Збірна України в рамках матчу 8-го туру відбору до Євро-2024 переграла Мальту (3:1). Звіт читайте на "Футбол 24".
Сергій Ребров вдався до обмеженої ротації
Тренерський штаб збірної України у порівнянні з матчем проти Північної Македонії зробив три заміни. Дві з них було проведено на правому фланзі – замість інертного Зубкова вийшов Ванат, а Конопля в обороні поступився місцем Караваєву. Ще одна перестановка була вимушеною, адже травмувався Степаненко. Довелося випускати Сидорчука.
Мальта – Україна – 1:3 – відео голів і огляд матчу
Ці рішення нікого не тривожили. Здавалося, що для зустрічі з Мальтою можна провести ще більшу ротацію. Ніхто не сумнівався у перемозі України – навіть попри важкий червневий матч з острів'янами, коли вдалося здобути мінімальну перемогу завдяки голу на 72-й хвилині.
Перший тайм – катастрофа...
Влітку збірна Мальти здивувала Україну якісним пресингом на нашій третині. Він виливався у помилки й небезпечні моменти. Тоді ці проблеми списали на фактор втоми (команда проводила третю гру за тиждень) і недовгий термін роботи Реброва – втім, те ж саме вболівальники побачили і в зустрічі на острові. Почасти з-під тиску "хрестоносців" виходили, виносячи м'яч в аут.
Дії підопічних Сергія Станіславовича при цьому виглядали сумбурно. Були спроби агресивного тиску. Були спроби тримати м'яч – все це виглядало діряво й вайлувато. Мальта не сипалась.
Що найбільш прикро, за перші 35 хвилин "синьо-жовті" не створили жодного реального моменту. Далі кількох підходів до штрафного справа не просувалася. Ставка на Ваната особливо не спрацювала – Україна все так же звалювалась на лівий фланг.
А от острів'яни взяли та й забили гол на 12-й хвилині. У знущальницькому стилі. Нвоко залишився без опіки в опорній зоні, прийняв вертикальний пас низом і в дотик скинув м'яч на хід Мбонгу – а Пол втік від обох центрбеків збірної України. Далі залишилось прошити Трубіна. 0:1.
...але Україна відскочила
В принципі, увесь перший тайм у виконанні українців виглядав жахливо, але на перерву збірна пішла за переваги в рахунку. З цим нам допомогли самі мальтійці. На 38-й хвилині Камензулі допоміг відновити статус-кво, незграбно зрізавши у власні ворота кволу передачу Судакова. 1:1
На 41-й же Мудрик влетів на лівий край штрафного, а Джозеф Мбонг поклав його на газон. Пенальті! Довбик пробив доволі слабко, але м'яч таки прослизнув під Бонелло – 1:2!
Втім, острів'яни могли зрівняти рахунок вже на 45-й хвилині внаслідок передачі Пола Мбонга на лінію карного майданчика, звідки потужно пробив Гійом'є – Метью влучив у поперечину!
Загалом, успіх збірної України тримався на Мудрику. Михайло був найактивнішим, хоча до ефективності залишаються питання. Хай там як, обидва голи почалися з його дій, а крім того він ледь не відзначився на 36-й хвилині – простріл Караваєва з правого флангу докотився на лівий кут штрафного, а Михайло пробив звідти під дальню стійку. Голкіпер парирував, однак лайнсмен зафіксував офсайд.
Міша у компенсований час міг повторити подвиг Караваєва, пробивши у майже порожні ворота з центру поля, але Бонелло врятував. Попри ці старання, сумарний атакувальний доробок України у першому таймі виглядав жахливо – за ударами була рівність, а без урахування пенальті наш показник очікуваних голів становив 0,21 xG. Менше, ніж у збірної Мальти.
Другий тайм не був кращим. Ребров з 60-х хвилин почав грати на збереження рахунку
Клас збірної України повинен був датись взнаки. Мальта не могла витримати на такому пристойному рівні весь матч, а Сергій Ребров мав купу варіантів для тактичних перестановок. Досвід червневого матчу слугував підтвердженням – "хрестоносців" по у другому таймі таки дотиснули.
Втім, перші 30 хвилин після відновлення гри мало відрізнялись від того, що ми бачили до перерви. У нас навіть зменшився показник володіння м'ячем (з 70% до 56%). Із шести ударів по воротах чотири були дальніми й мали мізерну гостроту, а два постріли з периметру були заблоковані. Лишень лонгшот Мудрика на 70-й хвилині реально претендував на гол – Михайло цілив під праву стійку, змусивши Бонелло парирувати.
Мальта завдала навіть більше пострілів, причому небезпечних епізодів була аж два. Нвоко пробивав з розвороту метрів з 20-ти – Трубін дістав м'яч з-під лівої від себе стійки. Пол Мбонг же на 75-й бахнув метрів з 30-ти. Сфера пролетіла над поперечкою.
На ту мить Сергій Ребров провів вже три заміни. Ще у роздягальні Сваток вийшов замість Матвієнка, а в середині другого тайму на полі з'явились Назарина й Конопля (Судаков і Ванат відправились на банку). Це означало гру на утримання – тренерський штаб посилив центр опорником, Юхим є профільним захисником, а Караваєв піднявся вище. На 76-й хвилині Олександра замінив Зубков.
Мудрик врятував від проблем. Тепер все вирішиться у матчі проти Італії
Україна не цуралася розкатувати м'яч на власній половині, вбиваючи час. Загалом, за 10 хвилин після удару Мбонга моментів побачити не вдалося – пригадується тільки подача Зубкова, до якої не дотягнувся Довбик. Все це неабияк тривожило, адже всього один випадковий гол мальтійців міг коштувати перемоги.
На щастя, Мудрик був зарядженим на гол. І він добився свого на 86-й хвилині. Зірковий вінгер Челсі переграв захисника на фланзі, змістився у центр і вистрілив метрів з 26-ти – точно в дальній кут, без шансів для Бонелло. 1:3! Всі питання щодо переможця були зняті.
На 90-й хвилині Зубков міг і до розгрому справу довести. Олександр побачив, що Бонелло вийшов з воріт, і спробував повторити трюк Караваєва – втім, м'яч пройшов повз ворота. Зрештою, фінальний свисток зафіксував перемогу збірної України з рахунком 1:3. "Синьо-жовті" набрали 13 очок.
Італія у паралельній зустрічі програла Англії, тож підопічні Сергія Реброва повернулись на другу позицію. Щоправда, у "Скуадри" є матч в запасі, однак це вже таке. Найголовніше, що апеннінці не зможуть відірватись від України більше, ніж на три очки – значить, доля путівки на Євро-2024 буде розіграна у нашому поєдинку з "адзуррі" в Леверкузені.
*****
Це вже починає набридати. Збірна у відборі до Євро-2024 не видала жодного рівного матчу, за виключенням нічийного з Англією (іронічно). Особливо сильні проблеми знову створив карлик вартістю в мізинець Мудрика. Не потрібно бути тактичним аналітиком, щоб зрозуміти – щось у роботі Сергія Реброва пішло не так. За шість ігор під його керівництвом можна вже було досягти прогресу.
Хоча зміни є – і вони відчутні. Україна відійшла від енерговитратного безконтрольного Петраболу, повернувшись до системного позиційного футболу з осмисленим володінням. Тренерський штаб проводить своєчасні й зрозумілі заміни, а тактика значною мірою адаптована під вразливості суперників. Цього не вистачало навіть у часи Шевченка.
Зрештою, команда стала прагматичнішою. З Мальтою нічого не вдавалося, тож після 60-х хвилин Сергій Ребров просто почав грати на збереження рахунку – по суті, це було правильним рішенням. Словом, якщо розбиратись, то до коуча особливих питань не може й бути. Він якісно виконує свою роботу, але...
Виходить так, що Україна змінилась структурно, але не змінилась по суті. Особливої різниці з часами Петраболу не помітно – збірна продовжує розкатувати нервові поєдинки, все так же втрачаючи контроль на рівному місці й зберігаючи старі проблеми. Попри всі старання Судакова і Ко, "синьо-жовті" луплять дві третини ударів з дальньої дистанції, що сигналізує про проблеми з входом у штрафний. Якщо згадати матч з Македонією, то більшість моментів було створено на контратаках, а не в позиційці.
І ось за це вболівальники мають право спитати з коуча. Структурно-стилістичні зміни є, а реального прогресу немає. Слава Богу, що є результат (та і яскравість на місці) – але це тільки тому, що у Судакова з Мудриком залітало з 30-ти метрів, а рикошети були на нашу користь.
Втім, вішати всіх собак на тренера теж не варто. Не він, виступаючи в АПЛ та ЛЧ, програє ривки форварду Біркіркари (четвертої команди чемпіонату Мальти). Не він програє більшість єдиноборств півзахисникам з мелецької Сталі (12-та команда Екстракляси). Не він з ударних позицій у штрафному котить м'яч настільки незграбно, що це дезорієнтує захисника й призводить до автогола.
Зате він відповідає за результат – і з таким футболом важко повірити, що все завершиться виносом Італії в останньому турі. Тим паче, що наш праймовий склад у Мілані спромігся видати лишень 30 хвилин нормальної гри. І все одно у проект Сергія Реброва хочеться вірити.
Все ж, його футбол – це системна історія. У команди може щось не виходити, але коли є нормальний фундамент, то є і можливості для росту. Ця збірна побудована на правильних принципах і здатна якісно прогресувати, а от шлях попередника заводив у глухий кут.
Хочеться вірити, що прогрес відбуватиметься вже на Євро-2024. Ну а якщо ні, то і нехай – "ефективний" менеджмет призвів до того, що перед стартом відбору всі говорили про збірну лишень у контексті ЧС-2026. Про чемпіонат Європи особливо і не мріяли, однак Сергій Ребров підхопив команду й зберіг шанси до останнього.