У 120-хвилинній битві на ОСК Металіст донецький Шахтар розписав бойову нічию з Монако, прорвавшись у груповий етап ЛЧ за підсумком двох матчів.
У Шахтар перед виїзним матчем проти Монако не вірила жодна букмекерська контора, але "гірники" зуміли привезти з "Луї ІІ" мінімальну перемогу з блискучим голом Педрінью. Щоправда, більшу частину зустрічі домінували монегаски, які не відкрили рахунок тільки через кураж Трубіна, тож перед матчем-відповіддю букмекери знову ставили на команду Ніко Ковача. Не в останню чергу на їхні оцінки вплинули травми головних героїв першого поєдинку.
Шахтар – Монако – 2:2 – відео голів
Педрінью так і не потрапив у заявку, а Трубіна у воротах замінив Пятов. Інших перестановок у складі італійський наставник не зробив. Його хорватський візаві також обмежився косметичними змінами, поставивши у ворота Нюбеля замість Маєцкі – таким чином, у Харкові в основі вийшли голкіпери, яких розкритикували за останній матч у чемпіонаті.
Вболіваємо за улюблену команду в Лізі чемпіонів разом! Збирай друзів, міксуй коктейлі з легендарною Żubrówka та насолоджуйся переглядом топових матчів!
Żubrówka – відкрий легенду! Для тих, хто хоче справжнього! Дізнатись більше про Żubrówka та коктейлі тут.
В перші 10 хвилин обидві команди вели розвідку. Шахтар намагався тримати м'яч під контролем і володіти ініціативою, а Монако одразу запропонувало велику кількість єдиноборств та інтенсивний пресинг. Досить швидко колективи обмінялися ударами зі стандартів – Бадьяшиль головою замикав подачу з кутового (неточно), а Майкон зі штрафного метрів з 23-х влучив у стінку. В цілому, ігровою перевагою в цей період ніхто не володів.
Втім, у середині першого тайму вже стало помітно, що Шахтарю важко виходити з-під тиску суперника. Гості накривали "гірників" на прийомі, створювали чисельну більшість і легко відбирали м'ячі, після чого виходили у перспективні позиційні атаки. Одну з них Бадьяшиль завершив дальнім пострілом, а на 15-й та 16-й пішли удари з околиць карного майданчика – повз ворота пробили Кайо та Сідібе.
Донеччани намагалися виходити з-під пресингу через зміщення Траоре в глибину, але саме з нього на 18-й хвилині Монако й відкрив рахунок. Лассіна втратив м'яч у центрі поля, а підопічні Ніко Ковача розкатали швидкий контрвипад з вриванням Фолланда на лівий край штрафного – Кевін потужно пробив, Пятов парирував у центр, а Бен-Єддер тут же зіграв на добиванні. 0:1! Рахунок за сумою двох матчів зрівнявся.
Монако не поспішав йти добивати Шахтар, не створивши нічого цікавого в наступні 20 хвилин, однак донеччани в цей період виглядали просто катастрофічно. М'яч не тримався в їхніх ногах, кожні 2-3 передачі завершувались втратами, всі єдиноборства програвались, а вийти з-під агресивного пресингу гостей не вдавалося. Враження було таким, ніби "гірники" грають у меншості, хоча у них було дві перспективних контратаки. Одна завершилась падінням Алана Патріка на лінії штрафного, однак Ентоні Тейлор не свиснув фол.
На 38-й хвилині вболівальники Шахтаря згадали про стару проблему на стандартах: Головін виконав подачу з правого флангу, а Бадьяашиль у повній самотності замкнув її потужним ударом з лівої метрів з 14-ти – стійка врятувала господарів! Втім, вже за хвилину м'яч довелося виймати із сітки наших воріт. Кайо отримав закидання з глибини й прострілив з лівого флангу на дальню стійку, а Бен-Єддер за повної свободи замкнув з лінії воротарського у порожній кут – 0:2. Монако вирвався вперед за сумою двох матчів!
Перед свистком на перерву протистояння взагалі могло завершитись внаслідок невдалої скидки Вітао на Пятова. Бен-Єддер підхопив м'яч і вийшов віч-на-віч з Андрієм, перекинувши його, однак сфера пролетіла повз площину воріт. Зрештою, відпочивати команди відправились за комфортної переваги Монако, хоча всього один гол донеччан зрівняв би загальний рахунок.
У роздягальні Роберто Де Дзербі зняв з гри Матвієнка, випустивши Ісмаїлі. Цей хід зумів вирівняти хід гри – у донеччан почала працювати контргра, яка приносила стандарти й змушувала суперника відтягуватись назад. В перші 10 хвилин другого тайму Шахтар виглядав активніше, а на 58-й господарі ледь не відкрили рахунок внаслідок подачі з кутового. Марлон замкнув її, але м'яч пролетів над поперечкою.
Втім, активність "гірників" розкривала команду, а проблеми з єдиноборствами нікуди не поділись. Як наслідок, в середині другого тайму гра стала відкритою, причому лише монегаски створювали моменти. Одразу після удару Марлона гості відповіли контратакою з гострим пострілом Фолланда повз ближній кут, а на 65-й Бен-Єддер вийшов сам на сам з Пятовим – і не пробив його. Ще за три хвилини Фолланд отримав закидання на лівий край штрафного, завдавши удару з близької відстані, але в останню мить його накрив Марлон. Шахтар же в цей період мав лише кілька контрвипадів без завершення та постріл Патріка зі стандарту над воротами.
Роберто Де Дзербі відреагував на посилення футболу Монако, випустивши Марлоса замість Тете на 70-й хвилині. Гра ще сильніше прискорилась, а вже на 74-й рішення італійця принесло успіх! Траоре на лівому фланзі отримав м'яч і перевів його на лінію карного майданчика, Патрік одразу перевів його на правий край, а Марлос у дотик вистрілив під ближню стійку – 1:2! Шахтар зрівняв рахунок за сумою двох матчів!
Ніко Ковач одразу відповів подвійною заміною, випустивши Діопа та Ісідора замість Головіна й Бен-Єддера. "Гірники" ж через кілька хвилин відповіли виходом Мудрика. Матч зберіг свій відкритий характер з атаками в обидві сторони – втім, донеччанам бракувало якості в завершенні. Вони могли забивати на 83-й внаслідок відкривання Мудрика на лівому куті штрафного, але замість удару Михайло пішов у необачний розіграш, втративши м'яч.
У Монако моменти були набагато гострішими. Все почалося з дальнього й дуже неприємного пострілу Діопа на 81-й (Пятов парирував), а на 88-й гості вискочили у контратаку 2-в-2. Фолланд завершив його ударом в небо. На 89-й же монегаски могли заробити пенальті за падіння Ісідора, однак Ентоні Тейлор наказав грати далі.
Найбільш страшно за донеччан стало в останні 4 хвилини основного часу: на 90-й Фолланд внаслідок прострілу з правого флангу пробивав у порожні ворота метрів з трьох, але якимось дивом він влучив у Марлона – а ще за дві хвилини Кевін увірвався на лівий край і вистрілив у дальній кут. Пятов врятував Шахтар!
Зрештою, свисток Ентоні Тейлора відправив команди в овертайми. Перший з них довгий час нічим не вражав, але перед міні-перервою Монако змусив донеччан нервувати. На 105-й хвилині Фолланд отримав передачу від Ісідора перед штрафним, після чого Ісідор потягнув за собою свіжого Кривцова – німець же із зони Сергія потужно пробив метрів з 20-ти. Вище воріт!
Перед другим екстра-таймом Роберто Де Дзербі схопив за шию Мудрика й щось йому емоційно пояснював, відштовхуючи навіть власних перекладачів. Після цього він ще й завів команду на останні 15 хвилин – і Шахтар дійсно пішов уперед. Щоправда, користі від активності було небагато. Монако впевнено відбивався. Все плавно йшло до серії пенальті.
І несподівано на 115-й хвилині сталося неймовірне. Мудрик у підкаті перехопив м'яч у центрі, після чого господарі провели контратаку. Поки центрхави розганяли епізод, Михайло виконав ривок до лівого кута штрафного й отримав передачу в ноги – в завершенні епізоду вінгер вирішив прострілити. Рішення було невдалим, адже захисники блокували передачу, однак саме цей факт і допоміг забити. М'яч рикошетом від Агіляра перелетів Нюбеля, впавши у сітку воріт. 2:2!
За сумою двох матчів "гірники" вирвались уперед. Монако намагався врятуватись, ледь не пропустивши третій гол у контратаці 2-в-2, а от моментів біля воріт Пятова гості так і не вигадали. Зрештою, фінальний свисток зафіксував нічию, рівноцінну перемозі донеччан. Шахтар виходить у груповий етап Ліги чемпіонів УЄФА!
Відскок року – Шахтарю нічого робити в ЛЧ
Кваліфікації завжди були болісною темою для України. Нам у них не щастило і в 90-х, і у золоті часи УПЛ, і зараз, причому навіть грандам важко подолати сито відбору. Саме тому в цих матчах вболівальники чхати хотіли на якість гри. Важливий тільки прохід далі.
Шахтар пройшов, але залишив надзвичайно тривожне враження. Окей, проект Роберто Де Дзербі тільки почав своє будівництво, тож у матчі проти сильного Монако проблеми не повинні дивувати – однак не такі ж серйозні! Підопічних Ніко Ковача на старті сезону бив Лор'ян, а Нант і Ланс впевнено розписали нічию з монегасками – "гірники" ж провели всього одну якісну атаку, цілком награвши на поразку 0:3 до перерви. В другому таймі гості змарнували ще більше моментів.
Цифри з матчу в Харкові жахають. Монако аж 20 разів бив з меж штрафного, створив 6 явних гольових нагод (за підрахунками Opta) і награв на 4,25 очікуваних голів – такий високий хG рідко побачиш навіть у поєдинках з десятком забитих м'ячів, адже навіть гол з мінімальної відстані у порожні ворота важить не більше 0,75 xG. Монегаски двічі виходили віч-на-віч з Пятовим, влучали у стійку, пробивали з метру й душили Шахтар, у якого було всього 5 незаблокованих ударів (проти 15 у суперника).
Проблема полягає навіть не у кількості моментів Монако. Просто контргра з боку донеччан виглядала занадто банально – все зводилось до індивідуальних спроб вінгерів розкрити оборону ривками зі зміщенням. "Гірники" аж 28 разів йшли у обіграш на дриблінгу, 18 разів перегравши суперника, але всього раз це дійсно загострило ситуацію – в тому самому епізоді з Мудриком.
Вийти у позиційний наступ через передачі від центрбеків чи відтяжку Траоре не вдавалося, адже Монако грамотно накривав "гірників" агресивним пресингом – найбільш інтенсивним у Франції в попередньому сезоні. Насправді, він далекий від ідеалу в організаційному плані, що було помітно в другому таймі, коли Шахтар гальмував у власному штрафному й не отримував за це покарання. Та і в єдиноборствах монегаски не найкращим чином зіграли (по 50% перемог у кожної з команд, 15:23 за верховими дуелями на користь ШД) – втім, саме після пресингу та боротьби прилетів перший гол і саме після них прийшли два виходи Бен-Єддера сам на сам. А були ще й менш ефектні епізоди. Монако регулярно конвертував свої козирі в моменти.
Монако занадто просто перекусило центр поля Шахтаря, відбираючи м'ячі на прийомі й не дозволяючи виходити з-під власного тиску через опускання Траоре. Лассіна намагався це робити, але у підсумку все завершилось першим голом.
Це й не дивно, адже у Ніко Ковача в опорній зоні грають одразу два скажених пса, які працюють виключно на руйнування й навіть не дивляться на чужі ворота при розіграшах – втім, схожа проблема простежувалась ще на виїзді з Генком. Бельгійці задушили донеччан у центрі, сміливо накриваючи їх – навіть якщо відібрати м'яч не вдавалося, "гірники" нервували, грали у відхід і помилялись.
Структура атак Монако побудована таким чином, що команда розпадається на оборонну й атакувальну групу, при цьому перша з них слабко використовує вільні зони у напівфлангах. З виходом Ісмаїлі підопічні Роберто Де Дзербі почали використовувати їх, що вирівняло гру й навіть повернуло ініціативу. Взагалі, італієць вгадав із замінами, але без порятунків Пятова і шаленого фарту ми б не говорили про це, адже на табло горіли б 0:4.
Чому? Тому що Шахтар продемонстрував катастрофічний рівень гри в обороні. Тут, можна було б згадати про відсутність Степаненка в основі та про загальне небажання донеччан зіграти простіше, але навряд чи саме ці факти можна назвати причиною пропущених голів і моментів.
Високі матерії не мають жодного сенсу, якщо Матвієнко просто залишає без уваги найкращого бомбардира Монако, дозволяючи йому забивати в порожні ворота з метру. Нереально грати у оборону через володіння, якщо Вітао при пасі назад дарує м'яч нападнику. Неможливо говорити про надійність системи, якщо свіжого центрбека прибирають зі шляху завдяки зміщенню партнера в закриту зону. Коли по твоїх воротах проходить 20 ударів з меж штрафного, списувати все на стиль та опорників просто смішно.
Помилки захисників Шахтаря практично один в один повторювали проблеми з матчів УПЛ. Ті ж обрізки Вітао та його несподівані привози під пресингом ефективно використовував Львів, а Матвієнко в поєдинку з Інгульцем дозволив Сіталу вискочити з-за спини та обікрасти себе перед штрафним. Оборонці донеччан критично страждають від проблем зі скануванням простору навколо себе й при роботі 1-в-1.
У підсумку, маємо феєричний відскок Шахтаря. Низька ефективність контргри, велика кількість моментів біля власних воріт, помилки під неідеальним пресингом, всього одна якісна атака у відповідь – і все це у матчі з командою, яку легко карають Ланс, Лор'ян і Нант. З таким футболом донеччанам робити в Лізі чемпіонів нічого.
Тут хочеться покритикувати і Роберто Де Дзербі, адже він провів уже 9-й офіційний матч на чолі Шахтаря. Зрозуміти труднощі у грі можна, адже команда вчиться працювати у прогресивному стилі, однак поки що не помітно прогресу бодай в якомусь із компонентів.
"Гірники" не покращили свою оборону за ці 9 матчів. Вони не стали краще долати пресинг. У донеччан практично в кожному поєдинку є відрізок у 20-25 сильних хвилин, у яких колектив дійсно демонструє напрацювання Де Дзербі, але матчі тривають 90-120 хвилин – і на дистанції Шахтар нічим не вражає.
Сергій Палкін після матчу заявив, що в групі буде легше відточити гру, яку намагається поставити головний тренер. Дійсно, в топ-матчах колектив отримає необхідний досвід, а Де Дзербі краще зрозуміє можливості своїх підопічних – однак для таких завдань створена Ліга Європи. В ЛЧ ж команди працюють на перемогу, аби заробити очки в таблицю коефіцієнтів і отримати солідні преміальні. На жаль, з тим футболом, який ми побачили в поєдинку проти Монако, донеччани багато не зароблять.
Але було ж щось хороше?
"Проїхавшись" по проблемах Шахтаря, було б несправедливо не відзначити плюси "гірників". В першу чергу, команду хочеться похвалити за характер – в другому таймі футболісти зуміли зібратись, витримати тиск і знайти свій момент, а в екстра-таймі донеччани ще й другий гол забили. Навряд чи можна говорити про вирівнювання ходу зустрічі, але по перерві матч вже не був одностороннім.
В атаці виходило дуже мало, але "помаранчево-чорні" активно лізли вперед, шукаючи шанси. В той же час, психологічна стійкість Монако викликала великі запитання. Після першого голу монегаски не пішли добивати Шахтар, заспокоївшись хвилин на 20 (хоча гра давалась), а в другому таймі гості навіть втратили ініціативу (хоча розривали на контратаках). Слабка реалізація теж натякає на проблеми з психологією. На автогол же підопічні Ніко Ковача відреагували занадто істерично – ніби шансів вже немає. Власне, фінальний штурм вони так і не провели.
По-друге, варто похвалити Роберто Де Дзербі за заміни. Італієць вгадав з ними тотально – Ісмаїлі придав грі динаміку й навантажив оборону суперника на своєму фланзі, Марлос забив вже через чотири хвилини після виходу на поле, а в Мудрика тренер повірив так сильно, що ледь не задушив про роздачі порад.
В той же час, Ніко Ковач наварив із перестановками, знявши двох із трьох лідерів атаки (Бен-Єддера й Головіна) після пропущеного м'яча. Заміну Олександра ще можна зрозуміти (в нього великі проблеми з витривалістю), але у Віссама гра явно давалася.
Не можна сказати, що Ніко прямо таки провалився із замінами (той же Ісідор класно увійшов у матч), однак у вирішальний відрізок зустрічі монегаскам не вистачало ще одного швидкого футболіста в штрафному. За одним Фолландом "гірники" ще якось слідкували, але коли з ним поруч грав Бен-Єддер – були голи.
Де Дзербі ж зробив все так, як потрібно – розкрив гру завдяки активності Ісмаїлі, додав Марлоса для створення різниці на останній третині й добив втомлених монегасків прудконогим Мудриком. Ходи італійця однозначно посилювали Шахтар.
Крім того, сподобалась робота донеччан при стандартах Монако. В попередньому сезоні підопічні Ніко Ковача забили 19 голів після штрафних і кутових, але в обох поєдинках проти Шахтаря цей елемент не працював. На "Луї ІІ" взагалі нічого згадати, а у Харкові "гірники" провалились лише в епізоді зі стійкою Бадіашиля. Два інших удари після корнерів не були гострими – а більше Монако нічого й не створив. Між тим, гра при стандартах вважалася серйозною проблемою "помаранчево-чорних".
З огляду на ці факти, не можна назвати прохід Шахтаря несправедливим. Так, по грі донеччани відскочили просто феєрично, але футбол складається не тільки з моментів. Команда вимкнула один з головних козирів суперника, грамотно посилила гру й проявила волю до перемоги – всього цього монегаскам не вистачило. Донеччанам пощастило, але Фортуна не просто так посміхнулась підопічним Де Дзербі.
Мудрик і Пятов – герої зустрічі
Мудрик, звісно ж, став хедлайнером вечора, хоча без автоголу на 115-й хвилині його б точно розкритикували. Михайло відносно часто зустрічався з м'ячем (17 дотиків за 38 хвилин) і якісно відкривався на останній третині, але в завершальній фазі він приймав неправильні рішення. Зокрема, наприкінці матчу юнак отримав передачу на лівий кут карного майданчика, однак замість зміщення з ударом чи обіграшу вінгер загальмував, а потім спробував розхитати Сідібе. Навіть якби це вдалося, Мудрик опинився б у глухому куті.
В моменті з автоголом Агіляра він теж міг зіграти краще, адже передача в глибину явно не проходила. Втім, доля винагородила Мудрика за самовіддачу і за відсутність страху на полі – саме Михайло розпочав вирішальну атаку, перехопивши м'яч у підкаті на власній половині, і саме він її завершив, нахабно підхопивши сферу у Фернандо (той трішки відпустив її від себе) й одразу ж почавши обігрувати захисника на ривку. Та і сам ривок заслуговує на оплески.
Цей епізод показав, чому Мудрик потрібен Шахтарю і чому він заслуговує на індивідуальний підхід у тренувальному процесі. Михайло настирно лізе вперед, намагається приймати нетривіальні рішення і дуже якісно працює на м'ячі, а тактичну підготовку завжди можна підтягнути. Важливо тільки мати ігрову практику й коуча, який буде працювати над футболістом з непростим характером. Поки здається, що Міша знайшов його в обличчі Роберто Де Дзербі.
Втім, автогол Агіляра не мав би жодного значення, якби Пятов не провів хороший поєдинок. Вболівальники страшенно нервували після травми Трубіна, адже Андрій вже цілий рік є резервістом Шахтаря – і це заслужено. Ще у позаминулому сезоні він допускав ляпи і став рідше рятувати, а у матчі з Чорноморцем в останньому турі УПЛ капітан ще й гол у ближній кут пропустив. Втім, у зустрічі з Монако голкіпер довів, що не старіють душею ветерани.
Претензії до Пятова можуть виникати хіба що у моменті з першим голом, коли Андрій парирував у центр штрафного. Склалося враження, що він спочатку хотів спіймати м'яч. В інших епізодах вини легендарного воротаря не було – при другому голі він врятувати не міг, а при виході віч-на-віч його спіймали у напівпозиції через обрізку Вітао. При цьому Пятов врятував під час другого виходу віч-на-віч, парирував дальній кручений удар Діопа й виручив при вриванні Фолланда у штрафний в компенсований час.
Великої кількості роботи у Андрія не було, але 5 сейвів після ударів з меж штрафного в свій актив він заніс. Там де треба було виручати, Пятов виручав. До того ж, він ще й непогано ногами попрацював, віддавши 29 точних передач з 50-ти – при настільки агресивному пресингу Монако такий показник виглядав пристойно. Хоча від капітана всі очікували привозів.
Пятов не підвів у вирішальний момент. Браво!
Вернидуб вивів Шериф у груповий етап Ліги чемпіонів, Зальцбург вдруге здолав Брондбю