"Футбол 24" розповідає про португальського гранда, який зіграє проти Ворскли на груповому етапі Ліги Європи 2018/19.
Спортінг – один із найбільш вікових та успішних португальських клубів, відомий суперзірковими вихованцями, скандалами та проблемами у єврокубках. За більше ніж 110 років “зелено-білі” виграли всього лише один міжнародний турнір, однак потрапити на них досі неприємно – особливо для українців.
Ворскла дізналась суперників у груповому етапі Ліги Європи 2018/19 – полтавці зіграють з Арсеналом
Аристократичний клуб
Історія Спортінга бере свій початок у 1902 році, коли брати Жозе Марія та Франсішку Гаваззу створили Sporting Club de Belas, який, однак, не мав футбольної секції й зіграв лише один демонстраційний матч у присутності королівської родини. Через два роки на його базі буде створено Campo Grande Football Clube, до рядів якого увійдуть представники найбільш знатних родин Лісабона – в тому числі внук віконта де Альваладе. Пізніше саме це сімейство зіграє вирішальну роль у становленні нового клубу.
“Кампо Гранде” працював за різними напрямами, але головним чином був сконцентрований на організації пікніків і танців. Зрештою, у 1906 році це призвело до протесту 17-ти його членів, які відокремились та створили новий "Кампо Гранде", з подачі Антонью Фелікса да Кошти Жуніора перейменованого у Sporting Club de Portugal. Фінансову підтримку надав родовитий адвокат Алфреду Аугушту даш Невеш Олтреман – віконт де Альваладе та дід Жозе, на честь якого названо домашню арену Спортінга. Він також надав земельний наділ, на якому можна було б грати у футбол, за що отримав посаду президента. Символ клубу – золотий лев – був взятий із родового герба одного з його близьких друзів.
Великий, але третій у Португалії
Альваладе мріяв, що слава його дітища затьмарить інші європейські клуби, однак не все сталося, як гадалося. “Леви” дійсно стали великими в рамках португальського футболу – так, це лише один з п’яти клубів, які брали чемпіонство, однак навіть вдома він залишився у тіні сусідів з Бенфіки та Порту. На 18 перемог Спортінга у Прем'єр лізі припадає цілих 35 лідерств Бенфіки та 28 тріумфів Порту. За Кубками пропорція не краща – 29 разів його брали “орли”, 20 – "торгаші" з Порту і лише 16 – лісабонські "аристократи". Для більшого суму можна згадати, що 10 чемпіонств та 13 Кубків Спортінг завоював аж у середині минулого століття, а останнє золото чемпіонату було взяте аж у 2002 році.
З єврокубками у "левів" біда. Єдиний трофей вони взяли у далекому сезоні 1963/64, здолавши угорський МТК у фіналі Кубка володарів кубків – та й то через перегравання. Крім того, у сезоні 2004/05 лісабонці дійшли до домашнього фіналу Кубка УЄФА, але там несподівано програли московському ЦСКА Валерія Газзаєва. Тим не менш, Спортінг залишається перевіреним євробійцем, часто крокуючи до пізніх стадій плей-офф – так, минулого сезону він грав у 1/4 фіналу Ліги Європи, а у сезоні 2011/12 дістався півфіналу.
Весняний скандал та катастрофічні втрати
Спортінг у минулому сезоні досить важко йшов у чемпіонаті, однак непогано виступав у Лізі Європи. Лісабонці мали дуже збалансований і талановитий склад, який у перспективі міг принести до сотні мільйонів євро. Все почало руйнуватися у Мадриді: в рамках чвертьфіналу Спортінг програв Атлетіко з рахунком 2:0 через жахливі помилки пари центрбеків Матьє-Коатес. На це відреагував скандальний президент клубу Бруну де Карвалью, який не тільки розкриткував захисників, а також Желсона Мартінша та Фредді Монтерро, які змарнували шикарні шанси, а й натякнув на зраду Баса Доста та Фабіо Коентрау, які ніби-то спеціально отримали дискваліфікації на матч-відповідь.
Все це розгнівало футболістів – 19 гравців на чолі з Руєм Патрісіу у своїх соцмережах виступили з протестом, але президент разом їх усіх відсторонив. Потім це намагалися спростувати, а на матч-відповідь основа таки вийшла й навіть перемогла, але через місяць, коли команда втратила шанс потрапити у Лігу чемпіонів, все було розбито. На базу увірвалися вболівальники, які побили гравців і тренера, після чого футболісти висловили припущення, ніби замовником акції є президент. Так чи інакше, але після цього клуб потонув у скандалах та протестах, в результаті яких його безкоштовно покинули Руй Патрісіу, Желсон Мартінш, Брайан Руїс та молода надія Португалії Даніель Поденсе. Фабіу Коентрау терміново повернувся у Реал, Вільяма Карвалью дивом вдалося продати Бетісу за 20 мільйонів, а Баса Доста та Родріго Батталью змогло повернути лише нове керівництво.
Спортінг хоче відсудити у Атлетіко 100 млн євро за Мартінша
Трансферна кампанія
Після жахливого скандалу клуб провів масштабне оновлення складу, підписавши та орендувавши відразу 13 футболістів – і це не враховуючи немалого десанту з другої команди. Утім, більшість з них прийшла на далеке майбутнє, а от виконавців під основу не так вже й багато. З оренди у Бразі повернувся латераль Жефферсон, а з Вітесса – талановитий нападник Люк Кастаньйос, який поки зіграв лише 11 хвилин. Головним літнім успіхом менеджерів Спортінга є знаменитий португалець Нані, який прийшов вільним агентом, а також оренда центрального півзахисника Ювентуса Стефано Стураро – правда, доведеться зачекати два місяці, поки він відновиться від травми. На правий фланг півзахисту клуб також орендував португало-гвінейського вінгера Штутгарта Карлоса Мане, який поки теж не виходив на поле.
Найдорожчим придбанням "зелено-білих" став 24-річний лівий вінгер Рафінья, за якого у бюджет Віторії Гімараєш довелося покласти 6,5 млн євро відступних. Дорого обійшовся клубу і форвард Брюгге Абдулайє Діабі – за французького малійця, який у минулому сезоні оформив 24 бали за системою гол+пас, бельгійці отримали 5 млн євро. Втім, за чотири стартові тури він так і не з'явився на полі. На підсилення захисту у Фіорентини виписали 29-річного центрбека Бруну Гаспара, однак витіснути конкурентів футболіст за 4,5 млн євро також не зміг.
Зоря орендувала форварда Спортінга Руїса
Тренер, лідери та кадрові проблеми Спортінга
У червні Спортінг оголосив про призначення досвідченого сербського наставника Сініші Міхайловіча, однак вже через дев'ять днів з ним розірвали контракт з невідомих причин. Звільнення коштувало клубу 300 тисяч євро, тому нового коуча довелося шукати серед менш амбітних спеціалістів. На початку липня Спортінг оголосив про повернення у тренерське крісло 58-річного Жозе Пезейру, який у сезоні 2004/05 довів “левів” до фіналу Кубку УЄФА. Угода підписана на рік і явно має тимчасовий характер, адже Жозе після свого успіху провалився всюди. За останні три роки він розміняв три клуби, ніде не пропрацювавши більше кількох місяців – і це стосується навіть Шарджи з чемпіонату ОАЕ. Єдиний трофей, який взяв Пезейру після фіналу проти ЦСКА – чемпіонство Саудівської Аравії 2006/07 з Аль-Хілялем.
Якщо з тренером Спортінга все зрозуміло, то зі складом, не дивлячись на всі проблеми, ситуація виглядає непогано. Так, клуб втратив суперзіркового голкіпера Руя Патрісіу, однак йому знайшли гідну заміну – 34-річного француза Ромена Салена, який витягнув нічию у дербі проти Бенфіки, а також класного італійського воротаря Еміліано Вівіано. Утім, головними зірками Спортінга залишаються Нані та Бруну Фернандеш. В активі першого вже чотири голи у чотирьох матчах чемпіонату, а другий вважається одним із найперспективніших португальських футболістів – на Transfermarkt він коштує приблизно як дві з половиною полтавські Ворскли.
Матч проти Віторії Сетубал – дуже показовий в плані головних чеснот і недоліків Спортінга
Знову забиває Бас Дост – в останній грі він відзначився дублем. Дуже ефективно виглядають крайні захисники – Жовін Кабраль та Жефферсон, які активно вмикаються у атаки й вже оформили гол та асист відповідно. Натомість, у команди ще з попереднього сезону дуже просідає центр оборони – Себастьян Коатес та Жеремі Матьє постійно відкривають позиції та іноді заважають власному голкіперу. За влучним висловом екс-президента Спортінга, зі своїми воротами вони можуть зробити те, що не вдається форвардам суперника.
Кузик пояснив, чому не перейшов у Спортінг
Стадіон, клуб та фанати
Весь цей набір мільйонерів та майбутніх топ-зірок грає на 50-тисячному стадіоні Жозе Альваладе – дещо футуристичного ззовні й дуже комфортного зсередини. Він був побудований у 2003 році на місці старого Альваладе та є центром цілого мультиспортивного комлексу з фітнес- та бізнес-центрами, спортивною клінікою, магазинами, підземними стоянками, кінотеатром та музеєм. За статутом клубу, кожен новий стадіон має називатися на честь Жозе Альваладе, що, звісно ж, створює певні проблеми у комерційній складовій скромного столичного клубу – втім, це характерно для всієї Португалії.
Фанати Спортінга на Жозе Альваладе співають португальську версію пісні Френка Сінатри "Мій шлях"
Клуб організований за принципом "народного" – його члени платять внески, але цих грошей для суперклубу явно замало. Основною статтею доходів залишаються трансфери, що не дуже подобається місцевим фанатам – деякі роздумують над тим, щоб запросити олігархів, адже Бенфіка та Порту мають значно більше коштів.
Неприємний суперник для України
Спортінг та Україна – досить болюча тема. "Леви" провели по дві зустрічі проти трьох наших клубів – і жодного не програли, вигравши п’ять матчів із шести. Вперше від них постраждало Динамо, яке в сезоні 2007/08 в групі ЛЧ програло з рахунком 1:2 вдома, а на виїзді зазнало розгрому – 3:0. Через рік у тому ж турнірі вже донецький Шахтар мінімально програв Спортінгу обидва поєдинки, втративши можливість вийти з групи. Найбільш болючими були матчі 1/4 фіналу Ліги Європи 2011/12, в якому Металіст поступився на Жозе Альваладе з рахунком 2:1, а на ОСК не дотиснув суперника й вилетів – 1:1.
Чи зможе Ворскла зламати сумну традицію? Враховуючи, що сумарна вартість "аристократів" складає 150 мільйонів, а полтавців – 12 мільйонів – сподіватися на шість очок не доводиться. Для підопічних Василя Сачка ці матчі, в першу чергу – великий досвід гри на переповненому 50-тисячному стадіоні проти колишніх та майбутніх зірок європейського футболу. Навряд чи можна серйозно розмірковувати над шансами полтавців у Португалії чи можливість витримати конкуренцію у групі, але в одній грі дати бій дірявій обороні лісабонців цілком можливо – інакше навіщо було виходити в ЛЄ?
Михайло Юхименко, "Футбол 24"