Англія, Іспанія та весь футбольний світ оплакують смерть гарного футболіста та успішного журналіста.
Загубив кубок ЛЧ в дьюті-фрі
Майкл Робінсон був частиною феноменального Ліверпуля, який виграв фінал Кубка європейських чемпіонів проти Роми з пам'ятними "танцями" Брюса Гроббелара в серії пенальті (4:2). Він забив чимало важливих м'ячів протягом золотої для мерсисайдців кампанії 1983/84, а на Стадіо Олімпіко замінив легендарного Кенні Далгліша в овертаймі. Складна перемога у лігві суперника коштувала "червоним" неймовірних зусиль, однак Робінсон зробив усе від себе залежне, щоб команда не розслаблялась навіть під час повернення додому.
Робінсон, який був голосом іспанському футболу, помер після тривалої боротьби з раком
"Ми залишились ночувати в Римі, і хтось повинен був подбати про цей красивий, але, водночас, важкий трофей. Вранці, коли команда покидала готель, його довірили мені. Ми були нероздільні, наче шлюбна пара, до самого аеропорту. Все було нормально, поки в дьюті-фрі я не помітив улюблені цигарки моє матері... Без зайвих думок згорнув декілька пачок і вирушив вслід за партнерами, щойно пролунало оголошення щодо посадки. Наче нічого не трапилось, я піднявся на борт. Грем Сунес, тодішній капітан Ліверпуля, дивно зміряв мене поглядом і промовив: "А де кубок?". Після цього я виконав найшвидший спринт у своєму житті. Можна лише уявити здивування наших фанів, якби ми вийшли до них з порожніми руками", – зізнався Робінсон в інтерв'ю Cadena SER.
Не знайшов на карті Осасуну – свій єдиний закордонний клуб
Ірландський форвард зробив собі ім'я, виступаючи за Престон, Манчестер Сіті, Брайтон, Ліверпуль та КПР, але в його біографії особливе місце займає Іспанія. Тут він розкрився, насамперед, у ролі талановитого і харизматичного журналіста: працював коментатором на телебаченні, робив авторські програми, регулярно з'являвся на радіо з цікавими історіями і експертними думками. Робінсон був улюбленцем іспанського читача. Все розпочалось з 86-го, коли Майкл отримав запрошення з Памлони.
"Я шукав на карті Осасуну, але у мене нічого не вийшло. Думав, що це – місто, навіть коли тренувався з командою. Перебираючись туди, знав чотири іспанські слова – привіт, до побачення, пиво... Це було основне. Мене зустрічав інтелігентний чоловік, Педро Марі Субальса, який представився власником готелю. Він пояснив на пальцях, що ранкове тренування розпочнеться об 11 годині. Коли прибув на базу, команда вже працювала. Один з партнерів, який ледь розмовляв англійською, знайомив мене з усіма, але тренер з фізпідготовки не дозволив йому завершити та буквально викинув нас на поле. І що я там бачу – той самий власник готелю у спортивній формі працює з футболістами... Він був нашим тренером!
На фото: Робінсон (четвертий зліва) у складі Осасуни
Вдома, після тренування, дружина запитала мене, які перспективи має цей колектив. "Я впевнений, що ми вилетимо, – такою була моя перша фраза. – Їх не врятує навіть Людина-павук. Не вартувало сюди переїжджати форварду, який грав за Ліверпуль". Натомість я поцікавився у неї про враження від міста, промовивши: "Як тобі Осасуна". Відповідь мене вразила: "Господи, та немає такого міста. Наш клуб представляє Памплону". Чорт забирай, невже це правда...", – пригадував Робінсон свій перший іспанський досвід.
Самотужки прав свою форму в Ліверпулі
Протягом багатьох років, проведених на Піренеях, британець з ностальгією висловлювався про улюблений клуб. В інтерв'ю Mundo Deportivo він розповідав, що будучи малим хлопчиськом, жахливо хвилювався перед походом на легендарний стадіон: "Вперше відвідав Енфілд, коли мені було 6. Ліверпуль тоді приймав Бернлі. Черги були нереально довгими. Сезонний абонемент могли собі дозволити зовсім небагато фанів. Я пам’ятаю нескінченні черги за лічені хвилини до гри. Люди оплачували квитки в тих же дверях, що й вхід на трибуни. По п’ятницях я страшенно боявся лягати спати, адже не знав, чи зможу потрапити на стадіон.
Ліверпуль неймовірно піклувався про власний імідж. Будь-які примхи гравців присікались тренерським штабом. Прийшовши на друге тренування, я помітив, що до форми ніхто й не торкався. Вона була такою ж брудною, як минулого дня. "Ти неймовірно вибагливий? Чистий одяг у нас видають по понеділках. Подбай про нього самотужки", – сказав Моран, асистент наставника.
Коли ми виграли Кубок ліги, мій перший трофей з Ліверпулем, я наповнив бутси шампанським. "Ти що витворяєш? Як ти гратимеш в наступній грі. Ми тут зібрались лише для того, щоб перемагати", – обурювався Джо Феган, інший тренер".
Контроверсійні висловлювання Робінсона не залишали байдужими навіть тих, хто не вникав у тонкощі гри. Його авторські програми викликали особливий глядацький інтерес серед іспанської аудиторії, а порівняння британського стилю з "Тікі-такою" спричинило особливий резонанс. "Англійський футбол – настільки ж творчий, як піклування Ірода про малюків. Натомість гра Барселони, без великих перемог, спорожнила б наші стадіони. Ми прийшли, щоб подивитись, як грають хлопчики, а я хотів би трохи крові", – сказав Робінсон в інтерв'ю JotDown. Геній та фігура.