Дмитро Джулай – про дивовижне відродження Гонведа, 14-разового чемпіона Угорщини, якому на тижні підкорився Кубок країни.
“Я задоволений, що внаслідок моєї роботи “Гонвед” знову став одним із найстабільніших та успішних клубів угорського футболу, гідним своєї репутації. Однак я пишаюся не чемпіонським титулом і не двома Кубками Угорщини, а тим, що ми досягли успіху завдяки молодим вихованцям нашої академії”. Влітку 2018-го так прощався з “Гонведом” американець Джордж Гемінґвей. Дванадцять років його керівництва справді були напрочуд важливими в історії клубу, слава якого колись ширилася світом.
Коли 1908 року створили “Атлетичний Клуб Кішпешт”, добре відомі й зараз “Ференцварош” та МТК вже мали чемпіонські титули. Новачкам можна було хіба що мріяти про подібні звитяги. На початку ХХ століття Кішпешт ще не був частиною угорської столиці й перші роки життя клубу були такими само скромними, як і містечко, котре він представляв. До другої світової війни “Кішпешт” лише одного разу виграв Кубок (1926). У фіналі проти будапештського ЕАК знадобилося перегравання, а переможний м’яч у ньому забили аж на 157-й хвилині.
Саме у Кішпешті мешкала родина шваба Ференца Пурчельда. Він спочатку грав за місцевий клуб, потім його тренував і згодом привів туди свого сина, теж Ференца. Але прізвище їхнє тоді вже було “більш угорським” – Пушкаш. Ференц-молодший, так само, як і Йожеф Божик, дебютував 1943 року. Навіть двох настільки талановитих гравців могло не вистачити для створення чемпіонської команди, однак доля “Кішпешта” радикально змінилася після війни, вже у комуністичній Угорщині.
Тренер національної збірної Густав Шебеш, надхнений прикладом австрійської Wunderteam та командою Італії, що виграла два Мундіалі поспіль, вирішив, що основою збірної має бути один клуб. Залишалося тільки обрати його. МТК та “Уйпешт” вже були, згідно із новою традицією, під контролем “органів”. Логічно було б зупинитися на клубі найбільш популярному, але затятого партійця Шебеша не влаштовувало, що “Ференцварош” мав підтримку серед “консервативних націоналістичних кіл”.
Тому для формування суперкоманди взяли скромників із щойно приєднаного до столиці Кішпешта. Оскільки це мав бути армійський клуб, його нарекли “Гонвед”. (Honvédség — це назва угорської армії).
Атакує Ференц Пушкаш
До Пушкаша та Божика швидко приєдналися інші чудові футболісти, які й склали основу величної збірної Угорщини першої половини 1950-х. У національному ж чемпіонаті з 1949 до 1955-го “Гонвед” виграв п’ять чемпіонських титулів.
Знищила золоту команду та сама система, що її створила. Під час “братнього” втручання совдепівських танків “Гонвед” був у Більбао, де зустрічався у матчі Кубка Чемпіонів із “Атлетиком”. Другий поєдинок зіграли у Брюсселі, й більшість футболістів не повернулася до Угорщини. 1957-го “Гонвед” посів у чемпіонаті передостаннє місце, але його все-таки залишили у першому дивізіоні, який розширили до 14 команд. Вже наступного сезону “Гонвед” наче й боровся за чемпіонство, однак нового титулу довелося чекати аж до 1980-го.
Фінал без... арбітра: як війни, революції і заколоти призводили до колапсу європейських чемпіонатів
Наступні десять років все було “як колись”. “Гонвед” виграв чемпіонат ще 6 разів, у його складі виблискували такі майстри, як Лайош Детарі, Бела Іллеш, Іштван Вінце, Габор Халмаї та Калман Ковач.
1991-го до назви клубу повернули слово “Кішпешт”. Спроба поєднати дві частини історії ніби й була логічною, однак після чемпіонства 1993 року результати команди “Кішпешт-Гонвед” більше були схожі на скромні здобутки старого “Кішпешта”. Кубок Угорщини 1996 року був єдиним трофеєм, а 2003-го взагалі вилетіли, хоч тільки й на сезон. Якраз тоді “Гонвед” прославився елегантною спробою уникнути податкового тиску. Футболістів реєстрували як ФОПів й таким чином сплачували значно менше, аніж інші клуби. Податкова звернулася до суду й клуб зрештою збанкрутував.
Новій організації Budapest Honved FC дозволили зайняти місце у першому дивізіоні за умови сплати боргів. Із фінансами й надалі було скрутно, аж поки 2006-го клуб не придбав Гемінґвей. Як американця потягнуло вкласти гроші в угорський футбол? Його мама була угоркою, але важливішим виявилося втручання іншого угорця, бухгалтера, що працював у Гемінґвея. Він був фаном “Гонведа” й переконав боса купити клуб.
Найголовніше досягнення Джорджа Гемінґвея на чолі “Гонведа” – клуб не покотився до боргової ями. Фінансова політика американця була грамотною, виваженою і зрештою “Гонвед” навіть почав заробляти. До того ж 2017-го, після 24-річної перерви, “Гонвед” знову став чемпіоном.
Джордж Гемінґвей
У тому складі було кілька власних вихованців, що регулярно виходили на поле: Давид Бобал (20), Ендре Ботка (21) (перейшов до “Ференцвароша” під час сезону), Патрік Хіді (25), Даніел Газдаг (20), Герго Надь (23), Філіп Холендер (21) та Марк Коста (19).
“Наша головна мета – випускати ще більше молодих угорських гравців, – запевнили позаминулого літа представники компанії Metalcom Group, що стала новим власником “Гонведа”. – Це в інтересах клубу та всього угорського футболу”.
Цієї політики намагаються дотримуватися, але, зрозуміло, що не кожного року вдається “випускати ще більше молодих угорських гравців”. У фіналі Кубка-2020 вийшов у старті 20-річний Норберт Сендреї, якого почали залучати до першої команди одразу після карантину. Також грали з перших хвилин Газдаг та Хіді, який взимку повернувся з казахстанського “Іртиша”.
До речі, у складі збірної Угорщини Ю17, що минулої осені грала на чемпіонаті світу, було чотири вихованці “Гонведа”. Трохи раніше, у травні, на Євро Ю17 їздило п’ять представників клубу, більше аніж із будь-якої іншої команди, але під час Мундіалю Раймунд Молнар вже був гравцем “Бенфіки”.
Шлях до кубкового фіналу розпочався із розгрому “Дунахарасті” 7:1. Він водночас дав старт тривалій серії без поразок, яка була вкрай бажаною після не дуже переконливого (1 перемога, 5 поразок) старту в чемпіонаті. У Кубку продовжували долати суперників одного за одним, аж поки у півфіналі не зійшлися з МТК. Цей легендарний клуб зараз лідирує у другому дивізіоні й звісно прагнув додати трофей до більш ніж ймовірного повернення до еліти. “Гонвед” виграв двоматчеву півфінальну дуель тільки у серії пенальті. У вирішальному поєдинку команді Іштвана Пішонта протистояв “Мезекевешд”, з яким у цьому сезоні обмінялися виїзними перемогами 2:1.
У “Мезекевешда” кращі показники у чемпіонаті, у півфіналі Кубка вибили “Фехервар”, тож не дивно, що у фіналі “Гонвед” починав обережно і дбайливо охороняв шляхи до своїх воріт. Лише одного разу випустили гравця “Мезекевешда” на ударну позицію, але Берец із льоту пробив повз ворота.
Потім вже “Гонвед” поступово відсував гру від свого штрафного. Допомагали флангові рейди Узоми та Ікенне-Кінга й активніші відбирання м’яча на чужій половині. Динаміка боротьби цілком влаштовувала “Гонвед”. Команда грала м’язами так само вміло, як грала з м’ячем. Цю налаштованість на тиск та вдалий вибір позиції використали на стандартах. Перший м’яч забили після кутового, другий – після штрафного.
Особливого після другого точного удару “Гонвед” діяв максимально дисципліновано. Як не намагався “Мезекевешд” створити небезпечні моменти біля воріт Томаша Туйвела, захист “Гонведа” витримав до 99-ї хвилини й здобув перший трофей після зміни власника.
Перемога у Кубку означає участь у кваліфікації Ліги Європи. Потрапити до єврокубків через чемпіонат навряд чи б вдалося, тож успіх більш ніж бажаний із будь-якої точки зору. Зазіхати на новий чемпіонський титул “Гонведу” зараз не до снаги, але можна нагадувати про себе інакше.
Більше читайте у блозі Дмитра Джулая Elmundoesbalon.