Голкіпер Шахтаря та збірної України Андрій Пятов став гостем програми "Вацко Light". "Футбол 24" вибрав найцікавіше з інтерв'ю першого номера "гірників".
Шевченко чи Фонсека?
Фонсека. Мені вони обоє імпонують, але Фонсека тренує довше, помітно, чого він хоче. Крім того, він працює з клубом, а не зі збірною, це плюс для мене.
Ким простіше керувати – чотирма жінками в сім'ї чи захистом Шахтаря на полі?
На полі простіше. Вдома вони домінують. Плюс ще собака є, теж жіночої статі. І кішка. А коли теща приїжджає, то це взагалі. В мене, звісно, є своє слово, але вони знають, як на мене натиснути. Так, у мене інколи виникають з дружиною розбіжності, переважно стосовно виховання дітей.
Але йдемо на компроміси, домовляємось якось. Крім того, поки є можливість, ми стараємось показати дітям світ, адже у нас такого шансу в дитинстві не було.
Про те, що може вивести з рівноваги
Несправедливість. Кажуть, що спорт поза політикою, але політика оточує все. Є деякі моменти, тим більше щодо наших футболістів, коли до нас приходили, розмовляли і звинувачували. Це заводить. Після цього інциденту багато хотілося сказати (мова про випадок, коли ультрас зупинили автобус Шахтаря – прим. "Футбол 24").
Люди прийшли за гроші, я це знаю. Все це природно, все це треба було. Ось цей момент розлютив мене. Люди прийшли з конкретними словами, вони не знали більше про що говорити. Я їм відповідаю, але від них конкретики немає, вони відповідають завченими фразами. Завчили, що Ракицький гімн не співає, а я фотографувався з сепаратистами.
Я їм пояснив, як це сталося. Це було вже давно, багато чого змінилося. Це був квітень, тільки почалися ці події. Стояли автоматники біля ресторану, повз який ми проїжджаємо дорогою на базу. У нас два тренування в день – проїжджаємо повз чотири рази. Вони перший раз дивилися, другий дивилися, а на третій кажуть: "Давай". Ось я і попався.
Минуло вже півтора роки, і хтось знайшов у соціальних мережах це фото. Це ж треба було комусь викласти. За цей час я вже скільки матчів зіграв за збірну України, співав гімн, ми оплатили дві операції постраждалим військовим.
Я пояснюю людям, що ми не хочемо піаритися, про це ніхто не знав. До нас звернулися, а ми допомогли без зайвого піару. Я і зараз допомагаю. Чотири роки пройшло, а ми все одно погані – щоб ти не робив. Це набридає, у мене ж сім'я.
Про 12 років у Шахтарі
Весною я підписав новий контракт з клубом. Чи хотів колись щось змінити? Ні. Коли команда грає на високому рівні, то навіщо? В Україні альтернативи Шахтарю немає, а пропозицій від топ-клубів Європи у мене не було. Колись мені подобалась Прімера та Серія А, але зараз чемпіонат Англії суттєво пішов уперед.
Зараз я, на жаль, найстарший в команді. Раніше були Кучер та Срна, було якось більш звично. Чи може мені подзвонити Ахметов і щось розпитати, підказати чи погримати? Може, чому ні? Коли востаннє спілкувались? Рік тому. Впевнений, вимогливий та справедливий – ось так я б його охарактеризував.
Про Мірчу Луческу та Фонсеку
Він завжди казав: "Якщо я вас не критикую, значить ви мені байдужі і я не бачу в вас потенціалу". Він міг покритикувати на прес-конференції, але потім підходив і пояснював. В плані ставлення до воротарів, спілкування, Фонсека відрізняється. Вони дуже різні, їх не можна порівнювати.
Воробей: Луческу ненавидів українців як футболістів
Фонсека приніс у команду те, що він хотів бачити у футболі. Команда підлаштувалась під його стиль, стала більш організованою в обороні. Гра Шахтаря змінилась: контроль, вихід з оборони, контратаки. Навколофутбольна дисципліна теж змінилась.
Про майбутнє та гроші
Поки мотивація у мене є. Коли вона зникне – потиснули руки, попрощались і пішли працювати далі. Куди? Поки не задумувався, але певні міркування є. Бізнес? Хотілось би, треба думати. З арифметикою у мене завжди було добре, це одна з найголовніших речей. Але у мене добрий характер, тому тут знадобиться моя дружина – ми разом робимо одне ціле (посміхається).
Гроші – це зло, без них не можна, але через них багато проблем. Зараз я вже розумію, що не завжди буду грати, тому цінуєш буквально кожну копійку. Раніше бувало всяке, і від дружини отримував.
Я казав дружині, що мені буде важко без футболу. Хочеться пов'язати себе з ним, побачимо, як буде.
Про відбитий пенальті від Агуеро в матчі проти Манчестер Сіті
Я знав, куди буде бити Агуеро. Але цікаво інше. Наступного дня він звинуватив Зінченка у тому, що він сказав мені, куди аргентинець б'є пенальті. Він з ним два дні не розмовляв.
Про життя у Києві
Спочатку було незвично – інший ритм життя, інше місто. Зараз звик, немає проблем. Та й можливостей для дітей більше, це добре. У Донецьку було більш затишно, не таке велике місто, ти можеш дістатись за півгодини у будь-яку точку.
У Донецьку залишилось багато чого: нерухомість, тільки будинок майже закінчили, та інші речі. Дуже багато всього.
У Києві були певні проблеми з пошуком квартири. Спочатку жили у центрі, був хороший власний, проблем не було. Потім шукали на Оболоні, от там виникли проблеми. Але потім все ж знайшли, зараз все чудово. Бракує лише бази та Донбас Арени. Звичайно, клуб старається, робить все можливе, але донецької бази дуже бракує.
Наші за кордоном: дебют Реброва, сюрприз Безуса, геройство Кичака і квартет дублів
Трохи важко те, що доводиться багато літати – близько 200 перельотів на рік. Але вже якось звикли, наче їдемо автобусом чи автомобілем. Гірше тим, хто боїться літати – той же Іван Петряк, який пішов у оренду.
Те, що ми живемо та базуємось у місті головного конкурента? Це ж не ми винні у цьому. Люди нормально ставляться. Неадекватні є всюди, але практично всі добре до нас ставляться. Так само було і у Львові, багато хто шкодує, що ми звідти поїхали.
Про найбільшу помилку на полі
Їх достатньо було, але якщо одна – то, напевне, фінал Кубка УЄФА проти Вердера. Це був дуже важливий матч. Спочатку думав відбивати, потім ловити і отаке сталось. Дитяча помилка. Одразу у голові такий бардак, який тривав хвилини 2. Тоді ж могли пропустити вдруге, але після цього тиск зник.
Луческу в перерві ні слова не сказав, навпаки похвалив команду за гру. Виглядав дуже спокійним, напевне, щось та й знав.
Символічна збірна з гравців, проти яких грав
Буффон – Дані Алвес, Серхіо Рамос, Давід Луїс, Марсело – Де Брюйне, Пірло, Гамшік – Роналду, Мессі, Ібрагімовіч.