З першого погляду нічого не змінилося – МЮ витрачає шалені гроші, але не може кинути виклик лідерам англійського футболу. Заглядаємо глибше та шукаємо прогрес.
Манчестер Юнайтед у цьому десятилітті став символом бездарного керівництва. У спортивному плані. Клуб розвивається, залишається в топі найбагатших, збільшує прибутки, але давно навіть не претендує на чемпіонство АПЛ і через сезон пролітає повз Лігу чемпіонів. Незрозумілі рішення щодо тренерів, близько мільярда витрат на трансферному ринку практично в нікуди, відсутність чіткої стратегії – після Фергюсона залишилися лише титули та гроші.
Останні події виглядали логічним продовженням хаосу. Моурінью дали нову угоду, але не купили необхідних футболістів. Потім поспішно запропонували повноцінний контракт Сульшеру, вкотре станцювавши під дудку преси та експертів-легенд. А ще були літні трансфери на космічну суму, виплачену далеко не за зірок. У підсумку – по сезону "навіть" не топ-4 АПЛ. За цим всім ми проґавили, що Манчестер Юнайтед почав одужувати.
Вперше за довгий час помітна стратегія, зник хаос
Сульшер декларував побудову сімейної позитивної атмосфери. Звідси чистка складу від токсичних зірок і ветеранів, британізація, ставка на тих, хто з дитинства мріяв про футболку МЮ. Це все могло б зійти за красиві слова для вболівальників, але слова не розходяться з діями. Те, що для іншого клубу виглядає другорядним, а подекуди смішним, для Манчестер Юнайтед має першочергове значення.
Команда не грає в Лізі чемпіонів, на чолі недосвідчений тренер, в якого за спиною провал з Кардіффом. Як в такі умови заманювати висококласних виконавців? Зараз однієї зарплати замало. Манчестер Сіті може запропонувати стільки ж і значно кращі перспективи. Тому ставка на британських футболістів, які росли на успіхах МЮ, – це хороший план. Складно сказати, наскільки фанатіли від клубу Магуайр, Ван-Біссака та Джеймс, але для них статус Манчестер Юнайтед точно означає більше, ніж для гравців такого рівня з континенту.
Ед Вудворд часто кидався на те, що найбільше блищить. А якщо блищить за невелику ціну – ніхто й не роздумував. Фалькао, Ді Марія, Швайнштайгер, Санчес, продовжувати можна довго. Зараз клуб почав ретельніше підходити до підбору потенційних новачків: вивчати характери та навколофутбольне життя, складати прогноз на фізичну форму. Знову ж для більшості клубів такий аналіз є звичною справою, але МЮ до цього дійшов нещодавно.
А хіба може бути інакше, коли в клубі немає спортивного директора чи іншого керівника з чітким планом? Головний в усьому Ед Вудворд банально не розбирається у футбольних нюансах – він класний бізнесмен, але не футбольний менеджер. Функції спортдира частково розділили між собою Сульшер та його асистент Фелан. Вони обирають курс на ринку, визначаються з пріоритетами, підтягують молодь.
Рано робити глобальні висновки, проте покращення очевидне. Манчестер Юнайтед підписав скромних трудяг Арона Ван-Біссаку і Дена Джеймса, звихненого на самовдосконаленні Бруну Фернандеша, а також Харрі Магуайра, який відразу став авторитетом у команді та приміряв капітанську пов'язку. І всі ці трансфери успішні в спортивному плані. Клуб підсилився та очистився від токсичності (ну майже – Погба все ще каламутить воду).
Перше літо витратили на побудову елітної оборони
Минулого року "червоні дияволи" віддали 140 мільйонів фунтів за Харрі Магуайра та Арона Ван-Біссаку. Скептицизм зашкалював, дехто насміхався з таких придбань, інші мовчки крутили пальцем біля скроні. Натомість ці трансфери перетворюються в найкращі інвестиції за багато років. Манчестер Юнайтед нарешті має топову оборону.
В АПЛ з гри менше за МЮ пропускає лише Ліверпуль. За гостротою допущених моментів "червоні" програють тільки Ліверпулю та Ман Сіті. У порівнянні з попереднім сезоном суперники завдають в середньому на 2,5 удару менше по воротах Де Хеа. Навіть коли команда йшла у нижній частині турнірної таблиці, претензій до оборони було мінімум.
Ван-Біссака весь сезон чудово виглядає в захисті. "Найкращий у грі один в один", – каже Джеймі Каррагер. Знищений у дербі Рахім Стерлінг не дасть збрехати. Ван-Біссака зривав аплодисменти за свої оборонні перфоманси, але отримував справедливу критику за мізерну допомогу попереду. Взимку вдалося підтягнути й цей компонент: тепер Арон активніше підключається в атаку, більше загострює, асистує. Він взяв півроку на адаптацію, не опускаючись при цьому нижче певного рівня, а тепер ефективний в усьому.
З Магуайром все складніше. Гравець за 80 млн в теорії має приносити команді титули та претендувати на "Золотий м'яч". Принаймні такий стандарт задав ван Дейк, порівняння з яким новачок МЮ уникнути не міг. Зірковий час Харрі на Олд Траффорд ще попереду, але й зараз він не розчаровує. Магуайр з перших матчів став босом оборони та ментальним лідером "дияволів", навколо нього побудували стандарти. При цьому потенціал англійського центрбека сповна не розкривається – він дуже корисний у позиційних атаках, які в МЮ лише у перспективі.
Манчестер Юнайтед, звичайно, переплатив за цих футболістів, але причини переплати об'єктивні. По-перше, націнка на англійців в АПЛ. По-друге, додатковий "податок найбагатшого клубу світу", який всі продавці накладають на МЮ. Доводиться приймати такі умови ринку, немає виходу. Втім, якщо абстрагуватися від сум, Юнайтед варто похвалити. Одне трансферне літо пішло на якісну комплектацію однієї лінії.
Фернандеш перевтілив МЮ – неймовірний вплив одного футболіста
Поряд з солідною обороною Манчестер Юнайтед має імпотентну позиційну атаку. Після травми Погба команда втратила єдине стабільне джерело креативу та зв'язну ланку між задньою та передньою лініями. Зводилося все до дальніх ударів – ефективних у Рашфорда та неефективних у Фреда.
Бруну Фернандеш ідеально зайшов у "диявольський" пазл. З перших матчів показав, наскільки Юнайтед бракувало сміливого тонкого футболіста. Футболіста, який вміє взяти гру на себе, вміє притримати, оцінити ситуацію та вирізати хороший пас між лініями, вміє грати з піднятою головою та приймати нестандартні рішення. Який врешті-решт не боїться провести з м'ячем понад дві секунди.
Португалець став найкращим у команді за всіма ключовими атакувальними показниками і в перший місяць взяв приз найкращому гравцю АПЛ. Він забиває, асистує, загострює. З ним МЮ видав 9-матчеву безпрограшну серію в усіх турнірах. Партнери та вболівальники миттєво зробили з Бруну зірку. Перші віддали повний пакет креативних функцій на полі, а другі поставили його ім'я в один ряд з Кріштіану Роналду в чантах.
"Фернандеш не боїться ризикувати. Він достатньо сміливий, щоб не сахатися помилок і приймати сміливі рішення. У нього є X-фактор", – каже Уле Гуннар Сульшер. З його появою прогресує вся команда та окремі футболісти зокрема. Тут знову варто акцентувати увагу на тому, що МЮ купив виконавця, який найкраще підходить тренеру, а не просто найіменитішого плеймейкера на ринку, який випадав би з наявної структури.
Бруну не випадково так легко вписався в ігрові схеми Сульшера. Зазвичай у таких випадках творчого футболіста звільняють від оборонної роботи – той виблискує з м'ячем, але послаблює команду без м'яча. Ситуація Фернандеша унікальна. Бруну дуже багато та ефективно відпрацьовує на захист, здійснюючи 8,8 підбирання за матч. Він поєднує в собі талант зірки та працездатність ремісника.
Окрім цього, Фернандеш на порядок підняв гостроту стандартів Манчестер Юнайтед. Прямими ударами обстрілює стійки, хитрими розіграшами придумує голи в дербі для Марсьяля, з кутових подає ідеально на голову Магуайру. І ще одне – красиво забиває пенальті, поки горе-пенальтисти Погба та Рашфорд лікуються.
Чи можливо поєднати Бруну на полі з Погба – велике питання. Сульшер грає у 4-2-3-1, використовуючи Фернандеша в ролі "десятки". Ця позиція не розкриває всі найкращі якості португальця (так, він може виділятися ще більше), а для француза взагалі у такій формації місця немає. Найцікавішим варіантом виглядає повернення до "ромба" у центрі поля: Погба на вершині під форвардами, Бруну та Фред – бокс-ту-бокс, а Мактоміней в опорній.
Бруну був найдорожчим зимовим трансфером Європи, однак всі обговорюють не 70-мільйонну суму, а крутість новачка. Фернандеш не зовсім вписується в ідею британізації команди, але він мріяв про АПЛ і чітко розумів, куди переходить.
Манчестер Юнайтед збереже позитивний курс?
Коли мова про МЮ – жодних гарантій. Поки що клуб робить правильні кроки, але невдалий старт наступного сезону – і голова Сульшера полетіла, чергова революція. Самого наставника перехвалювати рано. Цікаві рішення та хороша стратегія в топ-матчах, де норвежець гідно протистояв Гвардіолі та Клоппу, йдуть в плюс. А нездатність поставити осмислену атаку – в мінус. Як і знущання з Рашфорда, який з вини тренерського штабу отримав важку стресову травму. Манчестер Юнайтед має наймолодший середній вік складу в АПЛ. Використання юних вихованців – не просто алібі для Сульшера, а також частина стратегії клубу.
З норвежцем дії Манчестер Юнайтед принаймні стають зрозумілими та передбачуваними. Наступним кроком мала б бути комплектація групи атаки, якій може завадити коронавірус. Ден Джеймс справляє виключно позитивне враження, але це гравець для ротації. З Одіоном Ігало наразі ще нічого не зрозуміло. "Дияволам" потрібні сильні футболісти на фланг та в центр атаки. У команду чудово вписалися б 100-мільйонні Джейдон Санчо та Харрі Кейн. І клуб нібито працює над тим, щоб їх придбати. Можливо, все ж варто позбутися Погба.
Попри все, Манчестер Юнайтед вибирається з болота. Коштовні трансфери – це вимоги докоронавірусного ринку. "Дияволи" багато витрачають і не можуть пробитися в топ-4, але такими є наслідки попередніх помилок. Не всі вболівальники усвідомлюють, наскільки низько впав клуб через бездарне управління. Без структурних зрушень можливий лише локальний успіх – поодиноке віце-чемпіонство імені Де Хеа, але не конкурентний проєкт на роки.