Ексклюзив "Футбол 24" із півзахисником Металіста 1925 Ростиславом Русиним.
Одним із героїв 22-го туру Прем'єр-ліги став гравець Металіста 1925 Ростислав Русин. Хавбек харків'ян оформив дві чудові гольові передачі – його партнерам залишалося лише підставити ногу. У підсумку це допомогло команді Едмара та Олега Голодюка перервати невдалу серію та здобути виїзну перемогу над Львовом (2:0). Герой матчу на "Скіфі" у розмові з Футбол 24 розповів про свої емоції та поділився враженнями від поєдинку.
– Важкий матч видався. Попередні поєдинки ми грали за інших погодних умов: дощ, холод. А тут дуже різкий перепад температури – плюс 20 градусів. Дуже непросто було…
– Незважаючи на це, у вас вистачало енергії здійснювати забіги на пів поля навіть на останніх хвилинах гри.
– (Усміхається) Вперед вистачало сил бігти, а от назад вже було непросто.
– Давайте пригадаємо ваш перший гол. На правому фланзі ви опинилися віч-на-віч з Денисом Кузиком і красиво його перехитрили.
– Так, я залишився сам на сам із суперником. Треба було створювати момент, тому я вирішив обігрувати. У принципі, все склалося так, як я задумував. Пройшов, прострілив у центр штрафного майданчика, а там Костянтин Бичек відправив м'яч у сітку.
– У п'ятницю ваш партнер відсвяткував день народження. Фактично забитим голом Бичек привітав себе?
– Костя не реалізував кілька моментів у попередніх матчах, а сьогодні нарешті забив. Він – молодець, треба у такому ж дусі продовжувати.
Перша перемога дуету Едмара та Голодюка у відеоогляді поєдинку Львів – Металіст 1925 – 0:2
– Другий гол ви організували не менш красиво, коли самотужки перебували в оточенні п'яти суперників і здійснили ривок. Відчували, що хтось із партнерів бігтиме паралельно?
– Ні, такої впевненості не було. Натомість під час вкидання ауту мав таку "чуйку", що м'яч відскочить до мене. Якщо раніше я розташовувався трохи ширше у таких ситуаціях, то тут навпаки пішов більше у фланг. М'яч опинився у моїх ногах, тож я просто вирішив бігти вперед.
– Бачили Дмитра Капінуса, коли прострілювали у центр?
– Так, я помітив, що Дмитро набирає швидкість. Тому був готовий до того, що партнер зможе замкнути мій пас.
– На перерву ви пішли за мінімальної переваги у рахунку. Зупинятися не можна було?
– Ми розуміли, що на утримання грати не варто. Тому хотіли більше контролювати м'яч. Але знову таки спека. Складно бігти і вперед, і назад, це забирало багато сил. У таких випадках краще притримувати м'яч та економити енергію.
– До сьогоднішньої гри ви не забивали у чотирьох турах поспіль та не знали перемог в останніх восьми матчах.
– Тиск був, ми його відчували. І Львову потрібна була перемога, і нам. Ми вийшли, налаштувалися на серйозну гру. Металіст 1925 не просто хотів перемогти, а й показати якісний футбол. Вважаю, що нам це вдалося.
– Ви є уродженцем Львівщини, виступали тут за Рух. З цієї точки зору це також був знаковий поєдинок?
– На цьому стадіоні я дуже довго грав за Рух у Першій лізі. Для мене це рідне поле, я дійсно почувався тут комфортно. І тому відчував, що цей матч може скластися якнайкраще.
– Металіст 1925 трохи відірвався від суперників та вийшов на дев'яту сходинку. Про певне заспокоєння говорити передчасно?
– Надто рано. Це лише одна перемога. У нас дуже щільна турнірна таблиця, треба ще виграти 3-4 матчі, щоб почуватися спокійніше.
– Кажуть, в українському футболі є два послідовники Джека Гріліша: ви та ваш екс-партнер з Руху Юрій Климчук.
– Я точно – ні. Я гетри не опускаю. Плюс Гріліш – правоногий футболіст, а я – шульга. Тому порівнювати нас не зовсім правильно.