Ворскла не перемагає у чемпіонаті України з 24 серпня. У восьми матчах – лише одне набране очко. Сергій Тищенко пропонує варіанти вирішення серйозної проблеми.
Ворскла відверто провалює новий сезон. Команда Віталія Косовського у 13 матчах змогла розжитися тільки 8-ма очками. Розгромили у Києві дебютантів із Колоса та вирвали перемогу над аутсайдером – Львовом – наприкінці матчу, а також зіграли унічию зі ще одним новачком СК Дніпро-1 та Маріуполем.
Зараз полтавчани перетворилися на одного з головних аутсайдерів та претендента на виліт – на рівні з Карпатами та тим же Львовом. Олімпік свою кризу подолав. Ще минулого сезону Ворскла грала у групі Ліги Європи, а два роки тому здобула бронзові нагороди УПЛ. Сьогодні ж змушена боротися за виживання.
Слабкий старт сезону я для себе пояснював тим, що йде перебудова гри. Василь Сачко залишив команду, а на його місце прийшов Віталій Косовський. Колишній футболіст Динамо почав ліпити свою команду в плані гри та кадрів. При цьому пішла частина виконавців, які були обличчям команди доволі довгий час. Змінилася структура гри. До того ж, у Косовського не так багато досвіду, тому невдалі результати не вважалися чимось дивним.
Час минав, але покращення не відбулося. Справи ворсклян ставали тільки гіршими. Команда, окрім бажання, нічого не може показати. Оборона – найгірша в чемпіонаті, атака – одна з найгірших. Кожен момент біля воріт суперника створюється дуже важко. А в захисті – провал на провалі.
Донедавна ходили розмови про проблеми з фінансуванням. Але за останні шість місяців – тиша. Влітку клуб активно працював на трансферному ринку. Так, пішов лідер середини поля Шарпар. Не залишився на другий сезон форвард Карека. Голкіпер Шуст поїхав допомагати Інгульцю піднятися в УПЛ.
Зате орендували у Порту бразильця Луїзао. Прийшли відомий виступами у Зірці захисник Баєнко, а також гравець із системи Динамо – Очігава. Вдалося навіть підписати футболіста із системи Ліверпуля – іспанця Гарсію. Склад команди – доволі серйозний по сьогоднішніх мірках українського футболу, але... немає ні результату, ні гри.
Навіть якби існували фінансові проблеми, то гравцям однаково варто працювати та доводити свою якість. Я пам’ятаю ситуацію у Кривбасі, коли клуб йшов на дно, але футболісти билися без грошей. Кожен розуміє, що це шанс показати себе і потім отримати хорошу пропозицію від інших команд. Якщо гравець показує якість, маючи при тому проблеми з фінансами, проблем із працевлаштуванням не виникне.
Та все ж я схиляюся до варіанту, що тут проблема в головному тренері. Віталій Косовський мав успіхи у юнацькому футболі, працюючи в системі Динамо. Свого часу грав у легендарній команді Лобановського. Тренерська робота із серйозним клубом – це зовсім інше. Тут потрібно мати свою команду помічників, власне бачення футболу, навики тактичної, психологічної роботи. Не кожному це під силу.
Їх сформував Лобановський: зірки Динамо кінця 90-х, які стали тренерами
Тут Косовський – не перший, не останній. Сенсу закопуватися у яму, коли нічого не виходить, немає. Потрібно приймати відповідальне рішення самому тренеру, розуміючи всі обставини, та менеджерам клубу. До зимової паузи ще багато матчів. Ніхто не дасть гарантій, що весною щось може змінитися.
Розглянемо когорту тренерів, які можуть замінити Косовського біля керма Ворскли.
1. Олег Краснопьоров
У Полтаві є традиція довіряти молодим тренерам. Так пішло з часів Василя Сачка. Як показав досвід, цей вибір не був даремним. Під керівництвом Сачка команда виграла бронзу та виступала у Лізі Європи.
Раніше ходили чутки, що саме Краснопьоров може стати головним тренером Ворскли. Тоді вибір зупинився на Косовському, а Олег опинився в штабі першої команди. У минулому – футболіст середини поля, гарно розумів гру. З таких виконавців виростають сильні тренери. Тільки от відповідальність за сьогоднішні результати лежить і на ньому – він же працює з Косовським. Ймовірне призначення Краснопьорова не стане чимось новим для гравців. Можливо, щось зміниться у плані роботи команди та складу, але несуттєво.
Ворскла потребує кризового менеджера, який зможе погасити футбольну пожежу, додати гравцям впевненості у собі. А головне – подивитися на проблеми команди відсторонено, без емоцій. Тому тут необхідна людина збоку і з певним досвідом.
2. Олександр Головко
Олександр Борисович зарекомендував себе роботою з молодіжною збірною. Довів, що є раціональним та виваженим тренером. Не любить ризикувати і віддає перевагу результату. Безперечно, Головко зможе навести лад у захисті. Свого часу він сам був захисником, тож прекрасно розуміє принципи гри на цій позиції. Його "молодіжка" гарно вміла "сушити" гру та нівелювати сильні строни суперника.
Не так давно Головко покинув пост головного тренера молодіжної збірної. Там була непроста ситуація. Думаю, що проблем із мотивацією у нього не буде ніяких. Бажання довести свої тренерські таланти повинне зашкалювати.
3. Юрій Мороз
Цей тренер вже переріс рівень "дубля" Динамо. Передумов для того, щоб отримати першу команду, у нього немає. Потрібно розвиватися далі. Свого часу Мороз зробив цукерку із Динамо U-19, яке взяло 16 очок у Юнацькій Лізі чемпіонів проти Наполі, Бешикташа та Бенфіки. Потім почав успішно працювати із "дублем" киян.
Якщо у нього є амбіції розвиватися далі, потрібно думати про самостійну роботу. Не варто зважати на місце команди чи якісь фінансові негаразди. Для тренера найголовніше – показати себе, а там усе відбудеться саме собою.
4. Юрій Максимов
Цей тренер був доволі успішним. Зумів вивести Оболонь на новий рівень, принагідно засвітивши декількох молодих гравців. Потім урятував Кривбас від вильоту. Вивів Мордовію в РПЛ. В Азербайджані виграв Кубок із Кешлою, але потім тренерська кар'єра Юрія Вільйовича зупинилася.
Як українці феєрили у Бундеслізі. Топ-20 фото "старої школи"
Майже 2 роки Максимов перебуває у творчій паузі. Якщо у нього є амбіції працювати вдома, то потрібно з чогось починати. Він спроможний стабілізувати склад. Має авторитет в українському футболі. У житті – доволі позитивна людина, яка зможе прибрати негатив. На мою думку, це один із найцікавіших варіантів для Ворскли.
5. Юрій Бакалов
Донедавна утримував ПФК Львів на доволі пристойному рівні. Команда грала у топ-6 та славилася своєю організацією гри. Такий собі італійський підхід до роботи, коли багато часу приділялося тактичним моментам, розбору сильних та слабких сторін суперника. Об команду Бакалова ламали зуби навіть лідери українського футболу. Перед цим він доволі успішно працював в Арсеналі, перейняв досвід у Кучука.
Такі фахівці, як Бакалов, мають бути затребуваними в Україні. Навіть у доволі скромних умовах вони готові давати результат. За стилем цей тренер підходить для Ворскли. Вміє добре працювати з досвідченими гравцями, знаходить спільну мову з легіонерами. Звик до проблем. Якщо свого часу працював і в Арсеналі, і у Львові, чимось його злякати точно непросто.
6. Валерій Кривенцов
Про можливу роботу Кривенцова у Ворсклі говорили вже давно. Свого часу саме він вивів юнацьку команду Шахтаря у фінал Юнацької Ліги УЄФА – покоління Зінченка, Коваленка, Матвієнка, Борячука. Пробував свої сили у Маріуполі, знову повернувся до роботи у системі "гірників", але був вже не таким успішним.
На мій погляд, після успіху із юнаками Шахтаря Кривенцов вчасно не отримав нових можливостей для росту. Тож відбувся регрес.
Цей тренер – прихильник комбінаційного, атакувально футболу. Ворскла останніх років точно не сповідувала такий стиль. Доведеться усе змінювати, перебудовувати гру команди. Я не впевнений, що це може піти на користь. Тим паче, футболістів під стиль Кривенцова у Полтаві знайти непросто, а ситуація така, що часу на експерименти немає.
7. Анатолій Безсмертний
Не так давно виводив скромну Полтаву в УПЛ. Щоправда, для команди це нічого хорошого не принесло. Зараз вдало працює із Поліссям, лідером Другої ліги.
Безсмертний – тренер-трудоголік. Його Полтава була раціональною командою, протистояти якій було дуже непросто, хоча за іменами не скажеш, що вони могли реально боротися за вихід в УПЛ.
Без Реброва, Ротаня та Шевчука: топ-8 найкращих молодих тренерів України
Для самого Безсмертного це було б дуже хорошим викликом у кар’єрі. Для нього точно не матиме значення фінансовий аспект. Думаю, йому було б цікаво попрацювати на рівні УПЛ та продемонструвати свої таланти. За кордоном тренер, який себе показав, зазвичай відразу йде на підвищення. У нас такі "соціальні ліфти" поки не діють, хоча дуже б хотілося. Перша та Друга ліги – це кузня кадрів не тільки по футболістах, але й по тренерах. Принаймні, так має бути.
Зрештою, Анатолій Безсмертний прекрасно знає реалії місцевого футболу, працював у цьому місті. Для нього не існуватиме ніяких загадок чи несподіванок.
8. Сергій Літовченко
Київський Арсенал виграв Першу лігу, залишивши позаду Десну, Інгулець та інших фаворитів турніру. Коли столична команда захопила лідерство, я списував це на стартові "гойдалки". Але "каноніри" не скидали обертів упродовж всієї першої частини сезону.
Стало цікаво, що це за команда. Переглянув склад, але знайомих прізвищ виявив не так багато. Коли ж власними очима побачив гру Арсенала, зрозумів, що це – абсолютно тренерський колектив імені Сергія Літовченка. Футболісти грали у своє задоволення, були психологічно розкутими. Максимально використовувалися сильні сторони. За таким футболом було приємно стежити. Шкода, що після першої частини сезону в клубі розпочалися незрозумілі процеси. Арсенал із проблемами виграв Першу лігу, але працювати в УПЛ Літовченку не дали.
Опісля талановитий тренер опинився у Білорусі (Дніпро Могильов). Згодом його слід загубився. Так чи інакше, він вміє ставити гру, працювати як із відомими, так і з молодими футболістами. Є сильним психологом та мотиватором. Ці якості були б незайвими для Ворскли.
9. Василь Сачко
А чому, власне, ні? Прекрасно знає команду і місце роботи. Отримав відпочинок, щоб емоції вляглися і проаналізувати помилки. Це вже буде сильніший тренер, ніж раніше. Він не потребуватиме часу на адаптацію, більшість гравців знають вимоги головного тренера.
Василю Вікторовичу варто повертатися до роботи, якщо, звісно, у нього є тренерські амбіції. Пауза – це добре, але вона не може тривати довго. Не факт, що потім надолужиш втрачений час. В Україні не так вже й багато можливостей...
10. Олександр Петраков
Олександр Васильович добився із юнацькою збірною України максимуму – виграв чемпіонат світу U-20. Куди рухатися далі? Будувати нову команду та збирати нових чемпіонів? Можливо. Але тренеру також потрібно розвиватися. Молодіжну збірну Петракову не довірили. То, може, варто спробувати себе на клубному рівні?
Команди Петракова грають у дорослий футбол. Тут немає ніякої романтики, тільки раціональність. Думаю, принципи цього тренера знадобилися б на клубному рівні. Тим паче, Олександр Васильович вміє працювати з молодими виконавцями. Для Ворскли це було б гарною можливістю посилити гру.