Сергій Костенюк проаналізував тактичні особливості матчу 3-го туру групового етапу Ліги чемпіонів Шахтар – Реал (0:5).
На жаль, вкотре український клуб зазнає нищівної поразки у єврокубках. Цього разу негативну тенденцію сезону підтримав Шахтар. Спробуємо розібратися з основними причинами розгрому, та звернемо увагу на деякі тактичні нюанси протистояння команд Де Дзербі та Анчелотті.
Минулої п`ятниці віце-чемпіони України жорстоко обійшлися із Зорею, яка тактично повністю провалила той матч. За іронією долі, за чотири дні вже Шахтар відчув себе у ролі жертви занадто авантюрних планів свого головного тренера. Відсутність травмованого Матвієнка насторожувала. Коли до стартового складу не потрапив ще й Степаненко, чомусь відразу згадався матч у Тирасполі та провалена домашня гра з Монако.
Шахтар – Реал – 0:5 (0:1)
Голи: Кривцов 37, а/г, Вінісіус 51 (Модріч), Вінісіус 56 (Бензема), Родріго 65 (Вінісіус), Бензема 90+1 (Асенсіо)
Шахтар: Трубін, Додо, Марлон, Кривцов (К), Ісмаїлі (Корнієнко, 74), Майкон, Алан Патрік (Степаненко, 79), Тете (Марлос, 46), Педрінью, Соломон (Маркос Антоніо, 46), Фернандо (Мудрик, 74)
Реал: Куртуа, Васкес, Мілітао (Вальєхо, 87), Алаба, Менді (Марсело, 69), Модріч (Камавінга, 78), Каземіро, Кроос (Вальверде, 78), Родріго (Асенсіо, 78), Бензема, Вінісіус
Попередження: Маркос Антоніо
Удари (у площину) – 7(4):23(10)
Удари з меж штрафного – 5:11
Удари після стандартів – 1:5
Удари головою – 0:1
Володіння – 42%:58%
Точність передач – 88%:92%
Повернення володіння – 33:44
Довгі передачі – 26:51
Короткі передачі – 521:704
Ключові передачі – 5:18
Передач поспіль – 6:7
Передачі у першу третину – 109:176
Передачі у другу третину – 280:380
Передачі у фінальну третину – 158:199
Дриблінг (успішний) – 17(7):21(12)
Дистанція (км) – 119,6:115,1
Виноси – 15:8
Фоли – 7:2
Реал на диво поважно поставився до Шахтаря на старті гри. Гості відразу віддали м'яч, максимально низько посадили лінію оборони та спокійно спостерігали за тим, як "гірники" неспішно катали м'яч всередині своєї умовної трапеції, кути якої на цей раз складали Марлон, Кривцов, Ісмаїлі, Майкон та Додо. Взагалі, один з фулбеків завжди підіймається, а один займає позицію у верхньому куті вже фірмової трапеції Шахтаря. На цей раз, Де Дзербі вирішив залучити у розіграш м'яча і Додо, і Ісмаїлі, а Алан Патрік підіймався до рівня атакувальних півзахисників.
На скріншоті нижче можна побачити повну картину структури Шахтаря у другій фазі позиційної атаки.
Як зізнався після матчу Де Дзербі, у Фернандо була установка шукати можливість та відкриватися у глибину. Він дуже рідко це робив, на нього постійно діяло гравітаційне поле м'яча. Номінальний форвард частіше намагався відкриватися в недодачу, у перевантажену зону, де на себе півзахисників Реалу стягували Патрік і Педрінью.
Поява у стартовому складі Соломона і Тете, на мій погляд, була помилкою головного тренера. Обидва вінгери зараз перебувають не у найкращій формі і відверто провалили гру. Система Де Дзербі абсолютно не працювала. Команда не мала проблем у розіграші, але при передачах у зону атакувальної групи гравців дуже легко втрачала м`яч.
Пресинг Шахтаря також був малоефективним. Реал дуже легко виходив з-під нього та швидко просував м`яч у фінальну третину, де, як правило, все закінчувалося кросами чи ударами з-за меж штрафного. У позиційній обороні господарі перебудовувалися на структуру 4-4-2 з пасивними Педрінью та Фернандо у передній лінії оборони.
Бразильці українського клубу лише позначали відбір, у деструктивній фазі вони діяли дуже м'яко та нерішуче. Іноді складалося враження, що грають команди з різних ліг. Будемо відверті, саме такі матчі і породжують розмови про створення Суперліги. Такі матчі нікому не цікаві, крім їх безпосередніх учасників.
Шахтар протягом усього матчу поступався супернику практично у всіх компонентах гри. Навіть у першому таймі, поки команда Де Дзербі трималася більш менш гідно, Реал повністю контролював гру.
Так, "гірникам" не пощастило з першим пропущеним м'ячем, але коли команда дозволяє суперникові за тайм завдати 15 ударів по воротах, то, нерозумно скаржитися на те, що після одного з них десь не так зрикошетить, чи ще щось.
Після перерви донецький клуб швидко пропустив другий гол і фактично справа була зроблена. Шахтар провів один з найгірших матчів сезону. На мій погляд, найголовніша причина фіаско криється в тренерських рішеннях. За великим рахунком, ми маємо два Шахтарі, один – збалансований, другий – химерний. Ліга чемпіонів прекрасно нам це продемонструвала. Якщо в матчі з Інтером ми побачили кращий варіант команди, то в протистоянні з Шерифом – навпаки. На жаль, на матч з Реалом вийшов саме химерний, розбалансований Шахтар, який не відповідає рівню Ліги чемпіонів. Не сумніваюся, що Роберто Де Дзербі мав чудовий план, але реальність вкотре дає жорстку оцінку його практичності. Ліга чемпіонів не найкращий майданчик для експериментів.
На мій погляд, головний тренер Шахтаря вперто намагається реалізувати свої тактичні фантазії, які у реальності виглядають не такими вже й ефективними. Якщо у складі відсутні Степаненко та Матвієнко, це відчутно позначається на балансі командної гри. Алан Патрік не може на такому високому рівні грати одного з опорних. Майкон потребує більш надійного у оборонних діях партнера. Те, що проходить в УПЛ, не виходить у Лізі чемпіонів.
Пара центрбеків Кривцов – Марлон є відносно повільною. Звісно, відсутність Матвієнка мала об'єктивні причини, якби не ушкодження, то Микола неодмінно зіграв би. Але все одно, без Степаненка у центрі поля руйнується уся структура. Шахтар забагато втрачав м'яч у другій третині поля, та сідав низько. Це не має нічого спільного з філософією Де Дзербі. Без балансу команда програє боротьбу у центрі, не може своєчасно повернути володіння та втрачає контроль над грою. Італійський тренер повинен змиритися з тим, що його найсміливіші ідеї не працюють у Шахтарі. Потрібно шукати золоту середину між бажанням і спроможністю.
Згадайте, на початку сезону тренер не завжди розраховував й на Матвієнка, ставлячи до Марлона Вітао. Але життя змусило тренера довіритися Миколі, і захисник збірної України довів наставнику, що він є ключовим гравцем. Сподіваюсь, що тренерський штаб, проаналізувавши причини провалів у Лізі чемпіонів, прийде до висновку, що склад, який грав з Інтером об'єктивно є найоптимальнішим варіантом. Принаймні, центральна вісь. Шахтар виглядає дійсно потужно, коли у центрі поля діє пара Степаненко – Майкон, а Алан Патрік грає на позиції умовної "десятки". У центрі захисту чудово взаємодіють Марлон і Матвієнко.
Зрозуміло, що сирий Шахтар Де Дзербі має перспективи. Уболівальникам потрібно набратись трохи терпіння. Будівництво команди з достатньо складною системою гри продовжується, і хто сказав, що воно повинно проходити безболісно. Італійський фахівець має цікаві ідеї, але він людина і, як і всі, може помилятися у процесі роботи. Головне, щоб тренер адекватно реагував на помилки і робив висновки. Навіть у такому сирому вигляді його проект намагається конкурувати з європейськими топ-клубами. Було б цікаво подивитися на Шахтар у Мадриді з парами Марлон – Матвієнко та Майкон – Степаненко. Упевнений, шансів на конкурентоздатність у цьому протистоянні в команди було б значно більше.