Український центрбек болгарського "Лудогорця" розповів "Футбол 24" усе про життя в новій країні.
Його трансфер із "Карпат" у "Лудогорець", можливо, остаточно переконав Валерія Яремченка покинути пост головного тренера львівського клубу. Попрацювавши кілька днів у столиці Галичини, Валерій Іванович зрозумів, що з такими кадровими втратами йому не виконати поставленого завдання – виходу у єврокубки.
"Я не хотів іти з "Карпат", – запевняє нас Ігор Пластун. – Але ж усі прагнуть підвищити свій рівень". Переїзд у Болгарію дійсно пішов футболістові на користь. Чемпіон країни "Лудогорець" впевнено здолав три кваліфікаційні раунди і тепер зіграє у груповому етапі Ліги чемпіонів, де його суперниками стануть ПСЖ, "Арсенал" і "Базель". Екс-захисник "Карпат" – не чужий на цьому святі. Ігор часто виходить на поле і вже встиг відзначитися голом у матчі чемпіонату Болгарії проти "Локомотива" із Пловдіва.
"Вдячний Димінському за розуміння"
– Ігоре, цими днями клубні справи відійшли на другий план – стартував відбір до ЧС-2018. Як ви використали вільний час?
– Після останньої гри в чемпіонаті нам надали 4 дні відпочинку. Поїхав із дружиною та дитиною на море. Ну а після цього працював у звичайному тренувальному режимі, команда зіграла один товариський матч. Плавно готуємося до наступних ігор, а їх буде дуже багато.
– Українські туристи вас не розпізнали на болгарських пляжах?
– Поки що ніхто не впізнає (Усміхається). І слава Богу – можна добре і спокійно відпочити.
– Ви – у Лізі чемпіонів. Чи могли про таке мріяти ще півроку тому, коли виступали за "Карпати"?
– Мріяти, звісно, міг. У принципі, щодня прокидаюся і думаю про те, чого хочу досягнути, працюю над цим. У когось це вдається скоріше, у когось – пізніше. А в когось взагалі нічого не виходить. Я задоволений бути частиною команди, яка пробилася у груповий етап Ліги чемпіонів. Від цього мотивації вдосконалюватися тільки побільшало.
– З чого розпочався ваш перехід у "Лудогорець"? Звідки виник інтерес болгарського гранда?
– На жаль, останнім часом у Львові постійно якісь незрозумілі "гойдалки" відбувалися. Кожні півроку хтось йшов, хтось приходив. Завжди була якась неясність. Я вже давно хотів, скажімо так, перейти на сходинку вище. Спілкувався із своїм агентом Вадимом Шаблієм (його компанії ProStar також можна сказати велике спасибі за цей перехід), і він мені перший повідомив, що є інтерес від "Лудогорця". Самі ж переговори вели безпосередньо два президенти – Петро Димінський і керівник болгарського клубу. Хочеться подякувати Петрові Петровичу, який увійшов у мою ситуацію, зрозумів, що футболістам потрібно рости, і, якщо є хороша пропозиція, знайти якийсь консенсус. За це я йому вдячний.
– У кваліфікації Ліги чемпіонів "Лудогорець" ефектно пройшов усіх трьох суперників. Команда багато забивала, але при цьому й пропускала немало. Бракує зіграності задній лінії?
– Із новачків тут тільки я і ще один центральний захисник із Аргентини. Спершу я грав, а після того, як отримав червону картку, виходив уже він. Не знаю щодо зіграності… Просто "Лудогорець" – весела команда. Тут 8 бразильців, ми дуже багато граємо на атаку і деколи заграємося, не встигаємо у якихось моментах повернутися в оборону.
– ПСЖ, "Арсенал" і "Базель". За що у такій групі боротиметься "Лудогорець"? Як оцінюєте свої сили?
– Важко щось казати перед початком турніру. У нас усіх – рівні шанси. Перед кожним матчем рахунок буде 0:0. Клуби битимуться за свою філософію. Вона у нас також є. Звичайно, буде непросто, тому що суперники – більш імениті. У цій групі на нас ніхто не ставить. Але розмахувати шашками, чи навпаки – применшувати свої шанси, не бачу сенсу.
"Бразильці співали 5 годин поспіль"
– У чемпіонаті Болгарії "Лудогорець" стартував не найкращим чином і перебуває у середині турнірної таблиці…
– Коли грав у "Карпатах", регулярно читав пресу – про "Динамо", "Шахтар". Постійно чув, як вони після єврокубків налаштовуються на матчі чемпіонату. Не розумів – як так, бо готувався із "Карпатами" до національної першості щотижня. Але, перейшовши у "Лудогорець", зрозумів, як так може бути. Ти віддаєш усі сили в єврокубках, потім настає розконцентрація. Тренери роблять усе можливе, щоб налаштувати команду, але тут і самі футболісти повинні знаходити у собі сили, залишатися професіоналами, незалежно від назви турніру. У нашої команди на початку чемпіонату проявилася ця розконцентрація. Зараз вже потрібно перемагати у кожному матчі.
На фото: Із екс-партнером по "Карпатах" Грегором Балажіцом
– Ви вже оцінили рівень болгарського чемпіонату. Якщо порівнювати із тим, що ви бачили в українській першості перед відходом із "Карпат", то на чию користь буде таке порівняння?
– На мій погляд, чемпіонат України все-таки сильніший. І це попри всі наші негаразди. Я не буду применшувати силу українського чемпіонату, як це дехто робить. У нас достатньо талановита молодь, яка зараз отримала можливість грати. Звісно, я ще не на 100 відсотків впевнений, бо "Лудогорець" поки не грав із основними своїми суперниками, за винятком "Левскі", якому ми поступилися 0:1. Поєдинки із ЦСКА, "Берое", які ставлять перед собою мету скинути "Лудогорець" із трону, ще попереду. Ми обіграли "Монтану" (2:0) – цей клуб не справив на мене належного враження. А от "Локомотив" із Пловдіва нагадав "Волинь" – команда бойовита, досить пристойного рівня.
У цей момент в телефонну розмову втручається гучний хоровий спів, який відлунює коридорами.
– Хто там у вас співає?
– Ой, та це наші бразильці. Якщо піти із ними в караоке, то можна загубитися без шансів (Сміється). Такі таланти! На останню гру із Пловдівом ми їхали автобусом 5 годин. Я приліг і збирався поспати, але де там! Вони співали 5 годин поспіль.
– Ви вже відзначилися дебютним м’ячем за нову команду. Які відгуки після цього отримали від партнерів, тренерів, журналістів, уболівальників?
– Чесно кажучи, болгарську пресу не читаю. Не хочу забивати собі цим голову – це не моя справа. Звичайно, усі привітали мене з першим голом. Було приємно. На жаль, мій гол не став переломним – ми втратили перемогу. У цьому голі – нічого особливого. Це робочі моменти.
– Які стосунки у вас вибудувалися із головним тренером команди Георгі Дерменджієвим?
– Тренер – достатньо спокійний. Ніколи не підвищує голос. Мені це імпонує, тому що я сам – спокійна людина. Люблю, коли тренери вміють спокійно розмовляти, незалежно від ситуації. Наша гра зав’язана на контролі м’яча. Тут, якщо не помиляюся, 8 бразильців, а це – чарівники м’яча, які полюбляють із ним попрацювати. Відповідно, решта команди також мусить грати в такому стилі. Кожна атака повинна розпочинатися від нас, центрбеків, при першій можливості ми маємо виконувати проникаючі передачі. Тобто, у "Лудогорці" – сучасний підхід до футболу. Я отримую задоволення від такої гри і відчуваю, що можу в цій команді прогресувати й надалі.
– Які вболівальники у "Лудогорця"? Чи можна їх порівняти із фанатами "Карпат"?
– "Лудогорець" – дуже своєрідний клуб. Гранд болгарського футболу, який виграв 5 останніх чемпіонатів Болгарії, базується у маленькому містечку Разград. Тут усе достатньо просто і провінційно. У плані масовості уболівальники "Карпат" мають перевагу. Але щодо теплоти, ставлення фанів до команди, я б сказав, що "Лудогорець" – кращий.
"Пацани зустріли дуже приязно"
– Як вас прийняв колектив?
– Зустріли дуже-дуже добре. Я навіть не очікував такого прийому. З перших днів мені усі намагалися допомогти, тож відчув себе не чужою людиною. Але нещодавно переглянув інтерв’ю Коноплянки, де він сказав, мовляв, дуже швидко повірив, що "втерся" у колектив "Севільї", хоча це виявилось не так. Я хочу сказати те саме. Спершу здалося, що все дуже просто, на полі почувався впевнено. Але потім минає місяць, два місяці і дається взнаки нестача батьківщини, побутового спілкування. Партнери до тебе звикають, ти стаєш частиною команди і вже самотужки повинен давати собі раду. Зараз почуваюся добре – і в тренувальному плані, і в ігровому. А якщо все буде гаразд на полі, то й у житті – аналогічно.
– Розігрували, як новачка?
– Ні, якихось таких приколів не було, хоча я люблю посміятися. Пацани зустріли дуже приязно. Я одразу ж почав з усіма спілкуватися, як міг. Не скажу, що є поліглотом і добре знаю англійську мову, але зі шкільних часів залишилася певна база словникового запасу. Мене всі розуміють і я розумію усіх. Великий плюс ще й в тому, що Болгарія колись була близькою до СРСР. Старше покоління болгар добре розуміє російську мову. Клубні масажисти, лікарі, фізіотерапевти – розмовляю з ними російською.
– Якими матеріальними умовами вас забезпечили у клубі?
– Тут усе на дуже хорошому, солідному рівні. Клуб уже пограв у Європі, прагне виступати тут щороку, тому намагається демонструвати клас на полі і за його межами. Кожного футболіста у "Лудогорці" огорнуто увагою, турботою – оплачують помешкання, виділили новий автомобіль. Прекрасна база, хороші поля. Тут дійсно почуваєшся футболістом.
– На болгарських трасах вдається проїхатися із вітерцем? Який там рівень доріг?
– Досить хороший. Не Німеччина чи Чехія, звісно, але дороги тут однозначно кращі, ніж в Україні. Разград – маленьке місто. Думаю, якщо заїхати в будь-яке українське містечко таких розмірів, то там навіть нічого буде порівнювати.
"Хочу потрапити у збірну України"
– Коли ви покидали "Карпати", Валерій Яремченко, який лише кілька днів очолював команду, сказав такі слова: "Трансфер Пластуна – це питання до президента України". Як для себе зрозуміли цю фразу?
– От чесно, дуже б хотів, щоб цієї теми не було. Мені стало неприємно, що він сказав такі слова, не розбираючись у ситуації. Не подобається, коли люди поверхнево судять про все на світі і про футбол зокрема. Я так подивився… Це його думка… На тому й закінчив.
"Якщо це – АТО, то я тоді – китаєць". Чому Валерій Яремченко – головний політик українського футболу
– Чи стежите зараз за "Карпатами"? Які враження від нової команди – її гри, результату?
– Не завжди вдається переглянути їх матчі повністю. У нас, як правило, тренування в той час, коли грають "Карпати". Що можу сказати… Дуже вболіваю за них. Тим паче, у цьому сезоні знову нові футболісти в складі, які повинні звикнути до того, що, на жаль, з "Карпат" часто знімають очки. Бажаю команді вибратися із цього всього. У Львові нелегко в психологічному плані, тому що від "Карпат" завжди багато очікують. Мені не з руки розповідати про якісь погані моменти, але не все у клубі робиться на тому рівні, щоб команда дійсно перебувала там, де її прагнуть бачити вболівальники. Хочу, щоб тренери набралися терпіння і хочу, щоб цим тренерам дали час збудувати команду.
– З ким із карпатівців підтримуєте спілкування? Можливо, з власного досвіду рекомендуєте їм спробувати сили закордоном?
– У кожного – своя голова на плечах. Я не хотів піти з "Карпат", просто всі прагнуть підвищити свій рівень. Якщо з’являється така можливість – нею потрібно скористатися. Щодо спілкування, то найактивніше контактую з Володею Костевичем, Ромою Мисаком.
На фото: Прайд із Мисака, Сергійчука, Худоб'яка та Пластуна
– У Лізі чемпіонів невдовзі відбудеться своєрідне дербі імені "Карпат": ви зіграєте проти Лукаса Переса і його "Арсенала"…
– О, це буде цікаво. Ми з Лукасом упродовж року разом виступали за "Карпати". Дай Боже, зустрінемось і обміняємося футболками. Привезу потім цю футболку Костевичу – він дуже любить "Арсенал".
– Збірна України на етапі перебудови. Чи відчуваєте у собі сили допомогти національній команді?
– Завжди відчуваю сили і впевненість у собі. Багато є різних обставин… Я ще у Львові хотів потрапити в збірну України, але не вдалося. Зараз я – гравець "Лудогорця" і продовжую прагнути цього. Що зараз найголовніше? Мати у новому клубі регулярну ігрову практику, виступати у єврокубках. Якщо стану лідером команди, то переконаний, що виклик обов’язково мене знайде.