Інтерв’ю "Футбол 24" з Микитою Майхровським, скаутом та агентом ФІФА, який свого часу створив унікальний футбольний клуб із африканськими легіонерами, а нещодавно вирушив підкорювати МЛС.
Кияни, мабуть, ще не забули про футбольний клуб Печерськ, який виступав у столичному чемпіонаті. Ця команда хоча й не доросла до рівня професіоналів, проте виділялася яскравими легіонерами, зокрема – атлетичними африканцями.
Її засновником та ідейним натхненником був киянин Микита Майхровський. Він пройшов шлях від менеджера-аматора до агента ФІФА і скаута. Зараз його послуги затребувані у клубі МЛС Чикаго Файр, а також новоствореній агентській компанії 11Stars, яка розпочала діяльність в американському Місті Вітрів.
"Під Шулявським мостом знайшли темношкірого голкіпера"
– Микито, як ви потрапили в Америку? З чого взагалі розпочалася ваша скаутська та агентська діяльність?
– Ой, це довга і прикольна історія (Усміхається). Я любив футбол із самісінького дитинства. Пам’ятаю, як мама вперше відвела мене на матч Динамо – на Олімпійський (тоді ще Республіканський). Я – корінний киянин, мешкав неподалік стадіону. Тож надалі ходив навіть на матчі рівня Динамо – Волинь, навіть при "мінус 20", коли на трибунах сиділа лише жменька таких самих відчайдухів.
На початку 2000-х я із другом (а в майбутньому – кумом) загорівся мрією створити свій футбольний клуб. І ми це зробили. У 2004-му було засновано ФК Печерськ, який проіснував 10 років. Ми почали "з нічого" і дійшли до чемпіонату Києва, де непогано себе зарекомендували.
Пригадую, на престижному зимовому турнірі Володимира Мунтяна посіли третє місце, що стало справжньою сенсацією. У нас грали різні цікаві футболісти і навіть легіонери.
– Наприклад?
– Віктор Усов, який випустився зі школи Динамо разом з Андрієм Шевченком. Він був і головним тренером нашого клубу. Адріан Бабич із Говерли, який потім виступав у Першій лізі за Тернопіль. А ще за нас грав брат Аїли Юссуфа, який свого часу проходив перегляд у марсельському Олімпіку. Він приїхав у гості до Аїли, Аїла товаришував із Мандзюком, а Мандзюк знайомий із моїм кумом. Одним словом, усе склалося якнайкраще.
Цей хлопець відіграв за Печерськ три місяці. Після кожного матчу до нас підходили люди і запитували: "Хто? Це? Такий?" Щоб ви собі уявили: 190 сантиметрів зросту, опорний півзахисник. Повз нього узагалі нереально було проскочити.
– Як же його прогавив Віталій Кварцяний? Це ж справжня знахідка для його уявлення про ідеальну команду!
– Та я дивуюся не менше за вас… Потім ми знайшли десь під Шулявським мостом темношкірого голкіпера. Виявилося, що він викликався у збірну Нігерії U-16. Після нашого клубу він пограв ще кілька років на аматорському, але дуже серйозному рівні. Томсон Умо його звали.
Згодом у нас були і грузин з Німеччини, і іранець… Усім цим займалися ми з хлопцями – було дуже цікаво комплектувати команду неординарними гравцями, створювати резонанс. Був матч першості Києва, де у нашому складі вийшли одразу шість темношкірих гравців. Шість! У чемпіонаті Києва! (Сміється)
– Оце так резонанс! Ви експериментували у футболі, а яку освіту здобували паралельно?
– У мене вища освіта, яку отримав у КНУ ім. Т. Шевченка. Я – географ. Який головний плюс такої освіти? Вона дуже універсальна. Упродовж п’яти років ми проходили економіку, географію, фізику, хімію, англійську мову. Тобто, це був обширний набір знань, якими послуговуюся досі.
– Стали ви географом – і гайнули за океан?
– Ні. За океан – це дуже свіжа історія (Усміхається). За океаном я лише півтора року. Відмотаємо плівку: я заснував ФК у 2004-му, він припинив своє існування у 2014-му. А у 2012-му я отримав ліцензію агента футболістів категорії ФІФА. Тобто, став професіональним агентом, почав працювати у міжнародній компанії. Через усім відомі події в Україні агенція не змогла якісно функціонувати, тому що стався відтік трансферів і грошей.
– Хто був серед ваших клієнтів?
– Наша компанія працювала з Папою Гуйє, Торніке Окріашвілі, Жажею Коелью, грузинами Акубардією, Джгеренаєю тощо.
"Хвіча міг опинитися в Україні"
– Перший агентський досвід виявився нетривалим. Що далі?
– Я зацікавився скаутською діяльністю. Стало цікаво аналізувати, розуміти футболістів. У цьому мені посприяла гра у футбольний менеджер ще з 2000-х. Регулярно тренував свої скіли. Почав замовляти спеціалізовані книги зі скаутингу англійською мовою, шукав програми на YouTube – про цю індустрію. Навчився писати скаутські звіти – спершу про гравців, які цікавили особисто мене. Відомі українці, представники чемпіонатів Сербії, Нідерландів тощо.
Є такий захисник Тобі Алдервейрелд. Пам’ятаю, я переглянув його дебютний матч за Аякс у єврокубках проти Марселя. Це була 1/8 фіналу Кубка УЄФА, поєдинок закінчився з рахунком 2:2. Вийшов молодий центральний оборонець Тобі, який у тому матчі не віддав жодної точної передачі і припустився кількох серйозних помилок. Я дивився цей матч із дружиною і сказав: "Запам’ятай – це буде зірковий футболіст".
– Як ви здогадалися?
– У нього були ідеально правильні рухи – з м’ячем, без м’яча. Навіть неточні передачі, які він виконував, були такими лише через силу – ідеальна діагональ, яка перелітала адресата, або ж не доходила до нього. Проте ідея та виконання – абсолютно правильні.
Після цього Тобі став незамінним гравцем Аякса упродовж кількох років. Потім він чомусь не заграв у мадридському Атлетіко, зате розкрився у Саутгемптоні та Тоттенхемі. Отримав капітанську пов’язку, закріпився у збірній Бельгії. Ось одна із показових історій мого становлення, як скаута.
Невдовзі до мене почали звертатися люди з футбольної індустрії, агенти, селекціонери. Зверталися за альтернативною думкою, бо мали кілька звітів щодо того чи іншого гравця, але не були впевненими. Серед таких гравців виявився, зокрема, Хвіча Кварацхелія, талановитий грузинський хлопчик (у свої 20 років цей вінгер встиг пограти за Локомотив Москва і казанський Рубін, Transfermarkt оцінює його в 10 мільйонів євро – Футбол 24). Був син Рівалдо, був український нападник Хобленко і так далі. Десь я помилявся зі звітом, а десь влучав у десятку.
– Що ви написали про Хвічу?
– Мені дали для аналітики два конкретні матчі грузинської молодіжки. Хвіча там, звичайно, був одним із найкращих. Лідерські якості, вміння брати гру на себе – з Кварацхелією важко було помилитись, тому що талант помітний неозброєним оком.
– Невже Хвіча міг опинитися в Україні?
– Так, щодо нього зверталися українці. Не можу назвати конкретний клуб, тому що людина, яка зверталася до мене, не афілюється з жодною командою.
"Через рік-два у США розпочнеться футбольний бум"
– Тож як ви потрапили у Чикаго Файр?
– В Україні я не мав відносин із жодним клубом, як скаут. Лише – приватні звернення. А потім ми з дружиною виграли Green Card – з першої спроби. Новачкам щастить (Усміхається). За кілька місяців до переїзду у Штати я вирішив, що потрібно реалізувати свої знання. Футбол в Америці, поки що, не вельми серйозного рівня. В Україні це спорт №1, там – спорт №5.
Але він розвивається. Потрібно розуміти, що США разом із Канадою та Мексикою отримали право на проведення Кубка світу-2026. Це означає, що через рік-два тут розпочнеться справжній футбольний бум.
Тож я зробив, мабуть, єдиний правильний крок. Самотужки вийшов на контакт із Чикаго Файр і розповів про себе. Спершу ніякої конкретики не було, мені відповіли, що наразі немає вакансій. Там лімітована кількість посад, у більшості клубів узагалі немає скаутів.
Але коли я прилетів у Чикаго, то знову нагадав про себе представникові Файр. Він запросив мене на матч їхнього клубу, ми познайомились, я розповів про те, чим займався в Україні. "Бачу, маєш великий досвід європейського футболу, а отже ти розумієш футбол. Спробую для тебе щось придумати", – сказав мені наостанок.
Врешті-решт, мені запропонували роботу скаута в академії Чикаго Файр – офіційно відвідувати матчі юніорів, стежити як за своїми гравцями, так і за талантами команд-суперниць. Я повинен був стартувати ще в березні минулого року, але розпочалася пандемія. Американці одразу скасували всі академічні змагання. До сьогодні ми спілкуємось, дивимось гравців, але це все дистанційно, бо досі не відновилися юніорські матчі під егідою МЛС. У грудні мені повідомили, що орієнтовно наприкінці лютого 2021-го турніри можуть оновитися. "Будь готовий". Тож я перебуваю в режимі очікування.
"В Америці нас бояться": українці із Тризуба підкорюють США і вже домовилися з легендарним Фалькао