Напевно, ви ніколи не чули про хавбека Бена Торнлі. Проте на початку 90-х він вважався найяскравішою зірочкою Манчестер Юнайтед.
Манчестер. В одному із десятків пабів за традицією зібралися ветерани МЮ, щоб у розмовах про рідний клуб промочити горло пінтою-другою пива. На почесному місці – Метт Басбі, геніальний тренер, який зробив "червоних дияволів" грандом європейського футболу. Дев’ятий десяток років дається взнаки – Командор ордена Британської імперії здебільшого відмовчується, проте уважно слухає розповіді молодших товаришів.
У центрі уваги перебуває говіркий Ноббі Стайлз, знаменитий екс-хавбек МЮ та збірної Англії, чемпіон світу-1966. Зараз він працює тренером молодіжки манкуніанців, тож, зрозуміло, усіх цікавить, які пацани невдовзі зможуть підсилити першу команду. Коли прозвучало пряме запитання "Хто з них – best of the best?", Стайлз одним духом спорожнив свій кухоль, окинув поглядом усіх присутніх і повільно процідив: "Торнлі – найкращий" – "Що? Кращий навіть від Гіггза?" – "Він кращий від усіх, кого я бачив у цій команді. Це – новий Джордж Бест". Патріарх Метт Басбі заінтриговано потер долоні.
*******
Бен Торнлі – корінний манкуніанець із Бері, міста, розташованого поруч із Манчестером. У систему МЮ він влився 14-річним хлопчаком, ставши "однокашником" братів Невіллів, Пола Скоулза, Раяна Гіггза, Нікі Батта, Девіда Бекхема – усієї феноменальної плеяди, яка увійде в історію під назвою United Class of 92.
Найкомфортніше Торнлі почувався на лівому фланзі атаки. Вибухова швидкість, філігранна робота з м’ячем, непередбачуваний дриблінг, націленість на ворота суперників. Щоб уявити, як це виглядало на полі, пригадайте скілли Раяна Гіггза. А Торнлі, кажуть, був ще крутішим!
"Я не могла сказати "ні". Це був тільки секс". Історія двох зрад Раяна Гіггза
За першу команду МЮ наш герой дебютував у 18-річному віці – 26 лютого 1994-го Фергюсон випустив його на заміну в матчі проти Вест Хема. А ще через кілька днів Бен повинен був одягнути футболку "червоних дияволів" вдруге – тренерський штаб планував надати йому шанс у кубковому поєдинку з Олдхемом.
Поміж цих матчів вклинилася гра "дублів" МЮ та Блекберна. Торнлі вийшов на поле із рішучим наміром продемонструвати увесь свій технічний арсенал, адже на трибуні за ним уважно спостерігав Фергі.
До фінального свистка залишалося хвилин 30. Пам'ятаючи про майбутній кубковий матч, Джим Раян, тренер резервного складу Манчестера, запропонував Торнлі приберегти сили: "Бене, все ОК? Може – заміна?" – "Все ОК, Джиме. Я в нормі".
Через 5 хвилин у коліно Торнлі з усіх сил стрибнув захисник Блекберна Нікі Маркер. Манкуніанці кинулися чинити над грубіяном самосуд. Із трибуни плювався добірною лайкою сер Алекс. "А я лежав і навіть не відчував болю, – пригадує Бен. – Щоправда, зрозумів із першої секунди – справа пахне керосином".
Коли Торнлі доправили у клініку, там вжахнулися – від коліна не залишилося буквально нічого. Розірвані "хрести", підколінне сухожилля, медіальна колатеральна зв'язка, меніск, медіальна капсула… "Це найгірша травма коліна із всіх, які я бачив за 30 років роботи", – констатував фізіотерапевт МЮ Роберт Свайр.
*******
"Якщо б я тоді погодився на заміну? Мене всі про це запитують… Так, напевно, я прийняв найгірше рішення у своєму житті. Якби замінився, моя доля склалася б зовсім інакше".
Медики чаклували над зруйнованим коліном юного таланта понад один рік, ліпили докупи дрібні шматки мозаїки. Він повернувся на поле, але це вже був зовсім не той Бен Торнлі, про якого так захоплено розповідав у пабі Ноббі Стайлз. Юнак втратив у швидкості, з'явився острах перед різкими фінтами…
1995-й він дограв у клубі Стокпорт – на правах оренди. Наступного року клуб віддав його у нове заслання – Хаддерсфілд. Паралельно Торнлі подав до суду на Маркера і Блекберн – так порадив Фергюсон. Юристи МЮ виграли справу, вибивши Бену грошову компенсацію за нанесення шкоди для здоров'я.
У 1997-му Торнлі здобув єдиний трофей у своїй кар'єрі – Суперкубок Англії. Після нічиєї 1:1 в основний час, МЮ перестріляв Челсі у серії пенальті. Бен увесь матч просидів на лаві запасних, але став повноправним володарем нагороди.
"Football, bloody hell". Як викрасти у "Баварії" Кубок чемпіонів за 101 секунду
Наступного року контракт Торнлі викупив Хаддерсфілд. Хавбек варився у трясовині Чемпіоншипу, а тим часом МЮ купався у променях слави після здобуття треблу-1999. "Я мав усі шанси розділити з ними цей успіх. Якби не підкат… Фа-а-ак, чому доля вчинила зі мною так жорстоко?", – важкі думки все частіше напосідали на Торнлі. У 2001-му Бен перейшов у шотландський Абердін, де остаточно потрапив під гусениці депресії.
"Я почав топити горе в алкоголі, – зізнається Торнлі. – Постійно порушував режим. Коли життя робить тобі підкат – потрібна розрядка".
Він ще спробував перезапустити свою кар’єру у Блекпулі, але натомість продовжував падати на дно, скотившись до рівня заштатних клубів Галіфакс Таун та Селфорд Сіті. У 2006-му від Торнлі, прихопивши сина Лукаса, пішла дружина Клер. Стало зовсім кепсько.
"Я дрейфував від одного пабу до іншого, від однієї жінки – до іншої, – щиро кається Бен. – Не спав. Не їв. Тільки пив, пив, пив… Через 8 або 9 місяців сказав собі: "Стоп! Далі так тривати не може".
Торнлі пощастило, бо знайшлася одна людина, яка продовжувала у нього вірити. Вдова і приятелька Бена – Леслі – прийняла футболіста у свої обійми. Сталося диво – невдаха та алкоголік переродився, потихеньку повернувшись до нормального життя. Його залюбки взяли коментатором на клубний телеканал МЮ. А не так давно Торнлі випустив автобіографічну книгу "Зірка Class of 92, яка так і не зійшла".
"Бен міг стати крутішим від нас усіх", – переконаний Девід Бекхем. "Бен завжди перебував на крок попереду", – погоджується Пол Скоулз. Сам Торнлі вже давно викинув із голови думку про той фатальний підкат гравця Блекберна.
"Звісно, я завжди пам’ятатиму те, що міг досягнути і чого досягнув. Але, чорт забирай! Може не все так погано?! Чи багато хлопців мого віку грали пліч-о-пліч із Браяном Робсоном та Девідом Бекхемом? Отож-бо!"
"Випивав за день 2 літри джину, 15 банок пива і викликав повій". Дно Пола Гаскойна