Ель Матадор з Местальї: два Пічічі на старті, дубль у фіналі Кубка світу і складні стосунки з клубом

Свій останній матч за Валенсію Маріо Кемпес провів 42 роки тому. Та навіть зараз аргентинець залишається помітною постаттю у житті клубу.

Стадіон Месталья у день матчів нагадує вулик. Кожен елемент навколишньої архітектури дихає футболом, а вболівальники із чорно-білими шарфами лише підкреслюють значущість футбольного клубу для міста.

Ювілейний гол Ваната не врятував Жирону від поразки Сельті – каталонців відсікли від мрій про єврокубки

Величезні фото легенд "кажанів" пильно стежать із променади стадіону за усім цим шаленством. Чи не найбільше у пейзажі виділяється одна персона, яка потрапляє на очі буквально усюди – Маріо Кемпес. У клубному музеї та на колонах арени ще кілька варіацій Кемпеса. Навіть в імпровізованих палатках-магазинах зі свіжою атрибутикою можна придбати шарфи із обличчям культового форварда, котрий виступав за "кажанів" у 70-х та 80-х.

У Валенсії обожнюють Кемпеса і пам'ять про великого бомбардира не зникає з плином часу. Для клубу та місцевих мешканців Маріо залишається символом чи не найбільш успішного періоду в історії клубу.

До Європи форвард перебрався у 22. Маріо їхав до Валенсії у статусі гравця збірної Аргентини та щойно впевнено виграв бомбардирські перегони в національному чемпіонаті. Більше того, за неповні три роки Кемпес вписав своє ім’я у літописі клубу Росаріо Сентраль, ставши найкращим голеадором в історії. Це досягнення через багато років переписав інший нападник Марко Рубен, якого мають пам’ятати вболівальники київського Динамо.

Дебютний матч Кемпеса у Валенсії видався не найкращим, а деякі вболівальники почали критикувати клуб за провальне підписання. У серпні 1976-го в рамках Трофео Наранджа новачок не вразив на полі у грі з московським ЦСКА (у складі суперника тоді виступав українець Сергій Морозов) та ще й не реалізував післяматчевий пенальті.

Проте у довгостроковій перспективі Кемпес продемонстрував, що є гравцем топ-рівня. Разом із Ель Матадором, як його називали в Іспанії, Валенсія виграла Кубок країни, Кубок володарів кубків УЄФА та Суперкубок Європи.

У двох стартових сезонах Маріо забив 24 та 28 м’ячів і здобув два поспіль титули Пічічі. Кемпес не був типовим форвардом, який лише завершував атаки. Він часто розпочинав їх із глибини та розганяв випади або ж завершував дальніми ударами. Незважаючи на наявність такого результативного нападника, Валенсія в обидвох випадках фінішувала за межами трійки призерів чемпіонату.

ЧС-1978 на крові: бартер 35000 тонн збіжжя задля перемоги 6:0, "сліпі" арбітри і навіть Папа Римський

1978-го Кемпес поїхав на чемпіонат світу як єдиний легіонер у команді Сесара Луїса Менотті. Тренер збірної Аргентини розглядав Кемпеса не у ролі наконечника атак та наділяв його функціями плеймейкера. У перших трьох поєдинках на Мундіалі аргентинці та Кемпес персонально були не надто переконливими. Хто міг подумати, що майбутній найкращий бомбардир чемпіонату світу вперше заб’є тільки у четвертому матчі на турнірі.

Маріо оформив дубль у грі з Польщею (2:0), а потім забив ще двічі у ворота Перу (6:0). Врешті-решт, у фінальному поєдинку Кемпес знову вистрілив дуплетом. Його другий м’яч у протистоянні з Нідерландами (3:1) був особливо цінним, адже нападник Валенсії відзначився переможним голом у додатковий час.

Рівно через рік Кемпес вкотре оформив золотий дубль, але вже у складі клубу – у фіналі Кубка Іспанії аргентинець приніс перемогу Валенсії в битві з Реалом (2:0). А 1980-го Маріо долучився до завоювання ще двох трофеїв: Кубка володарів кубків та Суперкубка Європи.

Попри успіхи у Європі, Валенсія потерпала через складну фінансову ситуацію, а Кемпес казав, що почувається виснаженим. Як наслідок, 1981-го Маріо повернувся на батьківщину в Рівер Плейт. Минув рік і Ель Матадор знову запалював на Местальї – зберіг непогану результативність, однак вже не мав статусу лідера команди. У середині 80-х Кемпес переїхав у Еркулес, а згодом – до Австрії, де на фоні менш конкурентної ліги продовжив стабільно забивати.

Кемпес для Валенсії залишається чи не головною постаттю в історії клубу. Вболівальники цінують Маріо не лише з огляду голи та трофеї. Легенда ніколи не боявся відверто висловлюватися про стан справ у клубі та часто критикував керівництво. 2017-го аргентинець навіть позбувся статусу амбасадора Валенсії. Зрозуміло, що публічно причина звучала інакше.

"Мені офіційно повідомили, що я більше не є амбасадором Валенсії. Проте мої почуття до клубу не змінилися, і я продовжу висловлювати свою думку, коли вважатиму, що щось не так", – прокоментував Кемпес рішення клубу.

Фанатська роза із зображенням Кемпеса поблизу Местальї

Нині Маріо 71 рік і він продовжує бути активним учасником футбольного життя. Наприклад, 2018-го Ель Матадор у ролі телевізійного експерта приїжджав до Києва на фінал Ліги чемпіонів, а зараз є частим гостем футбольних заходів.

Легенди про Маріо Кемпеса все ще залишаються невід’ємною частиною сучасної Валенсії. Для вболівальників "кажанів" спогади про Ель Матадора є нагадуванням про минулу велич клубу. Навіть ті, хто ніколи не бачили його гру, знають, що Кемпес – це і є Валенсія.

Зламана іграшка Хуанеле – інтерес Барселони, сенсація з Тенеріфе і біполярний розлад