Артета і ПСЖ: колись бився за спадщину Парижа, а тепер має їх образити

Мікель Артета вже зробив зі своїми підопічними те, про що вболівальники "гармашів" мріяли понад 20 років – підняв команду на вершину англійської Прем’єр-ліги. Однак лондонці одразу отримали новий виклик – попереду чекає фінал Ліги чемпіонів проти французького ПСЖ.

...1982 рік. Іспанія готується приймати дванадцятий чемпіонат світу. Там вперше будуть грати 24 національні збірні. Крім того, на стадії півфіналів іспанського Мундіалю вперше в історії відбулася серія післяматчевих пенальті (збірні ФРН та Франції зіграли 3:3 в основний час, а в 11-метрових з рахунком 5:4 перемогли німці).

Іспанська збірна на домашньому ЧС виступила далеко не так, як їй хотілося б. На першому груповому етапі вона посіла друге місце у квартеті та разом із командою Північної Ірландії пройшла далі. На другому етапі "Фурія Роха" стала лише третьою у компанії зі збірними ФРН та Англії – на цьому вона свій виступ завершила.

Чемпіонат світу в Іспанії розпочався 13 червня, а за два з половиною місяці до його старту у Сан-Себастьяні (Країна Басків) життя однієї родини кардинально змінилося. 26 березня там з'явився на світ хлопчик, якого щасливі батьки назвали Мікель. Його батько був банківським робітником – очолював маркетингові та технологічні програми, а мама працювала в університеті.

Мікель був, у цілому, звичайним малюком – ріс як і всі, проблем зі здоров’ям не мав. Однак все стало по-іншому, коли йому виповнилося два роки – у Мікеля виявили ваду серця (серцеву недостатність). Життя хлопчика опинилося під загрозою, але це не стало вироком ані для нього самого, ані для його сім'ї. Лікарі зробили операцію, яка значно покращила якість життя юного баска.

Коли хірургічне втручання залишилося тільки у спогадах, Мікель, як переважна більшість його одноліток, став активно цікавитися футболом. Батьки захоплення сина підтримували, але мати дуже переймалася через серце сина. Хлопчик ріс, а його любов до футболу не зменшувалася, але ставала лише сильнішою. Щоб заспокоїтись, мати Мікеля наполягла на тому, щоб син пройшов цілий комплекс медичних обстежень та тестів. На щастя, скринінг ніяких відхилень та проблем не виявив – це стало зеленим світлом для юного Артети на шляху до здійснення спортивних мрій.

Свої перші футбольні кроки Мікель зробив у школі місцевого клубу Антигуоко. Десь у 9 років Артета остаточно визначився з тим, що хоче стати футболістом та буде робити для цього все, що необхідно. У той час в нього зав’язалася справжня дружба з хлопчиком Хабі із родини Алонсо – вони обидва як навіжені мріяли про те, щоб стати гравцями Реал Сосьєдада. Це не дивувало, адже для басків цей клуб був головною футбольною любов'ю.

Втім, життя бентежне та нестабільне. Ось і мрія Мікеля про Реал Сосьєдад так і залишилася мрією. Хоча його друг до бажаного дійшов – він 1999-го дебютував у головній команді "біло-синіх". Алонсо на той час було 18, Мікель був на півроку молодшим. Він ще у 15 років поїхав з рідного Сан-Себастьяна до Барселони, де спочатку завершив свою футбольну освіту в академії місцевого гранда, а того ж 1999-го вперше зіграв за команду Барселона-В. Влітку 2000 року Артета уклав офіційний контракт з першою командою "блаугранас". Однак це не зробило його ближчим до основи головного каталонського клубу. 25 січня 2001 року Барселона відправила Мікеля в оренду до ПСЖ.

Парижани лише починали свій шлях до європейської еліти. Вони навіть за французькими критеріями не дотягували до потужного топового рівня. Хоча на той момент ПСЖ був 2-разовим чемпіоном (1986, 1994), 5 разів брав Кубок Франції (1982, 1983, 1993, 1995, 1998), по 2 рази Суперкубок країни та Кубок Ліги (1995, 1998), а у 1996-му виграв Кубок володарів кубків УЄФА.

Мікель Артета дебютував у складі ПСЖ 10 лютого 2001-го у матчі Кубка Франції проти Осера. Початок у новому клубі виявився для молодого іспанця шоковим – парижани зазнали поразки 0:4 та вилетіли з турніру. Артета відіграв усі 90 хвилин. За чотири дні Мікель зіграв за ПСЖ проти Мілана у поєдинку Ліги чемпіонів та допоміг здобути нічию – 1:1. Сімнадцятого лютого Артета вперше зіграв за паризьку команду в чемпіонаті Франції та відсвяткував свою першу перемогу – Марсель обіграли з рахунком 1:0.

Перша знакова подія у паризькій кар’єрі іспанця сталася 13 березня 2001 року. У зустрічі Ліги чемпіонів з Галатасараєм Артета, хоча й відіграв 36 хвилин, після чого був замінений через травму, відзначився своїм першим французьким асистом. Друга епохальна подія відбулася 12 травня у матчі Ліги 1 з Ліллем (2:2), коли іспанець вперше забив гол за ПСЖ.

За підсумками сезону 2000/01 оренду Мікеля Артети продовжили – у французькій столиці від іспанця чекали прогресу. У новій кампанії Мікель лічені рази опинявся поза складом. Також він більш-менш стабільно грав за ПСЖ і в інших турнірах, зокрема – Кубку Інтертото, який допоміг парижанам здобути у серпні 2001-го, коли у фіналі обіграли італійську Брешіа. Втім, влітку 2002-го оренда Артети добігла кінця, він повернувся до столиці Каталонії, звідки невдовзі був проданий за 7,9 мільйонів євро у шотландський Рейнджерс.

Загалом за ПСЖ Мікель провів у всіх турнірах 65 матчів, забив 5 голів, зробив 5 гольових передач, 11 разів був попереджений суддями. Кубок Інтертото так і залишився єдиним трофеєм, до якого доклався іспанський півзахисник у спадщині паризької команди. Але не матчі, голи та асисти, а також нагороди стали для самого Артети головним надбанням, яке він отримав у столиці Франції.

У формі ПСЖ він набув перший серйозний професіональний досвід, заклав фундамент розвитку та рушив на нові звершення. Варто згадати, що після Рейнджерс Мікель нарешті здійснив свою мрію дитинства – зіграв за Реал Сосьєдад, а потім були в його кар’єрі англійські Евертон та Арсенал. У складі "гармашів" іспанець двічі брав Кубок Англії (2014, 2015) та один раз Суперкубок (2015). На жаль, чемпіонський трофей АПЛ він у руках (як гравець) так і не потримав, як і не дійшов з командою до тріумфу в Лізі чемпіонів.

У чемпіонаті Англії вже 44-річний Артета трофейну прогалину заповнив за підсумками сезону 2025/26 – як тренер привів Арсенал до чемпіонства. По курсу – фінал Ліги чемпіонів, де 30 травня у Будапешті лондонців чекає... ПСЖ. Не варто сумніватися, що для Мікеля поєдинок з парижанами буде сповнений особливого сенсу. Колись він робив усе належне для формування історичного спадку клубу зі столиці Франції, а тепер має зробити так, щоб він залишився ні з чим – забрати почесний трофей Ліги чемпіонів, яким Арсенал ще ніколи не володів.