Сергій Костенюк розбирає матч Бельгія – Італія (1:2), який охрестили "передчасним фіналом".
Чвертьфінал із найгучнішою афішею. Багато хто називав очне протистояння першого номера рейтингу ФІФА з непереможною у понад тридцяти матчах Італією достроковим фіналом. Гра показала, що останнє твердження – дещо необ'єктивне.
Бельгія була цілком конкурентною, але, все ж таки, хід та результат матчу вийшли досить прогнозованими. Команда Мартінеса не здатна з позиції сили протистояти ні португальцям, ні італійцям. Єдине, на що вона могла розраховувати – надійний, компактний блок у позиційній обороні та швидкі атаки, ефективність яких повинні були забезпечити дійсно великі майстри – де Брюйне та Лукаку. Цього замало, щоб зазіхати на статус "дострокового", не кажучи вже про реальний фінал.
Обидві команди мають базові тактичні схеми, від яких не відходять. Бельгія тримала структуру 3-4-3, або точніше 3-4-2-1, Італія традиційно грала у "голландку" 4-3-3. Щодо кадрових питань, то тут у Роберто Мартінеса були суттєві проблеми. Важка перемога над Португалією у 1/8 фіналу далася ціною ушкоджень двох топ-гравців – Едена Азара, який начебто набрав непогану форму, і де Брюйне. Перший прогнозовано не зіграв, а ось Кевіна якимось дивом медичний персонал збірної Бельгії зумів поставити на ноги. Як зізнався після матчу півзахисник Манчестер Сіті, він відіграв із надривом зв'язок. Додайте до цього ще й не до кінця заліковані травми лицьових кісток. Узагалі важко уявити, як де Брюйне був у змозі грати, та ще й на такому високому рівні.
Бельгія – Італія – 1:2 (1:2)
Голи: Лукаку, 45+2 (пен.) – Барелла, 31, Інсіньє, 44
Бельгія: Куртуа, Алдервейрелд, Вермален, Вертонген, Меньє (Шадлі, 69, Прат, 74), Тілеманс (Мертенс, 69), Вітсель, Т. Азар, Доку, де Брюйне, Лукаку
Італія: Доннарумма, Ді Лоренцо, Бонуччі, К'єлліні, Спінаццола (Емерсон, 79), Жоржінью, Верратті (Крістанте, 74), Барелла, К'єза (Толой, 90+1), Іммобіле (Белотті, 74), Інсіньє (Берарді, 79)
Попередження: Тілеманс, 21 – Верратті, 20, Берарді, 90
xG – 1,9:1,73
Атаки – 36:53
Удари – 10:14
Удари з меж штрафного – 5:8
Володіння – 46%:54%
Точність передач – 84%:90%
Передачі у фінальну третину – 129:217
Ключові передачі – 6:14
Дриблінг (успішний) – 22(13):14(5)
Дистанція (км) – 106,1:112,6
Фоли – 16:13
У стартовому складі бельгійців була одна несподіванка. Замість травмованого Едена Азара на лівий фланг атаки вийшов не Карраско чи Мертенс, а 19-річний Жеремі Доку. До речі, юний вінгер французького Ренна був одним із найкращих на полі серед обох команд. Перш за все, він відзначався сміливими спробами та якістю дриблінгу.
У складі Італії перед матчем були питання щодо двох позицій – хто зіграє лівого інсайда і правого вінгера? У центрі поля точиться велика конкуренція між Локателлі і Верратті. Обидва продемонстрували у попередніх матчах дуже якісний футбол, але, все ж таки, Манчіні обрав Верратті, який вже другий матч плей-офф поспіль стає чи не найважливішою деталлю у складному механізмі італійського боліда. Щодо правого флангу атаки, то К'єза, після чудового виходу на заміну у матчі з Австрією, також заслужив місце у старті. Повернення у склад К'єлліні, який відновився, було очікуваним і необхідним. Хто, як не він, повинен був стримати потужного Ромелу Лукаку.
Бельгія – Італія – 1:2 – відео голів та огляд матчу
На мапі усереднених позицій привертає увагу дивна зона діяльності лівого латераля збірної Бельгії – Торгана Азара. Молодший з братів діяв на своєму фланзі до сімдесятої хвилини. Після виходу Шадлі замість Меньє, Азар був переведений на праву бровку. Його місце зайняв Шадлі, але ненадовго. За кілька хвилин Насер отримав травму та був змінений на Прата.
Бельгія активно почала матч. Високий пресинг посприяв створенню першого напівмоменту вже на першій хвилині. Відбір – передача на вільного де Брюйне, який просуває м'яч і шукає найоптимальніший варіант для завершальної стадії атаки. Звісно, у більшості випадків адресатом передач Кевіна був Лукаку. Саме за таким сценарієм розвивалися більшість швидких атак Бельгії, яка на стартовому відрізку намагалася не віддавати повністю м'яч супернику, як це трапилося у другому таймі з Португалією. Проте в обопільному тиску перемогла Італія.
Тільки тому, що контроль м'яча командою Манчіні не був стерильним, різниця у відсотках володіння м'ячем вийшла не дуже великою. Але саме італійці вели гру та діяли з позиції сили. Вони не зупинялися навіть за рахунку 2:0. І це заслуговує поваги.
Практично вся атакувальна гра "Скуадри адзурри" будувалася через лівий фланг. Це чудово відображає теплова мапа і показники активних дій по вертикальних зонах. Через лівий фланг пройшло 50% від усіх атакувальних дій Італії.
Показники дій у горизонтальних зонах краще за відсоток володіння м'ячем демонструють територіальну перевагу номінальних гостей. Різниця у 17% – це досить солідна перевага.
Італія заволоділа центром поля завдяки своїй високій інтенсивності взаємодій. Манчіні привіз на турнір готову команду з поставленою системою гри та широкою лавою запасних, кожен з яких чудово розуміє модель гри і готовий у будь-який момент бути у неї інтегрованим.
Італійці у фазі гри з м'ячем традиційно, завдяки зміщенням Спінаццоли, перебудовувались у структуру, яку можна ідентифікувати, як 3-4-3. У більшості випадків Ді Лоренцо залишався у трійці з центрбеками. На ударному лівому фланзі постійно утворювався трикутник між Спінаццолою, Верратті та Інсіньє. При необхідності ця магічна геометрична фігура, за підтримки Жоржінью, трансформувалася у ромб.
Бельгія без м'яча діяла за структурою 5-2-3. Як і у матчі з Португалією, у деструктивній фазі де Брюйне і Лукаку мінялися позиціями. При переході в атаку гравці відразу шукали лідера Ман Сіті, який розганяв контрвипад і завжди мав дві пропозиції від Лукаку і нестримного Доку.
Саме завдяки чудовій структурі швидкі атаки бельгійців були грізною зброєю. При перевазі італійців, не можна стверджувати, що у Бельгії не було шансів на успіх. У другому таймі Лукаку вже мабуть бачив м'яч у сітці, але стегно Спінаццоли зруйнувало сподівання усієї Бельгії. Взагалі, це був один із найякісніших і найвидовищніших матчів на Євро-2020.
Головний тренер збірної Бельгії Роберто Мартінес після гри не приховував розчарувань від результату: "Глибока печаль, розчарування. Ці гравці не заслуговують такого кінця. Ми зіткнулися з дуже хорошою командою. Італія краще адаптувалася в першому таймі до вимог гри. Ми могли загрожувати в контратаках, але це не зовсім наша гра.
Наша друга половина була більш рівною. Ми створили моменти, щоб зробити рахунок 2:2. Це дало б нам хороший імпульс. Але я не можу нікого звинувачувати. Ставлення моїх гравців було надзвичайним. Італія змогла розвиватися в останні місяці. Це команда, яка зараз грає з правильним мисленням. Їхній футбол випромінює впевненість і радість. Але наш другий гол змінив би ситуацію...".
Своєю чергою, алленаторе "Скуадри адзурри" Роберто Манчіні відзначив повну закономірність результату та випромінював упевненість у своїй команді: "Не думаю, що нам було дуже важко в якомусь з ігрових відрізків. Щоб перемогти таку команду, як збірна Бельгії, необхідно зіграти бездоганно – саме це сьогодні і сталося.
Ми забили два м'ячі, а могли і більше. Вважаю перемогу абсолютно заслуженою. На черзі – збірна Іспанії, але чим далі, тим стає важче. Зараз же ми хочемо просто подумати про цю гру і нашу перемогу в ній".
Збірна Італії продовжує впевнену ходу турнірним шляхом, не зраджуючи при цьому своїм принципам гри. Зараз команда Манчіні демонструє найякісніший футбол на Євро-2020 і, на мій погляд, є головним фаворитом чемпіонату. Єдиний великий мінус для "Скуадри адзурри" – травма Спінаццоли, для якого турнір вже завершений.
Щодо Бельгії – то цей виступ підкреслив, що "золоте покоління" вже пережило пік своїх потенційних можливостей, який припав на чемпіонат світу 2018 року. Ця версія "червоних дияволів" більше не захоплює, вона не здатна здобувати результат, демонструючи яскраву гру першим номером. Бельгія залишається сильною командою з двома топовими виконавцями у складі – де Брюйне і Лукаку, але найкращою у світі її вже ніхто не назве.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"