"Футбол 24" знайомить із наступним суперником Колоса у Лізі Європи. Володар Кубка Хорватії-2020 має чим похвалитися.
Після доволі сенсаційної перемоги Колоса у Салоніках від багатьох довелося почути: "Тепер буде легше. Рієка – суперник простіший від греків". Поспішаємо застерегти – це не так.
Хорватський клуб із однойменного міста не такий титулований, як Динамо Загреб чи Хайдук, але за кількістю трофеїв іде одразу позаду них. Упродовж 74-річної історії з дня свого заснування Рієка неодноразово досягала успіху у серйозних турнірах, а три роки тому вперше стала чемпіоном Хорватії. Додайте сюди шість Кубків Хорватії та два Кубки Югославії, Балканський кубок-1978, десять комплектів срібних і бронзових медалей хорватського чемпіонату. Солідно, чи не так?
Єврокубковий досвід Рієки навіть переконливіший, ніж в Аріса – понад 100 матчів у ЛЧ, ЛЄ, Кубку УЄФА, Кубку Кубків та Кубку Інтертото. Свого часу сюди приїжджали топи найпершої величини – Ювентус у 1980-му і Реал у 1984-му. А найуспішнішу кампанію хорвати провели зовсім нещодавно. У сезоні 2017/18 Рієка подолала два раунди кваліфікації ЛЧ (Нью-Сейнтс – 2:0, 5:1, РБ Зальцбург – 0:0, 1:1), але у раунді плей-офф поступилася пірейському Олімпіакосу (0:1, 1:2). Це означало пряму путівку у груповий етап Ліги Європи, де "білі" прибили на власному полі Мілан (2:0), обіграли на виїзді Аустрію (3:1) і розписали нічию з АЕКом (2:2). Підсумкове третє місце.
Перетиналася Рієка і з представником України. У третьому кваліфікаційному раунді ЛЄ 2009/10 Металіст Мирона Маркевича заледве обіграв хорватів на їхньому полі (2:1). У Харкові було трохи легше – 2:0. Тож наразі маємо стовідсотково успішну статистику протистояння із Рієкою.
Традиційно для Балканського півострова, суперник Колоса є кузнею талантів і експортером зірочок у потужніші європейські чемпіонати. Даріо Кнежевіч (Ювентус, Ліворно), Бошко Балабан (Астон Вілла, Брюгге), Ігор Будан (Аталанта, Парма), Андрей Крамаріч (Лестер, Хоффенхайм) та десятки менш помітних персонажів. Працювали з командою імениті тренери, як от Златко Даліч, чинний наставник збірної Хорватії, і Златко Кранчар, екс-керманич "картатих" та батько колишнього київського динамівця. А Іван Каталініч, горе-ентренадор запорізького Металурга-2003, очолював Рієку двічі – без особливого успіху.
Стадіон
Легендарний 10-тисячник Кантріда, розташований поруч зі скелями та Адріатичним морем, що дозволило йому потрапити в усеможливі рейтинги найбільш мальовничих стадіонів світу, вже кілька років перебуває на реконструкції. Тому Рієка тимчасово приймає суперників на іншій арені – Руєвіца.
Це сучасна спортивна споруда, розрахована на 8 тисяч глядачів. Ймовірно, Колос почуватиметься тут, як вдома, адже компактні сектори Руєвіци трохи нагадують новенький стадіон у Ковалівці. Саме на цій арені збірна Хорватії здобула найбільшу перемогу у своїй історії. У червні 2016-го "картаті" розгромили у спарингу Сан-Маріно – 10:0.
Команда
Сезон 2019/20 Рієка закінчила на третій сходинці елітної хорватської ліги, поступившись 16-ма очками Динамо Загреб і лише одним – сенсаційній Локомотиві. Фактично, шанси на чемпіонство були втрачені в особистих зустрічах із Динамо, яке у трьох матчах сезону (розіграш відбувається у чотири кола) неодмінно декласувало Рієку – 5:0, 4:0, 3:0. І лише наприкінці сезону суперник Колоса взяв у чемпіонів реванш – 2:0. Але без трофеїв "білі" не залишились – у фіналі Кубка Хорватії обіграли все ту ж Локомотиву (1:0).
Новий сезон Рієка розпочала непереконливо – дві перемоги при двох поразках і проміжна шоста сходинка чемпіонату. До слова, останній матч, який команда провела 12 вересня, закінчився виїзним фіаско від Осієка (0:3). Позавчора, у рамках 5-го туру, Рієка повинна була приймати Хайдук, проте цей матч перенесли.
Напередодні дуелі з Колосом хорватська команда зазнала відчутних втрат. Насамперед варто відзначити перехід центрфорварда Антоніо Чолака у ПАОК. Минулого сезону цей 27-річний нападник рвав і метав: 26 голів в усіх турнірах, титул найкращого снайпера чемпіонату Хорватії. Пішов з команди результативний вінгер Александер Гордон – у Погонь Щецін, а голкіпера Івора Пандура продали у Верону за 900 тисяч євро.
Із вхідних трансферів увагу привертає Сандро Куленовіч (на фото), форвард загребського Динамо із досвідом виступів за "молодіжку" Ювентуса. Рієка взяла його в оренду. Трохи раніше із Нюрнберга переїхав центральний півзахисник Адам Гнезда Черін, а центр оборони покликаний підсилити Зоран Арсеніч із Ягеллонії.
Серед "старожилів" команди одразу впізнаємо 30-річного Івана Томечака, правого захисника. У серпні 2015-го його підписав Дніпро за 1 мільйон євро (звідки такі гроші у той трагічний період початку кінця?!), але новачок зіграв у чемпіонаті України менше десяти матчів.
Центр поля вміло цементує 21-річний місцевий вихованець Іван Лепеніца. У червневому матеріалі Сергій Тищенко нахвалював цього опорника, розглядаючи його кандидатуру яко ймовірне підсилення для київського Динамо. Оборонцям Колоса варто звернути особливу увагу на атакувального хавбека Франко Андріяшевіча. Він блискуче провів минулий чемпіонат, результативно стартував у новому сезоні, а за його плечима – досвід виступів за Гент, Динамо Загреб і збірну Хорватії. Носить капітанську пов’язку.
До речі, Андріяшевіч – найдорожчий гравець Рієки за оцінкою Transfermarkt (1,5 млн євро). По 1,2 млн дають за боснійського центрбека Стіпе Лончара і згаданого вище Лепеніцу. Загальна вартість складу команди – 19,83 млн євро, тоді як Колоса – лише 8,55 млн.
Тренер
Сімон Рожман, словенець, 37 років. У 2000-х він виступав у півзахисті кількох словенських клубів, найвідоміший з яких – Целє. Зрозумівши, що футболіст із нього "такий собі", Рожман швидко перекваліфікувався у тренера юнацьких команд Целє, керував академією. У 2014-му очолив першу команду, ставши наймолодшим наставником в історії елітного дивізіону Словенії. На той момент Сімону виповнився 31 рік.
Потім була робота в іншому словенському клубі – Домжале. До Рієки прийшов рік тому, замінивши на посаді головного тренера Ігора Біщана. Тріумф у Кубку Хорватії і "бронза" чемпіонату – цілковита заслуга "словенського Нагельсманна".
Фанати
"Один проти всіх" та "Помремо, але не здамося" – такими є основні гасла фанатського руху Рієки. Ультрас гуртуються навколо фірми "Армада", яка бере свій початок з кінця 1980-х. Символ – акула.
За кількістю "штиків" це третя сила хорватського футболу, яка поступається лише легендарним Bad Blue Boys (Динамо Загреб) і "Торсиді" (Хайдук Спліт). Відповідно, проти них, а також "Когорти" (Осієк) в "Армади" виникають найзапекліші "треті тайми". У своїй підтримці рідного клубу ультрас Рієки нічим не відрізняються від інших балканців – невтомний вокал + солідна порція піротехніки.