Він міг опинитись за гратами та навіть загинути, але мрія про футбол врятувала йому життя.
Рішарлісон не боїться грати у футбол на найвищому рівні. 21-річний бразилець, придбаний Евертоном в Уотфорда за 50 мільйонів фунтів, готовий підкорювати АПЛ. У минулому сезоні він заявив, що зовсім не відчуває страху перед матчем проти Челсі. Після цього багато хто називав молодого футболіста занадто самовпевненим, а інші припускали, що він вже впіймав "зірочку". Та, мабуть, жоден з нас не боявся б навіть команди з 11-ти найкращих футболістів світу, пройшовши через все жахіття, яке переслідувало бразильця у дитинстві. Футбол став для Рішарлісона розрадою, маленьким замкнутим світом, де він міг сховатись від усіх небезпек своєї батьківщини.
Наркотики, насилля, злидні... Дитинство Рішарлісона, яке проходило у фавелі Нова Венеція, що за 750 км від Ріо-де-Жанейро, нагадувало справжнє пекло. Боротьба за виживання тут – основна мета для хлопчика, який мріє про кар'єру футболіста.
"Моє життя могло обірватись декілька разів, коли я опинявся не в тому місці, не в той час", – розповідає Рішарлісон в інтерв'ю FourFourTwo.
"Якось один дилер приставив мені до голови пістолет. Він подумав, що я – торговець наркотиками, який намагається вкрасти його точку збуту. У той момент я був дуже наляканий. Я подумав: "Якщо він натисне на курок, я – покійник". На щастя, мені вдалось вижити та продовжити рух до своєї мрії".
Поки близькі друзі Рішарлісона потрапляли за грати через торгівлю наркотиками, він ганяв м'яча з однолітками у сусідньому дворі.
"Там, де я проживав, панували наркотики, повсюди – небезпека. Мені пропонували марихуану декілька разів, але, на щастя, я відмовився. Тренери з моєї футбольної школи були поліцейськими, а тому завжди могли дати хорошу пораду молодим хлопцям. Наркотики погубили чимало моїх друзів, більшість з них зараз – у в'язниці. Я продовжую спілкуватись з ними, але дякую Богу, що не пішов цим шляхом. У мене була совість. Я не міг цього зробити".
Заради футболу Рішарлісон прийняв одне з найскладніших рішень у своєму житті – батько чи матір. 10-річному юнаку із фавели недостатньо мати лише один талант, щоб потрапити в академію футбольної команди.
"Мої батьки розлучились, а матір вирішила покинути Нову Венецію. Я вже перебував на причепі вантажівки разом з чотирма братами, але коли вона почала рухатись, я зістрибнув та побіг до свого батька. Я розумів, що поруч з матір'ю не зможу стати футболістом".
З цього моменту Рішарлісон робив усе, щоб не підвести свого батька та реалізувати найбільшу мрію, можливо, єдину мрію. Йому доводилось багато працювати, але він розумів, що футбол вартий усіх зусиль.
"Скільки себе пам'ятаю, я завжди грав у футбол. Це все, про що я міг думати. Кожного понеділка я долав пішки 9 кілометрів до футбольної школи. Мені було плювати на спеку чи дощ, я не міг робити щось інше, хоча й доводилось. Я працював на автомийці, продавав морозиво, робив шоколадні трюфелі, часом навіть працював з дідусем, але мені все це зовсім не подобалось".
Рішарлісон був винагороджений за неймовірну працездатність, коли Аваї та Фігейренсе запросили його на перегляд. Однак лишень мрія юнака почала перетворюватись на реальність, як доля піднесла йому неприємний сюрприз. Він ледь не опустив руки.
"У Фігейренсе сказали, що не хочуть мене. Це сталось у мій день народження. Я був розбитий та думав здатись, але сім'я та шкільний тренер Газетінья переконали мене продовжувати".
Юнак витер сльози, прислухався до близьких, а згодом опинився в скромному клубі Реал Нороесте, який брав участь у чемпіонаті штату Агіа Бранка. Рішарлісон виступав за команду U-20, потрапивши на олівець скаута Амеріки Мінейро. 16-річний футболіст отримав шанс спробувати себе у академії в Белу-Орізонті, приблизно за 350 миль від рідної домівки. Він дуже хотів вразити усіх, адже вже не міг собі дозволити повернутись додому.
"У мене був квиток в один кінець, тому що я дуже зголоднів та витратив гроші на автобус додому. У мене не було вибору – успіх або нічого".
Як виявилось згодом, старання та самопожертва не були даремними. В грудні 2014 року Амеріка Мінейро вирішила підписати Рішарлісона в клубну академію. Протягом лише чотирьох матчів він переписав історію. У фіналі Кампеонато Мінейро (U-17) проти іменитого Атлетіко Рішарлісон відіграв ледь не головну роль, допомігши своїй команді виграти трофей вперше за 17 років.
Рішарлісон настільки вразив тренера молодіжки Амеріки Гіваніндо Олівейру, що той одразу порекомендував його в першу команду. Кар'єра гравця, який лише нещодавно перебував на узбіччі життя, стрімко пішла в гору. Але доля дуже швидко підготувала йому нове випробування.
"Я отримав складну травму та пропустив близько трьох місяців. Кожного дня під час реабілітації я прокидався о 5 ранку та повертався додому о 8 вечора. Це був дуже складний період, але я загартувався та повернувся сильнішим".
Після повернення Рішарлісон забив 9 голів та віддав 4 результативні передачі у 24 матчах другого дивізіону Бразилії, допомігши Амеріці повернутись в Серію А. Кар'єра гравця, яка могла завершитись так і не почавшись, тепер перебувала на правильному шляху. Він підписав багатомільйонну угоду з Nike, а через деякий час перебрався у Флуміненсе.
Рішарлісон провів хороший сезон за клуб з Ріо-де-Жанейро та прикув до себе увагу десятків європейських скаутів на Кубку Америки U-20, який проходив в Еквадорі. Бразилія розчарувала на турнірі, посівши п'яте місце, але Рішарлісон грав просто блискуче. Найоперативніше спрацював Аякс. Нідерландський клуб дуже легко домовився з футболістом, який вже повинен був вилетіти в Амстердам для підписання контракту, але все змінив один телефонний дзвінок. Це був менеджер з АПЛ.
"Уотфорд з'явився нізвідки. Угода з Аяксом була майже закрита, поки не зателефонував Марку Сілва. У підсумку я передумав, адже грати в Прем'єр-лізі – моя дитяча мрія. Я двічі не роздумував перш, ніж переїхати сюди. Аякс – великий клуб, вони грають в Лізі чемпонів. Там я міг заробити більше грошей, але жодна сума не могла зруйнувати мою мрію".
Бразилець забив 5 голів у стартових 12 матчах в АПЛ, але не відразу звик до божевільного ритму. Низька інтенсивність роботи була домашнім комфортом, який він не міг прихопити з собою у літак.
"Перший матч проти Ліверпуля я провів на лаві запасних, швидко зрозумівши, що тут – зовсім інша гра. Футболісти біжать усі 90 хвилин (сміється), тож ви повинні добре готуватись та відновлюватись, щоб не наражатись на спазми. Спочатку мені дуже не сподобалась тутешня кухня. Я втратив 5 кілограм, бо залишався в готелі та споживав одні гамбургери, які мені хоч трішки нагадували бразильську їжу. Потім мені підшукали будинок, куди також переїхали мій агент та його дружина. Я почав їсти більше рису та бобових, ми знайшли імпортера м'яса з Бразилії... Все почало налагоджуватись".
Вирішивши проблеми з харчуванням, Рішарлісон почав наполегливо тренуватись у тренажерному залі. Він настільки захопився самовдосконаленням, що навіть не прийняв запрошення свого кумира Неймара потусуватись у нічному клубі Лондона. Обійшлось скромною вечерею в ресторані.
"Неймар приїжджав сюди, коли Бразилія зустрічалась з Англією. Після гри він зателефонував мені та запитав, чи не хочу я погуляти разом з ним та його друзями. Це була унікальна можливість. Колись я намагався копіювати його у всьому та навіть випрямляв собі волосся. Однак в суботу на мене очікував матч, тож я повинен був відпочити, щоб підготуватись до тренування".
Рішарліссон та Марку Сілва перевершили всі очікування фанатів Уотфорда. Команда, видавши феєричний старт сезону, несподівано вибралась на 8 місце та реально загрожувала таким монстрам, як Арсенал, Челсі чи Евертон. Однак рішення "ірисок" звільнити Рональда Кумана та запросити Марку Сілву мало згубний вплив на "шершнів". Португальський фахівець дуже хотів на Гудісон Парк, але Уотфорд відмовився відпускати фахівця. Після цього команда з Вікарідж Роуд видала жахливу серію, здобувши лише одну перемогу в 11 матчах. Керівництво "шершнів" вирішило попрощатись з португальцем, чим неабияк засмутило Рішарліссона.
"Марку Сілва дуже мені допоміг. Він вміє витискати максимум зі своїх підопічних та змушує гравців повірити, що вони здатні перемогти будь-кого".
Втім доля склалась таким чином, що без улюбленого наставника Рішарліссон залишився лише на декілька місяців. Обоє возз'єднались в Евертоні, який не пошкодував на бразильця майже 60 млн євро. Зараз він почувається найщасливішою людиною у світі, хоча інколи й згадує про жахи зі свого дитинства.
"Папараці тут – просто божевільні. Якось до мене підійшов фотограф та ледь не тицьнув об'єктивом у обличчя. Спочатку я дуже злякався, подумавши, що цей хлопець хоче мене пограбувати".
Рішарлісон вже став одним з відкриттів АПЛ, однак наступну свою зупинку під назвою Гудісон Парк він сприймає, як ключовий момент у кар'єрі.
"Аваї та Фігейренсе не повірили в мене, але зараз я граю у найкращій лізі світу проти найсильніших футболістів. Я вірю, що зможу виграти перегони бомбардирів АПЛ, а Евертон проб'ється у Лігу чемпіонів. Я приїхав на Туманний Альбіон, щоб переписати історію".
Трой Діні: bad boy із Уотфорда – сидів на бухлі і нарах, а тепер демонструє Челсі fuck off