В рамках поєдинку 1-го туру УПЛ 2021/22 Інгулець дав бій Шахтарю, але уникнути поразки петровцям не вдалося.
Шахтар болісно переживав втрату чемпіонського статусу, тож до нового сезону "гірники" підготувалися чи не найкраще в історії. Клуб підписав суперзіркового за нашими мірками тренера (Де Дзербі) й витратив 46 млн євро на трансфери – і вже у першому ж матчі УПЛ 2021/22 весь цей десант дебютував. Марлон отримав місце в центрі оборони, Траоре вийшов на вістрі атаки, а позицію правого вінгера закрив Педрінью.
"Поки перевершує всі очікування": у Шахтарі задоволені роботою тренерського штабу Де Дзербі
В принципі, стартовий склад "гірників" на цей матч не здивував. Сергій Лавриненко своїм лайн-апом теж не здивував, виставивши захисний блок у схемі 5-4-1 з шістьма новачками – Гальчук стояв на воротах, Полегенько та Опанасенко закрили фланги оборони, Коробенко вийшов в опорній зоні, Шарай грав лівого вінгера, а Сітало діяв в центрі атаки.
Шахтар почав зустріч надзвичайно агресивно. Донеччани увімкнули максимально високий темп, легко проходили центр поля через короткі перепасовки й розриваючи оборону петровців на всіх ділянках. Дебютний момент стався вже на 1-й хвилині: шикарна комбінація "гірників" завершилась скидкою Траоре на Додо та його потужним пострілом з лінії штрафного – Гальчук парирував! Корнієнко одразу ж добив з лівого краю , але і тут Гальчук врятував!
Ще за три хвилини відкривати рахунок міг Педрінью, який пробив головою у майже порожні ворота після відскоку з кутового. Голкіпера підстрахували захисники, хоча бразилець все одно не влучав у площину. На 8-й хвилині з лінії штрафного вистрілив Траоре (удар накрили), а ще за хвилину Матвієнко фантастичним черпачком вивів Додо віч-на-віч з Гальчуком – саме правий фулбек опинився на вістрі атаки ближче до лівого краю, але обробити м'яч у польоті йому не вдалося. Інгулець в цей період не міг зв'язати бодай 3-4 передачі.
Зрештою, домінування Шахтаря завершилось взяттям воріт на 12-й хвилині. Соломон відкрився лівим флангом, легко переграв Полегенька на дриблінгу та прострілив на ближню стійку, а Траоре, випередивши усіх захисників, замкнув у дотик – 1:0!
Втім, вже на 16-й Інгулець міг зрівняти рахунок внаслідок грубої помилки Матвієнка. Микола пласувався з м'ячем до власних воріт і не помітив за спиною Сітала, а Артем, легко обікравши центрбека, вискочив віч-на-віч з Трубіним! Бути б голу, але удар форварда з гострого кута Анатолій парирував.
Це був перший і останній момент петровців до перерви. Далі гру вів виключно Шахтар, хоча темп вже не був високим. Інгульцю вистачало й посередніх швидкостей, аби пропускати атаку за атакою, а донеччани неодмінно завершували їх небезпечними ударами: Майкон стріляв з лінії карного майданчика (Полегенько накрив в останнню мить), Додо пробивав метрів з 20-ти (повз дальній кут), а Педрінью з цієї ж відстані крутив м'яч у ліву дев'ятку – трохи неточно.
Зрештою, оборона гостей тріснула на 34-й хвилині: Степаненко виконав простеньке закидання з глибини у штрафний, на який повинні були реагувати захисники Інгульця – втім, Алан Патрік, несподівано вискочивши з-за спини Поспєлова, пробив у дотик метрів з шести. 2:0!
Перед свистком на перерву господарі могли і розгром влаштувати, однак постріл Майкона з лету метрів з 20-ти пролетів поруч з лівою стійкою. Зрештою, відпочивати команди пішли за комфортної переваги Шахтаря.
Другий тайм Інгулець розпочав із заміни нападника, випустивши Гопея замість Сітала. Шахтар же продовжив без змін як у кадровому плані, так і в ігровому, ледь не забивши третій гол вже за три хвилини після поновлення матчу – це Соломон обікрав Коробенка перед штрафним і пробив з лівого кута під дальню стійку. М'яч пройшов у сантиметрах від каркасу воріт!
Здавалося, що донеччани ось-ось дотиснуть приреченого суперника, але в наступні 10 хвилин нічого цікавого не відбувалося. Темп гри із середнього став відверто низьким, а господарі почали робити дрібні помилки при передачах. Інгульцю не дозволяли ними скористатись, але загалом на полі було нудно. Веселіше стало аж на 60-х хвилинах: на 62-й Соломон з лівого краю штрафного пробив у ближню стійку, а на 68-й Алан Патрік таки забив третій гол пострілом метрів з 12-ти – втім, його не зарахували. Траоре, який робив скидку під удар бразильцю, заліз у офсайд.
В середині другого тайму Роберто Де Дзербі провів подвійну заміну, випустивши Судакова та Тете замість Алана Патріка та Педрінью. Сергій Лавриненко за кілька хвилин парирував виходом Козака та Головкіна (Шарай і Павлов пішли відпочивати), однак вже на 74-й його підопічні могли пропускати – це Соломон виконав шикарний удар з-за меж штрафного під дальню стійку. Гальчук у красивому стрибку врятував петровців. На 77-й же арбітр скасував черговий гол Шахтаря – Корнієнко прострілив з лівого краю штрафного після серії фінтів Соломона, Траоре точно пробив з розвороту, але лайнсмен помітив офсайд при передачі від Манора.
У Інгульця нічого не виходило, а Шахтар вже починав відверто піжонити у завершальній фазі атак. Хто ж знав, що вже на 81-й хвилині петровці відродять інтригу в матчі, розкатавши ефектну комбінацію у стилі Барселони? Козак отримав закидання за спину Матвієнку, змістився з правого краю штрафного на лінію й віддав передачу на Запорожця, а той несподівано виконав розрізний пас на лівий край. Звідти Опанасенко прострілив на Гопе, а Майкл замкнув у дотик – 2:1!
Інгулець зрозумів, що з'явивися шанс врятувати зустріч. Вже за дві хвилини після голу Гопе завдав ще одного удару, але його накрили. Шахтар одразу ж спробував заспокоїти гру через стерильне володіння, але гості у відповідь йшли у сміливий пресинг по всьому полю – втім, сил і класу відібрати "круглого" команді Сергія Лавриненка не вистачало. На останніх же хвилинах Шахтар взагалі почав тримати м'яч на чужій половині.
Зрештою, фінальний свисток зафіксував перемогу донеччан. "Гірники" першими у новому сезоні УПЛ набирають три очки в турнірій таблиці.
Де Дзербі: круто, але сиро
В перші 15-20 хвилин Шахтар виглядав надзвичайно потужно. В цей період я написав у редакційному чатику, що в разі продовження у такому ж руслі впродовж усього сезону "гірники" стануть найсильнішою командою УПЛ в історії. Звісно, необхідно було робити знижку на клас суперника, але загальний стиль гри вражав – донеччани працювали у надзвичайно високому темпі, з великою кількістю комбінацій і з використанням сильних сторін своїх лідерів. Матвієнко і Степаненко виконували феєричні закидання, Алан Патрік вривався у штрафний, Педрінью на фінтах тікав від кількох суперників, Соломон знищував Полегенька на дриблінгу, а Траоре шикарно ставив корпус і працював у дотик.
Що найголовніше, у цьому карнавалі відчувався авторський почерк Де Дзербі. Шахтар старався високо накривати суперника, готував атаки через тривалі горизонтальні перепасовки (типова фішка гвардіоло-подібних коучів) й особливу роль приділив роботі на флангах – фулбеки стартували з низьких позицій і розташовувались поруч з опорниками при розіграшах, в той час час як вінгери створювали ширину. Працювала і ротація позицій, коли Додо підіймався високо, опорник страхував його, а вінгери зміщувались в центр.
Додо взагалі виділявся – чого лишень коштує його ривок з правого флангу на вістря атаки під закидання Степаненка. В подібному ключі фулбеки дуже часто відкривалися на Євро-2020. Приємно, що останні тактичні тренди так швидко дійшли до України. Це – заслуга Де Дзербі.
Втім, ця яскрава картина виглядала цілісно лишень до середини першого тайму. Поступово швидкості "гірників" впали, а по перерві команда взагалі зупинилася, почавши розкатувати м'яч повільно й стерильно. Всі "родзинки" Де Дзербі на полі виникали лишень епізодично, а високий пресинг залишав бажати кращого.
Так, Інгулець все одно нічого не міг створити у відповідь і пропустив два голи з мінімальних офсайдів, але вау-ефекту вже не виникало. В якийсь момент "гірники" взагалі збилися на піжонство з фінтами та непотрібними передачами, за що й прилетіло покарання.
Такий хід подій був очікуваним. Шахтар проводив перший офіційний матч, тренер лиш нещодавно прийняв команду й навантажив її специфічними вимогами, а новачкам потрібно притертись один до одного. Потенційно ж донеччани продемонстрували один з найкращих футболів в УПЛ за останні років 10 – і це було точно краще, ніж при пізньому Каштру, коли "гірники" розписували нічиї або мінімальні перемоги в матчах проти суперників на кшталт Інгульця.
Оборона продовжує тягнути Шахтар на дно
Шахтар протягом 81 хвилини робив із Інгульцем все, що заманеться. "Гірники" гралися з петровцями, ніби ситий домашній кіт із польовою мишкою – він підкидував її, грався, завдавав ран, але не добивав. Гостям дозволили провести всього 2 удари по воротах.
Круто? Круто, але що це були за удари! У першому випадку Матвієнко просто подарував м'яч Сіталу, організувавши вихід віч-на-віч. На рівному місці. В другому він же разом з усіма партнерами по захисту дозволив Інгульцю розкатати комбінацію а-ля Барселона – навіть Шахтар так круто в цьому матчі не забивав. При цьому Микола помилився ще на старті атаки, коли дозволив Козаку втекти собі за спину при подачі з глибини.
Більше біля воріт донеччан нічого не відбувалося, але й цих епізодів достатньо для оцінки оборони "гірників". Про фланги говорити не хочеться – вони занадто вже орієнтовані на атаку (хоча Де Дзербі змушує фулбеків грати нижче), а от в центрі команді критично не вистачає надійності.
Матвієнко дуже слабко контролює простір навколо себе (особливо при передачах з глибини), часто програє єдиноборства й має схильність до необережності – моменти з втратою м'яча на рівному місці або з влучаннями в руку трапляються регулярно навіть у найпростіших матчах. Частково це пов'язано з манерою "гадати" в епізодах, а не реагувати по руху чи діяти простіше. Власне, саме тому лондонський Арсенал і не виклав 30 млн фунтів за українця.
Щодо Марлона висновки робити зарано. В моменті з голом Гопе бразилець провалився капітально, взагалі не контролюючи переміщення єдиного суперника у штрафному, але його занадто мало перевіряли. Його головною проблемою є антропометрія – 182 см для центрбека замало, особливо в парі з таким же 182-сантиметровим Матвієнком. В повітрі він не дуже сильно допоможе.
Марлон і Матвієнко в принципі не про захист. Їхній головний плюс полягає у суперзірковому просуванні атак через якісні передачі – наявність двох таких розпасовників для Де Дзербі дуже важлива. Втім, без покращення гри в обороні магія Роберто ризикує зникнути вже у плей-офф Ліги чемпіонів – якщо не раніше. Прошити Шахтар занадто просто навіть для Інгульця. Просто кидай м'яч за спину центрбекам.
Траоре – крутий
В Україні завжди все було круто з хавбеками. Вони отримують усю славу, їх називають вітчизняними Мессі й продають у Європу – а от з нападниками все доволі сумно навіть на рівні легіонерів. Важко навіть згадати, коли востаннє в УПЛ з'являвся форвард, від гри якого дійсно звисає губа. Мабуть, таким був Мбокані на старті кар'єри в Динамо.
Схоже, форварди з чемпіонатів Бенілюксу нам підходять, адже Траоре справив надзвичайно сильне враження. Кремезний екс-нападник Аякса сподобався не тільки шикарним вмінням ставити корпус і працювати у штрафному – він надзвичайно швидко бігає й приймає рішення. Саме з його скидки на правий кут карного майданчика вже на 1-й хвилині Шахтар провів дебютний момент, і саме після його скидки забивав Алан Патрік (з офсайду, але саме Траоре і започаткував цю атаку). Крім того, після короткого обіграшу з Лассіною у дальній кут стріляв Соломон (Гальчук парирував). Шахтарю такого могутнього форварда вже давно не вистачало – особливо в рамках УПЛ.
Гол Траоре у ворота Інгульця максимально повно демонстрував перевагу в класі – Лассіна продерся крізь трьох захисників, випередив голкіпера й забив з гострого кута у дотик. Чомусь не покидає враження, що у схожій ситуації український нападник (або дешевий легіонер) почав би возитись з м'ячем, шукаючи варіант для скидки. Лассіна ж вміє не тільки підігрувати, а й топово завершувати.
Звісно, робити висновки по одному матчу зарано, але рух африканця виглядав дуже круто. Щоправда, він, як і вся команда, дещо розчинився в середині матчу, але тут варто відзначити і загальну систему Шахтаря – футбол Де Дзербі занадто сильно заточений на короткі перепасовки в центрі та фланговий креатив. У таких умовах Траоре в принципі буде приречений на гру заради обіграшей та скидок, хоча у матчі з Інгульцем Лассіна кілька разів продемонстрував здатність чіплятись за довгі передачі.
Так чи інакше, дебют у Траоре виявився шикарним.