Як Ребров настрій покращував: куди зник Миколенко, емоції Яремчука і гра "на тоненького"
Катерина Бондаренко ділиться своїм поглядом на спаринг збірної України з Албанією (1:0).
Після фіаско від шведів було чимало критики, хейту, вимог відставки Реброва, звинувачень гравців у бездарності. І відчуття повної порожнечі. Бо, як кажуть, програвати не соромно, соромно виходити беззубо на поле і нічого не демонструвати.
Хто замість Реброва? Лужний і ще п'ять особливих кандидатів
Власне, відсутність гри – причина того, що на товариський матч проти Албанії завітала лічена кількість людей. Їх було справді мало. Банер максимально доступно все розтлумачив: "Яка гра – така і підтримка".
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Попри анонси збірників про гідний бій навіть з огляду на товариський статус, бою, як такого, не було. Ребров вдався до змін, але не кардинальних. Зокрема, не випустив Пономаренка зі старту попри його результативність у попередньому матчі.
Якщо говорити про кадрові рішення, то ротація виглядала вибірковою. У складі знову з’явились Забарний, Ярмолюк, Шапаренко, Яремчук, тоді як можливість ширше переглянути альтернативи залишилась обмеженою. Наприклад, логічно було б побачити Пономаренка з перших хвилин або дати більше простору Піхальонку.
Дебют Едуарда Сарапія можна занести в плюс, однак загальна картина залишає більше запитань, ніж відповідей.
Сарапій радіє дебюту / Фото УАФ
І тут важливо розуміти контекст. Ребров із самого початку прийшов у збірну з дуже високими очікуваннями – після Шевченка це виглядало логічним і навіть ідеальним продовженням. Була довіра, був досвід, було відчуття, що це тренер, який здатен вивести команду на новий рівень.
Старт це частково підтвердив: були якісні відрізки, результат у відборі на Євро, характер у складних матчах. Але водночас уже тоді проскакували ігри з дуже сумнівною якістю – просто це перекривалося результатом.
Далі неприємні моменти почали накопичуватись: Євро з болючою поразкою від Румунії, нестабільність у Лізі націй, провали у вирішальні відрізки матчів. І з часом це вже виглядає не випадковістю, а системною історією.
Тому нинішня ситуація – не лише про один матч чи окремі рішення. Це радше про те, що очікування були значно вищими, ніж команда демонструє на дистанції. І зараз питання вже в тому, чи вдасться щось змінити.
На такому фоні товариський матч з Албанією виглядав нагодою хоча б трохи покращити настрій. Турнірного значення він не мав, але після Швеції все ж хотілося побачити хоча б позитивний сигнал.
Буквально за миті до стартового свистка повідомили про відсутність Миколенка – його замінив Богдан Михайліченко. Без пояснень: чи то травма, чи то інші причини. Саме Віталій був єдиним, хто щиро визнав провальну гру – і за це отримав повагу від вболівальників.
Власне, знову 4-3-3. Перший тайм точно не про відсутність моментів – вони були. Україна навіть забила: після навісу Гуцуляка Яремчук відправив м’яч у сітку, але гол скасували через офсайд.
І загалом старт виглядав значно живіше, ніж проти шведів. Більше руху, більше володіння, спроби загострювати через фланги й удари: Яремчук двічі мав свої нагоди, Маліновський пробивав здалеку, Волошин після подачі перевірив Стракошу, Шапаренко й Гуцуляк підключались другим темпом.
А далі – проблема, яка вже виглядає системною. Команда доходить до фінальної третини, але саме там усе і ламається. Рішення запізнюються, передачі не доходять, удари – або неточні, або без належної гостроти. Є моменти, є підходи, але немає якості в завершенні.
Гуцуляк знову врятував / Фото УАФ
Показовий епізод – коли українці вибігли в контратаку, але просто зупинились і втратили темп. І таких моментів протягом тайму вистачало: ніби є можливість загострити, але її не дотискають.
Важливий контекст – рівень суперника. Албанія не створює тієї щільності, інтенсивності чи тиску, як Швеція, не переграє нас за структурою гри. Але навіть за таких умов Україна не виглядає переконливо попереду.
Албанія відповідала епізодично (той же момент із Броєю), але глобально гру не контролювала. І саме це ще більше підкреслює проблему: навіть без серйозного тиску ми не можемо довести свої атаки до логічного завершення.
У підсумку – 0:0. І відчуття дуже двояке: з одного боку, команда виглядає активніше і живіше, ніж у попередньому матчі, з іншого – ключова проблема нікуди не зникла. Беззубість у завершенні знову визначає гру.
Другий тайм Україна почала у своєму звичному стилі – без змін у перерві, але з доданою швидкістю і конкретикою попереду. Це одразу дало результат: Гуцуляк, якого звикли бачити джокером, цього разу вийшов у старті й вирішив епізод уже в дебюті другої половини.
Україна – Албанія – 1:0 – відео гола та огляд матчу
Далі – знайома історія. Україна контролює гру, має простір, створює моменти і виглядає переконливо. Шапаренко влучає у штангу, Гуцуляк ще кілька разів загострює, фланги працюють, але бракує головного – другого гола, який би закрив матч. І саме це залишає суперника в грі: Албанія час від часу відповідає, змушує тримати тонус, не дозволяє видихнути завчасно.
Перший сигнал змін – на 64-й хвилині, коли Ребров робить одразу потрійну ротацію: виходять Пономаренко, Тимчик і Калюжний. Тут важливо – саме з цього моменту тренер починає активніше "підмішувати" свіжу кров, зокрема дає шанс форварду Динамо, який одразу шукає моменти попереду. Був показовий, емоційний момент – Яремчук явно не приховував свого невдоволення рішенням, емоційно відреагував біля лави, що тільки підкреслює напругу і його внутрішній стан у цій грі.
Далі ще хвиля – на 74-й (Зубков і Піхальонок), і фінальні корективи на 82-й, коли знімають Шапаренка і Гуцуляка. Тобто кінець матчу – це вже інша за складом Україна, яка більше намагається контролювати, ніж ризикувати.
Ось тут контраст особливо відчутний. Бо паралельно Швеція з Польщею видають матч зовсім іншого рівня – темп, емоції, якість, сюжет. І в підсумку саме шведи, яких точно не розглядали як фаворитів, забирають своє і їдуть на чемпіонат світу.
Україна ж виграє – 1:0. Спокійно за результатом, але не за відчуттями. Бо з такою кількістю моментів це мав бути значно впевненіший вечір, а не гра, яку тримаєш "на тоненького" до фінального свистка. І це, мабуть, чергове головне питання після цього матчу.