В рамках матчу-відповіді 1/8 фіналу Ліги чемпіонів Аталанта зазнала поразки від Реала у Мадриді, завершивши виступ у турнірі.
Перший матч між Аталантою та Реалом завершився мінімальною перемогою "вершкових" у Бергамо. Та зустріч внаслідок раннього вилучення Фройлера не потішила великою кількістю моментів, адже бергамаски змушені були сісти в глуху оборону, зруйнувавши стартовий план і мадридцям. На Альфредо Ді Стефано все мало виглядати веселіше – італійцям необхідно було відігруватись. Заради цього Джан П'єро Гасперіні випустив у старт Маліновського, з яким у парі під Мурієлем діяв Пашаліч.
Реал – Аталанта – 3:1 – відео голів та огляд матчу
Зінедін Зідан не міг розраховувати на дискваліфікованого Каземіро. Найбільшою інтригою виступало рішення щодо гри з фальшивим нападником (Іско) – в перші 17 хвилин на виїзді цей хід приносив серйозну перевагу, та і в останніх двох турах Ла Ліги хавбек виходив в основі. Цього разу тренерський штаб "бланкос" відмовився від його послуг, довірившись трійці Модріч-Вальверде-Кроос у центрі в схемі 3-5-2, де фланги закривали Васкес та Менді. Вийшов у старті і Рамос, для якого цей матч був 127-м у Лізі чемпіонів – усі футболісти основи Аталанти сумарно мали в активі 131.
Гості розпочали зустріч набагато активніше, організувавши низку перспективних атак у стартові 15 хвилин. Вже на 3-й Госенс провів перший удар, замкнувши простріл на ближній кут воротарського – вийшло слабенько й в руки Куртуа. На 5-й Маліновський відібрав м'яч у Начо й запускав проникний пас у штрафний (захисники не дали за нього зачепитись), а на 11-й Пашаліч відкрився під розрізну передачу на лівий край карного майданчика – Маріо готовий був пробивати, але Рамос в останню мить висмикнув м'яч з-під хорвата. На 15-й же з лінії штрафного після відскоку стріляв Джімшиті, але цим він лишень налякав мадридських горобців.
Поступово Реал вирівняв хід зустрічі, але в середині першого тайму про домінування говорити було зарано. "Вершкові" просто розкатували м'яч на чужій половині, Аталанта відповідала контратаками, але моментів не виникало аж до 27-ї хвилини, коли бергамаски розкрилися на кутовому. Вальверде перехопив м'яч і віддав діагональ на Вінісіуса, той пройшов по лівому флангу до штрафного й обігрався у стіночку з Бензема, однак подальший постріл метрів з 12-ти накрив Джімшиті! Все завершилось відскоком на Модріча та дальнім ударом по горобцях.
Цей момент, схоже, дещо налякав Аталанту, адже вже через дві хвилини Вінісіус увірвався на лівий край карного майданчика й майже обійшов Ромеро. Бразилець впав, відпустивши м'яч, однак Дані Маккелі наказав грати далі. І Реал дограв, а допоміг йому в цьому голкіпер Спортьєлло. На 34-й хвилині він вибив м'яч прямо у Модріча, а Лука моментально влетів на правий фланг штрафного й покотив вправо на Бензема – Карім же спокійно пробив у дальній кут. 1:0!
Аталанта тепер змушена була забивати двічі, однак нічого цікавішого за дальній неточний удар Маліновського бергамаски за наступні 11 хвилин не створили. Реал теж не мав моментів, однак кілька разів мадридці влітали на ударні позиції по периметру карного майданчика. Зрештою, свисток арбітра відправив команди відпочивати.
У перерві здавалося, що Джан П'єро Гасперіні зніме Маліновського й випустить Ілічіча, але він вирішив зняти Пашаліча. Замість нього на поле вийшов Сапата – Аталанта перебудувалася на схему з двома нападниками і Русланом під ними. Це рішення ледь не принесло успіх на 49-й хвилині, коли Сапата п'ятою віддав проникний пас у штрафний під вривання Госенсу. Робін, на жаль для гостей, не встиг до м'яча.
Аталанта пішла вперед великими силами, але Реал одразу почав розривати бергамасків на контратаках. Вже на 52-й Вінісіус міг створити шедевр, перехопивши м'яч на власній половині, прорвавшись через весь лівий фланг у штрафний – там бразилець переграв Ромеро та Толої, після чого пробив з шести метрів. І не влучив! Ще за дві хвилини Вінісіус вистрілив з дальньої дистанції – вийшло слабенько. Джан П'єро Гасперіні, тим часом, випустив на поле Ілічіча замість Госенса, який почав триматись за пах і не міг продовжити гру.
Йосіп вийшов на 56-й хвилині, а на 57-й поховав Аталанту невдалим пасом назад на Маліновського. Вінісіус перехопив його і втік від Руслана, а перед штрафним його збив Толої – арбітр Дані Маккелі призначив пенальті! Рішення виглядало суперечливим, адже перший дотик до ноги Вінісіуса стався перед лінією, а другий відбувся десь над нею.
VAR гостей не врятував, а Рамос точним ударом з "позначки" реалізував вирок – 2:0! Після цього питання щодо переможця були зняті.
Аталанта увімкнулася лишень після пропущеного голу. Так, на 63-й хвилині свіжий Паломіно пробив з лівого краю штрафного у дальній кут (трохи неточно), а на 67-й Сапата отримав розрізний пас від Маліновського і вистрілив метрів з 11-ти – Куртуа врятував! На 75-й де Рон з дистанції завдав удару під поперечку (Куртуа спіймав м'яч), а на 76-й Ілічіч вивів Сапату віч-на-віч з голкіпером. Дуван одразу ж пробив низом, але Тібо парирував ногою!
Реал за цей період мав лишень один момент, але який! На 68-й хвилині Бензема замкнув подачу в штрафний ударом головою метрів з шести – Спортьєлло парирував, а Карім головою ж добив м'яч у стійку! Крім того, на 76-й Родріго непогано вривався на лівий фланг карного майданчика, але пробити з мінімальної відстані бразилець не встиг.
Зрештою, розвеселий футбол Аталанти таки приніс успіх. На 83-й хвилині Ілічіч заробив стандарт в метрах 23-х від воріт "вершкових", а Мурієль прямим ударом з нього поцілив у праву дев'ятку – 2:1! На мить здалося, що бергамаски ще можуть закрутити інтригу, а Джан П'єро Гасперіні одразу провів заміни – на поле вийшли Міранчук і Кальдара.
Втім, вже на 85-й хвилині мадридці охолодили запал гостей: Васкес прорвався через правий фланг на лінію штрафного й віддав передачу на лівий край, а свіжий Асенсіо звідти пробив у ближній кут – 3:1!
Саме з цим рахунком матч і добіг кінця, хоча на 87-й хвилині Маліновський міг забити з-за меж штрафного. М'яч пройшов над дальньою дев'яткою. Зрештою, фінальний свисток зафіксував перемогу Реала із сумарним рахунком 4:1. Мадрид крокує у чвертьфінал Ліги чемпіонів!
Найкращий матч Зідана на чолі Реала
Можливо, це буде занадто пафосно сказано, як для поєдинку проти четвертої команди Серії А, та ще й з відверто "лівим" пенальті. Можливо, це виглядає неправильно, адже за плечима Зізу три перемоги поспіль у Лізі чемпіонів, не кажучи вже про низку тактичних майстер-класів проти грандів. Втім, з Аталантою наставник мадридців перевершив сам себе ідейно.
Всі ми знали дві константи. Перша – Аталанта грає завдяки агресивному персональному пресингу та перевантаженням зон на флангах, де традиційно створюються ромби під обіграші. Друга – ця система вкрай вразлива при наявності звільненого від жорсткої позиції гравця суперника, у якого хороший дриблінг та пас. У випадку з минулорічним чвертьфіналом ЛЧ таким виконавцем став Неймар, а у Бергамо такого футболіста зіграв Іско. Зінедін Зідан пішов далі й відмовився від Іско, аби зробити фальшивими практично всіх своїх підопічних.
В першу чергу, мова йшла про латералів Менді та Васкеса, які грали фальшивих латералів, постійно зміщуючись у центр. Пам'ятаєте момент Вінісіуса? Він став можливим саме завдяки відкриванню Ферлана в центрі – за ним потягнувся Толої, відкривши простір для швидкісного ривка бразильця. Гол Асенсіо теж прийшов зі зміщення Васкеса в центр.
Модріч і Кроос страхували латералів, причому Лука і Тоні ще й встигали допомагати центрбекам при розіграші й самі розігрували з цієї зони. Начо, своєю чергою, постійно ходив у атаку через правий фланг.
Всі ці переміщення не мали б сенсу без індивідуальних здатностей футболістів. В першу чергу, це стосувалося здатності правильно оцінити простір навколо себе й вийти з-під тиску. З цим проблем не виникало: так, на 23-й хвилині Кроос і Начо потягнули за собою суперників на фланзі біля Менді, а Ферлан одним розворотом вискочив з-під пресингу, обігрався з Модрічем перед штрафним у стіночку й пішов підтримувати атаку через центр, опинившись у підсумку на позиції Бензема.
Картинка клікабельна
Футболісти Аталанти божеволіли від цієї каруселі, постійно висмикуючись, розриваючись між завданнями й не встигаючи передавати своїх гравців партнерам або ж просто не помічаючи їх. Навіть у Гвардіоли менше гібридних і фальшивих позицій на полі, ніж було у Реала в цій зустрічі.
При цьому структура гри Реала аж ніяк не просідала. Всі зони мадридці старалися заповнювати, а при пресингу всі старанно відпрацьовували свої завдання. Так, центрбеки грали якомога вище й щільніше з нестабільними атакувальними хавами (Маліновський, Ілічіч і Пашаліч провалились), Вальверде надійно прикривав правий фланг, а Модріч з Кроосом працювали по опорниках – але робили це набагато грамотніше, ніж виходило у першому таймі з Атлетіко, коли команда намагалася тиснути навіть у програшних ситуаціях.
Мадридці круто міксували персональну й позиційну роботу, що і принесло перший гол – якщо детально придивитись, то можна помітити відсутність варіантів для розіграшу у Спортьєлло. Він міг або винести м'яч, або розіграти його через пас на накритих партнерів. Голкіпер, навчений грати ногами, інстинктивно спробував розіграти, припустившись страшної помилки, однак ще до неї Реал контролював хід зустрічі.
Словом, Реал створив на полі контрольовану метушню, в якій догматичні бергамаски просто розгубилися. До пенальті у них, по суті, і моментів-то не було, за виключенням мертвого епізоду з Госенсом. Мадрид шикарно підлаштувався під Аталанту, виглядаючи справжнім топ-клубом-важковаговиком. І все це стало можливо завдяки якісно продуманій тактиці Зідана.
У поточному сезоні Зізу йде третім у Ла Лізі і не факт, що виграє Лігу чемпіонів, однак при цьому його Реал зняв скальп з Інтера (двічі) і Борусії М осіннього зразка (набрали чотири очки), розніс Барсу, переміг Севілью, набрав чотири очки з Атлетіко й двічі переграв Аталанту – і це при 43-х травмах, дискваліфікаціях лідерів і розбалансованому підстаркуватому складі.
При цьому в кожному з топ-матчів Реал не копіював тактику з попередніх поєдинків, а готував абсолютно нову. І то були саме тактичні перемоги – з цим сперечатися важко.
Так, "вершкові" при цьому не мають власного вираженого стилю, як у тих же Манчестер Сіті чи Баварії, однак у Реала і такої глибини складу немає. "Королівському клубу" поки доводиться економити й проводити оновлення команди – і Зінедін Зідан з цим завданням справляється шикарно, витискаючи максимум з обмежених ресурсів. Йому доводиться адаптуватись, але в своїй здатності підлаштовуватись він настільки "прокачався", ще це вже і є його стиль. Зідан руйнує догми й проявляє тотальну свободу думки, готуючись під кожен матч окремо й маючи можливість зіграти за будь-якою філософією. На відміну від тієї ж Аталанти.
І це набагато важче, ніж працювати в одному руслі роками, адже одних і тих же футболістів кожного разу доводиться розкривати по-новому. Зізу це вдається, що і довів матч проти Аталанти. Браво!
Маліновський не вразив
Руслану довірили місце в основі – і це здивувало, адже в умовах складної позиційної боротьби проти Інтера українець розчинився, поступившись місцем Ілічічу вже у перерві. Джан П'єро поставив саме на Маліновського, сподіваючись на його вміння відкриватись між лініями та хороші навички безпосереднього загострення гри (в цьому він один з найкращих у Аталанті).
Не можна сказати, що наш співвітчизник не виправдав очікувань – в його активі чотири успішні обіграші на дриблінгу з шести спроб, дві передачі під удар (одна розрізна), п'ять точних навісів з п'яти, сім передач на просування (більше тільки у Крооса) і 81% точності передач. Крім того, Маліновський міг забити шедевральний гол.
За всі ці старання статистичні портали визнали Руслана одним з найкращих футболістів Аталанти у матчі: Sofacore дала 7,5 балів (лідер), а Whoscored поставив 6,9 (другий після Мурієля, у якого гол). Крім того, у нього дуже об'ємна теплова картка та карта передач. В пропущеному ж другому голі винен не він.
Проблема полягає в тому, що більшість загострювальних ТТД українець набив вже після другого голу, коли гра по суті була закрита. Два його удари пройшли наприкінці кожного з таймів, причому вони були проведені з дальньої дистанції. Паси під удар пройшли на 67-й та 76-й хвилинах, і лише один був неординарним. Більшість обіграшів на дриблінгу навпаки сталися ще на початку першого тайму, коли Аталанта була активною.
Втім, кількісні показники – то, як говорить класик, таке. Важливою була якість переміщень. Тут у Маліновського просто не пішло – він постійно робив зайві рухи, гальмував атаки й не міг відкрити простір бодай для себе, не кажучи вже про партнерів. Крім того, українець програв 8 з 13-ти єдиноборств і тричі дозволив себе пройти на дриблінгу (з трьох спроб).
В цьому винен не тільки Руслан, а і його партнери. Зокрема, питання виникають до Пашаліча, якого можна було знімати вже в середині першого тайму. Та і Мурієль відкривався погано.
Сказати, що Маліновський провалив зустріч, було б несправедливо. Він старався і навіть під агресивним пресингом часто зустрічався з м'ячем, а його партнери не зробили чогось кращого у цьому матчі. Втім, було б і неправильно говорити, що Руслан став найкращим, опираючись виключно на оцінки. На жаль, це не так – вплив українця на гру виявився невисоким і в чомусь навіть шкідливим. Зробити різницю не вдалося. Словом, наш співвітчизник не вразив.
Бензема – король
Давайте просто поаплодуємо Каріму. Вчора француз забив свій 70-й гол у Лізі чемпіонів – тепер він перебуває у топ-5 бомбардирів у історії турніру. Крім того, він забив свій 21-й гол у сезоні (5-й в цьорічній ЛЧ) – це на 15 більше, ніж у будь-якого футболіста Реала. Так-так, ми досі говоримо про нападника, який нібито не може влучити у порожні ворота й вийти з тіні Роналду навіть після його відходу.
Вчора Карім влучив, однак не тільки голом запам'ятався Карім. В його активі – три успішних обіграші на дриблінгу (з трьох спроб), дві передачі під удар, чотири виграних єдиноборства на землі (з шести) й три удари по воротах (гол + подвійний момент із стійкою). Втім, цифрами перформанс француза не оцінити. Хіба не тягне на асист його рух перед вриванням Вінісіуса на лінію воротарського? Карім у контратаці 2-в-2 смикнув на себе Джімшиті, давши бразильцю можливість переграти Ромеро.
Так, він запоров момент із стійкою, однак, по-перше, він з шести метрів пробивав точно під поперечку, а в стійку влучив з добивання головою (!), а по-друге – саме Бензема і почав цю атаку. І взагалі Карім покрив шалений простір, з'явлючись та справа, то в центрі, то зліва, постійно обігруючись з партнерами й руйнуючи систему персонального пресингу Аталанти. Такі грамотні й виснажливі дії коштують навіть більше, ніж голи.
Що тут сказати? Король! Про таких футболістів необхідно не говорити – про них треба співати. Благо, вже і пісенька є.