Чемпіонат Європи втратив потужну Францію. "Ле бльо" в серії пенальті програли Швейцарії та вилетіли з турніру. Наша думка про те, як оцінювати це фіаско.
Франція підходила до Євро-2020 головним фаворитом. Лідери у праймовому віці, кілька десятків зірок, не всі з яких помістилися в заявку, і найголовніше – досвід великої перемоги. Європу мала підкорити та ж команда, яка три роки тому виграла чемпіонат світу.
Дідьє Дешам пройшов Мундіаль без феєрверків – простим прагматичним футболом. Груповий етап Євро також сприймався крізь призму холодного розрахунку. Якість футболу відійшла у тінь, абсолютна відсутність пресингу не дивувала. Ця команда виглядала ідеальною для плей-офф. Не зовсім ідеальною, але враження від 2018-го малювали таку картину.
Франція – зіркова команда, яка грає у футбол андердогів. Нейтралізація суперника – першочергова місія для "ле бльо". Надійність захисної структури виводиться в абсолют, а атака побудована на індивідуальних якостях Мбаппе, Грізманна та Жиру/Бензема.
Недолік цієї стратегії в тому, що група атаки повинна в кожному матчі реалізовувати на полі свій талант. На ЧС-2018 так і було – тоді взагалі важко було визначити кращого серед Кіліана, Антуана і Олів'є. Всі були ідеальними. А на ЧЄ-2020 всі, зокрема і Бензема, опинилися в тіні генія епізодів (!) Погба. Особливо Мбаппе, який за своїми стандартами провалив турнір.
З першого погляду здається, що прагматичний план Дешама зменшує ризики. Але це працює тільки в тому випадку, коли зірки в прекрасній формі. Мбаппе привчив, що він реалізовує дві гольові нагоди з двох – і тренер на це закладається. Франція зробила достатньо, щоб обіграти Угорщину, але Кіліан підвів (хоча його гра за ПСЖ цього не передбачала).
Раніше не підводив. І Грізманн не підводив. Ще й Бензема з'явився. Дешам не мав підстав чекати підстав. Зазвичай топ-команди по-іншому зменшують ризики. Розкривають гру в обидві сторони, створюють в рази більше за суперника і більше забивають. Однак тренеру "ле бльо" це було ні до чого. Досі все працювало. В нього ж не Мората в атаці, а Мбаппе.
Занадто багато Мбаппе. Проблема не тільки в ньому. В захисті індивідуальності не менш важливі. На тріумфальному чемпіонаті світу латералі відігравали ключову роль в успіху команди, а тепер були блідими копіями самих себе. Ернандес зіграв на Євро тільки три тайми, Павар провів три повні матчі, але був настільки слабким, що краще б не виходив на поле взагалі.
Перед 1/8 фіналу Дешам вирішив, що залишатися в схемі з чотирма захисниками, коли Павар катастрофічний, а зліва травмовані і Ернандес, і Дінь, – авантюрно. І перейшов на гру з трьома захисниками. Це було жахливо... Французи просто не знали, що робити і куди бігти. Лівий фланг провисав, футболісти не могли рівномірно зайняти зони. "Команда виглядала загубленою, на межі зриву. Чемпіонів світу важко було впізнати", – пише Le Figaro.
Франція заслужено горіла Швейцарії, поки не повернулася до звичної формації. Потім поступово вирівняла гру, захопила ініціативу та оформила камбек. Два з трьох голів – чиста майстерність Бензема та Погба. Але це не везіння – Дешам же закладається на такі ситуації, пам'ятаєте?
Жах після 3:1 – безвідповідальність футболістів. Французам здалося, що вони вже зробили все необхідне. Вони ніби припинили грати. Швейцарія не просто зрівняла рахунок. В овертаймі саме аутсайдер проявляв більше бажання уникнути серії 11-метрових.
Ще один важливий мінус стратегії Дешама в тому, що її сприйняття страшно залежне від результату. У випадку невдачі не треба довго шукати аргументів проти тренера. Ось вони, всі на поверхні. Не реалізовує потенціал шикарного покоління, грає в примітивний блідий футбол, підлаштовується під слабших опонентів (грандіозний гріх!).
Але ж це все було і два роки тому. Саме таким футболом Дешам задер планку до небес. "Розчарування" (Le Parisien), "Аварія" (La Provence), "Величезне розчарування" (Sud Ouest), "Знищені" (l'Equipe) – французька преса б'ється в конвульсіях. Невдачу сприймають так болісно через максимальні очікування. Жодна інша команда не їхала на турнір тільки за титулом.
Зі всіх усюд вже кричать про відставку Дідьє і закликають призначити Зідана. Можливо, це і правильне рішення. Франція була найсильнішою командою на Євро-2020, навіть один провальний матч на такому рівні може призвести до відставки.
Але суть в тому, що це був саме один провальний матч на турнірі. Неймовірно поганий, але один. На Дешама повішали забагато собак. Тепер по-іншому оцінюють і груповий етап, де нічого поганого не трапилося. Тепер обсмоктують рішення повернути Бензема, яке частково спричинило конфлікт між Жиру та Мбаппе, хоча Карім виправдав свій камбек у збірну.
Глобально Дешам винен в тому, що надмірно довірився своїм зіркам. У Мбаппе зовсім не йшла гра, а тренер вперто тримав його на полі (проти Швейцарії ще й дозволив травмованому Кіліану бити пенальті). Повірив, що кришталевий Ернандес не зламається і не взяв Менді. Повірив, що Павар забуде сірий рік у Баварії і видасть максимум. Повірив, що Лангле вміє грати у футбол і не взяв Упамекано та Конате.