Йому назавжди – 47. Вихованець київського Динамо, зірка Ворскли та Маккабі Хайфа поліг у війні з російськими окупантами.
Війна з Росією щоденно забирає найкращих синів та доньок України. Наша нація втрачає свій цвіт та гордість, тих, хто мав би будувати державу майбутнього.
Нам лише залишається фіксувати та пам'ятати історію кожного полеглого героя. Яким був, чого досягнув, про що мріяв. Серед тисяч болісних спогадів та обірваних польотів є й життєпис Сергія Баланчука, екс-захисника київського Динамо та полтавської Ворскли, який напередодні загинув під Бахмутом. У згадках екс-партнерів 47-річний Сергій назавжди залишиться особливою людиною.
Олександр Венглинський, партнер по Динамо
– Розумний, освічений, інтелігентний – це все про Сергія. Людина просто не мала злості у собі, виключно добро і позитив. У нас в юнацькій команді Динамо існувала своєрідна четвірка друзів: Баланчук, Ващук, Шовковський і Федоров.
Баланчук першим потрапив у головну команду. Він володів хорошою дистанційною швидкістю, мав чудову ліву ногу. Знаєте, переважно крайки є за своєю суттю бігунками. Ми грали в Анатолія Крощенка за схемою 4-3-3 і тренер Сергія використовував, як універсала, який міг закрити не лише свій лівий фланг, а й протилежний і навіть у центрі зіграти. Бачите, як буває – Бог наділив Сергія не тільки футбольними талантами, а й інтелектом та світлою головою за межами поля.
Якщо з людьми із футбольного світу бачишся частіше, то Баланчук відійшов від футболу і нагод зустрічатися у нас було менше. Зрештою, він відмінно себе реалізував у юриспруденції і не загубився у післяфутбольному житті. Востаннє ми перетиналися на зустрічі випускників років 5-7 тому.
Олександр Головко, партнер по Динамо та Ворсклі
– Сергій був не просто моїм другом та одноклубником у Динамо та Ворсклі. Він – хресний батько мого сина. Наша сім'я не може пережити цю трагедію і зрозуміти, що його більше немає. У серпні в мого сина день народження – він не розуміє, чому хрещений не прийде до нього у гості. Це жахлива втрата.
Ми постійно контактували і зідзвонювалися. Після походу у ЗСУ зв'язок був нестабільним, ми спілкувалися рідше. Пригадую, як Сергій повідомив мені, що йде добровольцем на війну. Це було його бажання. Коли він вперше пішов у військкомат, йому відмовили. Сказали, що поки у цьому немає потреби. А з другої спроби таки взяли.
Ми зналися з 16-17 років. Потім він поїхав у Маккабі з Хайфи, а я – у Ворсклу. Незабаром він приєднався до мене у Полтаві, де ми разом провели три роки. Баланчук був дуже сильним захисником. Можливо, йому варто було б поїхати в інший чемпіонат. Наприклад, в Італії Сергій суттєво б додав, такий футбол йому підходив. А так він не розкрив свій потенціал.
Якось я потрапив у дуже страшну ДТП під Києвом. Перша людина, якій я зателефонував – Сергій. Він усе кинув і приїхав до мене. Допоміг і в юридичному плані, і в моральному. Йому можна було подзвонити в будь-який час: "Сергію, мені треба вирішити те і те". Відмазки, мовляв, він зайнятий я ніколи не чув. Порадить, підкаже, направить.
Олександр Головко і Сергій Баланчук
Ми неодноразово зустрічалися і разом дивилися матчі Ліги чемпіонів. Сергій зазвичай був закритою людиною, однак мав свої переживання, якими подекуди ділився. Коли мені було погано на душі, то я міг зателефонувати: "Приїдь, треба поговорити". Він завжди вислухає, спокійно розкладе по поличках, проаналізує і підкаже, що далі робити. Це було його особливе вміння.
Володимир Онищенко, тренер у Динамо
– У цієї людини не було недоліків. Це порядний світлий чоловік, який ніколи нікого не підвів. Вихований, інтелігентний… Навіть той факт, що Сергій закінчив із відзнакою школу є красномовним. З такими особистостями дуже приємно працювати. Сергію не треба було пояснювати вимоги, він все сам розумів, все швидко схоплював. Можливо, він не досягнув тих цілей, про які мріяв. Та все ж зробив дуже багато для того, щоб наблизити свою мрію.
"Він першим серед нас потрапив у дубль Динамо": Шовковський шокований смертю екс-партнера по команді
Гра Баланчука у Динамо-2 привернула увагу наставників першої команди. І хоч в основі існувала серйозна конкуренція, Сергій отримав запрошення. Мабуть, у певний момент він не захотів чекати на свій шанс і поїхав у Ізраїль, де непогано себе проявив.
Я не сумнівався, що Сергій опиниться на війні. Знаючи його, знаючи його характер… Він повинен був бути тільки там. Я зовсім не здивувався. Він опинився там, де і мав бути. У цьому весь Сергій. Це Людина, це патріот нашої України. На жаль, такі люди йдуть від нас. Ми втратили багатьох героїв, а Сергій – серед них. Пам'ять про таких людей залишиться на усе життя.
Віктор Леоненко, партнер по Динамо
– Хороший хлопець, хороший футболіст. У Динамо не всі могли заграти – навіть якщо твій футбольний рівень був високим. Спочатку набрали найкращих, потім обирали найкращих із цих найкращих. Достатньо глянути хоча б на тодішній склад – скільки людей через Динамо пройшло! Тому не дивно, що Баланчук міг не закріпитися у команді. Це при тому, що у Сергія характер сильний – не боягуз, боєць. Я давно з ним не бачився… Принагідно хотів би висловити співчуття рідним Сергія та усім, хто його знав.
Ігор Мачоган, партнер по Ворсклі
– Сергій запам’ятався мені дуже спокійною та врівноваженою людиною. Здавалося, що рознервувати чи вивести із себе його просто неможливо. Ще одна особлива Сергієва риса – відповідальність. В Анатолія Конькова у потужній Ворсклі не грали б виконавці, які несерйозно ставляться до справи. Баланчук був тим, на кого можна покластися. Я шокований новиною про його смерть.
В’ячеслав Богодєлов, партнер по Ворсклі
– У 2000 році у Полтаву приїхав Шахтар, який вів чемпіонську боротьбу з Динамо. А нам якраз тоді затримували фінансові виплати. Побутувала така підозра, що хтось із наших хлопців допомагатиме Шахтарю. Мій батько на той момент працював у київському Динамо. Я переговорив у колективі з усіма хлопцями – пояснив, що у разі успішного матчу нам щедро віддячать. Проте підозра все одно залишалася.
Виходимо на гру і на самому початку, на 8-й хвилині, я біжу страхувати захисників за межі штрафного майданчика. Повертаюся і у підсумку запізнююся на виході. Переді мною вискочив Сергій Ателькін і головою відкрив рахунок. Раптом чую крик на свою адресу від Баланчука: "Ну що ти? Здаєш?" Минає трохи часу, я забираю м’яч у руки. Вкидаю на Сергія, він веде м’яч, наступає на нього і втрачає. Ателькін обікрав Баланчука, вийшов віч-на-віч, обіграв мене і закотив у сітку. Більше того, Баланчук кинувся мене страхувати, та Ателькін ще й прокинув йому поміж ніг. Баланчук підіймається на ноги, а я запитую: "Ну що? Добазікався?"
Той матч ми звели внічию 2:2. Слід подякувати ще одній людині, якої вже нема на світі – нашому тренеру Сергію Морозову. Йду у роздягальню при 0:2 і думаю: "Ну все, зараз поміняє. Тоді точно скажуть, що я здавав". Натомість Морозов залишив мене у грі, ми спокійно усі поговорили і в другому таймі забили два голи. Після поєдинку обійнялися із Баланчуком, поцілувалися і попросили одне в одного пробачення. Це футбол, це емоції.
Сергій у моїх спогадах залишиться скромним та дуже освіченим. Та ще й футболістом чудовим. Знаєте, є такі люди, з якими просто приємно спілкуватися. Це якраз про Баланчука.
Геннадій Медвєдєв, однокласник, партнер по Ворсклі та Динамо
– Світла голова і на полі, і у житті. Сергій закінчив школу із золотою медаллю і мав високий футбольний інтелект. Буває, що золоту шкільну медаль дають з натяжкою, бо дитина не дуже любить якийсь предмет. Натомість Баланчук отримав її абсолютно заслужено. Він навчався краще за мене – я закінчив 11 клас зі "сріблом".
Яскравий дитячий спогад про Баланчука – участь в районній олімпіаді з німецької мови. Сергій добре нею володів, йому мови взагалі легко давалися. Пригадую нашу спільну радість, коли на підготовку ми отримали пів дня, вільного від уроків.
Можливо, з боку дивно виглядає, коли футболіст після завершення кар’єри розпочинає працювати юристом. Однак я зовсім не здивувався, адже знав інтелектуальний потенціал Баланчука. Він міг працювати в будь-якій сфері. Універсалом він був і на полі. У Ворсклі, як і в Динамо, він з легкістю закривав кілька позицій.
Сергій не був говіркою людиною. Є люди, які багато розмовляють, зате на полі проявляють себе не дуже добре. Баланчук мав протилежне кредо – менше слів, більше діла.