"Футбол 24" – про алкотреш тріумфаторів Ліги чемпіонів-2005. Дудек проти поліції, Белламі проти Ріісе, ключка для гольфу проти всіх.
Ліверпуль "нульових" років – це люди-титани.
Холоднокровний тактичний фрік Рафа Бенітес, який практично ніколи не втрачав самоконтролю. Виковані із заліза, незламні та суворі Каррагер, Хююпя, Ріісе. Всюдисущі і спроможні забити з будь-яких дистанцій Джеррард та Алонсо… Унікальний підібрався колектив на Енфілді. Зовсім не дивно, що їм вдалося переламати, здавалося б, безнадійно програний фінал Ліги чемпіонів у Стамбулі.
І все ж через два роки Мілан взяв реванш. А за три місяці до розв'язки в Афінах Ліверпуль здобув розкішну перемогу над Барселоною, причому – у її лігві. Поєдинку на Камп Ноу передувала неординарна, скандальна і майже голлівудська історія, яка трапилась у таборі мерсисайдців. Саме про неї – наша сьогоднішня розповідь.
"Ми трохи налягли на випивку"
Наприкінці лютого 2007 року Ліверпуль прибув у провінцію Алгарве на півдні Португалії, щоб у теплому кліматі упродовж тижня готуватися до першого матчу 1/8 фіналу Ліги чемпіонів проти Барси. Жереб виявився невблаганним до обох великих клубів, звівши їх вже на ранній стадії плей-офф.
"Це мав бути такий собі тімбілдинг, адже нас вважали явними аутсайдерами, – пригадує Стівен Джеррард. – Нам потрібно було згуртуватись, щоб мати шанси проти Барселони перед 88000 їхніх уболівальників. Отже, ми мали як слід попрацювати, але Рафа Бенітес також вирішив, що дасть нам один вільний вечір, щоб ми всією командою випили по пару бокалів пива. Повернутись у готель ми мали не пізніше одинадцятої".
Капітан Ліверпуля почувався у тих краях, наче вдома. Упродовж багатьох років його запрошували в Алгарве на турніри з гольфу, тож він мав нагоду ознайомитися не тільки з гольф-клубами, але й із ресторанами. "Добре провести час і поспівати караоке можна в Monty’s", – запропонував Стівен одноклубникам. Отримавши добро, зателефонував власникові і замовив столики. Вечір розпочався гарно, але, як це часто буває у великій, не дуже тверезій компанії, в якийсь момент ситуація вийшла з-під контролю.
"Пам’ятаю, як Крейг Белламі причепився до Йона Арне Ріісе, щоб той піднявся на сцену і заспівав, – розповідає Джеррард на сторінках книги "Моя історія" (My story), написаної у співавторстві із Дональдом Макреєм, яка вийшла українською мовою у видавництві "Наш формат". – Белламі нещадно збиткувався з Рудого. Він не забув, що Рудий пропустив різдвяну вечірку, де, як новачок команди, мусив заспівати. Белламі повторював: "Давай, давай! Цього разу ти не відкрутишся, рудий засранцю".
Вікінг терпляче витримував усі дошкульні кпини навіженого валлійця. Зрештою, навіть його нордичний спокій мав межу: "Ти мене дістав. Стули пельку і сам шуруй на сцену". – "Що ти сказав, руда паскудо?!" – "Те, що ти чув". Крейг умить скоротив дистанцію і схопив Ріісе за комірець. Одноклубникам вдалося розтягнути гарячих парубків, але з Йона вистачило – він покинув вечірку і пішов до себе в номер. Мешкав разом із Даніелем Аггером. "Я не замикатиму дверей. Коли повернешся, постарайся мене не розбудити", – сказав данцеві на прощання.
"Всі інші залишилися в Monty’s. І трохи налягли на випивку, – продовжує Джеррард. – Єжи Дудек дуже сильно перебрав. Зазвичай Єжи – найприємніший хлопець у світі, але того вечора, вийшовши з Monty’s, він збирався битися з охоронцями та поліцією. Він був готовий гори звернути. Мабуть, тоді, хоч трохи запізно, ми всі зрозуміли, що час зав’язувати".
"Белламі почав лупцювати його 8-м айроном"
Капітанові також довелося нелегко. Розм’яклі, неслухняні ноги, нечітка хода, двері номера норовлять і роздвоюються у глибині коридору. Джеррард насилу дістався ліжка, але не встиг заплющити очі, як у двері енергійно постукали. На порозі стояв розлючений Бенітес. Його обличчя було білішим від крейди. "Там Ріісе і Белламі б’ються, – прошипів сердито. – Де всі інші?!" – "Я розберуся, бос. Довіртеся мені!". Стівен побіг на гармидер, миттєво протверезівши.
Головним свідком і першим, хто прибув на допомогу, виявився захисник Стів Фіннан. Ірландець ділив кімнату із Белламі, якого продовжувало трусити від гніву. "Зараз я йому покажу", – з цими словами Крейг зненацька вихопив із сумки для гольфу свою ключку, 8-й айрон, вийшов у коридор і рішуче взяв курс на номер, у якому відпочивав Ріісе. "Він скидався на божевільного".
"Як і обіцяв, Йон не зачиняв дверей, тож Белламі зайшов і почав лупцювати його восьмим айроном, – пише Джеррард. – Рудий, який спав у боксерках, прибрав захисну позицію. З’явився Фіннан і відтягнув Белламі".
...Настав ранок. Команда зібралася за сніданком. Усі – з жорстким бодуном, а Ріісе ще й із численними синцями на ногах. Бенітес нервово перебирає у руках мобільний телефон. Йому телефонували з клубного офісу, куди звернулася португальська поліція зі скаргою на п’яні витівки Дудека. Ще більше ситуацію ускладнював той факт, що про загул команди пронюхали британські таблоїди. Здійнявся страшенний галас, а це – удар по репутації Ліверпуля, та ще й перед настільки відповідальним матчем!
Топ-10 скажених сутичок між представниками однієї команди
"Коли гравець лупцює свого одноклубника ключкою для гольфу перед матчем Ліги чемпіонів, це не дуже подобається власникам та спонсорам, – констатує Стіві Джі. – Мабуть, деяких уболівальників лише посмішила б така божевільна історія. Але це були не жарти.
Белламі та Рудий мали дуже різні характери, і я завжди підозрював, що між ними можуть виникати конфлікти. Звісно, я й раніше бачив, як одноклубники штовхаються, але до чогось настільки небезпечного ще не доходило".
"Я мало шорти не намочив"
До стартового свистка на Камп Ноу залишалося все менше часу, і Бенітесу вдалося практично неможливе – він таки змусив бійців потиснути один одному руки. Більше того, іспанець пристойно здивував, коли, попри всі прогнози, випустив обох у стартовому складі.
"Рафа любить грати глибоко та компактно на виїзді проти таких потужних команд, як Барселона, – пояснює Джеррард. – У таких випадках потрібна швидкість для контратак. А в Белламі вона була. Тож логічно, що Рафа його випустив. Ріісе теж був необхідний, щоб захищатись та огризатись проти чинних володарів трофею".
Барселона розпочала дуже агресивно, і вже на 14-ій хвилині невисокий Деку ударом головою відкрив рахунок. Відчувши першу кров, господарі, тим не менше, зволікали із добиванням опонента, за що й поплатилися. Перед свистком на перерву Фіннан подав із правого флангу, Белламі пробив головою, Вальдес вигріб м’яч вже за лінією воріт, але прямо на ногу Куйта – 1:1.
"Наш екстаз змінився на регіт, коли ми побачили, як Белламі відсвяткував. Він розчистив навколо себе місце і вдарив по невидимому м’ячику невидимим восьмим айроном. Я мало шорти не намочив, сміючись над його божевіллям", – пригадує Джеррард.
Далі – більше. У другому таймі андердог посміливішав настільки, що на 74-ій хвилині завдав вирішального удару, пославши Барсу в нокаут. Побитий Ріісе опинився у потрібний час в потрібному місці і потужним ударом під поперечку приніс Ліверпулю несподівану виїзну перемогу – 2:1.
"Ріісе повівся дуже дипломатично, – підсумовує всю цю історію капітан мерсисайдців. – "Думаю, нам двом просто судилося забити, – сказав він. – У нас із Белламі була неприємна ситуація, але коли було потрібно, ми від неї абстрагувались. Його святкування мене не образило. Слухайте, йому теж довелось нелегко, як і мені, тож я розумію, як багато для нього означав цей гол. Я радий за нього і за всю команду".
Белламі лише всміхнувся. Він був ошелешений".