Збірна Коморських островів вперше брала участь у Кубку Африканських націй і відразу вийшла у плей-офф. Розповідаємо про найбільшу сенсацію цьогорічного КАН.
Гроші ФІФА та французький ноунейм створили диво
Коморські острови – це невеликий архіпелаг в Індійському океані, розташований між східним узбережжям Африки та Мадагаскаром. Для країни з населенням у приблизно 850 тисяч осіб і без належної інфраструктури навіть участь у континентальній першості стала грандіозним досягненням. Команда кваліфікувалася на Кубок Африканських націй вперше за всю історію. Обережна тактика і неймовірна згуртованість допомогли подолати кваліфікацію лише з однією поразкою – від Єгипту. Кенія і Того сенсаційно залишилися позаду.
Трагедія під час поєдинку Кубка Африки – біля стадіону виникла тиснява, є загиблі та поранені
Локальний успіх не задовольнив Комори. У Камерун, який приймає КАН, скромна збірна приїхала не для того, щоб бути туристами. "З усією повагою, ми нікого не боїмося. Ми вийшли на цей турнір, отже, ми також гідні бути тут. Ми зробили щасливим цілий народ", – заявив Саїд Бакарі. Вінгер, як і більшість його товаришів по збірній, народився у Франції. Вихованець ПСЖ не мав шансів пробитися в головну команду колишньої метрополії, тому без вагань вирішив грати за Комори.
Вважати причиною коморського дива виключно французьких "легіонерів" було б неправильно. Перший камінь у фундамент майбутнього успіху було закладено ще у 2005 році. Країна стала повноправним членом ФІФА. Це спровокувало справжній був. Ледь не кожен хлопчик хотів стати футболістом. До того ж членство в організації мало фінансові дивіденди. ФІФА щорічно направляє на архіпелаг 1,3 млн доларів на розвиток футбольної інфраструктури. З цих грошей вдалося реконструювати Академію Твамая та головний стадіон країни. На арені, яка носить ім'я Мохамеда Шейха, нарешті постелили хороший газон та встановили освітлення.
Амір Абду став головним тренером збірної Союзу Коморських островів у 2014 році. Він мав бути лишень асистентом, але головний кандидат відмовився від роботи. На той момент фахівець мав обмаль самостійного досвіду і очолював Гольфеш в шостому дивізіоні Франції. На континенті він і почав комплектувати збірну. Лише п'ять гравців із нинішнього складу народилися не в Європі. Фактично головний секрет Абду полягає в тому, що він керує Коморами, як клубом. Склад національної команди майже не змінювався з 2016 року. Не дивно, що середній вік "острів'ян" найвищий на цьогорічному КАН (28,1).
"Целаканти" – прізвисько збірної Коморських островів. Це назва риби, яка перебуває під загрозою вимирання. Майже до середини минулого століття вважалося, що представники цього виду зникли мільйони років тому. Деякі науковці стверджують, що целакантоподібні були пращурами усіх наземних хребетних тварин. Однак у 40-х роках вдалося виявити таку рибину поблизу африканського узбережжя. Відтоді її час від часу виловлюють рибалки на Коморах. Нинішня футбольна збірна трохи схожа на свою "тотемну тварину". Мало хто сподівався на такий прорив. Водночас для більшості лідерів це був один із останніх шансів заявити про себе.
Найбільша сенсація та найепічніший курйоз
Попри згадані вище обіцянки Саїда Бакарі у фінальній частині Кубка Африканських націй Комори стартували жахливо. Розгромів вдалося уникнути, але дві поразки в стартових турах залишали примарні шанси на плей-офф. Потрібно було не лише розібратися з Ганою братів Айю і Томаса Партея, а й випередити щонайменше дві команди в рейтингу третіх місць. На щастя для "целакантів", на цьогорічному КАН була парочка квартетів з цілковитими невдахами. Драматично здолавши Гану, Амір Абду вивів своїх підопічних в 1/8 фіналу навіть з негативною різницею м'ячів.
Там на Коморські острови чекав Камерун. Господар турніру та черговий явний фаворит матчу. Цікаво, що "леви" не програють на своєму полі з далекого 1977 року. Якби ж то цим усе й обмежилося... Доля підготувала Коморам ще кілька складних випробувань. Як уже всі знають, довелося грати без голкіпера. Один із воротарів травмувався, інші двоє опинилися в ковідному лазареті. Викликати нового гравця не дозволяє регламент, а грати потрібно. Санітарний протокол КАН зобов'язує вийти на поле за наявності необхідної кількості гравців без уточнення їхніх позицій. Так ми й отримали найбільший курйоз турніру.
Комори заздалегідь знали про ситуацію і мали час підготувати гравця, який вимушено закриє діру в складі. Так у стартовому протоколі на гру з Камеруном опинився Чакер Аладюр. "Цей гравець на тренуваннях продемонстрував вміння, які дозволяють розраховувати на нього", – сказав тренер воротарів команди про номінального лівого захисника зі зростом 172 сантиметри.
Аладюр лишень вийшов на поле, але вже злетів у тренди соцмереж. Незвична позиція, очевидно, цьому посприяла, але річ в іншому. Фейл адміністраторів збірної змусив переробляти новоспеченому голкіперу форму перед самісіньким виходом на поле. Екіпірувальники підготували Чакеру воротарський світер, але чомусь нанесли на спину номер 16, який належить третьому голкіперу команди. Регламент забороняє гравцю упродовж турніру виступати під двома різними номерами. Хоча Аладюр не виходив на поле у груповому раунді, однаково довелося "повернути" свою трійку. Часу зробити все належним чином уже не було. Виручила синя стрічка.
Сейви польового гравця і диво-гол зі штрафного у відеоогляді матчу Камерун – Комори
До зустрічі з Камеруном уродженець французького Нанта ніколи не захищав ворота в офіційному матчі. Є величезні сумніви, що подібне відбувалося й на аматорському рівні. Принаймні у Аладюра немає базових навичок для цього амплуа. Дуже красномовні кадри, ще гравець вибиває м'яч головою, або ховає руки за спиною. Інстинкти захисника взяли гору над потребою. Схоже, Чакер просто забув, що в той вечір йому можна було ловити м'яч, а не лише відбивати. Зрештою, в його активі залишиться парочка яскравих сейвів. Не в останню чергу завдяки його старанням Комори до фінальних секунд залишалися у грі, маючи на одного гравця менше вже з перших хвилин.
Цілком можливо, що Аладюр так і не зіграв би на історичному для своєї збірної турнірі. Він дебютував за Комори ще у 2014 і тривалий час був гравцем основи. Однак восени 2020 року порвав хрестоподібні зв'язки. Після реабілітації гравець так і не повернувся на попередній рівень гри. Ні в клубі, ні в національній команді. Понад рік він перебуває без стабільної ігрової практики. За цей період, який включає реабілітацію, Чакер сумарно провів 30 хвилин за клуб та збірну. Проти Камеруну він перевершив цей показник втричі.
На такому тлі жарти про необхідність змінити амплуа звучать не так вже й іронічно. Про що насправді Аладюру потрібно задуматися, то це про свої перспективи в Аяччо. Команда йде серед лідерів Ліги 2, серйозно претендуючи на повернення в еліту. Захисник поки навіть не натякає, що здатен конкурувати в такому колективі. Три зіграні хвилини за два місяці в клубі – це дуже слабко. Нинішній Аяччо – це рівень щонайменше аутсайдерів Ліги 1, а там Чакер не грав з 2015 року.
Після Кубка Африканських націй про гравців збірної Коморських островів якийсь час будуть активно говорити. Чакер Аладюр перебуватиме в авангарді цього процесу. Потрібно скористатися обставинами з розумом і знайти собі клуб з ігровими перспективами. Або ж спокуситися на пропозицію котрогось із піар-проектів, вибивши якомога вигідніші умови. У 30 років, звісно, зарано нехтувати кар'єрою заради грошей, але футбольна пенсія вже дуже близько. Особливо після складної травми. Це може бути останній шанс вхопити фінансового бога за бороду. А своє місце в історії Аладюр вже заслужив. Як і вся нинішня збірна Союзу Коморських островів.