Володимир Войтюк – про дебютний випадок, коли Баварія здобула три найголовніші трофеї сезону.
День 19 травня 2012 року мав стати найкращим в житті Юппа Хайнкеса. У домашньому фіналі Баварія повинна була впевнено переграти скромний Челсі та поповнити вражаючу колекцію трофеїв мюнхенців черговим "вухатим". Проте 19 травня 2012-го Юпп й досі називає найгіршим днем у своєму житті. Німецькі футбольні експерти часто пишуть про так званий ген Баварії. Це неймовірна ментальність, яка дозволяє виривати перемоги навіть в найбільш безнадійних ситуаціях. Як не дивно, того весняного дня геном Баварії володів Челсі.
Після того, як Мюнхен оголосили господарем фіналу Ліги чемпіонів сезону 2011/12, цей матч став для "ротен" головною ціллю чи навіть швидше одержимістю. Дане завдання було вкрай непростим. Коли у 1984 році Ліверпуль переграв у Вічному місті Рому, жоден з фіналістів Кубка європейських чемпіонів чи Ліги чемпіонів не мав такого потужного козиря, як своє поле. Луї ван Гал сподівався довести команду до цього поєдинку та взяти реванш за прикру поразку у фіналі ЛЧ-2010. Проте тренер сам все зруйнував. Однією з тих крапель, які переповнили чашу терпіння керівництва "ротен", стала автобіографія нідерландця, видана в жовтні 2010-го. На її презентації Луї почав вимахувати екземпляром книги в напрямку президента Румменігге та менеджера Улі Хьонесса і звернувся до них так, наче вони були учнями, які завжди відбувають номер на уроці, а не як до босів, котрі платять йому зарплатню: "Дуже важливо, щоб ви це прочитали!"
Звичайно ж, не лише королівські замашки ван Гала стали причиною того, що йому вказали на двері. Якби Баварія змітала всіх своїх суперників, то Румменігге й Хьонесс, можливо б, не лише прочитали автобіографію тренера, а й вивчили її напам’ять. У Бундеслізі сезону 2010/11 тон задавала молода банда Юргена Клоппа, з якою нічого не міг вдіяти рекордмайстер, котрий був сонним в атаці та дірявим у захисті. В якийсь момент мюнхенці опустилися на четверте місце. Тому шефи Баварії вдалися до шокової терапії. Очевидно, що "ротен" не могли потрапити до омріяного Finale dahoam (домашній фінал), як його охрестила мюнхенська преса, без путівки в ЛЧ. Це була головна мета, яку поставили перед наступником ван Гала. До останнього було невідомо, хто посяде крісло наставника Баварії, яке часто перетворювалося на електричний стілець.
Невдовзі після прощання з Луї, Гельмут Шуманн написав на сторінках Die Zeit лонгрід, в якому намагався відповісти, чому тренери настільки швидко вигорають в Мюнхені. "Важко завжди відповідати високій планці, заданій керівництвом клубу. Оскільки Баварія щороку має вигравати не лише срібну салатницю та Кубок Німеччини, а й доходити мінімум до півфіналу ЛЧ. До того ж, наставник "ротен" зобов'язаний мати власну філософію гри, яка повинна припасти до смаку трьом баварським титанам – Румменігге, Хьонессу та Бекенбауеру".
Також Шуманн звернув увагу на таку важливу річ, як вміння знайти підхід до кожного, так звану людяність. Ван Гал це проігнорував, за що й заплатив велику ціну. У словах журналіста є раціональне зерно. Ті, хто ненавидить клуб, називають гніздо мюнхенців Arroganz Arena, а не Allianz Arеna. Вони стверджують, що Баварія – це холодний та безжальний клуб, а всі ті красиві історії про велику сім’ю "ротен" – лише порожні слова. Звичайно, рекордмайстер може бути абсолютно професійним чи навіть жорстоким. Але водночас Баварія має й інше обличчя. Це пояснює, чому Оттмар Хітцфельд, найбільш людяний з усіх німецьких тренерів, настільки довго там затримався.
Саме тому проект Домашній фінал вирішили довірити одному з найуспішніших наставників в історії мюнхенців, Юппу Хайнкесу. І старий добрий тренер не підвів. Юпп не зміг наздогнати Борусію, але виборов путівку в Лігу чемпіонів 2011/12. Отже, мюнхенці тепер могли зробити мрії своїх босів реальністю. Залишалося "лише" вийти у фінал. Перший повний сезон Баварії під орудою Хайнкеса розпочався вражаюче. Рекордмайстер грав у фантастичний атакувальний футбол та й про захист не забував. Так, протягом серпня та початку вересня 2011 року "ротен" в матчах з Гамбургом, Кайзерслаутерном, Фрайбургом та Цюріхом (кваліфікація ЛЧ) забили 18 голів, не пропустивши жодного.
Проте згодом Баварія скинула оберти та віддала лідерство Борусії після перемоги дортмундців в особистій зустрічі. Долю срібної салатниці також вирішив Дер Класікер. 11 квітня 2012-го Баварії, яка відставала від Борусії на три очки, потрібно було кров з носа вигравати у ворожому лігві. Але вона поступилася в рівній грі з рахунком 0:1, а під завісу поєдинку Роббен не реалізував пенальті. Тож мюнхенцям довелося задовольнитися другим місцем. Це була справжня катастрофа для "ротен". Адже Баварія здобула лише один чемпіонський титул за чотири роки – найгірших результат клубу з кінця 90-х.Через місяць Борусія знищила Баварію у фіналі Кубка Німеччини – 5:2.
Боси мюнхенців не надто переймалися цією жахливою поразкою. І їх можна зрозуміти. Баварія в надважкому поєдинку здолала у серії пенальті мадридський Реал та вийшла в домашній фінал. Від "вухатого" команду Хайнкеса відділяв лише один крок. І складалося враження, що зробити його для мюнхенців – раз плюнути. У фіналі "ротен" протистояв Челсі Роберто Ді Маттео. Суперник зовсім не рівня Барселони, Реала чи Манчестер Юнайтед.
"Букмекери, як завжди, мали рацію, Баварія повинна була тріумфувати в домашньому фіналі, однак, якимось дивом, примудрилася програти матч, в якому домінувала усі 120 хвилин і тричі видавалося, що "вухатий" вже в руках капітана мюнхенців Філіппа Лама. Вперше, коли Томас Мюллер на 83-й хвилині забив головою після подачі Тоні Крооса. Це був вже 27-й удар Баварії, який нарешті пробив лондонську стіну. Тисячі вболівальників на трибунах особливо тішив той факт, що переможний м’яч забив саме Мюллер, адже у фіналі ЛЧ-2010 з Інтером він не використав стовідсоткової нагоди.
На жаль, фанати "ротен" дещо поквапились, назвавши цей гол переможним. На 88-й хвилині "сині" вибороли перший і єдиний кутовий. Швайнштайгер згодом згадував, що захисник Давід Луїс, який протягом цілого матчу кричав до нього: "У вас сильніша команда, але саме ми візьмемо кубок", побіг у штрафний майданчик і, минаючи Бастіана, вигукнув: "Зараз Дрогба заб’є!" Все трапилося так, як і прогнозував бразилець. Дідьє на ближній штанзі замкнув подачу Мати.
Вдруге Баварія максимально наблизилася до "вухатого" на початку овертайму, коли Дрогба з MVP фіналу міг перетворитися на антигероя. Форвард бездумно скосив Рібері у власному штрафному майданчику. І тут якесь затьмарення найшло на Роббена. Ар’єн взяв м’яча та пішов виконувати пенальті, хоча Хайнкес після того, як вінгер змарнував 11-метровий в матчі з Борусією, позбавив його статусу штатного ката "ротен". Чех кинувся вліво та парирував постріл Роббена. Швайнштайгер, який відвернувся в момент виконання пенальті, ще довго не міг прийти до тями, коли Нойєр сказав йому, що нідерландець не влучив.
На цьому неприємності Басті не закінчилися. Втретє "ротен" максимально наблизилися до жаданого трофею, коли Мата не використав дебютний 11-метровий Челсі в післяматчевій лотереї. Все для рекордмайстер у серії складалося якнайкраще, але лише до четвертого удару. Чех парирував удар Оліча, а потім кінчиками пальців перевів удар Швайнштайгера в стійку. Коли Дрогба поставив ефектну крапку в серії пенальті, видавалося, що деяким гравцям Баварії потрібна допомога психолога. Особливо Швайнштайгеру: півзахисник виглядав настільки розбитим, що виникали сумніви, чи він колись зможе залишити позаду цей жахливий матч, який відтоді увійшов в історію Баварії як Fiasko dahoam, домашнє фіаско", – пише Улі Гессе в книзі "Баварія. Глобальний суперклуб".
А ось Хайнкес після цієї катастрофи зовсім не нагадував людину, яка зализувала рани. Тренер діяв за принципом, який сформулював його співвітчизник: "Все, що мене не вбиває, робить мене сильнішим". Три поразки на фініші сезону Юпп сприйняв як особистий виклик. Він хотів будь що позбутися статусу невдахи. І, підкотивши рукави, взявся до роботи. 67-річний тренер майже щодня дзвонив до Румменігге, дискутуючи з ним щодо нових трансферів, навіть тоді, коли президент насолоджувався відпусткою. Найбільш ласим шматком трансферного пирога для Хайнкеса був опорник Атлетіка з Більбао Хаві Мартінес. Однак ціна на нього відверто кусалася. Клаусула Мартінеса складала 40 мільйонів євро, на 10 більше від рекордного трансферу Баварії.
Юпп навіть особисто телефонував до президента басків Жосу Урруттії, щоб той дав йому знижку, згадавши стару дружбу (очільник "левів" грав свого часу під керівництвом німця). Однак той заявив: 40 мільйонів і ні центом менше. Тому Юпп продовжив тиснути на Румменігге. Якось президент запитав у Хайнкеса: "Цей гравець дасть нам трішки додаткової якості, якої бракує команді, щоб взяти той бісовий кубок?". "Так", – миттєво відповів тренер. Румменігге поглянув на інших членів правління "ротен" й ті закивали головами. Тоді Карл-Хайнц закрив питання Мартінеса: "Добре, Юппе, ми його беремо".
До виходу "ротен" на трансферний ринок змусили не лише поразки в Європі, а й Борусія, яка двічі поспіль залишала їх з носом у Бундеслізі. "Конкуренція завжди йде на користь. Відродження Борусії зробило Баварію кращою командою. Якщо в чемпіонаті потужна конкуренція, то потрібно завжди викладатися на усі 100 відсотків. А це завжди допомагає в розвитку та підвищенні класу. Для Баварії сильний конкурент – це величезний плюс, адже потужний суперник тримає нас у постійному тонусі", – розповів Томас Мюллер в інтерв’ю Улі Гессе.
Влітку 2013 року закінчувався контракт Юппа Хайнкеса із Баварією. Тому Румменігге активно шукав нового тренера для "ротен", який поведе їх до нових висот. І коли в грудні 2012 року президент домовився з Гвардіолою, видавалося, що це буде найкращий подарунок для усіх фанатів рекордмайстера. Проте, за іронією долі, саме тоді Юпп збудував свою команду мрії, яка згодом візьме требл. Після фіаско у фіналі ЛЧ 2012 року, Хайнкес пообіцяв дружині, що піде на пенсію. Щоправда, у першій половині сезону 2012/13 він сподівався отримати пропозицію щодо продовження контакту. І дуже розлютився, коли в січні 2013 року керівництво Баварії оголосило, що влітку мюнхенців очолить найкращий тренер світу Хосеп Гвардіола. Закордонні ЗМІ шокувало це рішення каталонця. Судячи зі слів папараці, можна було подумати, що Пеп очолив якогось середняка, а не команду, яка двічі протягом трьох останніх сезонів виходила у фінал ЛЧ. До того ж, не за горами був й черговий успіх "ротен".
"Поважайте мене і мою роботу – поради Гвардіоли мені не потрібні". Правила життя Юппа Хайнкеса
Хайнкесу нарешті вдалося перетворити Баварію на справжню машину, яка ідеально функціонувала. Юпп став для гравців мюнхенців другим батьком. Він навіть якимось дивом навчив Рібері та Роббена відпрацьовувати в обороні. Інколи навіть можна було побачити, як ці двоє художників стелилися в підкатах. Тренер зумів знайти ідеальний баланс між постійним володіння м’ячем, яке поставив мюнхенцям ван Гал, і швидкою грою, на яку підсадив "ротен" Клінсманн.
У півфіналі Ліги чемпіонів сезону 2012/13 Баварія розчавила Барселону з рахунком 7:0 за підсумками двох матчів. У фіналі на "ротен" чекали старі знайомі з Дортмунда. Попри те, що мюнхенці впевнено виграли Бундеслігу, привізши "джмелям" вражаючі 25 очок, саме Борусія видавалася найнебезпечнішим суперником для команди Хайнкеса. Так, банда Клоппа могла похизуватися вражаючим досягненням – вона виграла в Баварії 5 матчів поспіль. Щоправда, в сезоні 2012/13 Юпп нарешті підібрав ключики до хитромудрих замків Юргена і "ротен" двічі зіграли з дортмундцями внічию.
Фінал розпочався за сценарієм, написаним Клоппом. Можливо, мюнхенці боялися зовсім не Борусії, а третьої поспіль поразки у фіналі ЛЧ. Лише на 10-й хвилині "ротен" вперше великими силами перейшли центр поля. Поки баварська машина не завелася, "джмелі" могли відкривати рахунок. І ніхто б не здивувався, якби м’яч двічі опинився в сітці воріт рекордмайстера. Однак того дня Нойєр видав вражаючий спектакль. 14-та хвилина. Мануель витягує м’яча з-під перекладини після удару Лєвандовскі. Через 60 секунд, внаслідок ефектної багатоходівки, Блащиковскі розстрілював ворота мюнхенців, але Нойєр не дрімав. На 19-й хвилині Мануель знову рятує Баварію після пострілу Ройса.
Через 6 повних обертів секундної стрілки трапився епізод, який міг мати фатальне значення для "ротен". Рібері відмахнувся ліктем від Лєвандовскі. І мав побачити перед собою червоне світло, однак суддя Ріццолі проігнорував цей інцидент. Цікаво, що француз міг претендувати в даному поєдинку на ще одну червону картку. На 73-й хвилині, після того, як Рібері симулював пенальті, Гросскройц підбіг до Франка та сказав йому все, що про нього думає. Тоді вінгер штовхнув Кевіна. Якби Гросскройц вдав нокдаун та почав корчитися на газоні, можливо, італієць і вилучив би Рібері. Але Кевін лише посміхнувся у відповідь на поштовх.
На 26-й хвилин Баварія нарешті спромоглася створити перший небезпечний момент біля воріт Вайденфеллера. Манджукіч пробив у протихід Роману, але той зумів перевести м’яча через перекладину. Це не був випадковий епізод, Баварія нарешті оговталася і дала дортмундцям справжній бій. А починаючи з другого тайму, "ротен" почали домінувати на полі. 60-та хвилина. Рібері доводить, що вміє не лише штовхатися та провокувати. Вінгер розбирається із захистом Борусії та видає чудову передачу на Роббена, Ар’єн виконує ідеальний простріл на Манджукіча, який розстрілює порожні ворота.
Дортмунд не міг нічого зробити з обороною мюнхенців й видавалося, що Баварія нарешті здобуде омріяний трофей. Але на 67-й хвилині захисник "ротен" Данте зробив розкішний подарунок супернику. Він несподівано вдарив Ройса ногою нижче пояса у власному штрафному майданчику. Тож Ріццолі вказав на 11-метровий. Цікаво, що італієць вкотре пошкодував мюнхенців. Адже Данте вже мав жовту картку і суддя цілком міг нагородити його ще одним гірчичником. Гюндоган впевнено відновив статус-кво, не залишивши Нойєру жодного шансу.
Баварія знову взялася до роботи. Мюллер, Алаба та Швайнштайгер змарнували кілька хороших нагод. І коли видавалося, що на команди чекає овертайм, своє вагоме слово сказали двоє баварських чарівників. Рібері на межі штрафного майданчика прийняв одну з фірмових довгих подач Боатенга та, захищаючи сферу від двох захисників, побачив Роббена. Тоді Франк віддав йому геніальний пас п’ятою. А далі нідерландський маг поховав своїх мюнхенських демонів, які не давали йому спокійно спати після дошкульної поразки 2012 року. Першим дотиком Ар’єн уникнув підкату, другим пошив у дурні Суботіча, а третім послав м’яч у ворота. Не чекаючи, поки сфера перетне лінію воріт, вінгер відвернувся вліво та побіг святкувати гол, який приніс Баварії Кубок чемпіонів.
Гравці Борусії після матчу нарікали на те, що Гьотце через травму не зміг зіграти у фіналі, а Рібері і Данте мали бути вилученими з поля. Однак Баварія того дня грала краще, аніж Борусія, і після барселонського краху 1999-го та домашнього фіаско заслужила на усмішку Фортуни. Хайнкес на післяматчевій конференції також підтвердив цю думку: "Це мусило нарешті трапитись. Покоління Лама та Швайнштайгера, двох моїх капітанів, давно заслужило на євротрофей". Через 6 днів Баварія переможе у фіналі Кубка Німеччини Штутгарт та оформить свій перший, але зовсім не останній требл. Влітку 2014 року Лам, Швайнштайгер, Нойєр, Мюллер, Боатенг, Кроос та Гьотце (у 2013 році він перейшов у рекордмайстер) стануть чемпіонами світу. Юпп Хайнкес так прокоментував це неймовірне досягнення: "Без треблу Німеччині не бачити б тріумфу на Мундіалі, як своїх вух. Цей успіх посідає виняткове місце в історії футболу".
Володимир Войтюк, спеціально для Футбол 24
Баварія – найкраща команда світу, або Чому ПСЖ програв фінал Ліги чемпіонів