Збірна Італії пробилася до фіналу Євро-2020, здолавши прекрасну Іспанію у серії пенальті. Тактичні нюанси гри – читайте на "Футбол 24".
Італія та Іспанія подарували справжнє свято футболу. Це був абсолютно найкращий матч на Євро-2020. Звісно, не за сюжетом, а за якістю та рівнем гри. Навіть у вирішальних стадіях Ліги чемпіонів далеко не завжди можна побачити такі командні швидкості, інтенсивність взаємодій, пресинг і тренерські тактичні ходи.
Щодо закономірності результату – у цьому конкретному матчі Іспанія, об'єктивно, була сильнішою. Але у сукупності, якщо брати повну картину виступів команд на турнірі, то Італія цілком заслужила місце у фіналі. Звісно, якби перемогла команда Луїса Енріке, то це також було б цілком адекватним результатом. Іспанія була чудовою, вона зламала систему гри Італії, забрала у неї м'яч та практично протягом усього матчу диктувала свої умови.
Не можна сказати, що Італія провалила гру. Як і у матчі з Австрією, італійці холоднокровно та ефективно відреагували на шалений тиск та підлаштувалися під складні умови. Саме ця тактична гнучкість і ментальна стійкість "Скуадри Адзурри" не дозволяють засумніватися у справедливості її виходу до фіналу. До речі, безпрограшна серія Італії тепер нараховує 33 матчі!
Італія почала турнір з місця у кар'єр і відразу заволоділа жовтою майкою лідера серед фаворитів Євро-2020. Звичайно, непросто триматися протягом усього турнірного шляху на фізичному та емоційному піку. Іспанія почала значно скромніше і навіть вирішувала питання виходу з групи E у останньому турі. Проте, "Фурія Роха" додавала від матчу до матчу. Команда Луїса Енріке протягом усього турніру мала найкращі показники у володінні м’ячем, інтенсивності пресингу та завжди домінувала над опонентами. По суті, єдиним великим недоліком іспанців була дуже низька реалізація моментів. Саме цей компонент завадив їм посісти у групі перше місце та викликав проблеми у матчах плей-офф з Хорватією та Швейцарією.
На мій погляд, у півфіналі Іспанія продемонструвала свій найкращий футбол за Луїса Енріке. Номінальні гості Вемблі показово довели, що у плані контролю м'яча рівних їм і близько немає. Головним питанням перед матчем було – чи будуть італійці боротися за домінування, чи все ж відійдуть від свої сучасних принципів та виключно з Іспанією зіграють другим номером, з розрахунком на швидкі атаки.
Відразу після стартового свистка арбітра стало зрозуміло, що Манчіні вирішив кинути виклик збірній Іспанії. Стартовий відрізок матчу подарував нам шалений обопільний тиск. В підсумку, команда Луїса Енріке вийшла переможцем з сутички за м'яч. Манчіні був вимушений перейти до плану Б, протиставивши супернику більш класичні методи.
Італія – Іспанія 1:1 (4:2 пен.)
Голи: К'єза, 60 – Мората, 80
Італія: Доннарумма, Ді Лоренцо, Бонуччі, К'єлліні, Емерсон (Толой, 74), Жоржінью, Верратті (Пессіна, 74), Барелла (Локателлі, 85), К'єза (Бернардескі, 107), Іммобіле (Берарді, 61), Інсіньє (Белотті, 85)
Іспанія: Сімон, Аспілікуета (Льоренте, 85), Ляпорт, Гарсія (П. Торрес, 109), Альба, Бускетс (Алькантара, 106), Коке (Родрі, 70), Педрі, Ольмо, Оярсабаль (Морено, 70), Ф. Торрес (Мората, 62)
Попередження: Толой, 97, Бонуччі, 118 – Бускетс, 51
xG – 0,63:1,77
Удари (у площину) – 7(4):16(4)
Удари з меж штрафного – 5:7
Володіння – 35%:65%
Точність передач – 76%:89%
Передачі у фінальну третину – 94:248
Дриблінг (успішний) – 10(2):10(6)
Дистанція (км) – 145,6:142
Фоли – 17:18
Якщо склад і тактична схема італійців були достатньо прогнозованими, то Луїс Енріке здивував не тільки уболівальників, але й тренерський штаб команди суперника. Іспанія вийшла грати без форвардів, з фальшивою дев'яткою. Цю роль виконував Дані Ольмо, який вже мав подібний досвід у РБ Лейпциг. Лівого вінгера зіграв Ферран Торрес, правого – Оярсабаль. Мората несподівано залишився на лаві, поряд з Морено. Цей тактичний хід Луїса Енріке мав великий вплив на хід гри.
Ольмо постійно зміщувався у глибину, шукав, вільні зони, відривався та створював чисельну більшість у центрі поля. Саме його несподівані для італійців зміщення посприяли упевненій перемозі іспанців у боротьбі за володіння.
Теплова мапа матчу чудово відображає хід матчу. Іспанці практично весь ігровий час підтримували інтенсивний контрпресинг. Обидві команди мали схожу структуру пресингу з двома гравцями у передній лінії – асиметричні 4-4-2. У іспанців на захисників тиснули Ольмо та Оярсабаль, часто досить високо підіймався Аспілікуета. У італійців попереду були Інсіньє та Іммобіле, а К'єза грав по гравцю трохи глибше.
Потрібно відзначити, що Емерсон відносно вдало замінив травмованого Спінаццолу. Саме він став автором єдиного удару італійців у першому таймі, коли влучив у каркас воріт.
Ще одним важливим ходом Луїса Енріке був вихід на заміни обох номінальних форвардів. Але Мората і Морено грали вінгерів. Ольмо ефективно шукав простір у різних вертикальних зонах між лініями, а номінальні нападники намагалися своєчасно атакувати звільнену їм зону у центрі. Таким чином Морено і Мората частіше отримували м'яч у динаміці. При цьому, слід відзначити й чудову взаємодію іспанських захисників, які протягом усього матчу дисципліновано справлялись з закиданнями суперників.
Після матчу головний тренер збірної Іспанії Луїс Енріке по-філософськи оцінив поразку та висловив захоплення своєю командою: "Якби мені довелося виставити своїм гравцям оцінки, вважаю, що ми заслужили на "відмінно". Думаю, що всі зіграли чудово. Претензій немає – лише похвала. Пора їм відпочити.
Я б хотів поїхати на Чемпіонат світу з такою ж сильною командою, але хтозна, що буде далі. У професійному спорті ми всі повинні навчитися перемагати і гідно програвати. Тому я хочу привітати Італію. Ми повернемося до Іспанії з чітким розумінням того, що були серед найкращих на цьому турнірі".
Натомість, наставник італійців Роберто Манчіні визнав, що структура суперників з фальшивою дев'яткою виявилася для нього великим сюрпризом: "Ми прагнули потрапити у фінал, хай навіть одиниці вірили в це до старту турніру. Я вітаю збірну Іспанії: це чудова команда, а пенальті – лотерея.
Є ігри, в яких необхідне велике терпіння, але ми тут заслужено. Знали, що буде важко. Збірна Іспанії відразу ж здивувала нас, вирішивши грати без нападника. Усі хочуть перемогти, але наша команда хотіла досягнути чогось особливого, і вона це зробила. Цей склад – приголомшливий".
Обидві команди заслуговували на місце у фіналі. Іспанці були чудові, але, як це часто буває у футболі, вирішують епізоди. Саме у цих епізодах, та здавалося б у дрібницях, й формується результат. Саме деталі і вирішили долю путівки у фінал. При загальній перевазі команди Енріке, не можна сказати, що вони створили купу стовідсоткових моментів біля воріт Доннарумми.
Іспанці традиційно для себе не змогли витиснути максимум дивідендів зі своїх можливостей. Великий козир збірної Італії, її досвідчені лідери – К'єлліні та Бонуччі. Капітан "Скуадри Адзурри" зробив велику справу перед серією пенальті. При процедурах з вибором воріт, у які повинні були пробивати одинадцятиметрові, Джорджо не випадково чинив тиск на Альбу. Дещо пригнічений капітан іспанців програв дві монети поспіль та пішов ділитися негативним настроєм з партнерами.
А чи можна взагалі перемогти італійців у іграх з монетою? Тут відразу згадується півфінал чемпіонату Європи 1968 року СРСР – Італія, коли доля виходу у вирішальну стадію вирішувалася жеребом. Тоді їм допомогла інтуїція Факетті, зараз – К'єлліні, немов досвідчений шулер зробив усе, щоб серія відбувалася у ворота, за якими були італійські уболівальники.
Для виходу у фінал пресингу та володіння космічного рівня виявилося недостатньо. Італія була більш гнучкою та хитрою. Проте, цей варіант збірної Іспанії продемонстрував, що у найближчому майбутньому, "Фурія Роха" має усі підстави повернути домінування у світовому футболі.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"