Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із Олегом Біликом, голкіпером Олександрії та молодіжної збірної України.
Наприкінці вересня Олег Білик дебютував за Олександрію в Кубку України, нещодавно допоміг команді пройти Зорю, а минулої неділі зіграв свій прем’єрний поєдинок в УПЛ. Крім того, Олег є основним воротарем молодіжної збірної України і, цілком ймовірно, може сьогодні вийти з перших хвилин у протистоянні з молодіжною збірною Данії.
"Відзначу Едерсона і Касільяса"
– Олеже, з якими емоціями приїжджаєте в "молодіжку"?
– Цей приїзд особливий – я прибув у розташування збірної через день після мого дебюту в Прем’єр-лізі. До цього я довго йшов, тому щиро радий, що це сталося. На нас чекає важлива гра з Данією – настрій повинен бути бойовим. Тут два варіанти: або ми і надалі б’ємося за вихід на Євро, або припиняємо боротьбу.
Не потрібно робити трагедію: чим Ротань може бути корисний для Шевченка
– Руслан Ротань та його тренерський штаб роблять перші великі кроки у тренерській діяльності. Які враження від роботи з Ротанем та Віталієм Ревою, який відповідає за підготовку воротарів?
– Руслан Петрович у якості футболіста виступав на найвищому рівні. Він хоче передати нам свої знання і вміння. Те саме стосується Віталія Реви. І Кучерук, і Нещерет, і я розпочинаємо свою футбольну дорогу – нам дуже цікаво дізнаватися важливі тонкощі воротарського ремесла. Треба тільки уважно слухати і запам’ятовувати.
– Кого з голкіперів вважаєте зразком і прикладом для себе?
– Подобається гра ногами Едерсона – він просто топ у цьому компоненті. Також відзначу гру на лінії Ікера Касільяса.
"Моє тату – сюрприз для батьків"
– Ваше тату на шиї схоже на те, яке є в Едерсона.
– Коли побачив його малюнок, то загорівся бажанням – у нас справді схожі тату. Не скажу, що копіював його – трохи додав своїх елементів і зробив його чіткішим. Два роки тому набив його у Львові в хорошої тату-майстрині.
– Батьки були не в захваті?
– Я зробив їм сюрприз (Усміхається). Можливо, мої рідні були проти цього, але змінити хоч щось було надто пізно. Повідомив їх про свій вчинок оригінально – опублікував у історії в Instagram своє фото. Вони це побачили і миттєво самі почали телефонувати (Cміється).
– Мабуть, рекордсменом Прем’єр-ліги за кількістю тату є Тамаш Кадар. Спробуєте його наздогнати?
– Ні, все тіло не хочу забивати. У відпустці планую зробити ще одне тату. Коли на тілі забагато малюнків – це не моє. Хочу, щоб виглядало красиво.
– Ваш партнер по Олександрії Дмитро Шастал навчався за спеціальністю економічна кібернетика і у вільний час любить грати на гітарі. Які у вас вподобання?
– Протягом останнього часу підсів на теніс. Вболіваю за Даяну Ястремську та Еліну Світоліну – вони демонструють високий рівень. Крім того, з дитинства люблю риболовлю – дідусь змалечку привчив до цього. Тому як тільки маю вільну хвилинку – запрошую рідних і їдемо на річку.
– Ви народилися у Підволочиську, райцентрі на Тернопільщині, який розташований на Збручі. Ідеальне місце для риболовлі?
– Збруч – це чудово, однак я не обмежую себе і намагаюся використовувати усі можливі водойми. У Підволочиську я виріс, це мій рідний дім, хоч залишив його вісім років тому. Спочатку я переїхав у Тернопіль, а вже звідти перебрався в Моршин, в академію Скали. Не часто буваю вдома, проте завжди радий бачити своїх друзів. Коли приїжджаю у Підволочиськ, то обов’язково граю у футбол. Зараз там є непоганий стадіон, де навіть тренується першоліговий Агробізнес.
– До речі, кажуть, що Андрій Гітченко, колишній гравець Олександрії – поза конкуренцією у рибальській майстерності серед всіх українських футболістів.
– О так, я теж чув про це. Хлопці розповідали, що він доволі завзятий рибалка. Ми з Андрієм не перетиналися – коли він якраз залишив команду, я став гравцем Олександрії. Зараз у нас в колективі є ще один фанат риболовлі – тренер воротарів Андрій Ковтун. Якось ми були на зборах у Болгарії. Отримали один вихідний день і усім колективом зібралися на природі. Проте Андрій Олександрович вирішив не втрачати момент, взяв спорядження і пішов шукати водойму (Усміхається).
"Постріли Лєднєва – непередбачувані"
– Ваш дебют у Favbet Лізі був особливим. У недільному матчі проти Олімпіка Юрія Паньківа вилучили з поля на 4-ій хвилині. Часу на підготовку у вас не було?
– Все сталося максимально неочікувано. На передігровому тренуванні ми, звичайно, більше розминали основного воротаря, тобто Юру. А тут таке трапляється. Ні, я робив вправи, працював, але точно не готувався до такого сценарію. Тільки-но сів на своє місце на лаві запасних, навіть рукавиці не одягнув, щоб трохи зігрітися, а тут таке… Приємно, що все добре закінчилося і я не пропустив.
– Юрій Паньків старший за вас більше, ніж на 13 років. Це людина, до якої завжди можна підійти за порадою?
– У нас дуже хороші стосунки. Як тільки я потрапив до головної команди, Юра з перших днів почав мені допомагати. У нього величезний досвід, його викликають до національної збірної, він знає про воротарське ремесло все. Ніколи не соромлюся запитати у нього будь-які деталі про футбол.
– За основу Олександрії ви дебютували трохи раніше – в Кубку України. Перший пропущений гол – від гравця Зорі Богдана Лєднєва, з якими ви зараз перебуваєте у таборі "молодіжки". Такі штрафні не беруться?
– Богдан – справжній майстер стандартів. Він часто залишається після тренувань і відпрацьовує ці удари. Я розумів, яким чином він може пробити, але його постріли все одно непередбачувані. Лєднєв може і через стінку закинути, і у воротарський кут пробити.
"В Ірані мені було не по собі"
– У травні Андрій Шевченко запросив до табору головної команди країни десяток гравців з "молодіжки", у тому числі, вас. Поспілкуватися з Шовковським, Коноплянкою чи Маліновським – незабутній досвід?
– Цей харківський збір був надзвичайно цікавим. Так, виклик неофіційний, але від цього не менш приємно. Ми зіграли спаринг із СК Дніпро-1, перемогли і отримали важливий досвід. Мені вдалося поспілкуватися з Олександром Шовковським – нас взагалі чудово прийняв колектив. Я помітив максимальне сприяння від усіх хлопців і тренерського штабу.
Вони йдуть на прорив: 9 українських талантів, які можуть стати відкриттям нового сезону
– Коли ви грали за стрийську Скалу, вас нібито запрошували в МЛС. Принаймні, про це писала преса.
– Так, я їздив у Штати і тренувався з Філадельфією Юніон. Перегляд минув доволі непогано, втім виникли проблеми з документами і я повернувся додому. Згодом нам повідомили про те, що Скалу буде розформовано і ми станемо вільними агентами. Мені розповіли про варіант з Олександрією – зовсім скоро ми підписали контракт.
– Стрийська Скала була унікальним проектом і намагалася нав’язувати конкуренцію провідним українським футбольним академіям. Умови були хорошими?
– Думаю, академія Скали нічим не поступалася академіям Динамо та Шахтаря. У нас було хороше харчування, якісні поля, сильні тренери, цікаві тренування. Ми мали всі умови для того, щоб повноцінно зростати. До речі, крім МЛС, у мене був варіант з іранським Персеполісом, де грали Володимир Прийомов та Олексій Полянський. Команда була чемпіоном Ірану, я з’їздив туди на тиждень, однак відчув, що не зможу там залишитися. Не сподобалися умови і середовище. Менталітет людей зовсім інший – просто було не по собі.
"Олександрія провела 7 матчів за 21 день"
– Україна гратиме з Данією на полі Арени Львів, де Олександрія приймає своїх суперників у Лізі Європи. Сподіваєтеся на хорошу підтримку?
– Вважаю, що керівництво клубу не прогадало – у Львові люди вміють вболівати і люблять футбол. У матчах проти Гента і Сент-Етьєна у нас була реально крута підтримка. Ми програємо французам 0:2, але трибуни женуть нас вперед. Як на мене, це одна з причин того, що нам вдалося врятуватися від поразки.
– Той випадок, коли нічия, ніби перемога?
– Надзвичайно емоційна гра. Щоправда, ми не особливо святкували – наступного дня летіли в Київ, де на нас очікувало протистояння з Олімпіком. Тому все обмежилося відновлювальними процедурами, сауною і басейном. Взагалі за 21 день Олександрія провела 7 матчів. Це чудовий досвід і відмінний темп.
– У колективі вірять, що Олександрії під силу вийти з групи?
– Безперечно. Чому ні? Апетит приходить під час їжі. Нашою ціллю був чемпіонат, втім в Олександрії зараз хороші шанси на вихід у наступний етап, а майбутня гра з Вольфсбургом є ключовою. Тим більше, ми маємо максимальну підтримку від президента і віру тренерського штабу. Все залежить від нас.
"У Зорі мене називають "Хижаком": Назарій Русин – про методи Скрипника, червону картку і Динамо