гомес Кос. Через відсутність ліцензії Дмитро прикривав своє перебування в технічній зоні акредитацією клубного фотографа.

Пітерман був наче скринька із сюрпризами – він влаштовував тренування команді на пляжі, грав за старою схемою 4-2-4, заявляв, що хоче купити Ромаріо. За кожну перемогу гравці Расінга отримували 300 тисяч євро премії, але після поразок мали викласти клубу аналогічну суму.

Дмитро Пітерман в образі фотографа

Пітерман хотів викупити ще 27% акцій клубу, щоб стати повноправним керівником, але їхній власник Сантьяго Діас образився на різку критику Дмитра і відмовився від угоди. У якийсь момент терпець футболістів, акціонерів та вболівальників урвався, і Пітерман був змушений продати свою частку акцій клубу та покинути Расінг.

Дмитро Пітерман в Депортіво

У 2004 році він придбав Депортіво Алавес, заплативши 500 тисяч євро за 51% акцій. Пітерман управляв клубом у своєму стилі – оголошував бойкот пресі, змінював наставників, обирав склад на гру і хотів сам керувати. У 2007 році в бізнесмена почалися фінансові проблеми і він покинув Алавес з боргом у більш ніж 25 мільйонів євро, накивавши п'ятами з країни. А команда опинилася на межі банкрутства...

Чемпіон світу та екс-тренер Барселони

Особливістю Расінга є той факт, що команда завжди була кузнею молодих талантів, які пізніше переходили у клуби-гранди та ставали справжніми зірками. Свого часу тут встигли засвітитись півзахисник збірної Бразилії Феліпе Мело, нападник збірної Іспанії Луїс Гарсія та капітан збірної Швеції Улоф Мельберг.

Кіке Сеньєн під час виступів за Расінг

Також варто згадати про тих, хто згодом став успішним тренером, зокрема: переможець чемпіонату світу 2022 року Ліонель Скалоні, наставник збірної Марокко Валід Реграгі та екс-коуч Барселони Кіке Сетьєн (за якого сантандерському Перінесу заплатити... 40 пар бутс).

Головні зірки

Нині головними зірками та ключовими гравцями Расінга, які торували шлях в Ла Лігу, є головний бомбардир команди Андрес Мартін (23 голи і 9 асистів у 43 матчах сезону та 48 м'ячів за "зелено-білих" загалом), креативний півзахисник Іньїго Вісенте (9 м'ячів і 21 результативна передача у 42 іграх) та центральний нападник Асьєр Вільялібре (16 голів і 3 асисти у 33 поєдинках). На останньому рубежі нездоланною перешкодою залишається досвідчений голкіпер Йокін Езкієта.

Головним активом і справжньою перлиної "вердібланкос" є вихованець клубу – центральний захисник Хорхе Салінас, за якого нині б'ються Барселона, Атлетіко, ПСЖ, Байєр, Айнтрахт, Ньюкасл та Порту. Клаусула гравця становить лише 16 мільйонів, тож він може стати найдорожчим трансфером в історії клубу – наразі рекорд належить Ніколі Жигічу, який у 2007-му перейшов до Валенсії за 14,5 млн.

Найкоштовнішим гравцем Расінга за версією Transfermarkt нині є півзахисник збірної Колумбії Густаво Пуерта, який у вересні 2025-го прийшов з німецького Байєра.

Цікаво, що у 2024 році Расінг намагався підписати Володимира Шепелєва, але півзахисник Динамо, який міг стати першим українцем в історії клубу, не захотів переходити в Сегунду (нині 29-річний хавбек захищає кольори Полісся).