Грузія у новій реальності перед матчем з Україною: Кварацхелія, екс-гравець "синьо-жовтих" та нова загадка для Мальдери

На перехресті Європи та Азії, між Чорним морем і Кавказькими горами, розташувалася Сакартвело – країна з тисячолітньою історією, яку світ знає як Грузію. Ще античні автори писали про Колхіду – давню державу на цих землях, звідки, за легендою, Ясон та аргонавти прагнули вивезти золоте руно. Тут народилися унікальна писемність, багатоголосий спів і одна з найдавніших виноробних традицій світу.

Та сьогодні Грузію дедалі частіше асоціюють і з футболом. Втім, їхня історія – це про тривалий шлях через терпіння до великої мрії. Ще за часів Кінкладзе та Арвеладзе "хрестоносці" мали яскраве покоління, але у відборах 90-х та 2000-х постійно впиралися в стелю, поступаючись то німцям із болгарами, то італійцям.

Справжнім рятівним колом для них стала Ліга націй. І якщо перед Євро-2020 у вирішальних стиках усе зіпсувала Північна Македонія, то у кваліфікації до Євро-2024 ця лазівка спрацювала на всі сто: грузини вигризли путівку. А на самому ЧЄ команда створила справжній фурор: дала бій Туреччині, розписала нічию з чехами, грохнула Португалію 2:0 і вийшла до 1/8 фіналу.

Збірна України проти Грузії / Фото УАФ

Того ж таки 2024 року, до речі, грузини двічі перетиналися і з командою Сергія Реброва в Лізі націй. Усі чудово пам’ятають, як важко нам було в тих протистояннях – непроста мінімальна перемога та суха нічия. І що найважливіше: ростер суперника з того часу майже не змінився. Фактично ті самі люди, які робили нерви українцям два роки тому, вийдуть проти нас і цього разу – у другому турі Ліги націй 2026/27.

Команди підходять до цієї дуелі в геть різному настрої. Підопічні Андреа Мальдери розпочали шлях у турнірі хоч і напружено, але з надважливими трьома очками. "Синьо-жовті", як ми знаємо, мінімально перемогли Угорщину завдяки єдиному влучному удару Данила Сікана, який і вирішив долю того напруженого матчу.

А от у таборі грузинів – справжня буря. Їхній старт виявився не просто невдалим, а перетворився на сенсацію: мінімальна поразка від Північної Ірландії. Драматичним моментом вечора став нереалізований пенальті Хвічі Кварацхелії.

Віллі Саньйоль / Фото прес-служби федерації

Ця осічка стала останньою краплею для федерації. Віллі Саньйоля, який очолював команду з 2021 року, відправили у відставку. Француз іде, залишивши по собі цілу епоху: саме за його керівництва грузини здійснили історичний прорив, уперше пробившись на Євро-2024 та вийшовши там до плей-офф.

Рятувати ситуацію покликали Рамаза Сванадзе – із яким уклали угоду до кінця 2028 року. Фахівець чудово знає місцевий резерв, адже до цього успішно працював із молодіжною збірною Грузії, яку двічі виводив до фінальної стадії чемпіонату Європи. Проте якою буде національна команда під його орудою – поки суцільна загадка. І саме Україні доведеться першою розгадувати цей ребус безпосередньо на полі, а ми хоча б обговоримо те, що нам уже відомо.

За сумарною вартістю на Transfermarkt збірна Грузії важить трохи більше України – понад 261 мільйон євро, та й середній вік у 26,6 року дуже схожий на наші цифри. Майже дев’ять десятих складу – це легіонери з іноземних чемпіонатів. Ну, тут ми однозначно поступаємось (36,7%).

Хвіча Кварацхелія / Фото прес-служби федерації

Утім, за цими красивими цифрами ховається колосальний перекіс: левову частку цінника, а це аж 140 мільйонів, тягне на собі один-єдиний гравець – Хвіча Кварацхелія. Виконавця такого калібру в нинішньому ростері України, ніде правди діти, немає. Зате наша команда виглядає куди збалансованішою на кожній позиції, без явних просідань. А як давно відомо в футболі (і не тільки), один у полі – не воїн, яким би геніальним він не був. Та і зводити всю Грузію лише до одного імені було б великою помилкою, адже яскравих і кусючих виконавців у них вистачає.

Гіоргі Мамардашвілі / Фото прес-служби федерації

Останнім рубежем цієї команди залишається Гіоргі Мамардашвілі. Усі пам’ятають його божевілля на славетному Євро-2024, але зараз у Ліверпулі з ігровою практикою трохи туго – в АПЛ грає Аліссон, а грузина випускають хіба в Кубку ліги. Питання до тонусу є, але у Сванадзе альтернативи такого калібру просто немає. До речі, він третій у команді за вартістю – 28 млн євро. Хороший кіпер, що й казати, а от як протистоятиме нашим нападникам – покаже гра.

Жорж Мікаутадзе / Фото прес-служби федерації

Другим за ціною у цій команді йде Жорж Мікаутадзе – 30-мільйонний форвард Вільяреала. Ще одна ключова фігура грузинської атаки, яка вже має на своєму рахунку 23 м’ячі за національну збірну. Цього сезону за іспанський клуб у нього поки 2+2, але вимірювати його цінність лише сухими цифрами в Ла Лізі не варто – для своєї збірної це залізобетонний гравець основи й одне з головних джерел гостроти попереду. Сумнівів немає: якщо зі здоров’ям усе гаразд, він точно з’явиться з перших хвилин.

Лідером центру поля в них однозначно є 27-річний Гіоргі Кочорашвілі з Севільї. Гравець досвідчений – має 27 матчів і 4 голи за збірну. Свого часу пройшов непогану іспанську школу, встиг пограти й у португальському Спортінгу. Загалом гравець дійсно тямущий, із хорошим баченням поля, і зараз саме він здебільшого тримає на собі центр грузинів.

У захисті окремо варто виділити деяких здорованів. Перший – Лука Лочошвілі з Кельна зі зростом 1,92 м. Свого часу кілька років значився в київському Динамо, але за команду так і не дебютував, катаючись по орендах. Поруч із ним – 1,91-метровий Лаша Двалі, для якого майбутній матч проти України може стати ювілейним, 50-м у футболці збірної. Ну і 22-річний Саба Гоглічідзе (теж 1,92 м) — хлопець молодий, перспективний.

Загалом антропометрія захисників Грузії може створити нам чимало клопоту, особливо під час кутових та штрафних. Звісно, в України є свої козирі проти таких виконавців, але чи спрацюють вони – побачимо вже безпосередньо на полі.

Георгій Цітаішвілі / Фото прес-служби федерації

Якщо говорити про грузинів, які для українських уболівальників особливо знайомі, то тут гріх не згадати Георгій Цітаішвілі. Зараз виступає за Райо Вальєкано, а більшу частину української кар'єри провів у системі Динамо. Цітаішвілі пройшов юнацькі та молодіжні збірні України, однак на дорослому рівні зрештою обрав Грузію. За національну команду він уже провів 30 матчів і забив один гол. Для вінгера така статистика, звісно, не вражає, та й незмінним гравцем стартового складу Георгій не є. Водночас він таки отримує виклики й час на полі. Тож побачити Цітаішвілі у матчі проти України було б цікаво – щоправда, чи довірить йому місце на полі новий тренер, поки залишається питанням.

Ще кілька слів про нового керманича. Рамаз Сванадзе – місцевий, 45-річний фахівець, який чудово знає всі нутрощі грузинського футболу. Вважається прибічником атакувальної схеми 4-3-3. Втім, прогнозувати його почерк у першій головній збірній – справа туманна.

Рамаз Сванадзе / Фото прес-служби федерації

Шлях Сванадзе до цієї посади був поступовим: спочатку асистент у Динамо Тбілісі, потім робота з грузинами U-19, короткий епізод у ролі "в.о." в головній команді та, зрештою, повноцінна каденція в U-21 ще з 2021 року. Судити про нього за сухими результатами молодіжки – ідея так собі, бо там стабільності традиційно обмаль: то перемога, то дві поразки, то знову нічия. Набагато цікавіше, як саме його команди будували гру.

Якщо Саньйоль залізобетонно ліпив структуру у три центральні захисники, то Сванадзе частіше віддавав перевагу класичній парі центрбеків. Хоча гнучкості йому не позичати – за потреби він спокійно повертався до 3-4-3 чи навіть гри у 5 захисників. Тож Сванадзе може виявитися досить гнучким тактиком: якщо треба, він легко зорієнтується на напрацювання Саньйоля і збереже знайому гравцям оборонну модель, а може одразу ризикнути й розгорнути свої улюблені атакувальні 4-3-3. Тим паче підбір виконавців у Грузії зараз такий, що дозволяє грати у сміливий футбол.

Фото прес-служби федерації

Отже, головний козир цієї Грузії – суцільна непередбачуваність. Змінився тренер, а з ним і весь тактичний малюнок. Головний біль нового керманича – як знайти баланс між космічною атакою та значно скромнішою за іменами обороною.

Ми не знаємо, чого очікувати від грузинів, а Андреа Мальдера, мабуть, уже зламав голову, розбираючи конспекти молодіжки Сванадзе. Втім, наш італієць і сам любитель приємних сюрпризів – як за результатом, так і за кадровими рішеннями. Зрозуміло одне: ключем до успіху стане хороша підстраховка проти Кварацхелії, бо залишати його один в один із захисником – це гра з вогнем. А як усе буде насправді – дізнаємося вже 28 вересня о 19:00.