"Футбол 24" розповідає про форварда і капітана Уотфорда, який, можливо, поховав подальшу кар’єру Антоніо Конте у Челсі, а фанатам "синіх" безцеремонно тицьнув два середні пальці.
"Вікарідж Роуд" – на максимальних нервах. Сімнадцять з половиною тисяч фанів, серед яких кілька сотень приїжджих, на ногах. Уотфорд веде проти Лестера з рахунком 2:1, і "шершням", наче повітря, потрібен ще один гол. Це півфінальна дуель плей-офф за єдину путівку в Прем’єр-лігу, у гостях “жовто-червоні" поступилися – 0:1.
Пішов компенсований час матчу. Господарі не злазять із воріт Каспера Шмейхеля, але зненацька пропускають вбивчу контратаку, а вінгер Лестера Антоні Нокар заробляє пенальті. Він же і реалізовуватиме покарання. Усі розуміють, що цей гол стане останнім цвяхом у домовину Уотфорда.
Мануель Альмунія бере перший удар француза і парирує добивання, а хтось із захисників виносить м’яч за межі штрафного майданчика. Нокар лежить на газоні і тримається за голову від розпачу. Тим часом Уотфорд розгортає блискавичну контру. Подача з правого флангу на дальнюю стійку, скидка в центр штрафного майданчика і гарматний удар в дотик під поперечку: Діні-і-і-і-і-і-і!!!
Уотфорд вирвав путівку у фінал на 7-ій доданій хвилині, а тисячі вболівальників висипали на поле, щоб з'їхати з розуму разом із своєю командою. У фіналі "шершні" поступляться тікетом в еліту Крістал Пелас (0:1), але тепер про Троя Діні дізналися не тільки на Островах, а й в усьому світі. Це відео досі користується популярністю у багатьох футбольних пабліках, ставши наочною мораллю: капітулювати не варто навіть тоді, коли, здавалося б, надії вже немає.
Матч проти Лестера поділив життя Троя Діні на "до" і "після". Раніше він був розбишакою та гульвісою, опісля ж дебютував в АПЛ, де упродовж 2,5 сезонів забив майже 30 м'ячів. У понеділок Трой чітко реалізував пенальті у ворота Челсі, заклавши початок ганебному розгрому "аристократів". Святкуючи гол, кеп Уотфорда кинув синьому сектору чіткий та вульгарний меседж і уникнув покарання. Але це далеко не найгірше, що Діні робив у цьому житті.
Сім голів "під градусом"
"Мамо! Чуєш, мамо, а де наш тато?" – полюбляв запитувати маленький Трой. "Він працює, синку. Поїхав у відрядження", – завжди відповідала мати. Вона боялася розповісти хлопчаку правду – її чоловік Пол вчергове опинився за гратами через якусь крадіжку. Окрім Троя жінка мала із кримінальником ще двох дітей. Своїми необдуманими вчинками він прирік сім'ю на вбоге животіння. Аби якось зводити кінці з кінцями, місіс Діні працювала на трьох роботах одночасно. Сім'я мешкала у скромній бірмінгемській квартирі на 19-му поверсі такої собі вавилонської вежі.
Коли Трою було 11, його батьки розлучилися.
Ідеальний світ, у якому жив малий, зазнав руйнівного удару астероїда. Усе полетіло шкереберть. Пацан звикав до законів вулиці свого неблагополучного району. Занадто рано спробував алкоголь, а в 14-річному віці взагалі забив на школу – його прогнали. Через рік Трой провалив відбір у юнацьку команду Астон Вілли. Ще через рік вдруге вилетів із школи і спересердя плюнув: нехай горить те навчання синім полум'ям, піду працювати. Влаштувався каменярем – важка фізична праця приносила йому 120 фунтів на тиждень і форсованими темпами розвивала мускулатуру.
Одна із небагатьох позитивних речей, які юнак успадкував у свого батька – шалена любов до футболу. У вільний від роботи час Діні бігав за заштатну аматорську командочку Челмслі Таун і неймовірно собою пишався. "Усі пацани з нашого району мріяли грати за Челмслі, але відбір пройшов далеко не кожен", – пригадував згодом Трой.
На один із матчів Челмслі волею випадку занесло Міка Халсолла, головного тренера молодіжного складу Волсолла – достатньо відомого професіонального клубу із нижчих дивізіонів. Діні вийшов на гру, спопеляючи суперників міцним перегаром із попередньої ночі, але, тим не менше, накидав аж 7 голів, а його команда перемогла – 11:4. "Талант, – подумав собі Халсолл. – Треба брати".
Професіональний клуб запросив Троя на перегляд, але той, після чергової пиятики, ледь не профукав свій шанс. Спасибі тренеру Челмслі Таун – чоловік увірвався зранку в кімнату свого підопічного, змусив його почистити зуби і замовив таксі до стадіону Волсолла. Діні успішно пройшов відбір і став професіональним гравцем. Про важку роботу каменяра можна було забути.
"У той час як більшість моїх друзів посадили або з ними сталося щось гірше, я став професіоналом і почав заробляти такі гроші, про які раніше навіть не мріяв".
Однак перші кроки Троя Діні в новому клубі не можна назвати вдалими. Форварда запхнули на фланг півзахисту, тому його результативність накульгувала на обидві ноги. Довелося терпіти до січня 2009-го, коли Волсолл запросив нового головного тренера. Коуч швидко зрозумів, що й до чого, перевівши Діні на улюблену позицію у центрі нападу. Той розквітнув: 9 голів у 12 матчах. А в наступному сезоні Трой наколотив у чемпіонаті 14 м’ячів, ставши гравцем року у своєму клубі.
У серпні 2010-го він письмово звернувся до босів клубу із проханням відпустити його на підвищення. Через два дні Діні уклав контракт із Уотфордом, який виступав у Чемпіоншипі. "Джмелі" сплатили за трансфер нападника якихось 250 тисяч фунтів. Тут він також заграв не одразу – демони і старі звички міцно тримали Троя своїми щупальцями.
"Час, проведений у тюрмі, – найкращий"
Попри лиху славу свого батька, Трой любив та поважав його.
"Він навчив мене відповідальності, – пригадуватиме Діні. – Утовкмачив, що ніколи і нікого не можна звинувачувати. Якщо ти припустився помилки – це твоя помилка".
У травні 2012-го батькові поставили страшний діагноз – рак стравоходу. Почувши гірку правду, Пол категорично відмовився від курсів хіміотерапії, а біль тамував алкоголем. Трой запив також. В один із вечорів форвард зайшов до бару разом із братом та двома друзями, щоб знову накачатися по вінця. Поруч сиділо четверо якихось студіозів. Між двома компаніями виникла агресивна перепалка, яка швидко переросла у бійку. Діні добряче відпрацював серію потужних ударів на тих бідолахах. Одному переламав щелепу, кілька разів приклав його з ноги. Копи пов'язали усіх. А далі – суд.
Через місяць батько віддав Богові душу. А Трой опинився наодинці зі своєю печаллю – за гратами. Вирок – 10 місяців позбавлення волі. Відсидів лише три і вийшов достроково. Феміда взяла до уваги покаяння Діні, а також той факт, що раніше у нього не було проблем із законом.
Із тюряги Трой повернувся зовсім іншою людиною. "Час, проведений на нарах, найкращий у моєму житті", – усміхався він. Там був час подумати, проаналізувати усе і дійти до висновку, що ти, чуваче, сам собі створюєш проблеми через дурний характер. А в тебе ж усе є для повного щастя!
До честі Уотфорда, клуб не відвернувся від свого горе-форварда, не розірвав із ним контракт. Діні віддячив "шершням" результативною грою. У першому після відсидки сезоні – 19 голів у Чемпіоншипі. У другому – 24. Зрештою, 21 банка за підсумками першості 2014/15 подарувала "жовто-червоним" омріяне підвищення у класі. На той момент він вже звик до капітанської пов’язки, яка перейшла у спадок від Мануеля Альмунії.
Яка, в біса, Ямайка? Тільки Англія!
"Трой, а чи не мандражуєте ви перед дебютом у Прем’єр-лізі? Можливо, відчуваєте тиск, очікуючи візиту на "Гудісон Парк"?" – цікавилися журналісти.
"Моя мама часто не могла заснути, переймаючись, де знайти 50 фунтів для орендної виплати. Ось це – тиск. Мама казала, що скоро прийде податківець. Ось це – тиск. А вивести Уотфорд на перший матч сезону в Прем'єр-лізі проти Евертона – це не тиск. Це – насолода. Це привід для усмішки", – парирував Діні.
Вони ось так, з усмішкою, і зіграли – красива нічия 2:2. Капітан Уотфорда не забив. Свій перший елітний гол він провів 24 жовтня у ворота Сток Сіті. А згодом відзначився ще 12 разів, фінішувавши серед найкращих снайперів англійського сезону. Через рік доробок Діні був дещо скромніший – 10 голів. Зараз, реалізувавши пенальті у ворота Челсі, він відзначився лише втретє у сезоні – і втретє з пенальті. В атаці Уотфорда феєрять Дукуре, Рішарлісон, Грей, тож Трой, як зрілий майстер, може зосередитися, насамперед, на командній грі.
Йому – 29 років. Він у шлюбі із коханою жінкою, виховує двох дітей. Трой вже давно міг би розбудувати свою міжнародну кар’єру – форварда двічі запрошували у збірну Ямайки, проте він щоразу відповідав відмовою. І досі мріє, як хлопчак, хоча б одного разу вийти на поле у футболці національної збірної Англії: "Якщо це станеться, я буду найщасливішою людиною на планеті".