Мати перевагу у 12 очок ще не означає стати чемпіоном. Це довів Ньюкасл у сезоні 1995/96. "Футбол 24" пригадує неймовірну команду Кевіна Кігана, яка програла війну фортуні.
Сьогоднішній Ньюкасл – бліда тінь себе колишнього. Команда плентається в середині таблиці АПЛ, а власник чхати на неї хотів. Єдина світла пляма у новітній історії – 5-та сходинка турнірної таблиці у сезоні 2011/12. Але й ця команда навіть близько не нагадувала ту, що була грозою Прем’єр-ліги в 90-х.
Зараз уболівальники Ньюкасла із теплом у серці пригадують сезон 1995/96, коли “сороки” під керівництвом запального Кевіна Кігана ледь не виграли чемпіонат. Щоправда, тоді нікому не було весело.
Як Ньюкасл став головним невдахою року, але закохав у себе мільйони вболівальників?
Кевін Кіган – Браян Клаф 2.0
Головна причина прориву “сорок” – Кевін Кіган. Англієць прийняв команду у 1992 році, коли та перебувала у Першому дивізіоні (нині – Чемпіоншип). Фахівець підняв її в еліту, а вже у сезоні 1993/94 посів третю сходинку АПЛ. Це була суто тренерська команда, яка із зірок мала лише ветерана Пітера Бірдслі.
Подібний трюк колись провернув Браян Клаф у Дербі Каунті та Ноттінгем Форест. Головна риса обидвох фахівців – впевненість у собі та у своїх підопічних.
“Я не з тих людей, які впадають у депресію після поразок. Я реаліст, щоб розуміти, що у футболі результат непередбачуваний, і коли все зроблено та сказано, виходить не завжди так, як ти того бажаєш”, – сказав колись Кіган.
Він не особливо потребував готових зірок, бо міг створити їх самотужки. Енді Коул, Лі Кларк, Джон Бересфорд, Кіт Гіллеспі, Шака Хіслоп – їх розкрив саме Кіган.
Команда-вбивця
Взимку 1995 року Ньюкасл продав у Манчестер Юнайтед Енді Коула. На його місце перед стартом нового сезону “сороки” підписали страйкера Квінз Парк Рейнджерс Леса Фердінанда. Разом з ним на Сент-Джеймс Парк приїхав і зірка ПСЖ Давід Жинола. А ще команду поповнять форвард Фаустіно Аспрілья та хавбек Девід Бетті.
Кіган використовував атакувальну схему 4-4-2 із Фердінандом та Бірдслі попереду. Команда активно застосовувала фланги та не соромилась верхових подач – справжній британський футбол. Крилами “сорок” стали Гіллеспі та Жинола, тоді як мозковим центром були Лі та Кларк.
Гравці дуже високо пресингували свого суперника та змушували оборону помилятись. Ньюкасл грав у відкритий футбол, але одночасно з цим намагався задушити опонента на його половині поля. Жоден матч за участю команди Кігана в АПЛ не завершився з рахунком 0:0.
Найголовніше – у цієї команди був характер. Так, у домашньому поєдинку з Ліверпулем рахунок довгий час тримався рівним, проте Ньюкасл продовжував іти вперед, і після удару Лі голкіпер мерсисайдців Девід Джеймс невдало відбив м’яч перед собою, чим скористався Вотсон. У матчі з Лідсом “сороки” горіли 0:1, але команда продовжувала тиснути на ворота “павичів”, і у підсумку Лі продемонстрував чудовий дриблінг та вразив лівий кут воріт, а потім захист гостей проспав Бірдслі, і той вколотив переможний гол.
Вже взимку Ньюкасл мав перевагу над Манчестер Юнайтед у 12 очок і ледь не всі вважали, що банда Кігана вперше за 69 років здобуде титул чемпіона Англії. Ще 4 сезони тому він врятував команду від вильоту у третій дивізіон, а вже зараз може взяти “золото” АПЛ. Щоправда, казка тривала недовго.
Крик душі, що символізував капітуляцію
У другій половині сезону справи Ньюкасла пішли не найкращим чином. Поразки від Челсі, Манчестер Юнайтед, Вест Хема та нічия з Манчестер Сіті скоротили відрив від другої сходинки до 4 очок. А у наступному турі підопічні Кігана приймали саме Юнайтед.
Це був матч, який, за словами Бірдслі, вирішив долю сезону. Ньюкасл тиснув на ворота Шмейхеля увесь перший тайм, але данський голкіпер був найкращою версією самого себе. Якби не він, “сороки” рознесли б “червоних дияволів” ще до перерви. Ньюкасл грав дуже впевнено, здавалось, гол був питанням часу. Але після перерви підопічні Кігана стали самі не своїми. Ман Юнайтед пішов уперед, і все вирішив гол Еріка Кантона. Для “сорок” цей поєдинок підсумував увесь сезон – яскрава перша частина і бліда друга.
"Шкодую, що так легко вдарив тоді фаната "Крістал Пелас". Правила життя Еріка Кантона
Пізніше Манчестер Юнайтед обійде Ньюкасл у турнірній таблиці АПЛ, а Алекс Фергюсон встигне “підколоти” Кігана та команду. Коли Ньюкасл із величезною натугою переміг Лідс, шотландець заявив: “Гравці Лідса могли так сильно не напружуватись, адже Ньюкасл – не Манчестер Юнайтед”. Цей коментар розлютив Кевіна, і той видав свій знаменитий спіч. Його суть така:
“Моя повага до Фергюсона зникла, коли він це сказав. Можете йому передати, якщо дивитесь це зараз, що ми досі боремось за титул, і Фергюсону треба буде їхати до Мідлсбро. Чесно скажу, якщо ми обійдемо їх, я буду у захваті”.
Що це було: просто шквал емоцій, спосіб мотивувати своїх підопічних, чи прихована капітуляція? Кіган потрапив на “гачок” Фергюсона і не стримав емоцій. Тим більш безглуздо фахівець виглядав, коли в останньому турі “сороки” розписали нічию з Тоттенхемом та програли боротьбу за чемпіонство.
Другі в таблиці, перші у серцях
Ньюкасл захоплював уболівальників своїм яскравим атакувальним футболом, команда була дуже близькою до титулу, але весною все розгубила. “Сороки” програли психологічну війну самим собі, а ще від них банально відвернулась фортуна.
Кіган налагодив чудові стосунки зі своєю командою, гравці хотіли грати для тренера. “Ми були готові стрибнути з Тайнського моста заради нього”, – сказав Бірдслі, пригадуючи той самий сезон.
Для прихильників “сорок” чемпіонат 1995/96 став хоч і гіркою, проте радістю. Вони не виграли титул, але нарешті команда піднялась настільки високо. Кевін Кіган змусив уболівальників повірити в свою команду вперше за довгі десятиліття. Ця історія не завершилась хеппі-ендом, але Ньюкасл закохав у себе мільйони фанатів по всьому світу.
Грати, як гранд: чому нинішній Лестер крутіший за чемпіонський