Неверкузен-2002: двійник Гусіна, партнер Шеви пережив драму, стара гвардія дошкуляла Лобановському – де вони зараз?![bomb](https://football24.ua/images/emoji/bomb.svg?v=12900)
За вірусною реакцією на першу в історії Байєра срібну салатницю може скластися враження, що "нуль четверті" завжди були хронічними невдахами. Але це не зовсім правда. Леверкузен уже ставав чемпіоном країни (щоправда, у Другій Бундеслізі), брав Кубок Німеччини-93 і навіть Кубок УЄФА-88, коли епічно повернувся у 2-матчевій дуелі з Еспаньйолом після каталонських 0:3.
Дошкульне тавро "Неверкузен" закріпилося за Байєром лише у 2002-му. Усе почалося роком раніше, коли замість кокаїнового генія Крістофа Даума на посаду головного тренера команди прийшов 50-річний Клаус Топмьоллер. Фігура – з плоті та крові німецького футболу. Адже у 70-х був бомбардиром Кайзерслаутерна, а з кінця 80-х тренував Ульм, Вісмут, Вальдхоф, Саарбрюкен і, звісно, Айнтрахт із Бохумом. Тобто пройшов повноцінну еволюцію від гравця до тренера найвищого рівня.
На БайАрені фактично вже була готова команда, сформована попередником. Залишалося лише не нашкодити, вміло спрямувавши її сили в правильному керунку. Колектив гарно прийняв гера Клауса і невдовзі Міхаель Баллак впевнено заявив: "Наш тренер близький із гравцями. Він – один із нас". У Бундеслізі, як і в національному Кубку, "фармацевти" поставили перемоги на конвеєр, але зараз нас цікавить, насамперед, Ліга чемпіонів.
"Нуль четверті", як бронзові призери попереднього сезону, стартували з третього раунду кваліфікації, де легенько розбили Црвену Звєзду (0:0, 3:0). Потім посіли другу сходинку у квартеті з Барсою, Ліоном та Фенербахче (обмінявшись із каталонцями домашніми перемогами + згорівши Ліону 2:4 в матчі, який уже нічого не вирішував). Другий груповий раунд заніс Байєр у класичну групу смерті – Ювентус, Арсенал і Депортіво. Ба більше, в першому турі Баллак і Ко з тріском провалилися у Турині (0:4). Але швидко отямилися, набравши у наступних п’яти матчах 10 очок. Цього вистачило для виходу у плей-офф з першого місця.
Чвертьфінал – перестріляли Ліверпуль у домашньому поєдинку (0:1, 4:2). Півфінал – зняли скальп зі самого МЮ. На Олд Траффорд зафіксували бойові 2:2, у Леверкузені – 1:1. Тож пізнього вечора 30 квітня сенсаційні "аптекарі" святкували історичний вихід до фіналу ЛЧ. Проте у чемпіонаті на той момент усе вже летіло коту під хвіст. За три тури до фінішу Байєр посідав першу сходинку з 5-очковим відривом від Борусії Дортмунд. Але, зосередившись на дуелях з МЮ, "аспіринові" несподівано поступилися Вердеру, а потім і Нюрнбергу. БД шансом скористалася, тож на останній тур, який відбувся 4 травня, виходила з +1 очком переваги над Байєром. Граючи паралельно, обидва претенденти на чемпіонство перемогли з однаковим рахунком 2:1. Салатниця поїхала у Дортмунд. "Після гри з Гертою я вив, як собака", – зізнався вкрай засмучений Топмьоллер.
Та жорстокий фатум лише розпочинав свою зловісну гру із Байєром. Одинадцятого травня, рівно за тиждень після програного чемпіонату, Леверкузен вийшов на фінал Кубка Німеччини, де потрапив під потужну роздачу від Шальке (2:4). Сезон тепер могла врятувати лише перемога у Лізі чемпіонів.
П’ятнадцятого травня відчайдушні хлопці у червоно-чорних футболках вийшли на поле Хемпден Парк у Глазго проти самих "галактікос"! Фігу, Зідан, Роберто Карлос, Рауль – таких зірок у складі Байєра навіть близько не було. Німці й пропустили швидко, проте швидко відігралися після підключення Лусіо до стандарту. Гранд не мав аж такої очевидної переваги, віце-чемпіони Бундесліги відповідали своїми моментами – Касільясу, який замінив Сезара Санчеса у другому таймі, довелося рятувати ворота від серйозних неприємностей. Долю протистояння вирішив розчерк пера генія – Зідан забив один із найвизначніших своїх голів.
Ось тоді за Байєром і закріпилося прізвисько "Неверкузен". Одразу після закінчення фатального сезону окремі гравці цієї команди поквапилися змінити місце прописки – щоб не примножувати неприємні спогади. Як склалися долі учасників фіналу?
Ханс-Йорг Бут
Голкіпер, 49 років
Німецький послідовник славетних традицій Чілаверта, Ігіти і Рожеріо Сені. Забивати він почав задовго до переходу в Байєр. А тут лише примножив свій бомбардирський здобуток і досі вважається найрезультативнішим голкіпером в історії Бундесліги – 26 м’ячів. Леверкузен покинув у 2007-му, проте в Бенфіці безнадійно засів у запасі. Дуже вчасно кар’єру у Баварії завершив легендарний Кан, тож Ханс-Йорг повертається додому і ще чотири сезони доволі регулярно виступає за мюнхенський гранд. Саме Бут стояв у воротах Байєрна проти Інтера в фіналі ЛЧ-2010. Загалом у його кар’єрі три вирішальні матчі за "вухатий" кубок – і три поразки.
У 2012-му спробував покерувати молодіжним сектором Баварії, але швидко пішов з футболу. Займається сімейним бізнесом, живе у Мюнхені разом з дружиною та трьома дітьми. У травні 2022-го зіграв у Гамбурзі благодійний поєдинок "Усі зірки – для України". Данке, гер Бут!
Дієго Платенсе
Захисник, 47 років
Після завершення драматичного сезону Байєра аргентинець поїхав з національною збірною на Кубок світу у Корею та Японію. У Леверкузені виступав до 2005-го, згодом перебрався на два сезони в Сельту. Титули до нього прийшли трохи пізніше – з Бордо став чемпіоном Франції, з Насьйоналем – чемпіоном Уругваю. Бутси зачохлив у 2013-му, в складі Аргентінос Хуніорс. Там же плавно розпочав тренерську діяльність. Зараз доріс до посади головного тренера збірної Аргентини U-17.
Лусіо
Захисник, 46 років
Байєр знайшов його в Інтері з Порту-Алегрі і зробив із цього нетипово-кострубатого бразильця високоякісного центрбека. Саме з Леверкузена Лусіо почав викликатися у збірну Бразилії і став із нею чемпіоном світу-2002. У 2004-му пішов на максимальне у межах Бундесліги підвищення – підписав контракт із Баварією. У Мюнхені до нього нарешті прийшли клубні трофеї – три чемпіонські титули і три Кубки Німеччини. А потім Лусіо дуже вдало переїхав у міланський Інтер епохи Моурінью, де йому підкорилася довгоочікувана ЛЧ. Кар’єру закінчив у 42 роки, у скромному клубі Бразильєнсе на батьківщині. Одружений, має трьох дітей. Ревно сповідує догми християн-євангелістів.
Борис Живковіч
Захисник, 48 років
Хорват виявився футболістом однієї команди – Байєра. На БайАрені він провів шість насичених подіями сезонів. У 2003-му перебрався у Портсмут до Харрі Реднаппа, але там "не пішло". Як і в наступних клубах – Штутгарті та Кельні. Догравав Живковіч на батьківщині – у Хайдуку. Опісля зайшов в агентський бізнес.
Золтан Себескен
Захисник, 48 років
На високому рівні пограв лише кілька сезонів, зокрема три з них – у Байєрі. Кар’єру був змушений завершити вже у 29 – замучило ліве коліно, на якому зробили аж шість операцій. Навіть у фіналі ЛЧ проти Реала Себескен героїчно відіграв із травмою 65 хвилин. "Я хочу прожити ще 50 років, і коліно повинне витримати цей термін", – підсумував він передчасний кінець яко гравця. Наприкінці "нульових" Золтан влаштувався на посаду селекціонера у рідному клубі – Штутгарт Кікерс. Також тренував їхню юнацьку команду. Згодом проявив себе як експерт з консалтингу.
Карстен Рамелов
Півзахисник, 50 років
Капітан того Байєра був ідеальним двійником нашого Андрія Гусіна. Ідентична антропометрія і позиція на полі, схожі риси обличчя, шевелюра і моторика. Коли вони перетиналися в опорній зоні під час поєдинків Динамо з Байєром у 99-му або України з Німеччиною у 2001-му, розрізнити їх можна було лише завдяки різним футболкам. До Леверкузена Рамелов переїхав у 1995-му і грав тут аж до 2008-го, ставши легендою "нуль четвертих". Ще в статусі чинного футболіста записав сольний музичний альбом – не для продажу, а лише як сувенір для родичів та друзів. Кажуть, останніми роками займається бізнесом. Також Рамелов є одним із віце-президентів Асоціації футболістів-контрактників.
Міхаель Баллак
Півзахисник, 47 років
Найбільший талант "Неверкузена". Міхаелю вистачило трьох сезонів у червоно-чорній футболці, щоб одразу після розв’язки кампанії 2001/02 перейти у стан самої Баварії. Там він також став одним із лідерів, тож уже зрілого майстра запросили у Челсі, де грав пліч-о-пліч із Шевченком. Мюнхенський та лондонський етапи примножили трофейну скарбницю Баллака чотирма чемпіонськими медалями, шістьма національними кубками та ще багатьма іншими коштовними брязкальцями. За збірну Німеччини провів 98 матчів, забив 42 м’ячі, ставши віце-чемпіоном Європи та світу. Ще тричі визнався футболістом року у Німеччині.
Прикметно, що завершувати кар’єру Міхаель повернувся саме у Байєр (2010-12 роки). На футбольній пенсії Баллак пережив дві особисті драми. Спочатку розлучився з дружиною Сімоною, яка народила йому трьох дітей. А у 2021-му втратив середущого сина Еміліо, який загинув у ДТП.
Бернд Шнайдер
Півзахисник, 50 років
Ще один канцлер "аспіринових" на рівні з Рамеловим. Шнайдер провів у Леверкузені повних і безперервних десять років. До завершення кар’єри у 2009-му його підштовхнула надокучлива травма спини. Підсумок: 364 матчі і 53 голи. Ще 81 поєдинок і 4 голи він провів за збірну Німеччини, зокрема грав проти України у стиках за путівку на ЧС-2002. Упродовж багатьох років Шнайдер входить до складу добровольчої бригади вогнеборців Леверкузена. Тож і прізвисько має відповідне – "Пожежник".
Їлдирай Баштюрк
Півзахисник, 45 років
Як тут не згадати цього мініатюрного і непередбачуваного 168-сантиметрового турка? Баштюрк полюбляв замордувати оборону суперника своїми викрутасами. Довго зализувати рани після потрійного фіаско-2002 він не став – одразу занурився у вир Кубка світу, куди поїхав зі збірною Туреччини і дійшов аж до сенсаційного третього місця. Щоправда, потім деякий час бойкотував національну команду через конфлікт із Фатіхом Терімом. Байєр покинув у 2004-му – Герта. Також засвітився у Штутгарті і зіграв аж один матч за Блекберн. Згодом відійшов від футболу, почавши займатися ринком нерухомості.
Томас Брдаріч
Нападник, 49 років
Цей німець хорватського походження ніколи не вражав високою результативністю – де б він не грав. І все ж отримав стартові 39 хвилин проти Реала у Глазго. Після Байєра побігав ще кілька сезонів за Вольфсбург і Ганновер. У 2009-му Брдаріч розпочав тренерську і функціонерську кар’єру. Зокрема на початку 2010-х обіймав посаду спортивного директора у мінському Динамо і ташкентському Буньодкорі. Тренував дубль Вольфсбурга, Теніс-Борусію, македонську Шкендію, кувейтський Аль-Арабі, індійський Ченнаїн. Зараз очолює Влажнію, з якою не зміг здобути титул чемпіона Албанії.
І ще кілька фактів цікавих про Брдаріча. Наступного року після фіналу ЛЧ-2002 Томас записав музичний диск, де висміяв трьох титанічних кіперів Бундесманшафт – Кана, Леманна і Роста. Хоча й сам став об’єктом для насмішок – через худі ноги його прозвали "Бембі". Одружений, виховує двох синів.
Олівер Нойвілль
Нападник, 51 рік
Злий геній команд Лобановського. У 1999-му забивав Динамо, у 2001-му – збірній України. Із Бундестім став срібним призером ЧС-2002 і Євро-2008, а також брав бронзу ЧС-2006. Разом зі Шнайдером вважався найбільш запеклим курцем збірної. Із Леверкузена поїхав влітку 2004-го – трансфер у Борусію Менхенгладбах, де також забивав чимало. Щоправда, єдиним серйозним трофеєм за всю кар’єру Нойвілля виявився титул чемпіона Швейцарії-1994, здобутий у складі Серветта. Вже багато років тренує молодь головного клубу Гладбаха. У певний період навіть входив до штабу Марко Розе.
Дімітар Бербатов
Нападник, 43 роки
"Про Бербатова скажу так: ледачий, зараза, але талановитий. Чесне слово! Такий ледачий, що я вам не можу передати. Але – від природи. Вищий за мене (з моїми 185-186 см), десь 46-й розмір стопи. Я не знаю, як він з такою ногою робив із м’ячем такі речі. А як бив головою!" – характеризував Дімітара наш голкіпер Євген Немодрук, який грав із болгарином за софійський ЦСКА.
Проти Реала молодий нападник вийшов уже на 39-ій хвилині, замінивши інертного Брдаріча. Заслужив на таку честь, адже у своєму першому повноцінному сезоні за Байєр встиг забити 16 м’ячів. БайАрену болгарин покинув із 91 голом, підписавши у 2006-му контракт із Тоттенхемом. Зміна клімату на його результативності не позначилася. Бербатова оцінив навіть Алекс Фергюсон, запросивши його на чотири сезони до МЮ і не пошкодувавши ні на секунду. Догравав бомбардир у Монако, ПАОКу та індійському Керала Бластерс.
Закінчивши кар’єру, Бербатов продовжує жити в динамічному стилі. Випустив автобіографічну книгу, балотувався на пост глави Болгарського футбольного союзу (програв зі скандалом), захоплюється малюванням та баскетболом, опікується багатьма благодійними проектами.
Ульф Кірстен
Нападник, 58 років
У кар’єрі легенди східнонімецького футболу були лише два клуби – Динамо Дрезден і Байєр. Причому за "фармацевтів" він провів 13 сезонів! У 1999-му від кілерських талантів Кірстена двічі постраждало київське Динамо. У фіналі проти Реала нападник вийшов на 65-ій хвилині, замінивши Себескена. На той момент ветерану вже було 36,5 років. Через рік він почепив бутси на ритуальний гвіздок. Потім працював у тренерському штабі Байєра, упродовж шести років очолював другу команду. Виховав сина Бенджаміна, який став непоганим голкіпером – виступав за дрезденське Динамо та Локомотив Лейпциг.
Марко Бабіч
Захисник, 43 роки
У фіналі замінив Лусіо на 90+1 хвилині. Хорват Бабіч – найменш відомий гравець того Байєра, хоча за сім років на БайАрені відбігав півтори сотні матчів. Далі ж не проявив себе. Бетіс, Герта, Сарагоса – ніде не був твердим гравцем основи. Кар’єру закінчив доволі рано – у 32 роки. Зате у 2017-му Бабіч розпочав тренерську діяльність: входив до штабу пірейського Олімпіакоса, очолював боснійський Челік, хорватський Рудеш, словенську Ілірію. Чекаємо продовження.
Клаус Топмьоллер
Головний тренер, 72 роки
Новий сезон одразу пішов шкереберть. Поразки в чемпіонаті, нечувані 2:6 від Олімпіакоса у Лізі чемпіонів… У лютому 2003-го Топмьоллера відправили у відставку, а Байєр заледве врятувався від вильоту у другу Бундеслігу – п’ятнадцята сходинка. Клауса запросили в Гамбург, проте й там він затримався ненадовго. Останньою командою тренера стала збірна Грузії, яку він очолив перед стартом відбору Євро-2008. Сакартвело змагалися в одній групі зі збірною України, і ми добряче намучилися з цим суперником – 3:2 у Києві, 1:1 у Тбілісі.
Принагідно гер Клаус виховав собі спадкоємця. Його син Діно грав на позиції форварда, а у 2001-му навіть потрапив якимось дивом у Манчестер Сіті, проте не зіграв там жодного матчу. Значно краще у Топмьоллера-молодшого вдається тренувати. Приміром, кілька років тому Дюделанж під його керівництвом став чемпіоном Люксембургу. Останнім часом Діно працював у тренерських штабах РБ Лейпциг та Баварії, а зараз очолює франкфуртський Айнтрахт. Йому лише 44. Має час, щоб перевершити батька.
Борусія-1997: від власника 4-зіркового готелю до рокера, який забивав Шахтарю – де вони зараз?
показати приховати