"Футбол 24" аналізує перші 4,5 місяці Луїша Каштру на посаді головного тренера Шахтаря. Що змінив португальський спеціаліст?
У матчах Шахтаря з початку осені нарешті стала проглядатися ідея Каштру: команда кардинально змінила організацію гри. Структурованим діям із невеликим ступенем свободи для Тайсона та Ісмаїлі прийшов на зміну цілий хаос в атаці.
По-перше, Шахтар припинив концентруватися на виграші опорної зони суперника. На відміну від Фонсеки, Каштру частіше перевантажує оборону, а не півзахист суперника. Зараз команда більше орієнтована на контроль м'яча у четвертій, а не в третій зоні. Зміна акцентів у реалізації володіння дозволила Шахтарю краще використовувати рухливість гравців атакувальної групи, максимально задіявши їхнє вміння зіграти через ближнього на обмеженому просторі.
Новий підхід до побудови гри багато в чому дозволив "гірникам" впевнено почати чемпіонат, оскільки більшість команд УПЛ просто виявилися не готовими до такої кардинальної зміни акцентів у грі донецької команди. Їм ще тільки належить знайти рішення під новий підхід Шахтаря при Каштру, як свого часу наставники українського чемпіонату підлаштувалися під Динамо Реброва у його останньому сезоні (до слова, Паулу Фонсеку за всі три роки його роботи "законтрити" як слід так ніхто і не зміг. Крім Хацкевича!).
По-друге, зросла роль опорних півзахисників у побудові гри. Степаненко та Алан Патрік стали цементувати гру команди, буквально тримаючи на собі всю структуру гри. Зростання ролі опорників збіглося зі зміною акцентів у півзахисті, що призвело до висунення на ключову роль Алана Патріка і заниження ролі Коваленка. Також змінилася і атакувальна трійка. Тайсон знову повернувся в центр, Коноплянка став часто виходити в основі і грати зліва. Соломон і Тете поки не зуміли витіснити зі стартового складу ні Коноплянку, ні Марлоса, ні тим паче Тайсона.
По-третє, Степаненко знову додав у якості гри. Тарас, напевно, один із найбільш адаптивних гравців у нашому чемпіонаті. Колись, при Луческу, виходив на фланг і завдавав удару здалеку, при Фонсеці він активно грав від штрафного майданчика до штрафного майданчика (нехай і на пізньому етапі роботи з Шахтарем Паулу сильно знизив роль Степаненка у побудові атак на чужій половині). Тепер же Степаненко почав діяти ще різнобічніше. Крім активної роботи на оборону він постійно бере участь у переміщенні м'яча в атаці, багато відкривається у зоні м'яча, часто подає із 14-ї зони (див. малюнок вище).
По-четверте, змінився діапазон дій крайніх захисників. З поверненням Додо у Шахтаря нарешті повернулася симетрія в атаці, яка була відсутньою з часів найкращої форми Даріо Срни і більш молодого Ісмаїлі. Нарешті в атаці українського чемпіона не випадає правий фланг! Додо, незважаючи на всі неоковирності, видає дуже якісні відрізки, чого варті його виходи на заміну в іграх з Аталантою і Загребом.
По-п'яте, Каштру вдалося непогано вписати в команду Коноплянку (але це, скоріше, авансом). Так, Женя все ще діє трохи егоїстично, але його індивідуальні дії часто дозволяють робити різницю в епізодах, що частково виправдовує "жадібність" до м'яча. При цьому участь у комбінаціях в коротко-середній пас у Коноплянки – на дуже високому рівні. Мабуть, з часів роботи в Емері у Севільї Коноплянка дуже добре взаємодіє з партнерами. Можна сказати, що грає більш зріло, ніж до відходу з Дніпра.
Незважаючи на всі плюси, у Шахтаря Каштру є свої недоліки. У матчах Ліги чемпіонів команда дуже ненадійно грає в обороні (6 пропущених м'ячів за 3 матчі, не менше 1 пропущеного м'яча в кожній грі). Захисники "гірників" не готові до протистояння швидким і маневреним суперникам. Степаненко чіпкий, але не більше. На жаль, ті ж гравці Загреба вигравали у Тараса більшу частину єдиноборств і проходили нашого опорника на дриблінгу.
"Про що думав Пятов?": Мирон Маркевич критично оцінив нічию Шахтаря та Динамо у Лізі чемпіонів
Все це пов'язане з тим, що в УПЛ атакувальні гравці можуть прогресувати (адже ступінь опору Шахтарю в обороні – максимальна), але для захисту подібних навантажень практично немає. Велика частина матчів УПЛ відбувається під повну диктовку Шахтаря, при цьому суперник не те що не думає про атаку (це в корені неправильно), а просто не може якісно атакувати (6 пропущених м'ячів за 11 турів, у середньому – менше 1 м'яча за гру).
Також слід відзначити незначну інтеграцію молодих гравців у новий склад, який за віком став помітно старшим. Якщо дивитися по матчах ЛЧ (а це найкращий лакмусовий папірець), у складі донеччан в основному виходять вікові гравці. Серед гравців до 21 року і менше в Лізі чемпіонів активно не використовувався ніхто (не можна забувати, що Додо, незважаючи на свою користь і участь у двох голах, награв лише 24 хвилини з двох виходів на заміну). Серед гравців від 21 до 25 років в ЛЧ постійно грає тільки Матвієнко. Коваленко, Соломон, Маркос Антоніо в сумі провели тільки 227 хвилин за три матчі (в середньому 75 хвилин на чотирьох в одній грі, що дуже-дуже мало). Тете в ЛЧ ще навіть не дебютував.
У підсумку – шикарна гра в атаці (як за персоналіями, так і в цілому по команді) поки не поєднується з прогресом оборони. Також Шахтар, як і раніше, не відходить від звички використання досвідчених гравців, навіть казати про сплав досвіду і молодості буде помилкою. Середній вік основи в матчах ЛЧ – практично 29 років (!), а це означає, що час цієї команди в такому її вигляді завершується, будуть потрібні значні зміни (і це зовсім не заміна 1-2 гравців у старті) для утримання заданого рівня гри у єврокубках. У чемпіонаті України цей же склад буде мінімум другим ще чотири-п'ять років, такі нинішні реалії...
Михайло Дождєвой, спеціально для Футбол 24
Шахтар не готовий до Ліги чемпіонів: три причини для тривоги