В рамках поєдинку 5-го туру кваліфікації ЧС-2022 збірна України втримала результативну нічию з Францією. Звіт про матч читайте на "Футбол 24".
Від матчу проти Франції ще три дні тому очікували звичайної вистави для вболівальників без особливих сподівань на успішний результат. Своє українці планували взяти у Казахстані, однак з Нур-Султана команда привезла всього один заліковий бал. Як на зло, через кілька годин після поєдинку на "Астана Арені" боснійці відібрали очки у "Ле Бльо" в Парижі, зробивши чемпіонів світу дуже злими – все ж, четверта гра без перемог. Крім того, Фінляндія прибила Казахстан, потіснивши нас з другої позиції.
Україна – Франція – 1:1 – відео голів та огляд матчу
Не можна сказати, що турнірна ситуація після цього стала катастрофічною для України, але набір очок у поєдинку з французами в настільки рівній групі міг би виявитись вирішальним у справі проходу в плей-офф кваліфікації ЧС-2022. Олександр Петраков взагалі мотивував своїх підопічних на перемогу – хоча жоден вболівальник та експерт у неї, звісно ж, не вірив.
Тренерський штаб збірної України провів серйозну ротацію складу. У трійці захисників з'явився Кривцов, на позицію лівого латераля перевели Миколенка (Соболь сів на лавку), а на протилежному фланзі Караваєва замінив Тимчик. В опорній зоні замість Зінченка поставили Степаненка, а в ролі лівого інсайда виставили Циганкова.
Дідьє Дешам теж не обійшовся без замін. Французи стартували у схемі 4-2-3-1, а травмованого Мбаппе на вістрі атаки Марсьяль. Позиції вінгерів закрили Рабйо і Коман, замість дискваліфікованого Кунде правого фулбека прогнозовано грав Дюбуа, а в центрі оборони несподівано вийшов Зума. Варан сів на "банку" разом з Бензема.
Україна блискуче стартувала у зустрічі. Вже на 2-й хвилині Яремчук отримав проникний пас від Циганкова у карний майданчик, перегравши Кімпембе, однак пробити з близької відстані завадила підстраховка. Після цього господарі провели ще кілька небезпечних вривань і передач у штрафний, сміливо комбінуючи у цій зоні, але більш важливою була не активність попереду, а впевненість "синьо-жовтих". Підопічні Олександра Петракова грали проти Франції у контроль м'яча навіть під агресивним тиском перед власними воротами, а при втратах гостей пресингували до останнього.
Франція цього явно не очікувала. У перші 25 хвилин чемпіони світу часто демонстрували індивідуальну майстерність, але все це відбувалося далеко від володінь Пятова. Кілька разів Погба у фірмовому стилі намагався закинути м'яч у штрафний, але оборона та голкіпер діяли надійно. В цей період "Ле Бльо" мали всього одну нагоду відкрити рахунок – це Погба на 11-й хвилині замкнув подачу з кутового ударом головою. Точно в руки Пятову! Україна на 19-й відповіла подачею Ярмоленка та пострілом Яремчука з лівого краю карного майданчика, однак він був занадто неточним.
В другій половині першого тайму Франція почала інтенсивно притискати господарів на їхній половині. Виходити з-під тиску стало набагато важче, контратаки почали зникати, а на 27-й хвилині Україна цілком могла пропускати гол: Марсьяль головою скинув м'яч на Погба, той запустив розрізний пас на Грізманна, а Антуан пробив з лінії штрафного – сфера пройшла поруч зі стійкою!
Втім, через вісім хвилин вже французам довелося діставати валідол: Ярмоленко після подачі з кутового потужно вистрілив метрів з 10-ти, Льоріс парирував перед собою, а Забарний зіграв на добиванні з лінії воротарського – вище воріт! Олександр Петраков від розпачу впав на коліна.
В цілому, Україна виглядала прекрасно, абсолютно нічим не поступаючись збірній Франції. Гості не могли увійти у штрафний, огризаючись лишень дальніми ударами без підготовки – всі вони йшли по горобцях. Однозначно, це був один з найкращих таймів нашої збірної за останні роки, однак на 43-й хвилині вся ця ідилія могла бути порушена Полем Погба. Він розіграв стіночку з Грізманном і вивів Марсьяля віч-на-віч, але від голу нас врятував Пятов.
Не забиваєш ти – забивають тобі. Нарешті ця мудрість зіграла за нас! Рівно за хвилину Яремчук протиснув на правому фланзі Кімпембе й прострілив у штрафний, а Зума у боротьбі з Циганковим виніс м'яч на лінію півкола. Там не було нікого, окрім Шапаренка – Микола розігнався і зі всієї сили бахнув у дев'ятку. 1:0! Це перший гол Колі за збірну України. Хавбек на радощах аж заплакав.
Відпочивати команди відправились за мінімальної переваги України в рахунку. В цей момент вже усі повірили у можливість прибити цю пасивну й проблемну Францію, однак рівно за чотири хвилини після відновлення гри "Ле Бльо" опустили нас на грішну землю.
Коман виконав подачу з правого флангу на Рабйо, той у боротьбі із Тимчиком пробити не зміг, але м'яч відскочив на правий край штрафного – там Марсьяль, поставивши корпус, пробив у ближній кут. Пятов зупинив сферу практично на лінії воріт, але вона таки перетнула стрічку. 1:1! Прикро.
Втім, пропущений гол не змінив змісту гри. Україна продовжила грати у контроль м'яча й тікати по флангах до чужого штрафного, прострілюючи й заробляючи кутові. На 59-й хвилині Циганков навіть закрутив м'яч з корнера у ближній кут воріт – на жаль, Льоріса підстрахував Погба, який виніс "круглого". Французи огризнулися дальнім ударом Грізманна – вийшло занадто неточно.
Роздратований таким розвитком подій Дідьє Дешам на 64-й хвилині кинув у бій Бензема та Діабі. Тут вже стало не до сміху. Українці намагалися відповідати контратаками, але тиск чемпіонів світу відчувався занадто сильно.Вже на 66-й гості могли виходити вперед внаслідок подачі з кутового, яку замкнув Зума – м'яч пройшов над поперечкою! Підопічні Олександра Петракова на 73-й огризнулися непоганим прострілом Тимчика, після якого Яремчук скинув сферу на дальню стійку, але Миколенко не встиг на замикання.
Ще за чотири хвилини вся Україна схопилася за серце: Чуамені прострілив з правого флангу на Бензема, той у штрафному розвернувся й скинув м'яч на Діабі, а Мусса, хитнувши останнього захисника, завдав потужного удару метрів з десяти у ближній кут – штанга врятувала "синьо-жовтих"! На 79-й же з дистанції по воротах приклався Погба, але вийшло не дуже гостро. Пятов спіймав м'яч.
На ендшпіль зустрічі Олександр Петраков випустив Маліновського та Сікана, а Дідьє Дешам посилив центр поля Жорданом Верету. Франція в цей період продовжила володіти ініціативою, але на полі стало спокійніше. "Ле Бльо" перестали заходити в наш штрафний, а наша оборона серйозно додала в мобільності. Як наслідок, в основний час гості зуміли організувати лишень атаку з пострілом Рабйо метрів з 25-ти. Адріен пробив надзвичайно потужно, але Пятов витягнув м'яч з-під лівої стійки.
Арбітр Славко Вінчіч компенсував аж шість хвилин, але Франція навіть фінального штурму не організувала. У підсумку, фінальний свисток зафіксував заслужену результативну нічию, внаслідок якої Україна набрала 5 очок – тепер у нас з фінами рівна кількість залікових балів, але у них є два матчі в запасі. Боснія і Казахстан відстають на два пункти. "Ле Бльо" лідирують, але вони не виграли у п'ятому поєдинку поспіль!
Збірна переживає цікаву трансформацію
Прихід Олександра Васильовича у збірну України насторожив тактичних експертів і вболівальників, адже це був очевидний поворот назад у розвитку. Мова не про регрес, а про чергову зміну пріорітетів. "Синьо-жовті" п'ять років вчилися горизонтальному футболу зі ставкою на володіння та розкриття зон у чужій опорній, а тепер команду очолив адепт старого вертикального стилю з фланговими контратаками та статусом експерта з побудови "автобусів".
Багато фанатів боялися, що навчений за сучасними європейськими трендами колектив звалиться у бездумний радянський бий-біжи. Прихильники ж Петракова говорили, що саме це зараз і потрібно. Мовляв, у важкій турнірній ситуації необхідно спростити вимоги, зігравши не у красиву "тікі-таку", а у футбол на результат.
Петраков у перших двох матчах одночасно підтвердив і спростував очікування спільноти. Акцент у грі дійсно змістився на фланги та швидкі вертикальні прориви, а вплив Зінченка й Маліновського зменшився настільки, що Руслан навіть у основу не потрапляє – головний тренер прямо сказав підопічному, що йому потрібні швидші гравці. Лідер Аталанти може геніально прискорювати темп передач, але без стартового ривка йому ловити нічого. Показовим був епізод із заміною наприкінці поєдинку з Францією – Олександр Васильович довго й емоційно накачував Сікана, вимагаючи забігати за спину, а Маліновського просто попросили заробити якийсь штрафний.
Разом з тим, необхідно похвалити новий тренерський штаб збірної. Команда не відмовляється від напрацювань попередників: "Вони і хлопцям допомогли, і мені допомогли. Від хорошого не потрібно відходити", – заявив Олександр Петраков після нічиї з Францією.
Україна продовжує використовувати заготовки часів Шевченка на стандартах (удар Ярмоленка головою після подачі Шапаренка зі штрафного на ближню стійку прийшов саме від італійців), а тривалі паузи в активності французів заповнювались нашим якісним горизонтальним володінням – "синьо-жовті" сміливо розкатували м'яч під пресингом і завжди шукали варіанти для виходу з оборони через пас. Оборона володінням теж мала місце. Команда навчена таким штукам – і вона від них не відмовляється.
Україна не відкотилася у "совок". Під керівництвом Олександра Петракова збірна зберегла доволі складну організацію дистрибуції м'яча, навіть додавши свіжі ідеї – мова про вивід захисників та латералів віч-на-віч у матчі з казахами.Наша національна команда навіть з французами демонструвала шикарний рівень взаємодії з продуманими контратаками та розіграшами у глибині після повернення м'яча. І все це відбувалося у новій схемі, без головних зірок (Маліновського й Зінченка), з новим коучем і при грі в явному "автобусі". Без хорошої роботи тренерського штабу досягнути такого високого рівня в нинішніх умовах було б нереально.
У всій цій ідилії є лише одне, однак дуже тривожне "але". Футбол Олександра Петракова ідеально підходить для гри другим номером проти грандів, однак у матчах проти аутсайдерів з "автобусами" на кшталт боснійського, казахського чи фінського ролі змінюються – тепер вже Україна приміряє роль гранда. Тут вже нашій збірній необхідно розкривати масивні оборонні блоки, а це неможливо без якісного володіння. М'яч повинен рухатись на чужій третині у високому темпі, провокуючи висмикування суперника з ліній. При цьому тренер повинен постійно реагувати на перебудови опонента, на ходу вигадуючи нові схеми розіграшів та переміщень.
Поєдинок проти Казахстана показав, що це – не про Петракова. Його команда була непогано підготована до позиційного наступу, граючи за сучасними лекалами, однак все псували численні помарки в деталях. Буяльському не знайшли правильного місця на полі, у грі був сильний перекос вліво, темп періодично обвалювався, а загалом Україні бракувало балансу між захистом та атакою.
"Синьо-жовті" старалися постійно вилітати у вертикальні атаки через швидких інсайдів та латералів, однак при цьому колектив розбивався на захисну та атакувальну групу. Зв'язки порушувались. Звісно, робити висновки по одному такому матчу, проведеному після трьох тренувань, зарано, однак саме цих проблем і очікували від Петракова.
Олександр Васильович – не "фізрук", але у нього є явна спеціалізація на вертикальність зі всіма її плюсами та мінусами. Він не спрощує гру, а просто бачить її інакше, не розуміючи і не розділяючи ідеї позиційного футболу через володіння. Контроль м'яча по Петракову – це не система, а інструмент, необхідний для організації роботи в обороні та виходу в атаку через фланговий ривок. З кризовою Францією такий номер проходить, але Боснія з Фінляндією простору не залишатимуть. Вони віддатуть м'яч і самі будуть нас контратакувати нашими ж напрацюваннями.
Щоб цього не сталося, потрібен час на розвиток проекту. Його, на жаль, немає ні у збірної, ні у тренера, тож необхідно ще й вмикати характер. Тут Олександру Петракову можна подякувати – характер у команди є. Без нього за очки у матчі з Францією не зачепитись.
Петраков у своїй стихії
Якщо ж відійти від високих матерій і повернутись безпосередньо до матчу проти Франції, то тут теж доведеться хвалити Олександра Петракова. Україна зіграла у "автобусі" в схемі 5-4-1, однак захисна модель в очі особливо не впадала завдяки продуманій системі виходу з оборони в контратаки. Можна було б подумати, що тренер просто повторив звичну ігрову модель, але насправді проти "Ле Бльо" саме так і необхідно грати.
Команда Дідьє Дешама перебуває у явній кризі. У Києві вона не змогла виграти в п'ятому матчі поспіль, чого не траплялося за всю історію збірної. При цьому чемпіони світу в кожному з цих поєдинків пропускали голи першими – в останнє така серія була проведена французами ще у сезоні 2009/10, коли команду очолював Рамон Доменек. Чому так сталося? Тому що нинішня збірна Франції критично слабка у позиційному наступі. Вся її атака зводиться до виводу Погба на відкритий м'яч з подальшою довгою передачею Поля метрів на 40-60 – бажано під ривок швидкісному Мбаппе/Коману, дриблінг яких нещадно експлуатується. От, власне, і весь футбол.
Боснія і Герцеговина, Угорщина, Фінляндія та Україна Шевченка просто паркували "автобус" у схемі з трьома центрбеками – і цього було достаньо для нічийного рахунку. Тепер історія повторилася і зі збірною Олександра Петракова.
В організації позиційних атак через володіння новий коуч нашої національної команди дещо просідає, допускаючи помарки в деталях, однак проти Франції він пірнув у свою стихію. Тут вже деталі були відпрацьовані, як слід. Це було помітно вже по стартовому складу: того ж Тимчика випустили замість Караваєва не через санкції до Сашка, а через його високу швидкість – він міг хоча б встигати за прудконогими вінгерами. Крім того, фулбек Динамо звик до роботи на зустрічних курсах, швидко перемикаючись з оборони на атаку.
Поява Кривцова в обороні та переведення Миколенка вліво додавали Україні міцності в обороні. Сергій на фінальному етапі кар'єри здорово виглядає в якості захисника-підстраховщика (такі гравці дуже потрібні Петракову), а Віталій банально сильніший за Соболя при грі позаду та в єдиноборствах (Едік же цікавіший в атаці).
Найкраще була вирішена проблема з потужним півзахистом французів. Тренерський штаб збірної правильно оцінив ситуацію – у "Ле Бльо" все крутиться навколо Погба, тож важливо якомога агресивніше заважати Полю працювати з м'ячем. Наші центрхави накривали лідера Франції, витискаючи його аж до центрального кола. Завдяки фантастичній майстерності він часто виривався з-під тиску українців або розбивав його дрібними обіграшами, але у гостей не було можливості вивести Погба під відкритий м'яч. На ньому постійно висіли Степаненко або Шапаренко, на яких випав колосальний об'єм роботи.
Як наслідок, при 7 довгих передачах (з 10-ти загалом) жодна не дійшла навіть до штрафного. Так, саме Поль розрізав оборону при виході Марсьяля віч-на-віч, але більше він нічим цікавим не відзначився. Разом з Погба лягла і якість дистрибуції збірної Франції – саме тому Україна виглядала настільки рівною.
Втім, усі ці досягнення були б неможливі без грамотної системи контргри. Тут шикарно відпрацювали і Яремчук, і Циганков, і Ярмоленко, але найбільше в цій роботі виділявся Шапаренко. Саме на нього випала функція головного диспетчера збірної – Микола розвантажував тиск зміщеннями у необхідну зону, приймав передачі і під пресингом сміливо протягував м'яч уперед до чужої третини (або ж віддавав хороший пас). За весь матч він віддав всього 2 неточні передачі.
Звісно, проблеми також виникали. Україна віддала м'яч супернику (38% володіння) й оборонялася середнім блоком, демонструючи надзвичайно високий темп гри з купою реактивних контрвипадів, однак довго тримати подібний рівень нереально. Рано чи пізно команда повинна була підсісти – це сталося на початку другого тайму, коли пресинг "синьо-жовтих" вимкнувся. В першому таймі французам не дозволяли вільно проводити паси у штрафний чи в його напрямі, а от по перерві Франція провела кілька гострих передач без спротиву. Практично всі гострі моменти підопічних Дідьє Дешама сталися внаслідок свободи дій у першій фазі атаки.
Ніхто не заважає Чуамені та Коману виконати передачу перед голом Франції
Крім того, Україні дещо бракувало злагодженості при переміщеннях центрхавів. Їх не завжди страхували центральні захисники, які мали б підійматись за Степаненком і Шапаренком в момент пресингу Погба. Це створювало розриви, у яких прекрасно почувалися такі футболісти, як Грізманн. Це доволі характерна історія для команд із вертикальним стилем. Як вже говорилося, у Олександра Петракова є певні проблеми з балансуванням гри між атакою, пресингом та обороною.
Втім, загальний малюнок матчу говорить як мінімум про заслуженість нічийного рахунку. Так, свої 5 моментів у штрафному Франція знайшла, а за очікуваними голами команда награла на 2,19 xG – втім, 1,7 з них припало на сумбурний гол з трьох метрів, вихід віч-на-віч Марсьяля (чистий геній Погба) та влучання Діабі в стійку. В першому ж таймі гості награли всього на 0,64 xG при 0,98 у збірної України.
Підопічні Олександра Петракова довго тримали суперника на дистанції й взагалі не розклеїлись після пропущеного голу. Франція так і не провела жодного ігрового відрізку, у якому нас вдалося б притиснути. "Ле Бльо" навіть не змогли організувати фінальний штурм, а перший тайм вони взагалі провалили тотально. Свої моменти гості знайшли лишень на голому класі зірок та на ситуативних помилках українців – і цих помилок було зовсім небагато. Петраков пірнув у свою стихію й фактично переграв Дідьє Дешама. Браво!
Шапаренко – MVP зустрічі
Про надзвичайно важливу роль Колі в організації гри збірної України ми вже писали. У поєдинку з Францією його смілива й грамотна позиційна робота зв'язала футбол "синьо-жовтих" у єдине ціле – без футболіста, здатного так здорово відкриватись і тягнути м'яч під тиском, задум Петракова не спрацював би. А йому ще й за Погба доводилось стежити, успішно витискаючи його за центральну лінію.
Статистичні портали Sofascore, Whoscored і Fotmob визнали Миколу найкращим гравцем у зустрічі, а аналітики компанії Instat за сумою та ефективністю всіх дій на полі поставили динамівця на третє місце у нашій збірній (315 балів) – більше тільки у Ярмоленка (329) та Матвієнка (330).
Високі оцінки були проставлені не тільки за гол-красень, а і за купу інших корисних ТТД – зокрема, Шапаренко став лідером збірної України за кількістю зароблених на собі фолів (4). Крім того, Микола виявився найкращим за точністю передач (96% з 54-х пасів), за переможними єдиноборствами (6 перемог у 9-ти епізодах) і за обіграшами на дриблінгу (2 вдалих з 2-х спроб). Разом з Матвієнком хавбек Динамо є лідером "синьо-жовтих" за кількістю. дотиків до м'яча, однак Коля свої цифри набив у центральній частині поля, допустивши всього 9 втрат. Браво!
Ніхто не заслуговав на гол у ворота Франції так сильно, як Шапаренко. Це був зірковий час Миколи – після таких поєдинків проти чемпіонів світу скаути великих клубів починають не тільки пристально слідкувати за футболістом, а й наводять довідки щодо можливості підписання контракту. Європа пишалася б ним, але він – наш!