Сергій Тищенко – про одну з найбільш вразливих ділянок київського Динамо.
Після першої частини сезону команда Луческу відстає на два очки від лідера. Вважаю, що головна причина – в обороні. У 18 матчах УПЛ Динамо пропустило 9 голів. Тобто, пропускали у кожному другому матчі. Луческу прийшов до Динамо із тезою, що все починається з оборони. Чемпіонати, кубки виграє оборона, а не атака. Тим паче, в атакувальних діях Динамо теж є проблеми – зокрема, з центральним нападником. Гармаш на вістрі – це добре, але точно не на перспективу.
Всю літню передсезонку Луческу награвав пару Забарний – Попов, яка сформувалася по ходу сезону. Після приходу в команду, Мірча грав із центром оборони Кендзьора – Сирота. Потім на цій позиції пробувався Миколенко. Все завершилося тим, що найкращим поєднанням виявилася пара Іллі і Дениса. Попова змістили на позицію лівого центрального захисника. Логіка в цьому є. Обидва футболісти молоді та перспективні, їх ще можна чогось навчити. Якщо Забарний – більш тонкий гравець, який читає гру, то у Попова акцент на силовий стиль. Вони прекрасно доповнювали один одного. Здавалося, що врешті у Динамо сформувалася пара власних центрбеків на багато років.
На жаль, ідилії не вийшло. Головна причина – постійні травми Попова. Коли Динамо було на слуху у Юнацькій Лізі УЄФА 2016/17 (покоління Шапаренка, Тимчика, Дубінчака, Булеци, Русина тощо), Денис вже тоді не завжди грав через пошкодження. Його в центрі оборони підміняв формальний опорник Ахмед Алібеков. Коли Хацкевич замінив Реброва на чолі Динамо, Попова спіткала важка травма у матчі дублерів між Динамо та Шахтарем. Вона фактично коштувала йому цілого сезону та можливості спробувати сили у першій команді.
Якраз тоді ситуація із Хачеріді набирала обертів, Віда йшов, Кадар і Пантіч виявилися "пасажирами". Коли вже при Михайличенку Динамо боролося за друге місце із Зорею, а у центрі захисту нікому було грати, виходив Кадірі, запрошували із молодіжної команди Сироту. А Попов – травмований. Прийшов Луческу – Денис знову в лазареті. Євро-2020 фактично пропустив через пошкодження. У першому матчі поточного сезону проти Вереса отримав травму коліна і випав на весь осінній період. Зараз поїхав із командою на другий збір до Туреччини.
Травма Попова стала ключовою для Динамо у цьому сезоні. Луческу втратив провідного захисника. Вибору зовсім не було. Вагомі напрацювання перед сезоном пішли коту під хвіст. Бачимо, що Сироті поки важко. Не вистачає надійності. Перший гол від Чукарічкі у недавньому спарингу – повністю на совісті Сироти. Це точно не перша результативна помилка Олександра. А в Шабанова Луческу ніколи не вірив.
Динамо може не забивати, але пропускати точно не повинне. Це коштувало очок у матчах проти Зорі, Інгульця, Ворскли. Я думаю, що якби міг зіграти Попов, то кияни пропустили б менше, забили б більше і, може, не втратили б очки проти згаданих вище суперників. Пригадайте, хто забив вирішальний гол Ференцварошу у попередньому сезоні ЛЧ. Хто забив переможний гол Шахтарю у 2019-му. Попов – це не тільки надійність біля власних воріт, але й загроза воротам суперника під час стандартів.
Поточна ЛЧ показала, що Динамо не спроможне стримувати суперника. Навіть кризова Барселона забивала нам двічі. Програні єдиноборства у власному штрафному майданчику призводили до голів у ворота Бущана. У цих матчах вкрай не вистачало Дениса.
В одному з останніх інтерв'ю Попов сказав, що якби не травми, він був би на рівні з Миколенком. Я ж вважаю, що навіть вище. У нього є все для того, щоб бути сильним та сучасним центральним захисником. Я розумію, що він не винен у такій кількості травм. Йому самому важко. Але характер не дозволяє здатися, приймає нові виклики долі.
Зараз Попов вирушив із Динамо до Туреччини. Проти Чукарічкі та Лудогорця не грав. До відновлення чемпіонату залишилося два три тижні. Він не буде готовим до цього часу. Головне – ніхто не дасть гарантій, що у майбутньому травми не повторяться. На дорослому рівні у Дениса не було жодного "чистого" сезону – завжди якісь проблеми. Як покладатися на такого гравця, якщо команда ставить перед собою найвищі завдання і веде боротьбу за чемпіонство?
До того ж, через історію хвороб Дениса його не продати за великі гроші. Клуби дуже ретельні в цьому плані. Луческу це добре розуміє. Тому довірився молодшому Забарному на позиції правого центрального захисника, а Попову змінили позицію. Зараз чудово виглядає 18-річний Антон Боль. Є великі перспективи, що він невдовзі стане новим Забарним або ж гратиме з Іллею в парі. Антон – теж правоногий. Можна спробувати ліпити з нього лівого центрбека. У Реалі, який взяв три ЛЧ, в обороні грали двоє правоногих – Рамос та Варан. У Ліверпулі така ж історія. Але існують великі ризики для результату, коли ставиш на таку важливу та відповідальну позицію, як центр оборони, двох гравців, яким ще немає 20 років.
До другої частини сезону Динамо підходить із чотирма захисниками – Забарний, Сирота, Боль та Бурда. Плюс – універсал Кендзьора. Микита намагається повернутись після жахливої історії травм та має контракт до літа, Антону тільки 18. Тобто, якщо є можливість посилити цю позицію за невеликі гроші, то над цим потрібно працювати. Динамо має чітке завдання – чемпіонат і Кубок України. Захист повинен бути сильним боком команди. Інакше трофеїв не бачити.
Диму без вогню не буває. Зараз Динамо приписують інтерес до двох центральних захисників – бразильця Ніно Мота та оборонця із Колумбії Густаво Дуланто. Обоє вже не хлопчаки, їм 24 та 26 років відповідно. Тобто, це потенційно гравці "на зараз". Обоє можуть грати зліва у центрі захисту. Захисник Флуміненсе оцінюється у 6,5 млн (відомо, що його не продали у Мексику за 5 млн). Густаво Дуланто – у 1,5 млн.
На мій погляд, варіант із капітаном Шерифа мав би зацікавити Динамо. Він повністю адаптований, бо 2021 рік провів у Молдові – знахідка Юрія Вернидуба. Має антропометрію під два метри, що стане важливим для Динамо у грі на другому поверсі – це грізна зброя при стандартах біля обох воріт. Без Попова подавати фактично немає на кого. Плюс – зверніть увагу на ціну. Для Динамо це підйомна та реальна сума. Є іспаномовний Де Пена, який допоможе з адаптацією у Києві та в команді.
Дуланто – це надійність, силові єдиноборства, лідерські якості, досвід. Шериф зумів стримати Шахтар і Реал. Оборона витримала. Організатором захисту був якраз Дуланто. Капітаном команди абикого не призначають. Для Динамо дуже важливо мати якраз такого футболіста. Бо із лідерськими задатками в нашій обороні доволі сумно (якщо не враховувати Томека Кендзьору). Не менше важливо, що Дуланто – лівоногий. А у Києві після відходу Шабанова залишається на цій позиції тільки один Сирота.
Є і ризики. Футбол Вернидуба не схожий на футбол Луческу. У захисників зовсім інші ролі та завдання. Плюс – потенційно може бути чинник національної збірної. Ми всі бачили, чим це закінчилося для венесуельця Еріка Раміреса. Тільки-но його підготують хоч якось, як він на два тижні летів додому. Тут багато залежить від самого характеру та особистих якостей гравця. У Дуланто є сім'я, дитина. Він справляє враження людини, яка хоче себе реалізувати у футболі та готова до нових викликів. Особливо, якщо Брага виб'є Шериф із ЛЄ, то під кінець лютого можна взяти Дуланто навіть дешевше.
Бразилець Ніно – це дорого. Напевно, що платити за захисника 5 млн і більше – це перебір для Динамо. Бо позиція не "горить". Є кому грати. До того ж, у Луческу ніколи не виступали центрбеки із Бразилії. Пригадується тільки невдала історія із Леонардо.
Динамо має негайно відпустити 4 українців, Шахтар – 3: піти заради кар'єри і збірної