Сергій Тищенко називає цілий ряд причин провального відбору у виконанні збірної України U-17.
Збірна України 2006 року народження не поїде на чемпіонат Європи U-17. Команда Юрія Мороза не змогла пройти еліт-раунд кваліфікації. Юні українці посіли у своїй групі тільки третє місце, пропустивши вперед Італію та Ірландію.
Результат виглядає великою неприємною несподіванкою. Команда 2006 року має дуже хороше покоління гравців, про деяких із них вже пишуть ЗМІ. Матвій Пономаренко та Кирило Пашко дебютували за першу команду Динамо на зимових зборах. Останнього Ігор Суркіс порівнював за талантом із Віктором Циганковим. В'ячеслав Суркіс – не тільки син Григорія Михайловича, але й талановитий воротар, який славиться вмінням відбивати пенальті. Кирило Дігтяр вже грав за перший склад Металіста. Думаю, у майбутньому більшість футболістів цієї команди знайдуть себе у професіональному футболі.
У нас була непроста група. Італія – це гранд на будь-якому футбольному рівні. Дуже потужна збірна Ірландії. Та в статусі господаря еліт-раунду – Кіпр. Кіпріоти могли сподіватися на підтримку і не мали ніяких проблем з адаптацією. Але програвати, маючи у пасиві дві розгромні поразки, 8 пропущених та два матчі без забитих голів – це вже перебір. Особливо, якщо мова йде про талановите покоління.
Є кілька причин такого результату.
1. Відсутність ігрової форми. Взимку в Україні не проводяться офіційні матчі, тому майже всі наші гравці в цей час готуються до другої частини сезону на зборах. Ігровий тонус, відповідно, не може бути високим. Я розумію, що кістяк команди у вигляді гравців Зорі (орендованих із Динамо) працював у Туреччині. Але це не замінить офіційні матчі. Італійці, кіпріоти, ірландці тим часом продовжували сезон, тому їхні кондиції були вищими.
2. Відсутність підготовки. Україна готувалася вже на Кіпрі – перед самісіньким стартом турніру. Часу було дуже мало. Попереднього разу команда збиралася у листопаді – під час першого раунду кваліфікації. Планувався збір у лютому, але його провести так і не вдалося. Я розумію, що зараз такий час, це все непросто. Але суперники готувалися значно ретельніше. Мали збори, грали товариські матчі. За бажання і нам можна було зібратися. Зіграності, колективних дій, плану Б дуже бракувало. Команда виглядала незбалансованою.
3. Селекція. Цей процес на рівні збірних – безперервний. Є покоління Динамо, яке складає кістяк. Але так само потрібно слідкувати за іншими клубами – Рух, СК Дніпро-1, Шахтар, Металіст також мають цікавих гравців цього року народження. Молодих українців зараз вистачає у Європі. Нам три голи забив 15-річний ірландець Мейсон Мелія. Чому б і собі не дивитися на 2007 рік? Той же Артем Степанов забиває за юнацьку команду Байєра. Богдан Оліченко та Дмитро Стрільчук – у Баварії.
Виклик отримав Богдан Будко, який тільки-но в середині лютого приєднався до АЗ Алкмар, а до цього офіційно перебував без клубу, бо після початку повномасштабної війни поїхав із країни. Можливо, він тренувався в Алкмарі, але не грав в офіційних матчах цілий рік. Які у нього можуть бути ігровий тонус та форма? Будко нічого не показав на Кіпрі.
Другим новачком став Владислав Руснак із Сієни. Він запрошувався, як дублер головного форварда Матвія Пономаренка. Виходив на заміну у кожному матчі. Хіба він посилив гру хоч в одному матчі? Чи хоча б раз загострив? Абсолютно розгублений хлопець, який не дуже розумів, що йому потрібно робити на полі.
Зараз же дурних немає. Можна дивитися всю статистику, кількість голів. Я розумію, якщо люди стабільно грають тривалий час, забивають, а тут – взагалі нічого. Коли нападник спиною до воріт приймає м'яч, від цього дурно пахне. Все це дуже схоже, що просто хотіли "засвітити" хлопців, щоб потім їх кудись продали чи влаштували із приставкою "гравець юнацької збірної України". Такі речі люблять робити на Балканах, у Латинській Америці. Я команди Мороза дуже добре знаю. Силові форварди – це не його почерк. У нього нападник має бути різностороннім. Ванат, Ісаєнко, Русин ніколи не мали хорошої антропометрії. Власне тому немає у збірній Краснікова-молодшого.
Якщо ви вже запрошуєте одного гравця з Італії, то звертайте увагу на інших, щоб хоч так не різало очі. Едуардо Ігнатов та Максим Лехів грають в Італії за Падову та Лаціо відповідно. Ігнатов всю кар'єру проводить в одному клубі. З хорошими плеймейкерськими якостями та вмінням грати на фланзі. Постійно має ігрову практику протягом багатьох років.
Гра в обороні. Пропускати 8 голів у трьох матчах та мати дві розгромні поразки – явний перебір. Це ж навіть не була фінальна частина Євро, а тільки еліт-раунд, де рівень суперників не такий високий.
Захист провалив турнір. Це дуже багато – 8 пропущених. Навіть на фоні Кіпру захист України не справлявся. Під кінець обох таймів розслаблялися та отримували голи. Проти сильніших суперників взагалі посипались. Причому більшість пропущених голів – саме після власних помилок.
Зовсім не переконав лідер оборони Влад Захарченко. Далеко не втік його партнер по центру захисту Максим Коробов. Хоча обоє грають в одній команді та вже мають повних 17 років. Не користувався довірою Дігтяр. Не знаю, чому не викликали колишнього гравця Шахтаря Антона Русо, який зараз грає в Німеччині.
На флангах захисту картина була не кращою. Артуру Бакаю явно бракувало ігрового тонусу. У своєму клубі Зальцбург він має не так багато практики. На протилежному фланзі розчаровував Денис Дикий. Ні надійності, ні креативу. Ніякої альтернативи їм немає. Проти Італії на правому фланзі вийшов формальний вінгер Данило Кайдалов.
Додайте до цього проблеми в опорній зоні. Вийде дуже несимпатична картина. Але вона пояснює таку кількість пропущених голів.
Слабка гра лідерів. Пономаренко багато забивав у першому відборі в Боснії. На Кіпрі тільки один гол. Старався, але якості не було. Вінгери Калин та Пашко зловживали індивідуальною майстерністю, яка не завжди йшла на користь командним діям. Дуже слабко зіграв захисник Захарченко. Команді не вистачало бійцівських та вольових якостей. Часом розслаблялися, недопрацьовували. Явно попахує зірковою хворобою.
Вся увага ЗМІ, агентів не пішла їм на користь. Зберегти цих футболістів було непросто, враховуючи інтерес європейських клубів, які хотіли бачити в себе динамівських вихованців у світлі війни в Україні. Тож гравці отримали покращені контракти. Слава та гроші – це все добре, але концентрація на футболі має бути високою. Без неї ніколи не досягнеш успіху.
Дуже хочеться, щоб цей турнір на Кіпрі був корисним юним зірочкам українського футболу. Щоб вони трохи переосмислили своє ставлення до гри, трохи опустилися на землю. А вся ця зіркова полуда була вибита важкою роботою. Є ще багато над чим працювати. До дорослого футболу – довга і тривала дорога. Слід збільшувати конкуренцію, бо безальтернативна атака зовсім не переконала.
Що далі? Збірна 2006 року збереться через півтора року, восени 2024-го, коли буде починати кваліфікацію до Євро U-19. Зараз гравці мають працювати над своїм розвитком у клубах. За цей час може багато чого змінитися. Думаю, що будуть нові обличчя.
Не стану виключати, що восени 2023 року найкращі гравці цієї збірної будуть запрошені до 2005 року, який починатиме свій відбір на Євро U-19. Команді Олега Кузнєцова явно не завадять нападники, флангові гравці, можливо хтось із воротарів.
Збірна України – вершник без голови: Ротань не потрібен, альтернативний кандидат і фактор Мудрика